Ухвала суду № 100044591, 30.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

30 вересня 2021 року м. Київ№ 640/20313/20Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)

про визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

31.08.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (КМДА) (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними дії Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), а саме: працівників приймальні Київради з земельних питань, що фізично знаходиться в адмінбудівлі Департаменту, дії яких полягають у відмові прийняти документи (клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) у адвоката ОСОБА_2 як представника ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що 14.01.2020 адвокат ОСОБА_2, як її представник, звернувся до приймальні Київської міської ради з земельних питань з метою подачі пакету документів, а саме: клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ; однак працівниками приймальні Київської міської ради з земельних ресурсів було відмовлено у прийнятті документів у адвоката ОСОБА_2 із посиланням на лист Ради адвокатів міста Києва від 09.12.2019 № 871, в якому зазначено, що Рада адвокатів міста Києва не видавала ОСОБА_2 свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 26.04.2018 на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва № 10 від 12.04.2018 та посвідчення серії КВ НОМЕР_1 від 26.04.2018; на думку позивача працівниками приймальні Київської міської ради з земельних питань, які, в свою чергу, є посадовими особами Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА), було вчинено протиправну відмову у прийнятті пакету документів (клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) у адвоката ОСОБА_2 як представника ОСОБА_1 , оскільки відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; таким чином свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю є єдиною підставою для зайняття адвокатською діяльністю; через конфлікт між Радою адвокатів міста Києва (м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, 2-й поверх), головою якої є ОСОБА_4, та Радою адвокатів міста Києва (м. Київ, вул. Білоруська, 30), головою якої є ОСОБА_3, який виник у 2016 році, адвокати, які отримали свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю за підписом ОСОБА_3 не відображаються у Єдиному реєстрі адвокатів України, що жодним чином не може впливати на можливість здійснення такими адвокатами своєї діяльності; на підставі викладеного позивач просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Також позивач надала суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій просила визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду та поновити строк на звернення із позовною заявою до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). В обґрунтування причин пропуску строку позивач зазначила, що з 12.03.2020 рішенням Уряду в Україні було запроваджено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), що спричинило часткове або повне зупинення роботи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів усіх інстанцій, підприємств, установ, організацій та безпосередньо відділень поштового зв`язку (які працювали в позаштатному режимі або взагалі були зачинені).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу було передано судді Пащенку К.С.

08.09.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/20313/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

16.10.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки з позовної заяви вбачається, що позивачем оскаржується порушення права адвоката під час здійснення ним адвокатських повноважень, а не оскарження дій відповідача як суб`єкта владних повноважень; пунктами 1.3 та 2.1 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463, встановлено, що клопотання (заяви), передбачені цим Порядком, подаються до Київської міської ради через приймальню Київради з земельних питань; даний Порядок не передбачає та не визначає, яким саме способом заінтересована особа зобов`язана звернутися до приймальні Київської міської ради з земельних питань, а отже позивач мала можливість звернутися особисто, направити документи засобами поштового зв`язку, подати документи через скриньку, що розміщена в холі приміщення; позивач до приймальні Київради з земельних питань не зверталася та документи не подавала, а тому відповідачем не порушувалися права позивача; вимога про визнання протиправною дії суб`єкта владних повноважень може бути заявлена в адміністративному позові виключно з вимогою про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, що повинні бути спрямовані на відновлення порушеного права.

16.10.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, у якій відповідачем зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; в позовній заяві зазначено, що порушення прав позивача відбулося 14.01.2020; до суду позивач звернулася 25.08.2020, та з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 № 731, позивачем пропущено строк для звернення з позовом до суду; крім того, не надано доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду.

16.10.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що враховуючи умови договору про надання правової (правничої) допомоги № 16/12-21 від 16.12.2019, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2, позивач не зобов`язана самостійно (власноруч) звертатися до приймальні Київради з земельних питань з метою подання відповідних документів (клопотань) для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київради від 20.04.2017 № 241/2463; у додатках до позовної заяви міститься заява про вихід за межі позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийняти документи у адвоката ОСОБА_2, як представника ОСОБА_1 , тому твердження відповідача про те, що вимога про визнання протиправною дії суб`єкта владних повноважень може бути заявлена в адміністративному позові виключно разом з вимогою про зобов`язання вчинити певні дії - безпідставні.

10.11.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача надійшли заперечення щодо відповіді на відзив, у яких відповідачем повторно наголошено на тому, що у даній справі представник позивача акцентує увагу на порушенні права його представника як адвоката під час здійснення ним адвокатських повноважень, але не на порушенні саме прав позивача; посилання на відеозаписи не можуть вважатися належними та допустимими доказами в розумінні ст. 73-76, 99 КАС України; позивачем не доведено порушення прав саме відповідачем.

Вирішуючи питання дотримання позивачем строку на звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Окрім того, ч. 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли щодо неприйняття Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у адвоката ОСОБА_2, який звернувся в інтересах ОСОБА_1 , клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Разом з тим, підставою для неприйняття визначено непідтвердження у ОСОБА_2 права на заняття адвокатською діяльністю. Безпосередньо події, що оскаржуються у даній позовній заяві, сталися 14.01.2020.

Позивач звернулася до суду з позовом про оскарження дій відповідача 28.08.2020, що підтверджується штемпелем відділення поштового зв`язку на описі вкладення у цінний лист № 0210008494210. Також позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.

Оцінюючи викладені позивачем доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Положеннями ст. 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку на звернення до суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви або клопотань, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Як вже зазначалось, відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом в його ухвалі від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19 (адміністративне провадження № К/9901/3023/20).

Верховний Суд у своїй постанові від 26.02.2020 у справі № 826/14417/18 (касаційне провадження № К/9901/7611/19) зазначив, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому, положення «повинна» (яке міститься у ст. 122 КАС України) слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Схожий висновок викладено Верховним Судом у його постанові від 08.04.2020 у справі № 140/2513/19 (адміністративне провадження № К/9901/4012/20).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд керується практикою Європейського суду з прав людини, яка, в силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судом як джерело права.

Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Зокрема, у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Зазначені висновки Європейського суду з прав людини використовуються і Верховним Судом, що, як приклад, відображено у його постанові від 26.02.2020 у справі № 826/14417/18 (касаційне провадження № К/9901/7611/19).

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації процесуальних прав у строк встановлений процесуальним законом та судом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд про що останнім зазначається, зокрема, в ухвалі від 20.10.2020 по справі № 640/18388/18.

Разом з тим, наведені позивачем доводи щодо запровадження карантинних обмежень не свідчать про добросовісне користування останнім процесуальними правами та виконання покладених законодавством обов`язків, у зв`язку з чим не можуть бути визнані судом поважною причиною недотримання учасником справи вимог процесуального законодавства.

Суд зауважує, що 11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанови № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (з урахуванням постанов № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020) та № 392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (з урахуванням постанови № 500 від 17.06.2020), № 641 від 22.07.2020 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з урахуванням постанови № 760 від 26.08.2020), відповідно до яких на усій території України з 12 березня до 31 жовтня 2020 року установлено карантин.

Згідно з п. 3 Прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Водночас, 17.07.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731 від 18.06.2020, згідно з яким внесено зміни до п. 3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України та визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Разом з тим, п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, строк звернення до суду був продовжений на строк дії карантину в період з 12.03.2020 по 06.08.2020.

Проте, позивач звернулася до суду з даним позовом лише 28.08.2020 року.

За таких обставин суд приходить до висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з підстав, зазначених у позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до суду.

Враховуючи, що позивачем у частині обґрунтування своєчасності звернення з позовом до адміністративного суду зазначено лише про введений карантин на території України та за відсутності інших обґрунтувань позивача щодо наявності поважних причин для подання відповідного позову поза шестимісячним строком відповідно до ст. 122 КАС України, суд вважає що позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України та відповідно до вимог ч. 3 ст. 123 КАС України.

Відповідно ч. 3, 4 ст. 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись положеннями ст. ст. 122, 123, 240 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Ухвала відповідно до ч. 2 ст. 256 та п. 12 ч. 1 ст. 294 КАС України набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя К.С. Пащенко