Рішення № 100044777, 30.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року м. Київ № 640/24185/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач-1 або ГУ ДПС у м. Києві), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 24.04.2020 № 0103509-3314-2653 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в сумі 8 483,71 грн.;

- борг в сумі 7 568,86 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України № 3903/К/99-00-06-02-04-09 від 09.09.2020.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення. Зокрема, позивач вказує на те, що він з 13.06.2014 не є власником нерухомого майна, за яке відповідачем-1 нараховано податок.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач-1 у відзиві зазначив, що за наявними базами даних ДПС отриманих від Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу нараховувався податок на майно, відмінне від земельної ділянки та формувалися податкові повідомлення-рішення за 2019 рік від 24.04.2020 року №0103509-3314-2653 на суму 8483,71 грн. та за 2018 рік від 17.06.2019 року № 0287057- 3310-2653 на суму 7568,86 грн. за об`єкт житлової нерухомості, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , (загальна площа 323,3 кв.м).

Водночас, в ході розгляду заяви платника від 01.10.2020 (вх. ГУ ДПС у м. Києві № К/14077/ДЗН від 01.10.2020) та наданих підтверджуючих документів ГУ ДПС у м. Києві проведено аналіз інформації, та встановлено, що при обчисленні податку не враховано дату відчуження об`єкта нерухомого майна, а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , (загальна площа 323,3 кв.м) - дата дарування 13.06.2014 року, що призвело до некоректного формування суми податкових зобов`язань.

Таким чином, на думку відповідача, податкові повідомлення-рішення за податковий період 2019 року від 24.04.2020 № 0103509-3314-2653 на суму 8483,71 грн. та за 2018 рік від 17.06.2019 № 0287057- 3310-2653 на суму 7568,86 грн. вважаються відкликаними, про що повідомлено ОСОБА_1 листом за № 26125/К/26-15-33-12-23 від 02.11.2020.

Відповідачем-2 відзиву на позов надано не було.

Суд також зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" (далі - Постанова №893) Кабінет Міністрів України постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві.

Згідно з абзацом 3 пункту 2 Постанови №893 територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються.

Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи (пункт 3 постанови № 893).

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 № 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" (далі - Наказ № 529) утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві.

Згідно наказу Державної податкової служби України від 24.12.2020 №755 "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 №529, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови №893, розпочато з 01.01.2021.

Крім того, з метою реалізації Постанови № 893 та враховуючи наказ Державної податкової служби України від 30.09.2020 № 529, Державною податковою службою України видано наказ від 12.11.2020 № 643 "Про затвердження положень про територіальні органи ДПС" та регламентовано, що кожен територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, є правонаступником майна, прав та обов`язків відповідного територіального органу ДПС, що ліквідується.

У частині самопредставництва визначено, що територіальний орган ДПС з метою організації своєї діяльності забезпечує самопредставництво ДПС та ГУ ДПС у судах через начальника ГУ ДПС, а також без окремого доручення Голови ДПС та начальника ГУ ДПС через їхніх заступників, державних службовців підрозділів до функціональних повноважень яких належить представництво в судах інтересів ГУ ДПС відповідно до положень про такі підрозділи, які забезпечують самопредставництво інтересів ДПС та ГУ ДПС в судах без окремого доручення Голови ДПС та начальника ГУ ДПС.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.10.2020 внесено рішення №1000741100011086626 засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Таким чином, з 22.10.2020 Головне управління ДПС у м. Києві перебуває у стані припинення, а повноваження та функції даного органу передано до Державної податкової служби України.

Водночас, 30.09.2020 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1000741030008085321 про створення Головного управління ДПС у м. Києві в якості філії (іншого відокремленого підрозділу) у складі Державної податкової служби України.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, оскільки повноваження та функції Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) нормативним актом передані Державній податковій службі України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для заміни як сторони у справі територіального органу ДПС як юридичної особи публічного права, а саме Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267), на територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24.04.2020 ГУ ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення №0103509-3314-2653, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами» за 2019 рік у сумі 8 483,71 грн.

17.06.2019 ГУ ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення № 0287057- 1310-2653, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами» за 2018 рік у сумі 7 568,86 грн.

Як вбачається з вказаних повідомлень, що також визнається відповідачем-1 у відзиві, вказаний податок за 2018 та 2019 роки нарахований позивачу за об`єкт житлової нерухомості, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , (загальна площа 323,3 кв.м).

Між тим, 30.06.2014 між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдарована) укладено договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа 323,3 кв.м.

Вказаний договір посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за № 1225.

Також вказана угода підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 22960045 від 13.06.2014, а також Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 224708793 від 19.09.2020.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до статті 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст. 266 Податкового кодексу України).

Отже, норми ПК України пов`язують обов`язок сплати особою податку на нерухоме майно з фактом виникненням права власності на таке майно.

Таким чином, оскільки у ОСОБА_1 з 30.06.2014 відсутнє у власності нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , загальна площа 323,3 кв.м., ГУ ДПС у м. Києві протиправно прийняло податкові повідомлення-рішення №0103509-3314-2653 від 24.04.2020 та № 0287057-1310-2653 від 17.06.2019, якими визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами» за 2019 рік у сумі 8 483,71 грн. та за 2018 рік у сумі 7 568,86 грн.

Відповідач-1 у відзиві на позов визнав помилковість вказаного нарахування позивачу даного податку та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0103509-3314-2653 від 24.04.2020 та № 0287057-1310-2653 від 17.06.2019, вважаються відкликаними, про що повідомлено ОСОБА_1 листом за № 26125/К/26-15-33-12-23 від 02.11.2020.

Відповідно до ч.4 ст. 189 КАС України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2021 суд витребував від відповідача-1 податкові повідомлення-рішення або податкову вимогу про відкликання податкових повідомлень-рішень № 0103509-3314-2653 від 24.04.2020 та № 0287057-1310-2653 від 17.06.2019, прийнятих відповідно до п. 6.1.2 та п. 6.4 ст. 60 ПК України.

Проте ГУ ДПС у м. Києві не було подано суду податкових повідомлень-рішень або податкової вимоги про відкликання податкових повідомлень-рішень № 0103509-3314-2653 від 24.04.2020 та № 0287057-3310-2653 від 17.06.2019, а подано лише відповідні листи в яких позивача повідомлялось про їх відкликання.

Однак суд зазначає, що відповідно до положень пп. 60.1.2 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу.

Згідно з положеннями п. 60.3 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що представник відповідача під час розгляду справи посилався тільки на лист, яким повідомлено позивача про відкликання вказаних податкових повідомлень-рішень, проте відповідачем не надано до суду рішення про скасування податкових повідомлень-рішень.

Однак, враховуючи обставини справи, а також встановлене судом порушення суб`єктом владних повноважень порядку прийняття оскаржуваних у даній справі рішень суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Отже суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0103509-3314-2653 від 24.04.2020 та № 0287057-1310-2653 від 17.06.2019.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України № 3903/К/99-00-06-02-04-09 від 09.09.2020, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 07.07.2020 звернувся до ДПС України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення № 0103509-3314-2653 від 24.04.2020.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги № 3903/К/99-00-06-02-04-09 від 09.09.2020 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Отже, дана позовна вимога стосується рішення ДПС України про результати розгляду скарги позивача.

Так, відповідно до приписів підпункту 56.1, 56.2 та 56.10 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що законодавцем чітко закріплено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги до суду.

Проте, суд звертає увагу на те, що конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Суд вважає, що рішення № 3903/К/99-00-06-02-04-09 від 09.09.2020 за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення № 0103509-3314-2653 від 24.04.2020 саме по собі не є юридично значним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2020р. у справі №826/11086/18, від 31.05.2019 у справі №826/1023/16, від 24.06.2019 у справі №813/5256/13-а, від 12.07.2019 у справі №813/5256/13.

Отже, враховуючи вищевикладене, позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України № 3903/К/99-00-06-02-04-09 від 09.09.2020 про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення № 0103509-3314-2653 від 24.04.2020 задоволенню не підлягає, як така, що не призведе до відновлення його прав у сфері публічно-правових відносин.

Стосовно позовних вимог в частині порушення Державною податковою службою України строку розгляду скарги ОСОБА_1 від 07.07.2020, суд зазначає наступне.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію зведених податкових накладних.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Порядок оскарження рішень контролюючих органів врегульований статтею 56 ПК України.

Так, відповідно до п. 56.1-56.3 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п. 56.8, 56.9 ст. 56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Відповідно до п. 56.10 ст. 56 ПК України, рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Наведене вище дає підстави для висновку, що юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого ПК України або продовженого рішенням керівника контролюючого органу (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) строку розгляду скарги платника податків, тобто ненаправлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня. Такий самий правовий наслідок настає в разі, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків розгляду скарги не було надіслано платнику податків до спливу двадцятиденного строку для розгляду скарги в процедурі адміністративного оскарження.

Визнання скарги повністю задоволеною на користь платника податків означає, що оскаржене рішення контролюючого органу з цього часу припинило регулюючу дію та не створює для платника податків юридичного обов`язку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в порядку адміністративного оскарження 07.07.2020 звернувся зі скаргою до ДПС України на податкове повідомлення-рішення № 0103509-3314-2653 від 24.04.2020, яка отримана ДФС України 09.07.2020 (вх. № К/1098/ДЗН).

09.09.2020 ДПС України прийнято рішення № 3903/К/99-00-06-02-04-09 про результати розгляду скарги, яким скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Водночас, ДПС України під час розгляду справи не подано суду рішення ДПС України про продовження розгляду скарги, а також доказів його надіслання чи отримання позивачем.

В той же час, в силу приписів ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, за встановлених у даній справі обставин щодо відсутності як самого рішення ДПС України про продовження розгляду скарги, так і доказів його надіслання/отримання позивачем, суд приходить до висновку про те, що в силу вимог пункту 56.9 статті 56 ПК України така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 10.10.2019 у справі №826/4049/14, адміністративні провадження №К/9901/2687/18, №К/9901/2683/18.

Європейський суд з прав людини у численних рішеннях неодноразово звертав увагу Держави Україна на ту обставину, що дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання в права особи повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а саме втручання - легітимним і пропорційним.

Суд вважає за необхідне зазначити й те, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 2-5, 19, 72-77, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 0103509-3314-2653 від 24.04.2020.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 0287057-1310-2653 від 17.06.2019.

4. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

Позивач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач-1: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 44116011, вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04655);

Відповідач-2: Державна податкова служба України (ідентифікаційний код 43005393, місцезнаходження: 04053, м. Київ, пл. Львівська, 8).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.\

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Т.П. Балась