Рішення № 100042870, 30.09.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2021 року м. Рівне №460/11789/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської облаті Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про скасування постанови, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - відповідач), в якій позивач просить скасувати постанову державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Покальчук Л.В. про арешт майна боржника від 22.04.2021 в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок на ім`я ОСОБА_1 , (РНОКПП – НОМЕР_1 ), IBAN НОМЕР_2 , картка № НОМЕР_3 , який відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Київ, Україна, для зарахування заробітної плати.

Обґрунтовуючи позов, позивач вказує на порушення норм Закону України "Про оплату праці", статті 128 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України), статей 48, 70 Закону України "Про виконавче провадження", якими установлено, що при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, передбачених законодавством, - п`ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникам. При цьому, на підставі оскаржуваної постанови відповідача про арешт коштів боржника від 22.04.2021 у ВП № 65218573 арештовано її рахунок, відкритий у АТ КБ «Приватбанк», який використовується виключно для зарахування заробітної плати позивача. В зв`язку з таким арештом, починаючи з квітня 2021 року, позивач фактично позбавлений можливості отримувати заробітну плату, яка є єдиним джерелом її існування. А оскільки позивач є одинокою матір`ю, то відсутність грошових коштів значно ускладнила утримання її малолітньої дитини. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.08.2021, у зв`язку з невідповідністю позову вимогам статей 160, 161 КАС України, позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви. В межах встановленого строку позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.09.2021 позивача звільнено від сплати судового збору, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами ст. 287 КАС України та призначено судове засідання на 30.09.2021.

У строк встановлений судом відповідач подав відзив на адміністративний позов, який мотивовано тим, що під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює не вичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, оскільки законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20). Накладаючи арешт на грошові кошти боржника, який не виконав судове рішення, державний виконавець у постанові від 22 квітня 2021 року зазначив, що арешт накладається на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Отже, державним виконавцем при винесенні вказаної постанови не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження».

В судове засідання призначене на 30.09.2021, учасники справи, яких належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, не прибули. Про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце його проведення та враховуючи приписи ч. 9 ст. 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні, за наявними у суду матеріалами.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, то у відповідності до вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

22.04.2021 державним виконавцем Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Покальчук Людмилою Віталіївною відкрито виконавче провадження № 65218573 на підставі Вимоги № Ф-19942-17 виданої 11.02.2019, згідно якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати ЄСВ перед Головним управлінням ДПС у Рівненській області складає 18276,72 грн.

22.04.2021 року державним виконавцем Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Покальчук Людмилою Віталіївною було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкрито після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику, в результаті чого було накладено арешт на рахунок на ім`я ОСОБА_1 IBAN НОМЕР_2 , картка № НОМЕР_3 , який відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Київ, Україна, для зарахування заробітної плати.

Позивач звернулася до відповідача із заявою від 12.07.2021, в якій просила зняти арешт з її рахунку, оскільки на нього перераховується лише заробітна плата, проте отримала відмову, оформлену листом від 23.07.2021 № 36732.

Не погоджуючись із накладенням арешту на її картковий рахунок, ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника регламентований статтею 48 Закону № 1404-VIII, відповідно до частин першої-четвертої якої встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 цього Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Також частинами 1-4 ст. 56 Закону № 1404-VIII встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Зі змісту наведених норм матеріального права можна дійти висновку, що державний виконавець має право для забезпечення реального виконання виконавчого документу застосувати арешт коштів боржника (фізичної особи), що знаходяться на рахунку такого боржника у банківській установі, за винятком коштів, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Разом з тим, не з`ясування державним виконавцем призначення банківського рахунку, на який було накладено арешт, призвело до порушення приписів Розділу IX Закону № 1404-VIII, яким регламентовано звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Так, відповідно до статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Судом встановлено, що постанова про звернення стягнення на заробітну плату боржника не виносилась. Водночас, в матеріалах справи наявна довідка, видана КЗ «Центр дитячої та юнацької творчості», від 12.07.2021 про те, що ОСОБА_1 з 31 серпня 2021 року дійсно працює в означеному закладі на посаді бухгалтера.

Отже, державний виконавець мала усі повноваження, щоб бути достеменно обізнаною про наявність у боржника місця роботи.

Означене свідчить на користь висновку, що фактично при виконанні спірної постанови державного виконавця шляхом накладення арешту на кошти на рахунку у банку було накладено арешт на заробітну плату боржника.

Статтею 69 Закону № 1404-VIII встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

У разі припинення перерахування коштів стягувачу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме.

Згідно зі статтею 70 Закону № 1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;

за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Також слід зазначити, що обмеження розміру відрахувань із заробітної плати встановлені статтею 128 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку.

Обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

Гарантії дотримання прав щодо оплати праці закріплені в статті 22 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР зі змінами та доповненнями, якою установлено, що суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 24 Закону № 108/95-ВР за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 108/95-ВР забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Статтею 26 цього Закону встановлено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством.

При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, передбачених законодавством, - п`ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникам.

Обмеження, встановлені частиною другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Оцінка встановлених судом фактичних обставин справи в розрізі наведених вище норм матеріального закону дає підстави для висновку, що внаслідок накладення державним виконавцем арешту на рахунок боржника у банку, який призначений для виплати заробітної плати, було порушено як приписи Закону України "Про виконавче провадження", так і приписи трудового законодавства України. Внаслідок цього, починаючи з квітня 2021 року до даного часу позивач в розмірі 100 відсотків позбавлений можливості використовувати кошти заробітної плати, що містяться на відповідному рахунку у банку, а відтак зовсім не отримує належної йому заробітної плати, нарахованої за місцем роботи в КЗ «Центр дитячою та юнацької творчості».

Водночас, в судом встановлено, що з часу накладення арешту на рахунок позивача у банку, зараховані на цей рахунок кошти заробітної плати не були списані державним виконавцем в погашення заборгованості за виконавчим документом. Отже, внаслідок арешту рахунку боржника мета виконавчого провадження в спірній ситуації жодним чином досягнута не була.

Окрім цього, суд зазначає, що наявність відкритого рахунку у банку для виплати зарплатної плати роботодавцем є перешкодою працівнику отримувати заробітну плату через касу підприємства чи грошовим переказом, оскільки виплата таких коштів підприємством здійснюється саме через рахунок у банку.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати № 95 від 01.07.1949, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Суд зазначає, що накладення арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадянина на оплату праці.

Дослідивши та проаналізувавши зміст поданих до суду документів і матеріалів, суд встановив, що на відкритий в АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» на ім`я ОСОБА_1 рахунок IBAN НОМЕР_2 , картка № НОМЕР_3 , у період з 31.08.2020 по 22.04.2021 надходили суми коштів лише як заробітна плата.

При цьому, ОСОБА_1 є одинокою матір`ю, що підтверджується свідоцтвом про народження дочки ОСОБА_2 серія НОМЕР_4 та довідкою Клеванської селищної ради Рівненського району, Рівненської області від 29.06.2021 № 994/02-19/21.

Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків вбачається, що починаючи з 30.08.2020 ОСОБА_1 отримувала дохід із кодом «101», а саме заробітну плату.

У контексті із встановленими у справі обставинами, суд зважає на положення ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Зокрема, однією з підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

В даному випадку, враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що відкритий в АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» рахунок IBAN НОМЕР_2 , картка № НОМЕР_3 є рахунком, на який ОСОБА_1 перераховується заробітна плата, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця від 22.04.2021 ВП № 65218573 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться/надходять на такий банківський рахунок є неправомірною, прийнята без урахування всіх обставин справи, а її виконання призвело до порушення гарантованого права позивача на оплату праці.

Висновок суду про поважність причин пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду, викладений в ухвалі суду від 22.09.2021 про відкриття провадження у справі, підтверджений матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.4 ст.242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З урахуванням встановлених обставин у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Оскільки, ухвалою суду від 22.09.2021 ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору то на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір не стягується.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) до Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (33000, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Петра Могили, будинок 22-Б, код ЄДРПОУ – 35007151) про скасування постанови задовольнити частково.

Зобов`язати державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Покальчук Л.В. (33000, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Петра Могили, будинок 22-Б, код ЄДРПОУ – 35007151) зняти арешт з рахунку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_5 , (картковий рахунок НОМЕР_6 ), який відкритий в АТ КБ «Приватбанк» (IBAN НОМЕР_2 , картка № НОМЕР_3 ), в межах сум заробітної плати, які містяться/надходять на такий банківський рахунок .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 30 вересня 2021 року

Суддя Д.П. Зозуля