Ухвала суду № 100044615, 30.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

30 вересня 2021 року м. Київ № 640/19459/21

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Головань О.В., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про:

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, що були складені відносно ОСОБА_1 № 6742549-1701 від 30.06.2016 р. у сумі 136226,70 грн.; № 6742548-1701 від 30.06.2016 р. у сумі 117892,83 грн.; № 6742546-1701 від 30.06.2016 р. на суму 80811,28 грн.; №55868-10 від 21.06.2017 р. у сумі 536,09 грн.; № 55869-10 від 21.06.2017 р. у сумі 132,95 грн., а також пені у розмірі 301 грн. 51 коп.;

визнання протиправною та скасування податкової вимоги складеної відносно ОСОБА_1 за № 0026999-1308-1007 від 28.05.2021 р. на суму податкового боргу, що становить 1 131 498,41 грн.

Ухвалою суду від 05.08.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання квитанції про доплату судового збору в розмірі 9534,00 грн. та заяви про поновлення строку звернення до суду.

Одночасно в ухвалі суду вказано, що позивачем пропущено строк звернення до суду щодо оскарження податкових повідомлень-рішень № 6742549-1701 від 30.06.2016 р. у сумі 136226,70 грн.; № 6742548-1701 від 30.06.2016 р. у сумі 117892,83 грн.; № 6742546-1701 від 30.06.2016 р. на суму 80811,28 грн.; № 55868-10 від 21.06.2017 р. у сумі 536,09 грн.; № 55869-10 від 21.06.2017 р. у сумі 132,95 грн., а також пені у розмірі 301 грн. 51 коп.

Від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач просить суд поновити строк звернення до суду та зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що є предметом поданої позовної заяви, розглядались та перевірялись вже у судовому порядку за позовом ОСОБА_1 у справі 826/5261/18, та щодо яких було встановлено відсутність факту направлення таких на поштову адресу ОСОБА_1 , або їх особистого вручення йому. Представник позивача наголошує на тому, що зазначені обставині свідчать, що позивач не був належним чином ознайомлений з такими рішеннями, оскільки порядок їх складання, надсилання або вручення, а також їх змісту, залишався ОСОБА_1 невідомим, а перша згадка про такі міститься лише у надісланій йому податковій вимозі шляхом перерахування реквізитів таких рішень.

Вирішуючи питання щодо поновлення строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.

Разом з тим, причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Проте, наведені представником позивача обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду свідчать, що пропуск строку звернення до суду обумовлено пасивною поведінкою позивача: позивачем оскаржено спірні рішення контролюючого органу після того, як було описано його майно у податкову заставу, а не з моменту, коли йому стало відомо про прийняті рішення.

Зміст рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/5261/18 свідчить про те, що станом на час його ухвалення позивачу було відомо про наявність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Київській області № 6742549-1701 від 30.06.2016 р. у сумі 136226,70 грн.; № 6742548-1701 від 30.06.2016 р. у сумі 117892,83 грн.; № 6742546-1701 від 30.06.2016 р. на суму 80811,28 грн.; № 55868-10 від 21.06.2017 р. у сумі 536,09 грн.; № 55869-10 від 21.06.2017 р. у сумі 132,95 грн., а також пені у розмірі 301 грн. 51 коп., що було достатнім для їх оскарження навіть за відсутності факту їх скерування позивачу та відсутності їх у матеріалах справи.

Також суд не може погодитися з висновком позивача про те, що після набрання законної сили рішенням у справі № 826/5261/18, яким встановлено протиправність податкової вимоги, прийнятої на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач не усвідомлював, що прийняті контролюючим органом рішення матимуть негативний вплив на його права та інтереси, оскільки саме вказані рішення стали підставою для винесення оскарженої позивачем вимоги від 27.02.2018 р.№6-23, і він не міг цього не розуміти.

За змістом частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про повернення позовної заяви в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, що були складені відносно ОСОБА_1 № 6742549-1701 від 30.06.2016 р. у сумі 136226,70 грн.; №6742548-1701 від 30.06.2016 р. у сумі 117892,83 грн.; № 6742546-1701 від 30.06.2016 р. на суму 80811,28 грн.; № 55868-10 від 21.06.2017 р. у сумі 536,09 грн.; № 55869-10 від 21.06.2017 р. у сумі 132,95 грн., а також пені у розмірі 301 грн. 51 коп.

Керуючись п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, що були складені відносно ОСОБА_1 № 6742549-1701 від 30.06.2016 р. у сумі 136226,70 грн.; № 6742548-1701 від 30.06.2016 р. у сумі 117892,83 грн.; № 6742546-1701 від 30.06.2016 р. на суму 80811,28 грн.; № 55868-10 від 21.06.2017 р. у сумі 536,09 грн.; № 55869-10 від 21.06.2017 р. у сумі 132,95 грн., а також пені у розмірі 301 грн. 51 коп.

Ухвала може бути оскаржена в порядку ст. 295 КАС України протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя О.В. Головань