Рішення № 10004923, 13.05.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

13.05.2010 р.                                                                                 Справа № 19/2

За позовом Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород – Оноківці

до відповідача Житлово будівельного кооперативу „Вікторія”, м. Ужгород

про стягнення 7 683 грн. 33 коп., в тому числі 6 438 грн. 90 коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 845 грн. 84 коп. пені, 284 грн. інфляційних нарахувань та 114 грн. 59 коп. три проценти річних,

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача – Страшко С.О., юрисконсульт, довіреність № 37 від 03.02.2010 року

Відповідача – Фречка М.І., голова ЖБК

СУТЬ СПОРУ: Відкритим акціонерним товариством енергопостачальної компанії „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород – Оноківці заявлено позов до відповідача Житлово будівельного кооперативу „Вікторія”, м. Ужгород про стягнення 7 683 грн. 33 коп., в тому числі 6 438 грн. 90 коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 845 грн. 84 коп. пені, 284 грн. інфляційних нарахувань та 114 грн. 59 коп. три проценти річних.

          За клопотанням сторін справу розглянуто у термін, визначений відповідно до ч. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представником позивача в судовому засіданні 13.05.2010 року подано заяву № 6-5-124 від 13.05.2010 року, в якій просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми 2 000 грн. 77 коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію, у зв’язку з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу. Просить задоволити позовні вимоги в частині стягнення залишку заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 4438 грн. 13 коп., 845 грн. 84 коп. пені, 284 грн. інфляційних нарахувань та 114 грн. 59 коп. три проценти річних.

Представник відповідача усно в судовому засіданні основну суму заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 4438 грн. 13 коп. визнав у повному обсязі, проти стягнення 845 грн. 84 коп. пені, 284 грн. інфляційних нарахувань та 114 грн. 59 коп. трьох процентів річних заперечив, однак письмових заперечень з підтверджуючими документами щодо стягнення пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не подав.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив:

Постановою Національної комісії з питань регулювання енергетики України „Про затвердження Правил користування електричною енергією” № 28 від 31.07.1996 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року № 417/1442 (з наступними змінами та доповненнями) визначені взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між постачальниками електричної енергії та споживачами.

Згідно п. 5.1. Правил користування електричною енергією, споживання електричної енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Між сторонами спору 18.07.2000 року був укладений договір на користування електричною енергією на класі напруги ІІ (для непромислових споживачів) № 398, відповідно до якого електропостачальна організація (позивач) взяла на себе зобов’язання постачати електричну енергію у відповідності до умов договору, а споживач (відповідач) зобов’язався своєчасно проводити попередню оплату замовленої електричної енергії та виконувати інші умови, визначені даним договором.

Згідно підпункту 4.1. зазначеного договору споживач (відповідач) зобов’язався, зокрема, до 1-го числа місяця наступного за розрахунковим сплачувати замовлену кількість електроенергії (кВт.г.), а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами, виключно у грошовій формі, згідно з умовами даного договору відповідно до Додатків до договору.

Пунктом 6 договору передбачено, що оплата платіжних документів здійснюється споживачем (відповідачем) самостійно в п’ятиденний строк після дати, зазначеної в платіжному документі відповідно до порядку розрахунків.

Відповідно до умов договору, постачальником електричної енергії (позивачем) виписано Житлово будівельному кооперативу „Вікторія” рахунки на оплату поставленої електроенергії. Із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що на підставі договору № 398 від 18.07.2000 року відповідачем протягом періоду з березня по грудень включно 2009 року спожито активну електроенергію на загальну суму 21 796 грн. 10 коп., що підтверджено копіями виставлених відповідачу до оплати місячних рахунків. Згідно поданого розрахунку, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати електроенергії станом на день розгляду спору утворився борг в розмірі 6 438 грн. 90 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

У зв’язку з частковим погашенням заборгованості за спожиту активну електроенергію за відповідачем за даними позивача, станом на день подання позовної заяви до суду існувала заборгованість перед позивачем у розмірі 6 438 грн. 90 коп.

Заявою № 6-5-124 від 13.05.2010 року позивач повідомив, що після пред’явлення позову до суду відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 2 000 грн. 77 коп.

Провадження у справі в частині стягнення 2 000 грн. 77 коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію належить припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки дана сума заборгованості погашена відповідачем після пред’явлення позову до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов’язання, не оплатив повну вартість поставленої йому активної електроенергії в розмірі 4 438 грн. 13 коп., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.05.2010 року підписаним сторонами.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт. В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами є надання електричної енергії. Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість наданої електричної енергії є безспірним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно –правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 4 438 грн. 13 коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 845 грн. 84 коп.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що у випадку неоплати платіжного документа до 1-го числа наступного місяця, сторони керуються договірними зобов’язаннями, вимогами правил користування електроенергією в частині припинення подачі електроенергії, а на суму, вказану в платіжному документі, нараховується пеня не більше подвійної величини облікової ставки НБУ, що діяла на момент оплати згідно чинного законодавства, за добу по день фактичної оплати.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахована позивачем пеня, визначена з врахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР складає 845 грн. 84 коп., підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму

боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми. Сума інфляційних за період прострочки складає 284 грн., три проценти річних – 114 грн. 59 коп.

Стосовно усних заперечень відповідача щодо стягнення пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, суд констатує наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Зважаючи на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування відповідачеві інфляційних нарахувань та три проценти річних за неналежне виконання зобов’язання, оскільки чинне законодавство прямо передбачає право кредитора в разі прострочення виконання грошового зобов’язання, на заявлення до стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми. Нараховані позивачем сума 284 грн. інфляційних нарахувань та сума 114 грн. 59 коп. три проценти річних, підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин, дослідивши додані до позовної заяви розрахунки по нарахуванню відповідачу пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, суд вважає, що вказані розрахунки обґрунтовані та підтверджені матеріалами наявними в справі, передбачені чинним законодавством, відповідачем не спростовані, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 102 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 509, 526, 549, 599, 625, 629 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ст. ст. 193, 202 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Житлово будівельного кооперативу „Вікторія”, м. Ужгород, вул. Легоцького, 44 кв. 10 (код ЄДРПОУ 22111705) на користь Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород – Оноківці, вул. Головна, 57 (код ЄДРПОУ 00131529) суму 5 682 (П’ять тисяч шістсот вісімдесят дві гривень) грн. 56 коп., в тому числі 4438 (Чотири тисячі чотириста тридцять вісім гривень) грн. 13 коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 845 (Вісімсот сорок п’ять гривень) грн. 84 коп. пені, 284 (Двісті вісімдесят чотири гривень) грн. інфляційних нарахувань та 114 (Сто чотирнадцять гривень) грн. 59 коп. три проценти річних, а також суму 102 (Сто дві гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236 (Двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 2000 грн. 77 коп. припинити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

В зв’язку з оголошенням в судовому засіданні 13.05.2010 року лише вступної і резолютивної частини рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 17.05.2010 року.

Суддя Пригара Л.І.