Рішення № 100044528, 30.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року м. Київ № 640/16517/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шевченко Н. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якій просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії з 01.01.2018 ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50 % суми підвищення пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві в місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , який обчислено з урахування 100 % суми підвищення пенсії, починаючи з 01.01.2018 з урахуванням раніше проведених виплат, здійснивши виплату невідкладно однією сумою.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне Виплату неповних сум підвищення пенсії після проведення перерахунку позивач вважає такими, що здійснені із порушенням норм діючого законодавства.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що діяв на підставі законів України, порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України, з огляду на що, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З 01.01.2018 пенсія позивачу перерахована, підвищення пенсії відповідно до постанови КМУ 103 від 21.02.2018 підлягає виплаті наступним чином:

- з 01.01.2018 - 50 % суми підвищення;

- з 01.01.2019 - 75 % суми підвищення;

- з 01.01.2020 - 100 % суми підвищення.

Про згадану обставину позивача повідомлено також листом ГУ ПФУ в м. Києві від 03.07.2020.

Не погоджуючись із діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Із матеріалів справи убачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.01.2018 перераховано пенсію позивача.

За змістом відповіді від 03.07.2020, про що також зазначається у відзиві, підвищення пенсії виплачується поетапно на підставі постанови КМУ № 103.

Відповідно до п. 2 Постанови 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Зазначеною правовою нормою Кабінет Міністрів України фактично встановлює строки перерахунку та виплати пенсії у частині підвищення.

Згідно ч. 3 ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Частиною 2 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

За приписами ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов до висновку, що згаданим законом Кабінету Міністрів України делеговано встановлювати умови, порядок та розміри перерахунку пенсії, водночас визначення строків виплати перерахованої пенсії не відноситься до компетенції КМУ.

Аналогічної позицій дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 06.08.2019 у зразковій справі № 160/3586/19.

Сталість практики застосування викладеної вище позиції підтверджується також у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 640/17732/19.

Окрім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили від 05.03.2019 визнано протиправними та нечинними п. п. 1, 2 Постанови № 103.

У подальшому, іншою постановою КМУ № 804 від 14.08.2019, яка набрала чинності 04.09.2019 установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.

Згадана постанова скасована рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 у справі № 640/19133/19, водночас, у період з 04.09.2019 по 31.12.2019 була чинною та, фактично, легітимізувала дії територіальних управлінь Пенсійного фонду України щодо виплати 75 % розміру підвищення пенсії, визначеного на 01.01.2018.

З огляду на зазначене, з 05.03.2019 по 04.09.2019 пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 % суми підвищення пенсії.

У той же час, період з 21.02.2018 по 05.03.2019 та з 04.09.2019 по 31.12.2019 п. п. 1, 2 постанови № 103 та постанова КМУ № 804 були чинними, з огляду на що, ГУ ПФУ в м. Києві правомірно керувалось їх положеннями, з огляду на відсутність повноважень надавати правову оцінку нормативно-правовим актам, які регламентують його діяльність.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (995_004) та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Крістіан Мюллер проти Австрії» від 16.12.1974 надано позицію щодо застосування статті 1 Першого протоколу, згідно з якою, обов`язок робити внесок у систему соціального забезпечення може, за певних обставин, надати право власності на активи, які використовуються для виплати пенсій.

Ототожнення пенсійних виплат з майном, в розумінні статті 1 Першого протоколу, ЄСПЛ здійснив також у рішенні від 16.03.2010 у справі «Карсон та інші проти Сполученого Королівства» та від 07.02.2014 у справі «Пікчур проти України».

Таким чином, право особи на пенсію є майном у розумінні Першого протоколу, якого особа може бути позбавлена лише за обґрунтованою необхідністю в інтересах суспільства.

При цьому, поняття «майно», за практикою ЄСПЛ, віднесено до категорії автономних інститутів та не залежить від формальних класифікацій у внутрішньому праві.

Необхідність позбавлення позивача права власності, у тому числі на частину пенсії, повинна бути обґрунтованою не лише наявністю суспільного інтересу, а й можливістю діяти всупереч приписам ст. 58 Конституції України заради задоволення такого інтересу. За відсутності підстав для порушення права особи на мирне володіння своїм майном, суд оцінює дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві як невиправдані та протиправні в частині виплати підвищення пенсії не у повному обсязі з 05.03.2019 по 04.09.2019.

Розглядаючи можливість виплати ненарахованої пенсії за минулий час, суд звертає увагу на ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якої нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

За висновком суду, суми пенсії недоотримані позивачем з вини ГУ ПФУ в м. Києві, наслідком чого є обов`язок останнього виплатити відповідні суми за минулий час без обмеження будь-яким строком, ураховуючи компенсацію втрати частини доходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи недоведеність відповідачем обставин, за яких можливе погіршення вже призначених соціальних гарантій, зокрема, зменшення пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати підвищення не в повному обсязі після визнання нечинними пунктів 1, 2 Постанови № 103 та до набрання чинності постановою № 804 а також обставин, які виправдовували б позбавлення особи права мирного володіння майном, яким також є пенсія у розумінні ст. 1 Першого протоколу, суд убачає підстави для задоволення позову частково.

Позивачем також заявлено вимогу здійснити виплату недоотриманої пенсії невідкладно та однією сумою, з приводу чого слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України Негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті (п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України).

Зазначеною нормою встановлено право суду звернути до негайного виконання рішення, що за своєю суттю є способом виконання такого рішення.

Водночас, виплаті недоотриманої з вини відповідача пенсії передує розрахунок недоотриманої пенсії, а також суми компенсації, що визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 регламентовано питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.

Дана процедура відбувається із залученням Державної казначейської служби України, Пенсійного фонду України зі створенням спеціальної комісії, яка розглядає обґрунтованість розрахунку боргу.

Таким чином, вирішуючи питання про невідкладну виплату однією сумою, суд, фактично, переймає на себе дискреційні повноваження згаданих органів.

Постанова КМУ № 649 передбачає також черговість виплат пенсії, відтак, задоволення даної вимоги є дискримінаційною складовою, що є не справедливим по відношенню до інших осіб, на користь яких ухвалено рішення суду.

З огляду на зазначене, суд не убачає підстав для встановлення способу виконання рішення про виплату недоотриманої частини пенсії у спосіб, який заявляє позивач.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, підстави для його розподілу відсутні.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05.03.2019 по 04.09.2019 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату не отриманих ОСОБА_1 сум підвищення пенсії з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії з 05.03.2019 по 04.09.2019.

4. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

5. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16 код ЄДРПОУ: 42098368).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко