Ухвала суду № 100049288, 01.10.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

707/1607/17

4-с/707/20/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2021 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді – Миколаєнко Т.А.,

за участі: секретаря судових засідань – Хандусь І.А.,

представника скаржника – адвоката Сучило А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагорнюка Сергія Вікторовича, -

в с т а н о в и в:

27 серпня 2021 року представник скаржника – адвокат Сучило А.О., в інтересах скаржника – ОСОБА_1 , звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області зі скаргою на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагорнюка С.В., у якій просить суд:

- поновити строк звернення до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії;

- визнати незаконними дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу від 11 червня 2021 року по виконавчому провадженні № 65224530 та скасувати постанову про накладення штрафу по виконавчому провадженні № 65224530 про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у здійсненні ними права власності земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,2946 га, з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7124985200:02:004:1001, яка належить їм на праві спільної часткової власності в частках по 1/2 частині кожному, на підставі рішення Руськополянської сільської ради 12- 13/VII від 07 вересня 2016 року та витягу з Державного земельного кадастру НВ-7103463392016 від 17 березня 2016 року, шляхом припинення її використання для експлуатації і обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд;

- визнати незаконними дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу від 11 червня 2021 року по виконавчому провадженні № 65223777 та скасувати постанову про накладення штрафу по виконавчому провадженні № 65223777 про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у здійсненні ними права власності земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,2946 га, з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7124985200:02:004:1001, яка належить їм на праві спільної часткової власності в частках по 1/2 частині кожному, на підставі рішення Руськополянської сільської ради 12-1З/VII від 07 вересня 2016 року та витягу з Державного земельного кадастру НВ-7103463392016 від 17 березня 2016 року, шляхом припинення її використання для експлуатації і обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд.

Скарга мотивована тим, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 28 травня 2020 року в справі № 707/1607/17, яке залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 02 березня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задоволено частково; визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 913038 від 20 листопада 2009 року, що виданий на ім`я ОСОБА_1 ; зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у здійсненні ними права власності земельною ділянкою, що розташована у АДРЕСА_1 , площею 0,2946 га, з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7124985200:02:004:1001, яка належить їм на праві спільної часткової власності в частках по 1/2 частині кожному, на підставі рішення Руськополянської сільської ради 12-1З/VII від 07 вересня 2016 року та витягу з Державного земельного кадастру НВ-7103463392016 від 17 березня 2016 року, шляхом припинення її використання для експлуатації і обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд; у задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено; у зустрічному позові ОСОБА_1 відмовлено повністю. На виконання вказаного рішення суду Черкаським районним судом Черкаської області 02 квітня 2021 року видано виконавчі листи № 707/1607/17, на підставі яких старшим державним виконавцем Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагорнюком С.В. 23 квітня 2021 року видано постанови про відкриття виконавчих проваджень № 65223777 (стягувач ОСОБА_2 ) та № 65224530 (стягувач ОСОБА_3 ), у кожній з яких постановлено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду виконавця у розмірі 12 000 грн. Крім того, 11 червня 2021 року старшим державним виконавцем Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагорнюком С.В. видано постанови про накладення штрафу у виконавчих провадженнях № 65223777 та № 65224530 у розмірі 3 400 грн (по кожному виконавчому провадженні) за невиконання вимог виконавчого документа. З вказаними постановами старшого державного виконавця Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагорнюка С.В. від 11 червня 2021 року скаржник не погоджується з огляду на те, що дані постанови були видані на підставі актів державного виконавця від 24 травня 2021 року та 11 червня 2021 року із вказівкою про не повідомлення причин невиконання рішення суду. При цьому, представнику скаржника не зрозуміло, яким чином державним виконавцем були здійснені дії щодо виявлення та встановлення факту невиконання рішення суду та вимоги виконавця, адже судом не визначено порядок виконання рішення та не зазначено, які межі земельних ділянок ОСОБА_1 не має використовувати та яким способом усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою. Відтак, на думку представника скаржника, державним виконавцем не надано підтвердження невиконання рішення суду Михальченком Ю.А. Також, представник скаржника акцентує увагу суду на тому, що дані акти складено з порушенням вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, адже вони не місять підпису боржника або відмітки про відмову в підписанні акту, у них не визначено суть і характер проведених виконавчих дій, не зазначено кількість примірників. Водночас, представник скаржника зауважує, що під час відкриття виконавчих проваджень № 65223777 та № 65224530 державним виконавцем не було враховано той факт, що виконавчі листи № 707/1607/17, видані Черкаським районним судом Черкаської області 02 квітня 2021 року, є аналогічними за змістом, у них визначені однакові дії, необхідні для вчинення боржником, а різняться вони лише стягувачами. З огляду на вищевикладене, представник скаржника стверджує, що Черкаським районним судом Черкаської області мав бути виданий один виконавчий лист по справі № 707/1607/17, і, як наслідок, мало бути відкрито одне виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у здійсненні ними права власності земельною ділянкою. Окремо представник скаржника наголошує на неправомірній відмові у розгляді його скарги на дії та бездіяльність державного виконавця, поданої ним 18 травня 2021 року до начальника Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Романенка Р.П., яка мотивована тим, що ОСОБА_4 не є учасником (стороною) чи належним чином посвідченим представником сторін виконавчих проваджень № 65224530 та № 65223777, у зв`язку з чим органом ДВС зроблено висновок, що скарга направлена та підписана не стороною чи іншим учасником зазначених вище виконавчих проваджень, адже довіреності (договору, витягу з нього), або їх копії, що належним чином засвідчені та уповноважують ОСОБА_4 представляти будь-кого із сторін виконавчого провадження, не долучалися та у матеріалах виконавчих проваджень відсутні. Представник скаржника наполягає, що при подачі скарги від 18 травня 2021 року на підтвердження повноважень щодо представництва боржника ОСОБА_1 ним були надані оригінал ордеру адвоката та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, що, на його переконання, є достатнім для належного підтвердження повноважень. Обґрунтовуючи необхідність поновлення строку звернення до суду з даною скаргою, представник скаржника зазначає, що ОСОБА_1 була подана позовна заява з аналогічним змістом до Черкаського окружного адміністративного суду, однак ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року в справі № 580/4711/21 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі. Про існування вказаної ували скаржнику стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень 25 липня 2021 року.

Судове засідання у даній справі призначено на 29 вересня 2021 року.

Представник скаржника – адвокат Сучило А.О. у судовому засіданні, яке відбулося 29 вересня 2021 року, вимоги скарги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, виходячи з підстав, наведених у скарзі.

Представник Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення розгляду скарги, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Із заявами, клопотаннями, в тому числі про відкладення розгляду скарги, до суду не звертався.

Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести розгляд скарги у відсутності представника Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Заслухавши представника скаржника, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, проаналізувавши та співставляючи доводи скарги з матеріалами судового провадження, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 28 травня 2020 року в цивільній справі № 707/1607/17 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Руськополянська сільська рада, Державне агентство із земельних ресурсів в особі Черкаської регіональної філії ДП «Укрспецзем», державний реєстратор виконавчого комітету Білозірської сільської ради Черкаського району Яжемчук О.А., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про зобов`язання не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою, звільнивши займану частину земельної ділянки, демонтувавши перешкоди і надавши вільний доступ на відновлення меж земельної ділянки, визнання права здійснити демонтаж встановлених перешкод без згоди іншого власника, та про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 913038 від 20 листопада 2009 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 , скасування рішення про державну реєстрацію прав та її обтяжень щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку; та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Руськополянської сільської ради, державного реєстратора виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Сафроненка В.А., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Руськополянської сільської ради від 07 вересня 2016 року про затвердження технічної документації, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за якими зареєстровано право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки за кожним; позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково:

- визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 913038 від 20 листопада 2009 року, що виданий на ім`я ОСОБА_1 на підставі рішення Руськополянської сільської ради від 16 жовтня 2009 року № 47-1, (земельна ділянка розташована у АДРЕСА_1 , площею 0,2269 га, з цільовим призначенням – для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7124985200:02:004:0476);

- зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у здійсненні ними права власності земельною ділянкою, що розташована у АДРЕСА_1 , площею 0,2946 га, з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7124985200:02:004:1001, яка належить їм на праві спільної часткової власності в частках по 1/2 частині кожному, на підставі рішення Руськополянської сільської ради 12-13/VІІ від 07 вересня 2016 року та витягу з Державного земельного кадастру НВ-7103463392016 від 17 березня 2016 року, шляхом припинення її використання для експлуатації і обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд;

- у задоволенні решти первісних позовних вимог – відмовлено;

- у зустрічному позові ОСОБА_1 до Руськополянської сільської ради, державного реєстратора виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Сафроненка В.А., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Руськополянської сільської ради від 07 вересня 2016 року про затвердження технічної документації, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за якими зареєстровано право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки за кожним – відмовлено повністю /а.с. 20-33/.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 02 березня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 – адвоката Сучило А.О. та ОСОБА_6 – залишено без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28 травня 2020 року у справі № 707/1607/17 – без змін.

На виконання вказаного рішення 02 квітня 2021 року Черкаським районним судом Черкаської області видано 2 виконавчі листи /а.с. 34, 35/.

На підставі зазначених вище виконавчих листів державним виконавцем Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагорнюком С.В. 23 квітня 2021 року видано постанови про відкриття виконавчих проваджень № 65223777 (стягувач ОСОБА_2 ) та № 65224530 (стягувач ОСОБА_3 ) /а.с. 10, 11/.

11 червня 2021 року старшим державним виконавцем Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагорнюком С.В. видано постанови про накладення штрафу у виконавчих провадженнях № 65223777 та № 65224530 у розмірі 3 400 грн (по кожному виконавчому провадженні) за невиконання вимог виконавчого документа /а.с. 12, 13/.

Як вбачається із змісту скарги, із указаними постановами про накладення штрафу від 11 червня 2021 року сторона скаржника не погоджується, просить суд визнати дії державного виконавця щодо їх винесення незаконними та скасувати зазначені постанови.

Будь-які інші вимоги стороною скаржника не висувались.

У цьому контексті суд звертає увагу на таке.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є окремими виконавчими документами.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, накладенням штрафу.

Отже, постанови державного виконавця про стягнення штрафу є самостійними виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 цього Кодексу, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. (стаття 451 ЦПК України).

Отже, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та з його примусовим виконанням.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені й Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, Закон України «Про виконавче провадження» установлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та/або штрафів, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що спір з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих під час дії Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця (постанови від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 20 січня 2019 року у справі № 161/8267/17 (провадження № 14-604цс18) та інші).

З огляду на вищевикладене, суд констатує, що правовідносини щодо оскарження постанови державного виконавця про стягнення штрафу є адміністративно-правовими, а, відтак, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеною у постанові від 14 квітня 2021 року в справі № 422/5205/12 (провадження № 61-20841св19).

При цьому суд зважає на те, що ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Паламар П.Г. від 08 липня 2021 року в справі № 580/4711/21 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, однак зазначає, що намагання скаржника вирішити цей спір в порядку ЦПК України є помилковим.

Розгляд цієї справи по суті за правилами цивільного судочинства не відповідав би принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права.

Суд зауважує, що у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Отже, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Водночас Європейським судом з прав людини в рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України» зазначено, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

У свою чергу, розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, наведеною у постанові від 05 березня 2021 року в справі № 640/19503/19 (провадження № К/9901/1100/20).

Згідно з вимогами частини 9 статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на те, що ЦПК України не містить конкретної вказівки суду на те, яким чином необхідно діяти в разі виявлення того, що скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд вважає можливим у даному випадку керуватися пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України та дійшов висновку про необхідність закриття провадження за скаргою.

За змістом статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На підставі викладеного, керуючись ч. 9 ст. 10, п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагорнюка Сергія Вікторовича – закрити.

Роз`яснити скаржнику, що правовідносини щодо оскарження постанови державного виконавця про стягнення штрафу є адміністративно-правовими і віднесені до юрисдикції адміністративного суду.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається.

Ознайомитись з текстом ухвали суду, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Черкаський районний суд Черкаської області.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали суду складено 01 жовтня 2021 року.

Суддя: Т. А. Миколаєнко