Ухвала суду № 100044647, 30.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

30 вересня 2021 року м. Київ № 640/26829/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом ОСОБА_1 до Вищий Антикорупційний Суд про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Вищого антикорупційного суду, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Вищого антикорупційного суду (ідентифікацйний код юридичної особи 42836259, місцезнаходження: 01601, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 41) при проведенні автоматизованого розподілу у рамках кримінального провадження № 42017000000001097, а саме:

дії Вищого антикорупційного суду при проведенні автоматичного розподілу 22.06.2020 року клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про обшук за типом поєднання та присвоєння єдиного унікального номеру судової справи № 991/5161/20; дії Вищого антикорупційного суду при проведенні автоматичного розподілу 10.07.2020 року скарги адвоката Лещенка Андрія Вікторовича про неповернення тимчасово вилученого майна за типом поєднання та присвоєння єдиного унікального номеру судової справи № 991/5697/20;

дії Вищого антикорупційного суду при проведенні автоматичного розподілу 22.07.2020 року клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про арешт майна за типом поєднання та присвоєння єдиного унікального номеру судової справи №991/6130/20;

дії Вищого антикорупційного суду при проведенні автоматичного розподілу 22.03.2021 року клопотання адвоката Лещенка Андрія Вікторовича про скасування арешту майна за типом поєднання та присвоєння єдиного унікального номеру судової справи № 991/1982/21; дії Вищого антикорупційного суду при проведенні автоматичного розподілу 27.07.2021 року скарги адвоката Лещенка Андрія Вікторовича щодо неповернення тимчасово вилученого майна за типом поєднання та присвоєння єдиного унікального номеру судової справи № 991/5058/21.

- визнати протиправною бездіяльність Вищого антикорупційного суду (ідентифікацйний код юридичної особи 42836259, місцезнаходження: 01601, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 41) щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 27.08.2021 року, поданої в порядку звернення громадян та зобов`язати Вищий антикорупційний суд проводити автоматизований розподіл справ у рамках кримінального провадження № 42017000000001097 відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.

Позивач ОСОБА_1 не є підозрюваним чи обвинуваченим у кримінальному провадженні № 42017000000001097.

Досудове розслідування у вказаній кримінальній справі проводить Національне антикорупційне бюро України, а розгляд усіх клопотань та скарг на стадії досудового розслідування здійснює Вищий антикорупційний суд, який є відповідачем у цій справі.

При розгляді скарги Позивача щодо неповернення тимчасово вилученого майна Позивач отримав інформаційну довідку щодо порядку здійснення автоматизованого розподілу у кримінальному провадженні № 42017000000001097. Вказану довідку представник Позивача отримав листом від 05.08.2021 року.

Відповідно до цієї довідки Позивач дізнався про те, що перші матеріали у кримінальному провадженні № 42017000000001097 надійшли до суду 10.06.2020 та протоколом автоматичного розподілу було визначено слідчого суддю Вищого антикорупційного суду Олійник О.В. Інші клопотання, скарги по кримінальному провадженню № 42017000000001097 у відповідності до Засад передавались автоматизованою системою раніше визначеному слідчому судді Олійник О.В. 19.06.2020 року по даному кримінальному провадженні № 42017000000001097 надійшли клопотання про надання дозволу на проведення обшуку в кількості більше десяти, відповідно перші десять клопотань автоматизованою системою передані раніше визначеному слідчому судді Олійник О.В., одинадцяте клопотання (справа № 991/5044/20, провадження № І-кс/991/5197/20) за правилами Засад автоматизованою системою розподілено слідчому судді Біцюку А.В., який за хронологією розподілу вважатиметься раніше визначеним слідчим суддею. Ці обставини підтверджуються Інформаційною довідкою від 05.08.2021 (Див. Дод. 7 Позовної заяви).

Як зазначено позивачем йому стало відомо, 22.06.2020 у рамках кримінального провадження № 42017000000001097 за клопотанням детектива про надання дозволу на проведення обшуку цій справі було присвоєно єдиний унікальний номер судової справи № 991/5161/20. Проте вказане клопотання у рамках кримінального провадження № 42017000000001097 не було направлено на авторозподіл за методом випадковості, а за методом приєднання було поєднано зі справою з єдиним унікальним номером № 991/4702/20 та передано на розгляд раніше визначеному судді Олійник О.В.. Вказана обставина підтверджується звітом про авторозподіл справи Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, у п. 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття суд, встановлений законом у ч. 1 ст. 6 Конвенції, передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з приписами ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

В свою чергу, суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупі

Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, які він повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Слід звернути увагу, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ, необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 155 Закону України №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування Єдиної судової інформаційної (автоматизованої) системи, інформує збори суддів про свою діяльність. Збори суддів можуть висловити недовіру керівнику апарату суду, що має наслідком звільнення його з посади.

Визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду, крім випадків, установлених законом. (ч. 3 ст. 35 Кримінального процесуального кодексу України)

За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим. (ст. 80 Кримінального процесуального кодексу України).

Підпункт 2.3.1 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішення Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (далі - Положення №30): розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.

Підпункт 2.3.50 пункту 2.3 Положення № 30: винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов`язки), що додається до матеріалів справи.

Підпункт 2.3.52 пункту 2.3 Положення № 30: за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов`язки) здійснюється повторний автоматизований розподіл судових справ у разі виявлення очевидних помилок в налаштуваннях автоматизованої системи діловодства суду при автоматизованому розподілі справ, що призвели до порушення порядку визначення судді (колегії суддів) для розгляду справи.

Підпункт 2.3.54 пункту 2.3 Положення № 30: результатом повторного автоматичного визначення запасного (слідчого) судді є протокол повторного автоматичного визначення запасного (слідчого) судді (додаток 9), що автоматично створюється автоматизованою системою.

У рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 № 6-рп/2001 зазначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу-підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб органів міліції, прокуратури має свої особливості і не належить до управлінської сфери.

Також, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб`єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.

Суд звертає увагу на те, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України, є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Здійснення відповідальними особами заходів, пов`язаних з автоматичним розподілом справ (матеріалів) між суддями, у тому числі виконання керівником апарату суду своїх функціональних обов`язків, пов`язаних з повторним автоматизованим визначенням запасного (слідчого) судді, не породжує виникнення публічно-правових відносин між особою, яка є учасником судового процесу (кримінального провадження) та відповідними посадовими особами судової установи.

Суд вважає, що здійснення керівником апарату суду або іншою уповноваженою особою функцій, пов`язаних з судовим розглядом справи, не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки у порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2018 у справ № 820/5586/16.

В частині позовних вимог визнати протиправною бездіяльність Вищого антикорупційного суду (ідентифікаційний код юридичної особи 42836259, місцезнаходження: 01601, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 41) щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 27.08.2021 року, поданої в порядку звернення громадян та зобов`язати Вищий антикорупційний суд проводити автоматизований розподіл справ у рамках кримінального провадження №42017000000001097 відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України, суд зазначає, що вимоги щодо зобов`язання вчинити дії не підпадають під застосування норм Закону України "Про звернення громадян".

При цьому, при вирішенні питання щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто, як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Згідно з частиною першою статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною шостою статті 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 248 КАС України,

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу негайно.

3. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 170, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку, встановленому ст.ст. 295-297 цього Кодексу.

Суддя Вєкуа Н.Г.