Рішення № 100044261, 22.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2021 року м. Київ № 640/22129/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТЕЛІ ЛІЗИНГ"

до Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання бездіяльності протиправною, та зобов`язання вчинити певні дії,

представники позивача - Нестеренко Є.П.;

сторін: відповідача - не з`явилися;

у судовому вільні слухачі: Горшкова А.О., Якушенко Д.Ю.

засіданні також

були присутні:

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАТЕЛІ ЛІЗИНГ" (адреса: 04071, м. Київ, вул. Констянтинівська, 10, нежилі прим. № 38, 2 поверх, ідентифікаційний код - 32072825, ел. пошта - janepost2015@gmail.com) (далі - позивач, ТОВ "ПАТЕЛІ ЛІЗИНГ", Товариство) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код - 00015622) (надалі - відповідач, Відділ), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича щодо несвоєчасного розгляду заяви TOB "Пателі Лізинг" про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/10851/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пателі Лізинг" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та зобов`язати вчинити дії;

- визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича щодо прийняття повідомлення про повернення виконавчого документа № 826/10851/18 стягувачу без прийняття до виконання від 28.07.2021;

- зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича вжити заходів щодо відкриття виконавчого провадження та направити на адресу TOB "Пателі Лізинг" копію постанови про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/10851/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пателі Лізинг" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та зобов`язати вчинити дії;

- зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича направляти на адресу TOB "Пателі Лізинг" копії документів по вчинених виконавчих діях.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що повертаючи виконавчий документ, державний виконавець Кузьменко О.С. порушив вимоги Закону України "Про виконавче провадження" та безпідставно повернув поданий стягувачем виконавчий лист.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2021 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; постановлено розглядати справу за правилами, передбаченими ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (скорочено - КАС України); призначено справу до розгляду у судове засідання на 09.09.2021.

Призначеного дня у судовому засіданні представник позивача підтримав, за викладених у позові підстав, позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити позовну заяву.

Обґрунтовуючи позов ТОВ "ПАТЕЛІ ЛІЗИНГ" зазначає, що, по-перше, 16.07.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг» було направлено на адресу Відділу примусового виконання рішень департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/10851/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним, зобов`язати вчинити дії.

Заява була отримана Відділом 19.07.2021.

28.07.2021 головним державним виконавцем Кузьменком Олексієм Степановичем прийнято повідомлення про повернення виконавчого документа № 826/10851/18 стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», тобто державним виконавцем, в розріз ч.ч. 5, 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», було розглянуто заяву про виконавче провадження через 9 днів після надходження виконавчого документа, що порушує норми ч.ч. 5, 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

По-друге, відповідна заява про примусове виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2018 у справі № 826/10851/18 підписана директором ТОВ «Пателі Лізинг» Рокицьким А.Ю.

В свою чергу, держаний виконавець наділений повноваженнями отримувати інформацію від держаних органів, яка необхідна для проведення виконавчих дій.

Так, актуальна інформація про чинного керівника стягувача міститься у відкритому доступі на сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Тому, повертаючи виконавчий документ, державний виконавець Кузьменко О.С. порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та безпідставно повернув поданий стягувачем виконавчий документ, позаяк Закон України «Про виконавче провадження» не містить жодних вимог щодо надання документів на підтвердження повноважень директора.

За цих обставин позивач звернувся із позовом до суду.

Разом з тим суд примічає, що у відповідності до ч. 1 ст. 269 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

В поданому відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що Рокицьким А.Ю. не додано до заяви документів, що уповноважують його діяти в інтересах ТОВ «Пателі Лізинг» (документів про призначення керівником юридичної особи, довіреності юридичної особи, тощо).

Відтак, оскільки, заява про прийняття виконавчого документа подана особою, повноваження якої не підтверджено належній чином, вважається, що стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення.

Також Відділом подано суду копії матеріалів виконавчого провадження № 66305959.

У відповіді на відзив позивач відзначив, що 04.08.2021 Товариством повторно направлено на адресу Відділу заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/10851/18, яким Державну архітектурно-будівельну інспекцію України зобов`язано поновити в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомості про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів дані про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 28.11.2012 KB № 11512231404 на об`єкт «Будівництво житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями господарського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі міста Києва», замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг».

До заяви були подані усі необхідні документи, в тому числі документи на підтвердження повноважень Рокицького А.Ю.

05.08.2021 заява отримана Відділом примусового виконання рішень департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України.

30.08.2021 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг» надійшло повідомлення державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових B.C. про повернення документа стягувачу без прийняття до виконання від 19.08.2021.

Як вбачається із вищевказаного повідомлення від 19.08.2021, виконавчий документ № 640/20724/20 повернуто стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто, за переконанням позивача, повторно безпідставно повернувши поданий стягувачем виконавчий документ, відповідач фактично перешкоджає виконанню судового рішення, яке набрало законної сили, що суперечить нормам Конституції України та статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд відмічає таке.

Наразі, в аспекті вчинення органами державної виконавчої служби примусового виконання рішень, суд акцентує, що частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже для встановлення обставин протиправності оскаржуваної бездіяльності та дій, необхідним є перевірка судом таких на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» (в тексті - Закон), «Інструкцією з організації примусового виконання рішень» (по рішенню - Інструкція), та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Наведений перелік підстав для повернення стягувачу виконавчого документу є вичерпним.

З огляду на приписи п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону, варто відмітити, що за ч. 1 ст. 4 Закону у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

За ч.ч. 1, 3, 5 ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Тобто, виконавець, у випадку відповідності виконавчого документу вимогам ст. 4 Закону, та після подання стягувачем заяви про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 Закону, зобов`язаний розпочати примусове виконання рішення не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа, про що винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно ст. 18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Так, право виконавця на одержання безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідних для проведення виконавчих дій пояснень, довідок та іншої інформації, в тому числі конфіденційної, кореспондує до встановленого в п. 10 «Інструкції з організації примусового виконання рішень» правила, за яким у випадку реалізації стороною виконавчого провадження права на пред`явлення виконавчого документа на виконання, подання заяви про повернення без виконання виконавчого документа, отримання присудженого майна чи стягнутих сум через представника виконавець перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій.

Таким чином, при реалізації стягувачем, через свого представника, права на пред`явлення виконавчого документа на виконання виконавець перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій.

З огляду на зазначені норми Закону, в межах питання представництва сторін у виконавчому провадженні, суд виокремлює, що за ст. 16 Закону сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто.

Діти та особи, визнані судом недієздатними, реалізують свої права та виконують обов`язки, пов`язані з виконавчим провадженням, відповідно до вимог закону через своїх законних представників.

Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору.

В силу ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді: 1) безоплатного доступу через портал електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг до: відомостей з Єдиного державного реєстру, які актуальні на момент запиту, необхідних для видачі документів дозвільного характеру та ліцензій, а також про видані документи дозвільного характеру та ліцензії, для укладення цивільно-правових договорів, у тому числі щодо наявності запису про державну реєстрацію припинення або перебування юридичної особи у стані припинення, державну реєстрацію припинення чи перебування у процесі припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, про місцезнаходження, адресу електронної пошти, цифровий код модельного статуту, види діяльності, центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо така частка становить не менше 25 відсотків, про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, про юридичних осіб - правонаступників, про відокремлені підрозділи юридичної особи, про осіб, які можуть вчиняти дії від імені особи, у тому числі відомості про розпорядника майна, санатора, голову комісії з припинення, ліквідатора, управителя майна, наявність обмежень щодо представництва, про відкриття виконавчого провадження, - шляхом їх пошуку за повним чи скороченим найменуванням, іменем, ідентифікаційним кодом, реєстраційним номером облікової картки платника податків, серією та номером паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), перегляду, копіювання та роздрукування;

Державні органи, у тому числі суди, органи Національної поліції, органи прокуратури, органи Служби безпеки України, а також органи місцевого самоврядування та їх посадові особи безоплатно отримують відомості з Єдиного державного реєстру з метою здійснення ними повноважень, визначених законом, виключно в електронній формі через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань містять інформацію про особу, яка: а) може бути представником юридичної особи, а відповідно представляти юридичну особу у виконавчому провадженні у питанні подання заяви про відкриття виконавчого провадження, б) має право від імені такої юридичної особи вчиняти дії без довіреності.

При цьому, відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань несуть інформацію про наявність обмежень щодо представництва особи від імені юридичної особи.

Окремо Законом визначається представництво юридичних осіб через її представників, які можуть діяти на підставі виданої їм довіреності.

Як установлено судом, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2018 у справі № 826/10851/18 (адреса посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/79017244), залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 (інтернет-адреса: https://reyestr.court.gov.ua/Review/81430451), у задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу "Наш дім Поділ" відмовлено; позов третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пателі Лізинг" - задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення №1 від 12.01.2018 Державної архітектурно-будівельної інспекції України про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 28.11.2012 № КВ 11512231404 "Будівництво житлово - офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва", замовник Товариство з обмеженою відповідальністю "Пателі Лізинг"; зобов`язано Державну архітектурно-будівельну інспекцію України поновити в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомості про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів дані про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 28.11.2012 КВ №11512231404 на об`єкт "Будівництво житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва", замовник Товариство з обмеженою відповідальністю "Пателі Лізинг".

23.06.2021 на виконання вказаного судового рішення Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист № 826/10851/18.

16.07.2021 Товариством направлено на адресу Відділу заяву про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/10851/18.

До вказаної заяви додано виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2021 № 826/10851/18.

Заява підписана директором ТОВ «Пателі Лізинг» Рокицьким А.Ю., та скріплена печаткою Товариства.

Означену заяву отримано Відділом 19.07.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0405349774976, та витягом з «Укрпошта» щодо отримання такого відправлення.

28.07.2021 головним державним виконавцем Кузьменком О.С. прийнято повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

За викладеного, приймаючи до уваги прийняття державним виконавцем Кузьменком О.С. повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, враховуючи, що предметом оскарження у цій справі за поданим останнім позовом не є бездіяльність щодо повернення стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання виконавчого документу протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, необґрунтованими, за висновками суду, є твердження позивача щодо розгляду заяви ТОВ «Пателі Лізинг» через 9 днів після надходження виконавчого документа та в порушення норм ч.ч. 5, 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

В частині вимог про визнання протиправними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. щодо прийняття повідомлення про повернення виконавчого документа № 826/10851/18 стягувачу без прийняття до виконання від 28.07.2021, та про зобов`язання відміченого державного виконавця вжити заходів щодо відкриття виконавчого провадження та направити на адресу TOB "Пателі Лізинг" копію постанови про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/10851/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пателі Лізинг" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та зобов`язати вчинити дії, суд відмічає, що як вже зауважувалось заява про відкриття виконавчого провадження підписана директором ТОВ «Пателі Лізинг» Рокицьким А.Ю., та скріплена печаткою Товариства.

Як свідчать матеріали справи, 28.07.2021 головним державним виконавцем Кузьменком О.С. прийнято повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Зі змісту мотивувальної частини повідомлення випливає, що:

«На виконання до відділу примусового виконаних рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява директора ТОВ «Пателі Лізинг» Рокицького А.Ю. про відкриття виконавчого провадження. До заяви додано виконавчий лист Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2021 № 826/10851/18 про зобов`язання Державну архітектурно-будівельну інспекцію України поновити в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомості про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів дані про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 28.11.2012 KB №11512231404 на об`єкт Будівництво житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва, замовник ТОВ «Пателі Лізинг».

Стягувачем по виконавчому документі є ТОВ «Пателі Лізинг».

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно статті 16 Закону України «Про виконавче провадження» представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи. Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа.

Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору.

Пунктом 10 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) визначено, що повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами: довіреністю фізичної особи; довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо); рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна; ордером, до якого обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій; дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги або про надання правової допомоги.

У випадку реалізації стороною виконавчого провадження права на пред`явлення виконавчого документа на виконання, подання заяви про повернення без виконання виконавчого документа, отримання присудженого майна чи стягнутих сум через представника виконавець перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій.

Документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Заяву про відкриття виконавчого провадження подано від імені ТОВ «Пателі Лізинг» - Рокицьким А.Ю.

Однак, Рокицьким А.Ю. не додано до заяви документів, що уповноважують його діяти в інтересах ТОВ «Пателі Лізинг» (документів про призначення керівником юридичної особи, довіреності юридичної особи, тощо).

Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Оскільки, заява про прийняття виконавчого документа подана особою, повноваження якої не підтверджено належним чином, вважається, що стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення...».

Наразі варто вказати, що положення ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» ставлять в залежність початок виконавцем примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа від обставин, зокрема, подачі стягувачем-юридичною особою (в особі її керівника чи органу, посадовою особою, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представника юридичної особи) заяви про примусове виконання рішення.

До заяви стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

При цьому, позаяк певну юридичну особу - стягувача може представляти її керівник чи орган, посадова особа, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або представник юридичної особи, і така юридична особа реалізує своє право на пред`явлення виконавчого документа на виконання, виконавець:

перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій;

з`ясовує з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформацію про особу, яка має від імені конкретної юридичної особи вчиняти дії, пов`язані з поданням заяви про відкриття виконавчого провадження (по суті питання відкриття виконавчого провадження), без довіреності;

перевіряє з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань наявність обмежень щодо представництва особи від імені юридичної особи.

У випадку видачі юридичною особою довіреності представнику, повноваження такої особи у виконавчому провадженні мають бути підтверджені довіреністю.

Разом з цим, у випадку невідповідності виконавчого документу вимогам ст. 4 Закону, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є керівником ТОВ «Пателі Лізинг» з 06.10.2016. Обмежень вказаного суб`єкта у представництві Товариства з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (адреса посилання: https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result) - не убачається.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є керівником ТОВ «Пателі Лізинг» та обмежень щодо його представництва від імені Товариства відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не містять, що обумовлює право вказаної особи на представництво позивача у питанні, зокрема, пов`язаним із поданням заяви про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2021 № 826/10851/18, а відповідно і вказує на подання заяви від 16.07.2021 особою, яка уповноважена діяти в інтересах ТОВ «Пателі Лізинг», вмотивованими, на думку суду, є доводи Товариства про протиправність дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. щодо прийняття повідомлення про повернення виконавчого документа № 826/10851/18 стягувачу без прийняття до виконання від 28.07.2021.

Поряд з цим в площині позовних вимог про зобов`язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича вжити заходів щодо відкриття виконавчого провадження, суд акцентує увагу, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, суду надано право прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

На рахунок наведених судом процесуальних приписів ч. 2 ст. 9 та п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд заявляє таке.

За дорученням голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду підготовлено Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, яким висунені такі доктринальні положення:

- при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог;

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Отже орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Правову позицію щодо юридичних питань меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та про те, що державний орган повинен діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, викладено в постановах від 06 червня 2018 року та від 07 червня 2018 року Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від (справа № 808/163/16 та № 822/276/17 відповідно).

Також судом зауважується, що у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках

порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

За такого, з урахуванням фактичної невідповідності повідомлення від 28.07.2021 (вих. № 64228-33-21/20.1) вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд приходить до висновку, що заявлені за позовом відповідні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме шляхом визнання протиправним та скасування такого повідомлення, і, приймаючи до уваги положення Закону з яких випливає наявність у Відділу повноважень в частині відкриття виконавчого провадження, що є дискреційними повноваженнями останнього, наявні правові підстави для виходу судом за межі позовних вимог та зобов`язання відповідача повторно розглянути по суті заяву позивача б/н від 16.07.2021 щодо відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2021 № 826/10851/18, оскільки, по-перше, вказане необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів відповідного суб`єкту у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а по-друге, в сукупному аспекті ефективного захисту прав, свобод та інтересів таких осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень згідно ч. 1 ст. 2 КАС України та п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, визначений судом захист права є належним ефективним захистом таких прав, свобод та інтересів Товариства.

Стосовно вимог позивача про зобов`язання відповідача направити на адресу TOB "Пателі Лізинг" копії постанови про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/10851/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пателі Лізинг" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та зобов`язати вчинити дії, а також про зобов`язання Відділу направляти на адресу TOB "Пателі Лізинг" копій документів по вчинених виконавчих діях, то суд визначає про необґрунтованість заявлених вимог у цих частинах, так як права та інтереси Товариства у межах реального невчинення Відділом дій з направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення та копій документів по вчинених виконавчих діях, з огляду на предмет заявленого позову, не є порушеними, і до того ж такі вимоги направлені на майбутнє, тобто заявлені передчасно.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За переконанням суду, відповідачем не доведено правомірності дій щодо прийняття повідомлення про повернення виконавчого документа № 826/10851/18 стягувачу без прийняття до виконання від 28.07.2021.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Отже виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

В частині судових витрат у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В силу ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, судові витрати пропорційно до розміру задоволених підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то Міністерства юстиції України, структурним підрозділом якого виступає Відділ примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 72-78, 123, 241-246, 268-271, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТЕЛІ ЛІЗИНГ" - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича щодо прийняття повідомлення про повернення виконавчого документа № 826/10851/18 стягувачу без прийняття до виконання від 28.07.2021.

3. Визнати протиправним та скасувати повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 28.07.2021 (вих. № 64228-33-21/20.1).

4. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код юридичної особи - 00015622) потворно розглянути заяву б/н від 16.07.2021 щодо відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/10851/18, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАТЕЛІ ЛІЗИНГ" (адреса: 04071, м. Київ, вул. Констянтинівська, 10, нежилі прим. № 38, 2 поверх, ідентифікаційний код - 32072825).

5. У іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТЕЛІ ЛІЗИНГ" (адреса: 04071, м. Київ, вул. Констянтинівська, 10, нежилі прим. № 38, 2 поверх, ідентифікаційний код - 32072825) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код - 00015622) понесені ТОВ"ПАТЕЛІ ЛІЗИНГ" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтею 287 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Суддя К.С. Пащенко