Рішення № 100043460, 01.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

01 жовтня 2021 р. справа № 520/13802/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області від 29.06.2021 №301о/с (по особовому складу) про переміщення майора поліції ОСОБА_1 на посаду старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області та звільнення його з посади заступника начальника центру - начальника автотранспортного відділення Центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області;

- поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника центру - начальника автотранспортного відділення Центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області з 29.06.2021;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області, код ЄДРПОУ 40108599, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , різницю між грошовим забезпеченням поліцейського (заробітною платою) за посадами заступника начальника центру - начальника автотранспортного відділення Центру забезпечення та старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області з 29.06.2021 по день поновлення на посаді.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

В обґрунтування позову вказано, що наказ начальника ГУНП в Харківській області від 29.06.2021 №301о/с не відповідає вимогам закону, є протиправним, а тому підлягає скасуванню судом. Разом із цим, застосування п.2 ч.1 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію» можливо виключно у разі переміщення особи на рівнозначну посаду. Позивач вважає, що за наслідками порівняння рівнозначності посад начальника АТВ та Старшого дільничного офіцера поліції, необхідно дійти до висновку, що територіальна юрисдикція, функціональні обов`язки, розмір грошового забезпечення (у тому числі посадових окладів та надбавок), ступінь підпорядкованості, граничні спеціальні звання, не є тотожними чи навіть подібними, а навпаки вказані посади є по відношенню одна до одної вищою (керівною) та з меншим обсягом роботи. Аналогічну правову позицію викладено у відповіді на відзив.

У відзиві відповідач зазначив, що переміщення позивача зумовлено тим, що у період з 31.08.2020 по 29.09.2020 Управлінням внутрішнього аудиту Національної поліції України було проведено плановий внутрішній аудит оцінки діяльності центру забезпечення ГУНП в області, за результатами якого були встановлені порушення з боку керівництва центру забезпечення ГУНП. Зазначене свідчить про неналежну організацію роботи підпорядкованого підрозділу з боку ОСОБА_1 та відсутність його дійового контролю за діями підлеглих. Зазначені прогалини в організації службової діяльності підпорядкованого підрозділу призвели до значних порушень, що виразилися у неналежному виконанні службових обов`язків. Це стало можливим в наслідок відсутності у ОСОБА_1 належного досвіду роботи на керівних посадах. Незважаючи на це, ОСОБА_1 має значний досвід роботи в підрозділах превентивної діяльності. За весь час служби за вказаним напрямком службової діяльності характеризувався з позитивного боку, як відповідальний та дисциплінований працівник. На теперішній час є нагальна потреба в комплектуванні досвідченими фахівцями служби дільничних офіцерів поліції. Тривалий час залишається вакантною посада старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції 2 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області, яка є рівнозначною посаді, яку обіймає ОСОБА_1 .

Інші заяви по суті спору сторони не подавали.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з листопада 2015 року проходить службу в Національній поліції (раніше - міліції (з серпня 1999 року по листопад 2015 року), з 11.02.2020 відповідно до наказу начальника ГУНП від 11.02.2020 №31о/с перебував на посаді заступника начальника центру - начальника автотранспортного відділення центру забезпечення ГУНП.

29.06.2021 заступниками начальника ГУНП в Харківській області підполковником поліції С.Химичем та підполковником поліції В.Гузєм внесено подання начальникові ГУНП в Харківській області, в якому зазначено, що за час служби в Національній поліції України на посаді заступника начальника центру - начальника автотранспортного відділення центру забезпечення ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_1 зарекомендував себе посередньо. У період з 31.08.2020 по 29.09.2020 Управлінням внутрішнього аудиту Національної поліції України було проведено плановий внутрішній аудит оцінки діяльності центру забезпечення ГУНП в області, за результатами якого були встановлені порушення з боку керівництва центру забезпечення ГУНП. Зазначене свідчить про неналежну організацію роботи підпорядкованого підрозділу з боку ОСОБА_1 та відсутність його дійового контролю за діями підлеглих. Зазначені прогалини в організації службової діяльності підпорядкованого підрозділу призвели до значних порушень, що виразилися у неналежному виконанні службових обов`язків. Це стало можливим в наслідок відсутності у ОСОБА_1 належного досвіду роботи на керівних посадах. Незважаючи на це, ОСОБА_1 має значний досвід роботи в підрозділах превентивної діяльності. За весь час служби за вказаним напрямком службової діяльності характеризувався з позитивного боку, як відповідальний та дисциплінований працівник. На теперішній час є нагальна потреба в комплектуванні досвідченими фахівцями служби дільничних офіцерів поліції. Тривалий час залишається вакантною посада старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції 2 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області, яка є рівнозначною посаді, яку обіймає ОСОБА_1 . На підставі п. 2 (на рівнозначну посаду, для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію, з метою збереження професійного ядра, беручи до уваги попередній досвід роботи, кваліфікацію та навички у службовій діяльності ОСОБА_1 , порушено иклопотання про переміщення його на вакантну посаду старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області.

Наказом ГУНП в Харківській області від 29.06.2021 № 301 о/с майора поліції ОСОБА_1 , переміщено згідно з пунктом 2 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» (на рівнозначну посаду для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) на посаду старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, звільнивши його з посади заступника начальника центру - начальника автотранспортного відділення Центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Законом України «Про Національну поліцію» визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Частиною 1 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

У ч. 4 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень визначених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Розділом VII вказаного закону визначені загальні засади проходження служби в поліції. У п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» з метою визначення порядку підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими, наказом МВС України від 23.11.2016 №1235 затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок); Перелік документів з питань проходження служби.

Відповідно до розділу II Порядку підставою для видання наказів по особовому складу є, зокрема, призначення на посади, переміщення по службі, тимчасове виконання обов`язків за іншою посадою.

Відповідно до п.п. 1, 2 розділу III Порядку видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.

Відповідно до Переліку документів з питань проходження служби, затвердженого наказом МВС України від 23.11.2016 №1235, такими документами є рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі, подання про призначення на посаду, подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.

Процедура переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції передбачена статтею 65 Закону України "Про Національну поліцію", частиною першою якої визначено, що переміщення поліцейських здійснюється: 1) на вищу посаду - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону; 3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону; 4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" унормовано, що переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

Зі змісту заяв по суті справи судом встановлено, що спірні правовідносини виникли щодо застосування відносно позивача підпункту 2 пункту 1 частини першої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію".

При цьому відповідно до пункту 8 частини десятої статті 62 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особливих якостей.

Частиною восьмою статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Як вище встановлено судом, підставою для прийняття спірного наказу слугувало подання заступників начальника ГУНП в Харківській області підполковника поліції С.Химича та підполковника поліції В.Гузя про необхідність такого переміщення.

Аргументи позивача про те, що його переведено на нерівнозначну посаду, яку він обіймав до видання оскаржуваного наказу, посилаючись на п.6 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну службу" суд вважає неприйнятними, адже норми Закону України "Про державну службу" не регулюють проходження поліцейськими служби в Національній поліції, про що вказано у п. 17 ч. 3 ст.3 Закону України "Про державну службу".

Правові засади організації та діяльності Національної поліції, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію». Законом України «Про Національну поліцію» не передбачено поширення дії Закону України «Про державну службу» на поліцейських.

Як аргументовано вказав відповідач, дія цього закону поширюється лише на державних службовців Національної поліції.

Частиною 2 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.

Тобто, єдиним критерієм, встановленим Законом України «Про Національну полінію», за яким посади поділяються на вищі та нижчі, є граничні спеціальні звання для тієї чи іншої посади.

Суд зазначає, що розмір посадового окладу, обсяг обов`язків та повноважень за посадою, юрисдикція органу поліції не встановлені Законом України «Про Національну поліцію» як критерії оцінки рівнозначності посад.

Наказом Національної поліції України від 04.12.2015 № 142 затверджено Перелік посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань (далі - Перелік).

Відповідно до розділу VI Переліку «Установи та заклади національної поліції» (група «Підрозділи забезпечення Головних управлінь») посаді «заступника начальника центру - начальника автотранспортного відділення Центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області» (попередня посада позивача) відповідає граничне спеціальне звання «капітан поліції». Відповідно до розділу IV Переліку «Управління, відділи, відділення поліції» посаді «старший дільничний офіцер поліції» (теперішня посада позивача) відповідає граничне спеціальне звання «капітан поліції».

Тобто, граничні спеціальні звання за посадою, яку обіймає позивач на теперішній час і за посадою, яку позивач обіймав до видання оскаржуваного наказу - однакові.

Отже, в розумінні частини 2 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» відсутні підстави вважати, що позивач до видання оскаржуваного наказу займав вищу посаду.

Твердження позивача про те, що посадовий оклад старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області 2500 грн, а тому, порівняно з посадовим окладом заступника начальника центру - начальника автотранспортного відділення Центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області в розмірі 2620 грн, є значно меншим, не може вважатися належним обґрунтуванням нерівнозначності посад в розумінні Закону України "Про національну поліцію".

Суд вважає обґрунтованою правову позицію відповідача щодо того, що до складу грошового забезпечення, у відповідності до Постанови № 988 входить не лише один посадовий оклад, але й оклад за спеціальним званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, премії та одноразові додаткові види грошового забезпечення, тощо. Відповідно, різниця у 120 гривень не може сприйматись як нерівнозначність грошового забезпечення за загаданими посадами, оскільки остаточне грошове забезпечення може бути зрівняне за рахунок додаткових видів грошового забезпечення, зокрема, премій.

До суду надані довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Харківській області , відповідно до змісту яких місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника центру - начальника автотранспортного відділення Центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області становило 14062,05 грн (з усіма складовими).

Після переміщення на посаду старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 становить 14784,97 гривень (з усіма складовими).

Тобто, як обґрунтовано вказує відповідач, після переміщення грошове забезпечення ОСОБА_1 не тільки не зменшилось, а й збільшилось на 712 гривень на місяць.

Суд вважає обгрутованими твердження позивача про те, що функціональні обов`язки старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській відрізняються від обов`язків за посадою заступника начальника центру - начальника автотранспортного відділення Центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Відповідачем вказаний факт не заперечувався, у відзиві вказано, що основні завдання за цими посадами різняться, при цьому відповідачем вказано, що зважаючи на положення ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, зміна територіальної юрисдикції органу в сторону зменшення не свідчить про те, що позивач став більш підлеглим чи молодшим за званням та посадою.

При цьому позивач не заперечує проти самого факту службової необхідності його переміщення, у зв`язку з нагальною потребою в комплектуванні досвідченими фахівцями служби дільничних офіцерів поліції, зважаючи на його особисті професійні якості, а також використання його на посаді із врахуванням набутого досвіду, задля забезпечення належного

здійснення поліцією покладених на неї повноважень.

В ході розгляду даної справи відповідачем підтверджено наявність обставин, пов`язаних з інтересами служби, які обумовили необхідність переміщення позивача до іншого структурного підрозділу для більш ефективної служби, виходячи з результатів оцінки його професійних та особистих якостей, дослідження яких здійснювалось у порядку, визначеному законом.

Тобто, переміщення позивача на рівнозначну посаду за п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» здійснено відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому позовні вимоги про скасування спірного наказу не можуть бути задоволені судом, так само як і похідні вимоги про поновлення на попередній посаді та стягнення середнього заробітку як похідні.

Із врахуванням викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 01 жовтня 2021 року.

Суддя О.Г. Котеньов