Ухвала суду № 100043022, 30.09.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

30 вересня 2021 року Справа № 480/9840/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Осіпової О.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Форпост-С" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Форпост-С" до Головне управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся Товариство з обмеженою відповідальністю "Форпост-С" з адміністративним позовом до Головне управління ДПС у Сумській області , в якому просить:

1) визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Сумській області від 23 вересня 2021 року № 0023581-1302-1822;

2) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 23 вересня 2021 року № 283 про опис майна у податкову заставу.

Ухвалою суду від 30 вересня 2021 року позовну заяву було залишено без руху.

30 вересня 2021 року надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Форпост-С" про забезпечення позову, в якій просить:

1) зупинити дію податкової вимоги Головного управління ДПС у Сумській області від 23 вересня 2021 року № 0023581-1302-1822 до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

2) заборонити Головному управлінню ДПС у Сумській області вчиняти будь-які дії щодо погашення податкового боргу (стягнення коштів, опис та продаж майна, що перебуває у податковій заставі тощо), визначеного у податковій вимозі від 23 вересня 2021 року № 0023581-1302-1822, до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Заяву позивач мотивує тим, що дії податкового органу призведуть до зриву роботи підприємства. Підприємство не зможе виробляти продукцію, виплачувати кредити, свої зобов`язання перед бюджетом та працівниками, що в свою чергу призведе до банкрутства та ліквідації Товариства. У разі задоволення судом позовних вимог за результатами розгляду даної адміністративної справи, позивачу доведеться докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушеного права, у тому числі шляхом можливого ініціювання інших судових проваджень.

Згідно з ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Так, забезпечення позову - це вжиття судом визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст.2 КАС України є принцип верховенства права.

Відповідно до ст.3 Конституції України та ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, для встановлення існування хоча б однієї з названих обставин з метою недопущення зловживань суд зобов`язаний виходити з конкретних доказів.

Однак, заявник не навів та не надав до суду належних та допустимих доказів, які підтверджували хоча б одну з підстав забезпечення позову, чим не дотримався вимог ч.1 ст.77 КАС України згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Разом з цим, у вказаній заяві не було надано належного обґрунтування щодо забезпечення позову в зазначений спосіб.

Також, в наданих матеріалах відсутні очевидні ознаки протиправності спірної податкової вимоги.

При цьому, суд зазначає, що забезпечення позову в даному випадку у спосіб визначений позивачем є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, а застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Відповідно до положень Розділу 2 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 року № 610 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 року за № 902/30770, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом. Протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Згідно з п.1 Розділу 3 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 року № 610 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 року за № 902/30770 (в редакції Наказу Міністерства фінансів № 63 від 08.02.2021) податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) податкових органів з урахуванням інформації про податковий борг з митних платежів, отриманої в порядку обміну інформацією відповідно до пункту 41.2 статті 41 Кодексу.

Відповідно до п.89.3 ст.89 Податкового кодексу України Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктами 95.1 та 95.2 ст.95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Тобто, заходи щодо стягнення податкового боргу можливі лише на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

З урахуванням зазначеного, в даному випадку відсутня необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до п.1 Розділу 6 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 року № 610 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 року за № 902/30770, податкова вимога вважається відкликаною: у день, протягом якого відбулося самостійне погашення суми податкового боргу платником податків або органом стягнення у повному обсязі; з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування податкової вимоги; з дня надходження до платника податків податкової вимоги, яка містить зменшену контролюючим органом або за рішенням суду, що набрало законної сили, суму податкового боргу, визначену в раніше направленій податковій вимозі; у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі.

Крім того, слід зауважити, що відповідно до ст. 59, ст. 89 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право пред`являти податкові вимоги та приймати рішення про опис майна у податкову заставу.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимога позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо погашення податкового боргу (стягнення коштів, опис та продаж майна, що перебуває у податковій заставі тощо), визначеного у податковій вимозі від 23 вересня 2021 року № 0023581-1302-1822, до набрання законної сили судовим рішенням у справі, є фактично забороною контролюючому органу виконувати покладені відповідно до законодавства повноваження.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Форпост-С» про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.150, 151, 154, 243, 248 КАС України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Форпост-С" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Суддя О.О. Осіпова