Рішення № 100042610, 23.09.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/1590/19Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання – Ніценко А.О.,

представників позивача - Гаджиєва Р.Ф.о., Портного Д.О.,

представника відповідача - Деміхіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

03.05.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС" (надалі – ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі – ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2019 №0004751401, №0004761401, №0004771401.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про незгоду з висновками фіскального органу, викладеними в акті перевірки від 27.03.2019 № 383/16-31-14-01-10/13966187. За твердженням позивача, висновки ГУ ДФС у Полтавській області щодо заниження ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС" ПДВ та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування є помилковими, оскільки підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вищевказаним актом.

Ухвалою суду від 07.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1590/19; призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

23.05.2019 до суду відповідачем надано відзив на позов в якому вказано, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства в частині не включення до інших операційних доходів по Звіту про фінансові результати (Форма №2-м) та одночасно до Декларації по податку на прибуток сум простроченої кредиторської заборговані в розмірі 13040412,00 грн. Указано, що кредиторська заборгованість, по якій минув строк позовної давності відображена в журналі-ордері по рахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" станом на 30.09.2018 в сумі 13040412,0 грн. Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. Крім того, перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено порушення п. 7 ПсБО 15 "Дохід", п. 8 ПсБО 15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. №290, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 ПК України за рахунок не включення сум простроченої кредиторської заборгованості в розмірі 13040412,0 грн. Крім того, відповідач зазначає, що проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 2050 фінансової звітності "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)", за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників в сумі 3506339,00 грн. Контролюючим органом встановлено, що у перевіряємому періоді з 01.10.2016 по 30.09.2018 ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС" отримувало послуги з добровільного страхування майна від страховика №1: ПрАТ "СК "САТІС" та страховиків №2: ТДВ "СК "Хортиця", ТДВ "СК "Інноваційні страхові технології", ПрАТ "СК ФІНЕКС". Указано, що на час сплати страхових платежів 11.12.2017 та 12.12.2017 ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг АЕ №199995 від 11.06.2015 та АЕ №198723 від 16.042013, видані ТДВ "СК "Хортиця" були анульовані розпорядженням про анулювання ліцензії від 07.12.2017 №4460 та розпорядженням про виключення з ДРФУ від 19.12.2017 №4555, анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи. Також зазначено, що діяльність підприємства при здійсненні страхових внесків не була спрямована на отримання доходу та не мала наміром одержати економічний ефект. Сума понесених витрат при сплаті страхових платежів за договорами добровільного страхування збільшили загальновиробничі витрати у ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС", що суперечить вимогам пп. 14.1.36 ст. 14 ПК України. Також під час перевірки господарських взаємовідносин позивача з контрагентами ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 встановлено порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, статті 4 Закону України № 996, п.6-7 П(с)БО 16 "Витрати", встановлено завищення відображених показників у рядку 2180 Фінансового звіту "Інші операційні витрати" на загальну суму 649260,00 грн. Крім того, ревізуючи господарські взаємовідносини позивача з Адвокатським об`єднанням "КОННОВ І СОЗАНОВСЬКИЙ" фіскальний орган дійшов висновку, що ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС" занижено податкове зобов`язання по декларації з ПДВ на загальну суму 17090,0 грн, чим порушено вимоги пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, абз. г) п.198.5. ст. 198 ПК України, внаслідок чого, платником завищено від`ємне значення по податку на додану вартість в сумі 17090,0 грн /а.с. 72-81, т. 3/.

25.06.2019 до суду позивачем надано пояснення на позов щодо помилковості висновків контролюючого органу стосовно донарахування фінансового зобов`язання по правовідносинах із контрагентом Wenzel Downhole Tools, оскільки між позивачем та Wenzel Downhole Tools були підписані акти звірки взаєморозрахунків від 09.02.2017, від 29.01.2018, від 28.02.2019. Зазначено, що з урахуванням приписів статей 256, 257, 261, 264 Цивільного кодексу України, переривання позовної давності за зобов`язаннями, що випливають з контракту № 0910/14 від 09.10.2014, контракту № 1512/14 від 15.12.2014, контракту № 2801/15 від 28.01.2015, договору поставки № 1504/2015 від 15.04.2015 відбулося, відповідно, 09.02.2017, 29.01.2018, 28.02.2019. Водночас, строк позовної давності, з урахуванням переривання, на даний час триватиме до 28.02.2022. Таким чином, переривання перебігу позовної давності за вище зазначеними зобов`язаннями мало місце в межах строку позовної давності, а не після його спливу, про що свідчить підписання уповноваженими на це посадовими особами боржника та кредитора актів звірки взаєморозрахунків, які підтверджують наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, тому передчасним є висновок відповідача про віднесення такої заборгованості до безнадійної, в розумінні п.п. 14.1.11. п. 14.1 ст. 14 ПК України, та, як наслідок, винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Крім того, стосовно донарахування по договорам страхування із страховою компанією "Сатіс" позивач зазначив, що відповідно до умов договорів оренди обладнання з компанією Wenzel, в додатках до даних договорів вказується відновлювальна вартість обладнання, яка повинна відшкодовуватися орендодавцю орендарем, у випадках втрати або знищення обладнання, що унеможливлює його подальше використання за призначенням. Такі суми відновлювальної вартості зазначаються в доларах США, по кожній одиниці орендованого обладнання, у відповідних додатках до договору, та вантажних митних деклараціях, при митному оформленні в Україні, графа 42 "Ціна товару". Також указано, що при оформленні договорів співстрахування, відновлювальна вартість формувалась по кожній одиниці застрахованого обладнання, відповідно до ціни орендованого обладнання в дол. США, помноженій на курс НБУ на дату підписання Додатку до Заявки на страхування, яка є невід`ємною частиною договору страхування (завірені у встановленому законом порядку копії наявні у суду та надавались відповідачу), водночас по власним одиницям обладнання Позивача, щодо яких укладалися договори співстрахування, відновлювальна вартість формувалась із залишкової вартості окремої одиниці обладнання станом на 01 число місяця, в якому відбувалося страхування майна. Щодо анулювання ліцензії ТДВ СК "Хортиця" за декілька днів до закінчення строку дії договору співстрахування, позивач звертає увагу суду на те, що про даний факт ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС" обізнане не було, жоден зі співстраховиків його про це не повідомляв. Указано також діловою метою залучення Адвокатського об`єднання "Коннов і Созановський" було надання правової консультації щодо можливості відшкодування в судовому порядку збитків за обладнання, яке використовується в господарській діяльності позивача /а.с. 187-192, т. 3/.

26.06.2019 до суду надано додаткові пояснення у справі відповідачем, в яких вказано, що надані позивачем акти звірки взаєморозрахунків, підтверджують заборгованість за актами здачі-прийому обладнання, складеними протягом 2016-2018 років та ніяким чином не засвідчують підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджував би наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, а саме за 2014-2015 роки. Крім того, зазначено, що перевіряючи взаємовідносини позивача з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 на підставі пп. 20.1.6 п.20.1 ст.20, п. 85.2 ст.85 ПК України, пп. 20.1.14 п.20.1 ст. 20, п.85.4, 85.8 ст. 85 ПК України, та у зв`язку з проведенням документальної виїзної перевірки ТОВ "Урнафтагазсервіс", перевіряючими вручено платнику запит № 1/16-31-14-01 від 18.03.2019 щодо надання документів, зокрема щодо відображення у витратах взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 (п.н. НОМЕР_1 ) та ФОП ОСОБА_4 (п.н. НОМЕР_2 ), а саме договір, оборотно-сальдову відомість (акт звірки), акти виконаних робіт, звіти щодо виконання послуг. Натомість, ТОВ "Урнафтагазсервіс", як відображено в акті перевірки №383/16-31-14-01-10/ НОМЕР_3 від 27.03.2019, крім актів наданих послуг на харчування не надано інших документів. Зазначено, що згідно Єдиного державного реєстру судових рішень вироки по кримінальним провадженням, зазначеним в акті документальної планової виїзної перевірки ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС" № 383/16-31-14-01-10/13966187 від 27.03.2019, а саме кримінальні провадження № 32018090000000059 від 01.11.2018, № 32018000000000039 від 30.05.2018, № 12015100070001990 від 27.03.2015 – відсутні /а.с. 75-78, т. 4/.

Ухвалою суду від 01.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі №440/1590/19 до 30.07.2019.

08.07.2019 до суду відповідачем надано пояснення на позов, відповідно до яких щодо донарахування по договорам страхування зі страховою компанією "Статіс" зазначено, що в акті перевірки від 27.03.2019 № 383/16-31-14-01-10/ НОМЕР_3 встановлено ненадання ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС" бухгалтерських документів щодо формування відновлювальної вартості орендованого застрахованого майна, що унеможливлює правильність визначення страхового платежу. За твердженням фіскального органу, позивачем не надано доказів внаслідок чого зросла вартість орендованого обладнання. Також за твердженням відповідача, щодо ФОП ОСОБА_3 , позивачем зазначено, що в заявці на замовлення послуг було допущено технічну помилку щодо номера будинку, в якому надавались послуги та надано письмові пояснення ОСОБА_3 , які складені після судового засідання у справі № 440/1590/19. ГУ ДФС у Полтавській області звертає увагу суду, що відповідно до пп.2.1.1 п.2 Договору №003-18 від 27.03.2018 про надання послуг з прибирання, надання послуг здійснюється Виконавцем на підставі отриманої від Замовника письмової заявки, за формою, що узгоджена Сторонами в додатку № 2 до цього Договору. Обсяг послуг, строки їх надання встановлюється за домовленістю сторін та узгоджується у заявках. Отже, підставою для надання послуг за Договором №003-18 від 27.03.2018 є саме заявка. Допущення, так званої, технічної помилки відбувалось систематично, в замовленнях на послуги: № 5 від 02.07.2018, № 6 від 09.07.2018, № 7 від 13.07.2018, № 8 від 23.07.2018, №9 від 04.09.2018. Водночас відповідач стверджує, що жодних дій щодо виправлення технічної помилки в замовленнях на послуги не вживалось /а.с. 106-110, т. 4/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.07.2019. У судовому засіданні 31.07.2019 відкладено розгляд справи для надання додаткових пояснень до 28.08.2019.

12.08.2019 до суду позивачем надано пояснення на позов відповідно до яких зазначено, що надаючи суду акти звірки взаєморозрахунків з Wenzel Downhole Tools від 09.02.2017, 29.01.2018 та 28.02.2019, позивач звертав увагу на те, що у вказаних актах позивач визнав наявність заборгованості за всіма угодами, договорами, контрактами, укладеними між позивачем та ОСОБА_5 . При цьому у вказаних актах наявне визнання заборгованості також щодо спірних (з точки зору відповідача) періодів виконання умов таких договорів та контрактів. З урахуванням особливостей формування документів в програмному комплексі 1С: Бухгалтерія, розмір визнаної заборгованості зазначається як сальдо початкове (за всіма контрактами) та сальдо кінцеве у зазначених вище актах. Зазначено, що відповідно до умов контрактів з Wenzel Downhole Tools, а саме положень п. 7.3. кожного контракту, позивач взяв на себе зобов`язання оплатити відновлювальну вартість обладнання, у випадку якщо будь-який з предметів обладнання буде втрачено, знищено або його неможливо буде в подальшому використовувати за призначенням. Таким чином, в договорах страхування визначалась відновлювальна вартість обладнання, яка зазначалась в додатках до відповідного контракту з ОСОБА_5 . Діловою метою страхування саме за такою відновлювальною вартістю було своєчасне та повне відшкодування позивачем на адресу ОСОБА_5 коштів у випадку втрати, знищення або неможливості подальшого використання обладнання. Стосовно взаємовідносин позивача з Адвокатським об`єднанням "Коннов і Созановський" позивачем вказано, що відповідно до розділу 3 Договору про надання правничої допомоги № 795/01 від 15.01.2018 між позивачем та АО "Коннов і Созановський", позивач (контактна особа позивача) має право на звернення із запитом про правничу допомогу в тому числі електронною поштою. Зазначено, що юрисконсульт позивача Дмитро Портний мав повноваження, без їх обмежень, щодо листування, в тому числі електронною поштою, з АО "Коннов і Созановський". Указано, що протягом спілкування між уповноваженими представниками сторін за договором про надання правничої допомоги, юрисконсультом позивача була отримана інформація про неможливість проведення експертизи ушкодженого обладнання. За результатами доповіді вказаної інформації керівництву, було ухвалено рішення про відмову від звернення з позовом до суду з метою стягнення заборгованості з "Сервіс Ойл", так як були вичерпані всі можливості залучення експертів для надання відповідного висновку. Указано, що жодних претензій зі сторони загальних зборів учасників до директора (який діяв від імені позивача у взаємовідносинах за АО "Коннов і Созановський"), який підписав первинні документи за результатами взаємодії з вище зазначеним АО, не існувало та не існує. Таким чином, діє презумпція того, що він діяв від імені та в інтересах позивача, у межах наданих йому повноважень /а.с. 126-129, т. 4/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року вирішено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС" (вул. Шевченка, буд. 3, м. Полтава, Полтавська область, 36011, код ЄДРПОУ 13966187) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 17 квітня 2019 року №0004751401. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 17 квітня 2019 року №0004761401. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 17 квітня 2019 року №0004771401. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 13966187) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19 210 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) /а.с. 237-246, т.4/.

Не погодившись з таким рішення суду, відповідач оскаржив його до суду апеляційної інстанції.

В ході судового розгляду протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року замінено відповідача на правонаступника, а саме на Головне управління ДПС в Полтавській області /а.с. 72, т.5/.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року /а.с. 88-103, т.5/ рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року у справі № 440/1590/19 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 01 березня 2021 року вирішено: 1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити частково. 2. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року № 0004761401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на 4155598 грн 50 коп., скасувати. 3. Адміністративну справу № 440/1590/19 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року № 0004761401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 4075917 грн 50 коп. направити на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду. 4. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазсервіс» до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року № 0004761401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 79681 грн, відмовити. 5. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року залишити без змін /а.с. 156-170, т.5/.

Матеріали справи надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду 16 березня 2021 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження /а.с. 173, т.5/.

09 квітня 2021 року до суду надійшло клопотання про долучення документів, відповідно до якого представником позивача надані пояснення по суті справи та додані документи в підтвердження обґрунтувань позову /а.с. 1-250, т.6, а.с. 1-65 т.7/.

15 квітня 2021 року до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача /а.с. 69-73, т.7/.

06 травня 2021 року до суду надійшло клопотання позивача про долучення документів, відповідно до якого представником надані пояснення по суті справи та додані документи /а.с. 86-250, т.7, а.с.1-131 т.8/.

13 травня 2021 року до суду надійшли заперечення відповідача на пояснення позивача, викладені у клопотанні про залучення документів /а.с. 132-136, т.8/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів.

18 червня 2021 року до суду надійшло клопотання позивача про залучення документів, відповідно до якого представником надані пояснення по суті справи /а.с. 159, т.8/.

20 липня 2021 року надійшли додаткові пояснення представника відповідача /а.с. 168-171, т.8/.

Ухвалою суду від 20 липня 2021 року замінено відповідача Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області (ідентифікаційний код 43142831) на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області (ідентифікаційний код ВП: 44057192). Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини в межах невирішеного спору після постанови Верховного Суду від 01 березня 2021 року по цій справі.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 27.02.2019 по 20.03.2019 ГУ ДФС у Полтавській області, на підставі направлень від 21.02.2019 № 581, 582, 583 та від 26.02.2019 № 657, 658 /а.с. 84-88, т. 3/ та наказу № 377 від 12.02.2019 /а.с. 82, т. 3/ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 30.09.2018.

За наслідками проведеної перевірки ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС" ГУ ДФС у Полтавській області складений акт від 27.03.2019 №383/16-31-14-01-10/13966187, яким зафіксовані наступні порушення, зокрема:

- п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, абз. г) п.198.5. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в частині заниження ПДВ (завищення від`ємного значення по податку на додану вартість) на загальну суму 17090,0 грн, в т.ч. за березень 2018 року в сумі 9777,0 грн, та за червень 2018 року в сумі 7313,0 грн;

- п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, .п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), Наказу Міністерства Фінансів України №246 від 20.10.1999р. "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" 9 "Запаси", ст. 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.6-7 П(с)БО 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, п. 7 ПсБО 15 "Дохід", п. 8 ПсБО 15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. №290 (із змінами і доповненнями) в частині заниження податку на прибуток сумі 1792762,0 грн у т.ч. за півріччя 2018 року в сумі 1853955,0 грн та за 9 місяців 2018 року в сумі 1792762,0 грн;

- п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, .п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), Наказу Міністерства Фінансів України №246 від 20.10.1999р. "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" 9 "Запаси", ст. 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.6-7 П(с)БО 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, п. 7 ПсБО 15 "Дохід", п. 8 ПсБО 15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. №290 (із змінами і доповненнями) в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування в сумі 10439324,0 грн.

09.04.2019 ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС" надано до ГУ ДФС у Полтавській області заперечення на акт документальної планової виїзної перевірки податкового законодавства від 27.03.2019 № 383/16-31-14-01-10/13966187 /а.с. 31-43, т. 3/.

Листом ГУ ДФС у Полтавській області від 12.04.2019 № 16780/10/16-31-14-01-10 надано відповідь на заперечення згідно з якою висновки акта перевірки залишено без змін /а.с. 44-59, т. 3/.

У зв`язку із встановленням у ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, ГУ ДФС у Полтавській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 17.04.2019:

- № 0004751401, яким за порушення п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, .п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), наказу Міністерства Фінансів України №246 від 20.10.1999р. "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" 9 "Запаси", ст. 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.6-7 П(с)БО 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, п. 7 ПсБО 15 "Дохід", п. 8 ПсБО 15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. №290 (із змінами і доповненнями) згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 2240952,50 грн, з них за податковими зобов`язаннями – 1792762,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 448190,50 грн /а.с. 134, т. 1/;

- № 0004761401, яким за порушення п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, .п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), Наказу Міністерства Фінансів України №246 від 20.10.1999р. "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" 9 "Запаси", ст. 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.6-7 П(с)БО 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, п. 7 ПсБО 15 "Дохід", п. 8 ПсБО 15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. №290 (із змінами і доповненнями) та зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за декларацією за 2018 рік № 9240219935 від 02.11.2018 сума завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток склала – 10439324,00 грн /а.с. 136, т. 1/;

- № 0004771401, яким за порушення вимог п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, абз. г) п.198.5. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями) зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на додану вартість у розмірі 17090,00 грн /а.с. 138,т. 1/.

Суд враховує, що постановою Верховного Суду у даній справі від 01 березня 2021 року вирішено рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року № 0004761401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на 4155598 грн 50 коп., скасувати. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року №0004761401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 79681 грн, відмовити. При цьому, адміністративну справу № 440/1590/19 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року № 0004761401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 4075917 грн 50 коп. направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Відтак, при новому розгляді правовій оцінці підлягає правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року № 0004761401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на 4075917 грн 50 коп.

Так, згідно наданого на вимогу суду розрахунку податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року № 0004761401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на 4155598,50 грн встановлено, що спірними є операції на суму 4075917 грн 50 коп., зокрема з ТДВ "СК "Хортиця" в частині завищення збитків у розмірі 2246268 грн, ТДВ "СК "Інноваційні страхові технології" в частині завищення збитків у розмірі 830303 грн, ПрАТ "СК ФІНЕКС" в частині завищення збитків у розмірі 429768 грн, а також з ФОП ОСОБА_2 в частині завищення збитків у розмірі 300000 грн та ФОП ОСОБА_3 в частині завищення збитків у розмірі 269579 грн /а.с. 195, т.5/.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам при новому розгляді, суд виходить з наступного.

Стосовно встановленого порушення в частині завищення витрат по взаємовідносинах з ПрАТ "СК "САТІС" та ТДВ "СК "Хортиця", ТДВ "СК "Інноваційні страхові технології", ПрАТ "СК ФІНЕКС" за договорами страхування майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до висновків контролюючого органу, укладення договорів страхування визначено як діяльність підприємства, яка не була спрямована на отримання доходу та не мала наміру одержати економічний ефект. Також зазначено, що договори страхування не були підписані зі сторони співстраховиків. Указано, що ТДВ "СК "Хортиця" анульовані розпорядженням про анулювання ліцензії від 07.12.2017 №4460 та розпорядженням про виключення з ДРФУ від 19.12.2017 №4555 анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи. Крім того, за твердженням контролюючого органу, позивач під час проведення перевірки не надав бухгалтерських документів щодо формування відновлювальної вартості орендованого застрахованого майна, що унеможливлює правильне визначення суми страхового внеску.

В Постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року по цій справі колегією суддів стосовно даних обставин зазначено наступне: "Стосовно господарської операції позивача зі страхування майна згідно із договорами співстрахування добровільного страхування майна, укладеними із співстраховиками - ПрАТ "СК "САТІС" та ТДВ "СК "Хортиця", ТДВ "СК "Інноваційні страхові технології", ПрАТ "СК ФІНЕКС", Колегія суддів доходить висновку, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам відповідача щодо реальності відповідної господарської операції позивача (наявності у нього наміру одержати економічний ефект від здійснення такої операції).

Так, з урахуванням системного аналізу статті 134 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) та Положення (стандарта) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, витрати суб`єкта господарювання мають бути спрямовані на отримання ним доходу.

Проте, судами не надано належної оцінки доводам податкового органу щодо укладення договорів співстрахування добровільного страхування майна із дефектом підпису, а саме, відсутності на договорах підписів представників ТДВ "СК "Хортиця", ТДВ "СК "Інноваційні страхові технології", ПрАТ "СК ФІНЕКС" та підписання договорів з обох сторін керівником іншого страховика - ПрАТ "СК "САТІС", враховуючи, що відповідно до статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. При цьому, згідно із приписами статті 243 ЦК України комерційне представництво являє собою діяльність, яка здійснюється особою самостійно на свій ризик і спрямована та систематичне одержання прибутку від надання послуг з представництва осіб при укладенні ними договорів у сфері підприємництва. Питання дотримання норм закону при укладенні вказаних договорів судами попередніх інстанцій не з`ясовувалось, хоча воно має важливе значення для встановлення наміру позивача одержати економічний ефект від вказаних угод.

Також суди не надали належної оцінки доводам відповідача щодо неможливості віднесення страхових платежів, сплачених позивачем на користь страхової компанії (ТДВ «СК «Хортиця»), ліцензію на здійснення діяльності з надання фінансових послуг якої розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 7 грудня 2017 року анулювано, до витрат у розумінні Положення (стандарта) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318. Необізнаність позивача про анулювання ліцензії страхової компанії не змінює правового регулювання спірних правовідносин.

Крім цього, судами попередніх інстанцій не було надано оцінки обставинам ввезення на митну територію України орендованого у німецької компанії «Wenzel Downhole Tools Europe GmbH» обладнання, яке було застраховано за спірними договорами співстрахування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідне обладнання було ввезено Товариством на митну територію України в режимі тимчасового ввезення у 2014 та 2015 роках. Водночас, строк такого тимчасового ввезення відповідно до приписів частини першої статті 108 МК України не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення. Суди не перевірили чи було відповідне обладнання позивачем повернуто нерезиденту у відповідності до норм МК України, чи право власності на обладнання перейшло до позивача. Також оскаржувані судові рішення не містять висновку судів стосовно того, що предметом зазначених договорів страхування вказане обладнання не було.

Враховуючи те, що метою укладення спірних договорів співстрахування обладнання було своєчасне та повне відшкодування Товариством на користь компанії «Wenzel Downhole Tools Europe GmbH» коштів у випадку втрати, знищення або неможливості подальшого використання орендованого у неї обладнання, дослідження обставин користування позивачем таким обладнанням на митній території України є істотним для вирішення питання, чи мав позивач на меті одержати економічний ефект від страхування такого обладнання.

З огляду на викладене Колегія суддів доходить висновку, що суди неповно дослідили зібрані у справі докази".

Оцінюючи наведені доводи контролюючого органу, вказані в акті перевірки та доводи позивача, враховуючи висновки Верховного Суду по цій справі, суд виходить з наступного.

Проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 2050 фінансової звітності "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" за період з 01.10.2016 по 30.09.2018 встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання в сумі 3506339,00 грн в т.ч. за 4 квартал 2016 року в сумі 343740,00 грн, за 1 квартал 2017 року в сумі 471745,0 грн, за півріччя 2017 року в сумі 786242,00 грн, за 9 місяців 2017 року в сумі 1456014,0 грн, за рік 2017 року в сумі 1902528,0 грн, за 1 квартал 2018 року в сумі 32375,0 грн, за півріччя 2018 року в сумі 830303,00 грн, за 9 місяців 2018 року в сумі 1260071,0 грн.

Перевіркою встановлено, що у періоді з 01.10.2016 по 30.09.2018 ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС" отримувало послуги з добровільного страхування майна від страховика №1: ПрАТ "СК "САТІС" (податковий номер 22963118) та страховиків №2: ТДВ "СК "Хортиця" (податковий номер 33836688), ТДВ "СК "Інноваційні страхові технології" (податковий номер 39099398), ПрАТ "СК ФІНЕКС" (податковий номер 22321992), а саме:

- Договір співстрахування добровільного страхування майна №221-010025 від 22.12.2016 /а.с. 146-149, т. 1/, де:

Страховик 1: ПрАТ "СК "САТІС", в особі генерального директора Яхниці Ігоря Олександровича, що діє на підставі Статуту, Страховик 2: ТДВ "СК "Хортиця", в особі генерального директора ПрАТ "СК "САТІС" Яхниці Ігоря Олександровича, що діє на підставі Договору про співробітництво №С 21/01-01 від 21.01.2016 та Довіреності №С 21/01-01 від 21.01.2016, (надалі - Співстраховики), з одного боку, і ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС", пойменоване у подальшому – Страхувальник, в особі директора Зауральця Олександра Борисовича з іншого боку.

- Договір співстрахування добровільного страхування майна №221-010331 від 31.07.2017 /а.с. 152-155, т. 1/, де:

Страховик 1: ПрАТ "СК "САТІС", в особі генерального директора Яхниці Ігоря Олександровича, що діє на підставі Статуту, Страховик 2: ТДВ "СК "Хортиця", в особі генерального директора ПрАТ "СК "САТІС" Яхниці Ігоря Олександровича, що діє на підставі Договору про співробітництво №С 21/01-01 від 21.01.2016 та Довіреності №С 21/01-01 від 30.12.2016, (надалі - Співстраховики), з одного боку, і ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС", пойменоване у подальшому – Страхувальник, в особі директора Зауральця Олександра Борисовича з іншого боку.

На виконання умов договору ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС" перераховано ПрАТ "СК "САТІС" страхові платежі за страхування майна на розрахунковий рахунок № НОМЕР_4 у ПАТ "УкрСиббанк" у сумі 1153660,52 грн, з них згідно договору ПрАТ "СК "САТІС" перераховує протягом п`яти днів з дня отримання платежу ТДВ "СК "Хортиця" в сумі 1116286,12 грн без ПДВ.

- Договір співстрахування добровільного страхування майна №221-009726 від 18.05.2016 /а.с. 140-143,т. 1/, де:

Страховик 1: ПрАТ "СК "САТІС", в особі генерального директора Яхниці Ігоря Олександровича, що діє на підставі Статуту, Страховик 2: ТДВ "СК "Хортиця", в особі генерального директора ПрАТ "СК "САТІС" Яхниці Ігоря Олександровича, що діє на підставі Договору про співробітництво №С 21/01-01 від 21.01.2016 та Довіреності №С 21/01-01 від 21.01.2016, (надалі - Співстраховики), з одного боку, і ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС", пойменоване у подальшому – Страхувальник, в особі директора Зауральця Олександра Борисовича з іншого боку.

- Договір співстрахування добровільного страхування майна №221-010707 від 30.01.2018 /а.с. 158-161, т. 1/, де:

Страховик 1: ПрАТ "СК "САТІС", в особі генерального директора Яхниці Ігоря Олександровича, що діє на підставі Статуту, Страховик 2: ТДВ "СК "Інноваційні страхові технології", в особі генерального директора ПрАТ "СК "САТІС" Яхниці Ігоря Олександровича, що діє на підставі Договору про співробітництво №С 15/06-01 від 15.06.2017 та Довіреності №С 15/06-01 від 29.12.2017, (надалі - Співстраховики), з одного боку, і ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС", пойменоване у подальшому – Страхувальник, в особі директора Зауральця Олександра Борисовича з іншого боку.

- Договір співстрахування добровільного страхування майна №221-010939 від 24.05.2018 /а.с. 164-167,т. 1/, де:

Страховик 1: ПрАТ "СК "САТІС", в особі генерального директора Яхниці Ігоря Олександровича, що діє на підставі Статуту, Страховик 2: ТДВ "СК "Інноваційні страхові технології", в особі генерального директора ПрАТ "СК 2САТІС" Яхниці Ігоря Олександровича, що діє на підставі Договору про співробітництво №С 15/06-01 від 15.06.2017 та Довіреності №С 15/06-01 від 29.12.2017, (надалі - Співстраховики), з одного боку, і ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС", пойменоване у подальшому – Страхувальник, в особі директора Зауральця Олександра Борисовича з іншого боку.

- Договір співстрахування добровільного страхування майна №221-010982 від 27.06.2018 /а.с. 170-173, т. 1/, де:

Страховик 1: ПрАТ "СК "САТІС", в особі генерального директора Яхниці Ігоря Олександровича, що діє на підставі Статуту, Страховик 2: ПрАТ "СК "ФІНЕКС", в особі генерального директора ПрАТ "СК "САТІС" Яхниці Ігоря Олександровича, що діє на підставі Договору про співробітництво №С 06-18/1 від 01.06.2018 та Довіреності №С 06-18/1 від 01.06.2018, (надалі- Співстраховики), з одного боку, і ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС", пойменоване у подальшому – Страхувальник, в особі директора Зауральця Олександра Борисовича з іншого боку.

Контролюючим органом зазначено, що за даними Звіту про фінансові результати (форма № 2) ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС", фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності (р.2295) складає: за IV квартал 2016 року (збиток) (-) 74,7 тис. грн., за 2017 рік (збиток) (-) 5392,3 тис. грн. 9 місяців 2018 року - 5875,5 тис. грн /а.с. 75, т. 3/.

Також за доводами контролюючого органу, витрати по страхових платежах через рахунок бухгалтерського обліку 91 "Загальновиробничі витрати" вплинули на визначення прибутковості (збитковості) ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС" за результатами діяльності з 01.10.2016 по 30.09.2018, чим ще більше збільшило збиткову діяльність підприємства. Тобто діяльність підприємства при здійсненні страхових внесків не була спрямована на отримання доходу та не мала намір одержати економічний ефект.

Оцінюючи обґрунтованість доводів фіскального органу, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) – причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (далі – П(С)БО 16).

Згідно із п.6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пунктом 7 П(С)БО 16 встановлено, що "Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені".

Відповідно до п.11. П(С)БО 16 "Витрати" Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Суд зазначає, що для цілей оподаткування витрати визначаються такими, що мають господарський характер, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, зумовлені виробничою необхідністю, є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання прибутку.

При цьому, судом під час нового розгляду справи враховуються зазначені вище висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 березня 2021 року у даній справі стосовно господарської операції позивача зі страхування майна згідно із договорами співстрахування добровільного страхування майна, укладеними із співстраховиками - ПрАТ "СК "САТІС" та ТДВ "СК "Хортиця", ТДВ "СК "Інноваційні страхові технології", ПрАТ "СК ФІНЕКС".

Надаючи оцінку викладеним Верховним Судом твердженням, суд при новому розгляді справи зазначає, що відповідно до ч.1 та ч.3 ст.243 ЦК України комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

Статтею 244 ЦК України встановлено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи (ст.246 ЦК України).

Так, на вимогу суду представником позивача надані копії наступних договорів про співробітництво, де Стороною1 є ПрАТ "СК "САТІС": №С21/01-01 від 21.01.2016, укладеного з ТДВ "СК "Хортиця" /а.с. 75-76, т.6/; №С15/06-01 від 15.06.2017, укладеного з ТДВ "СК "Інноваційні страхові технології" /а.с. 77-78, т.6/; №С06/18-01 від 01.06.2018, укладеного з ТДВ "СК "ФІНЕКС" /а.с. 80-81, т.6/.

Предметом таких договорів є взаємодія та співпраця Сторін щодо обслуговування Договорів співстрахування добровільного страхування.

Вказаними договорами визначені тотожні права та обов`язки таких сторін наступного змісту:

"2.1 Кожна із Сторін повинна забезпечити кваліфіковане та якісне виконання зобов`язань, взятих на себе відповідно до умов Договору.

2.2. Кожна Сторона має право отримувати від іншої Сторони необхідну Інформацію про її слуги, які вона надає. Сторони зобов`язуються надавати лаку інформацію, якщо її надання не суперечить діючому законодавству України.

2.3 Сторони домовились, що в рамках укладених Договорів співстрахування Сторона 1:

- отримує від страхувальників страхові платежі;

- протягом трьох робочих днів з дня отримання на свій рахунок страхового платежу, що належить Стороні 2 за умовами Договору співстрахування, перераховує його на розрахунковий рахунок останньої (якщо інше не передбачено умовами Договору співстрахування);

- отримує від Страхувальника (Застрахованої особи, Вигодонабувача) документи, що т стверджують факт настання страхового випадку та страхову виплату;

- проводить страхову виплату на умовах, що передбачені Договорами співстрахування;

- протягом 5-ти робочих днів після оплати належної Стороні 2 частки страхової виплати, к направляє їй оформлені належним чином документи про страхову виплату;

- надає на запит Сторони2 усі документи, що стосуються виплати.

2.4. В свою чергу Сторона 2 повинна:

- забезпечити Сторону 1 необхідною інформацією і документацією щодо умов страхування, документами і рекламними матеріалами;

- приймати від Сторони 1 внески по Договорах співстрахування;

- відповідно до умов Договорів співстрахування та на підставі наданих Стороною 1 документів, сплатити їй свою частку страхового відшкодування протягом 15 робочих днів, з дня отримання відповідного пакету документів на виплату.

2.5. На прохання кожної Сторони інша Сторона повинна надати інформацію про хід виконання та попередні результати робіт.

2.6. Сторони зобов`язуються не здійснювати дії, що здатні заподіяти будь-яку, в тому числі фінансову, шкоду іншій Стороні.

2.7. Сторони зобов`язуються тримати в таємниці відомості про майновий стан іншої Сторони, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством".

Дослідивши такі договори варто наголосити, що останні не можуть бути визнані судом угодами комерційного представництва, оскільки містять загальне твердження про взаємодію та співпрацю Сторін щодо обслуговування Договорів співстрахування добровільного страхування. Також, вказані договори не містить зобов`язання Сторони1 здійснювати комерційне представництво Сторони2 стосовно третіх осіб, та взаємного зобов`язання Сторони2 оплатити послуги комерційного представника.

Крім того, такими договорами не встановлено повноважень Сторони1, тобто ПрАТ "СК "САТІС", на укладення договорів страхування/співстрахування, у тому числі шляхом підписання останніх від імені Сторони2.

Позаяк позивачем надані і копії довіреностей, наданих на виконання вказаних договорів, що містять вказівку на укладення, підпис та засвідчення своєю печаткою від імені Товариств договорів співстрахування добровільного страхування, однак слід звернути увагу на неоднакове юридичне значення договору і довіреності: якщо договір доручення або інший договір є безпосередньою підставою для виникнення комерційного представництва, то довіреність - це документ, що підтверджує повноваження комерційного представника перед третіми особами. Іншими словами, в будь-якому випадку в основі виникнення комерційного представництва, як і інших представницьких відносин взагалі, лежить домовленість між сторонами, тобто договір, а не довіреність.

Відтак, при відсутності договору комерційного представництва та визначеного останнім кола прав та обов`язків суд не знаходить підстав визнати належним підтвердженням повноважень у генерального директора ПрАТ "САТІС" з підписання та засвідчення своєю печаткою від імені Товариств (ТДВ "СК "Хортиця", ТДВ "СК "Інноваційні страхові технології", ПрАТ "СК ФІНЕКС") договорів співстрахування добровільного страхування, що визначені довіреностями, зміст прав згідно яких суперечить умовам відповідних договорів.

Окремо, суд наголошує, що довіреність №С21/01-01 від 21.01.20216, надана на представництво ТДВ "СК "Хортиця" дійсна до 31.12.2016 /зв. а.с. 76, т.6/, тоді як на підставі останньої представником ПрАТ "САТІС" підписано як від свого імені так і від імені ТДВ "СК "Хортиця" договір співстрахування добровільного страхування від 22.12.2016 №221-010025, що вступає в силу 01.01.2017 та діє до 30.06.2017 /а.с.45-48, т.6/.

Викладене слугує додатковим підтвердження відсутності повноважень особи, що підписала такий договір від імені ТДВ "СК "Хортиця".

Як наслідок, доводи відповідача про відсутність підписів керівників ТДВ "СК "Хортиця" (податковий номер 33836688), ТДВ "СК "Інноваційні страхові технології" (податковий номер 39099398), ПрАТ "СК ФІНЕКС" (податковий номер 22321992) на усіх укладених договорах добровільного страхування, знайшли своє підтвердження, враховуючи підписання останніх від імені ТДВ "СК "Хортиця", ТДВ "СК "Інноваційні страхові технології", ПрАТ "СК ФІНЕКС" особою, повноваження якої при новому розгляді даної справи не знайшли свого підтвердження.

Також, суд погоджується з твердженням відповідача, що на час сплати страхових платежів 11.12.2017 та 12.12.2017 ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг АЕ №199995 від 11.06.2015 та АЕ №198723 від 16.042013, видані ТДВ "СК "Хортиця" були анульовані розпорядженням про анулювання ліцензії від 07.12.2017 №4460 та розпорядженням про виключення з ДРФУ від 19.12.2017 №4555 анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи. Відтак, здійснення позивачем вказаних платежів на користь страхової компанії, якій анульовано ліцензію, були безпідставними та не були направлені на отримання позитивного економічного ефекту, оскільки навіть при настані у вказаний період страхового випадку, такий контрагент позивача не зміг би виконати своє зустрічне зобов`язання в частині покриття збитків страховою сумою, оскільки такий контрагент вже не мав статусу страховика, згідно вимог чинного законодавства, а тому безпідставно віднесено позивачем до витрат.

Крім того, суд зауважує, що згідно вимог договору співстрахування добровільного страхування від 22.12.2016 №221-010025, страховий платіж у визначеному розмірі сплачується до 10 числа кожного місяця /п.2.5 договору/, тоді як п. 7.1.2 вказаного договору встановлює, що при несплаті чергового платежу в обумовлені Договором терміни, Співстраховики не несуть відповідальності за своїми зобов`язаннями в межах договору страхування з 00 годин дня, визначеного в Договорі як дата сплати чергового страхового платежу. В разі сплати чергового платежу протягом 10 днів відповідальність Співстраховиків поновлюється без зміни терміну страхового захисту. Якщо черговий страховий платіж не був сплачений протягом 10-ти календарних днів від дня, зазначеного в Договорі як дата сплати чергового платежу, дія Договору припиняється автоматично, без додаткових письмових підтверджень Сторонами про його припинення /а.с. 45-48, т.6/.

В той же час, в межах даного договору позивачем було несвоєчасно сплачені відповідні платежі, що підтверджено платіжними дорученнями від 26.01.2017 № 158, від 27.01.2017 № 182, від 28.02.2017 № 490, від 31.03.2017 № 800, від 27.04.2017 № 1066, від 28.04.2017 № 1088, від 26.05.2017 № 301 та від 29.05.2017№314 /а.с. 86-88, 90, 92-95, т.6/ та реєстром платежів /а.с. 160, т.8/, зокрема оплати було здійснено після 20-го числа: 26.01.2017, 27.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017, 27.04.2017, 28.04.2017, 26.05.2017, 29.05.2017.

Вимоги договору співстрахування добровільного страхування від 18.05.2016 №221-009726 містять аналогічні положення п. 7.1.2. /а.с.39-44 т. 6/.

В той же час, позивачем в порушення вимог договору щодо не було здійснено першого платежу до 10.06.2021 в сумі 118514,63грн, а також не було здійснено платежів до 10-го числа кожного наступного місяця за липень-жовтень 2016 року, відтак здійснені платежі в листопаді та 2 в грудні кожен на суму 118490,00 грн /а.с. 1-3 т.4/ були здійснені по договору, який вже припинився автоматично, згідно умов договору, які сам узгодив та підписав позивач /а.с.39-44 т.6/.

Відтак, здійснення позивачем вказаних платежів на користь страхової компанії, яка згідно укладеного між сторонами договору не несе жодної відповідальності перед позивачем у зв`язку із здійсненням вказаних платежів не в обумовлені строки та договір страхування із якою припинений автоматично, були безпідставними та не були направлені на отримання позитивного економічного ефекту, оскільки навіть при настані у вказаний період страхового випадку, такий контрагент позивача не зобов`язаний виконати своє зустрічне зобов`язання в частині покриття збитків страховою сумою, оскільки такий контрагент вже не ніс жодних зобов`язань і договір з ним вважався припиненим автоматично, а тому безпідставно віднесено позивачем до витрат.

Крім того, суд звертає увагу на наступне. Як зазначав позивач, страхування вказаного обладнання здійснювалося ним, у зв`язку із тим, що таке обладнання він орендував в компанії «Wenzel Downhole Tools Europe GmbH» та зобов`язаний був своєчасно та повністю відшкодувати на її користь кошти у випадку втрати, знищення або неможливості подальшого використання орендованого у неї обладнання.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами, відповідне обладнання було ввезено позивачем на митну територію України в режимі тимчасового ввезення у 2014 та 2015 роках. Водночас, строк такого тимчасового ввезення відповідно до приписів частини першої статті 108 МК України не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення. На підтвердження тимчасового ввезення та вивезення орендованого обладнання позивачем надано до матеріалів справи вантажно-митні декларації, міжнародні товарно-транспортні накладні /а.с. 100-250 т.7, а.с. 1-97 т.8/.

Як зазначав позивач, між ним та ІП "ШЕРП ІЛС" 14.01.2014 року укладений договір-доручення щодо надання транспортно-експедиторських послуг №К002/14. За результатами отримання транспортно-експедиторських послуг були складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг). Зауважень щодо форми та змісту таких документів контролюючим органом в акті перевірки від 27.03.201 року не висловлено, а відтак судом надаватися оцінка також не буде.

Також, позивачем надано до матеріалів справи бухгалтерську довідку, яка вказує назву орендованого обладнання, назву та дату документу, згідно якого обладнання тимчасово ввезено на митну територію України, назву та дату документів, згідно яких вказане обладнання було повернено орендодавцю та вивезено за межі митної території України або викуплене самим позивачем /а.с.102-108 т.8/.

В той же час, згідно інформації зазначеної в таких документах судом встановлено, що частина обладнання за яке було сплачено страхові платежі за вказаними вище договорами страхування за відповідні місяці було повернено позивачем орендодавцю та вивезено за межі митної території України, а відтак фактично безпідставно сплачувалася позивачем частина страхових платежів (у певні періоди) за страхування майна, якого не було у його володінні та користуванні і відповідні такі витрати жодним чином не пов`язані з його господарською діяльністю та не спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту, оскільки є зайвими та безпідставними витратами підприємства своїх коштів. Зокрема, але не виключно, згідно додатку №1 до договору страхування №221-010331 від 31.07.2017 позивачем страхувалося у період з 01 серпня 2017 по 31 грудня 2017 року обладнання за серійним номером 650-М6-311, 650-М6-369, 650-М6-516 за кожне з яких було окремо сплачено страховий платіж в сумі 24282,83 грн /а.с.56/, однак вказане обладнання було повернуто позивачем орендодавцю 15 вересня 2017 року. Відтак, починаючи з 15.09.2017 здійснювати страховий платіж за обладнання, якого у позивача не було є безпідставним і відповідно відносити вказані суми до витрат також не мають жодних належних обґрунтувань. Те ж саме стосується і іншого обладнання, яке страхувалося однак в той самий період вивозилося за межі України та на певний час поверталося до орендодавця і вибувало із володіння та користування позивача, що чітко видно із бухгалтерської довідки позивача /а.с. 102-108 т.8/. Навіть з урахуванням того, що частина вказаного обладнання, після вивезення за межі території України, згодом через певний час, а саме 2-4 тижні поверталося знов у формі оренди позивачу або викуповувалося ним в орендодавця, то за вказаний період часу, коли це обладнання не перебувало у володінні та користуванні позивача, в останнього не було жодних підстав для здійснення його страхування і відповідно віднесення вказаних платежів ди витрат, оскільки вони жодним чином не пов`язанні з господарською діяльністю позивача.

Суд погоджується з позивачем, що йому як господарюючому суб`єкту важко спланувати термін страхування майна, час необхідний для його повернення орендодавцю та повернення назад, з урахуванням проходження митних формальності, які не завжди залежать від дій та воли позивача, а пов`язанні із багатьма іншими факторами, такими як діяльність інших сторонніх організацій, брокерів та митниці, однак, вказані твердження жодним чином не можуть бути аргументом правомірності формування позивачем витрат, пов`язаних із здійсненням страхових платежів та обладнання, якого у нього не було протягом не короткого періоду часу та з урахуванням вартості обладнання та відповідно розміру самих страхових платежів та періоду (декілька років) їх здійснення, то доцільність здійснення таких безпідставних витрат є сумнівною.

Виходячи з викладеного вище, суд визнає правомірними висновки відповідач про завищення витрат позивача в частині по взаємовідносинах з ПрАТ "СК "САТІС" та ТДВ "СК "Хортиця", ТДВ "СК "Інноваційні страхові технології", ПрАТ "СК ФІНЕКС" за договорами страхування майна.

Як наслідок, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно завищення витрат позивача в частині по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704, первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПК України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положеннями п. 2 статті 3 № 996-XIV передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а фінансова, податкова, статистична та інша звітність, що використовує грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 8 № 996-XIV визначено, що бухгалтерській облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Таким чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами, які підтверджують факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Водночас контролюючий орган в акті перевірки ставить під сумнів правильність оформлення наданих позивачем первинних документів по господарських операціях з вказаними вище контрагентами.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір №01/10/2014 від 01.10.2014 на технічне обслуговування комп`ютерної техніки /а.с. 179, т. 1/ та додаткові угоди до вказаного договору /а.с. 180-181, т. 1/.

За умовами Договору №01/10/2014 від 01.10.2014 "Замовник" доручає, а "Виконавець" приймає на себе виконання робіт по щомісячному технічному обслуговуванню комп`ютерного обладнання, перелік та кількість якого зазначена у додатку №1 до цього Договору, який є невід`ємною частиною.

Залучення ФОП ОСОБА_2 обґрунтоване обмеженим колом функціональних обов`язків працівників позивача, про що вбачається зі змісту посадових інструкцій по відповідних посадах /а.с. 51-63, т.4/.

На підтвердження вартості послуг позивачем надано: акт наданих послуг "технічне обслуговування комп`ютерного обладнання" (№10 від 31.10.2016 за жовтень 2016 року) /а.с. 188, т. 1/ на суму 35000,00 грн; акт наданих послуг "технічне обслуговування комп`ютерного обладнання" (№11 від 30.11.2016 за листопад 2016 року) на суму 35 000,00 /а.с. 189, т. 1/; акт наданих послуг "технічне обслуговування комп`ютерного обладнання" (№12 від 31.12.2016 за грудень 2016 року) на суму /а.с. 193, т. 1/; акт наданих послуг "технічне обслуговування комп`ютерного обладнання" (№01 від 31.01.2018 за січень 2018 року) /а.с. 197, т. 1/; акт наданих послуг "технічне обслуговування комп`ютерного обладнання" (№02 від 28.02.2018 за лютий 2018 року) /а.с. 198, т. 1/.

Крім того, позивачем при первинному розгляді даної справи надано розшифровки до вище зазначених актів наданих послуг /а.с. 185-187, 190-192, 194-196, т. 1/.

При цьому, судом під час нового розгляду справи враховуються висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 березня 2021 року у даній справі, а саме:

"Колегія суддів доходить висновку про ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки доводам податкового органу щодо недоведення позивачем належними доказами фактичного отримання від фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 послуг з обслуговування комп`ютерної техніки з огляду на відсутність в акті виконаних робіт відомостей про конкретні поломки техніки, які усувалися, а також наявності в штаті позивача відповідних спеціалістів, до посадових обов`язків яких відноситься обслуговування комп`ютерного обладнання.

Так, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до посадових інструкцій посад спеціалістів з обслуговування комп`ютерного обладнання Товариства вказані спеціалісти мали обмежене коло функціональних обов`язків.

Проте, вказане не узгоджується з матеріалами справи та свідчить про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій доказів у справі, враховуючи, зокрема, що відповідно до посадових інструкцій адміністратора системи та інженера з комп`ютерної техніки Товариства їх обов`язки частково дублюються з послугами з обслуговування комп`ютерної техніки, наданими за умовами договору з ФОП ОСОБА_2 , зокрема, забезпечення безперебійного функціонування комп`ютерної системи та комп`ютерних мереж підприємства, оргтехніки (принтер, сканер тощо), техніки, яка находиться у користуванні підприємства в офісному приміщенні, тощо (Т. 4 а. с. 51-58)."

Так, суд дослідивши надані позивачем при новому розгляді справи документи наголошує, що визначений спектр функціональних обов`язків працівників позивача, про що вбачається зі змісту посадових інструкцій по відповідних посадах, а також перелік послуг, що надавались ФОП ОСОБА_2 , хоч і має в частині певні збіги та відповідні роботи хоч і носять однорідний характер, однак не є тотожними, у тому числі зважаючи на надання послуг з технічного обслуговування комп`ютерного обладнання ФОП ОСОБА_2 /а.с. 185-198 т.1/ поза офісом позивача, зокрема: департамент по обслуговуванню по АДРЕСА_1 ; вагон-лабораторія для телесистеми, які знаходилися безпосередньо в місцях розміщення бурового обладнання на родовищах. В той же час, згідно п. 2.1. посадової інструкції штатного інженера з комп`ютерної техніки, затвердженої 17 серпня 2015 року, в його обов`язки входило забезпечення безперебійної роботи техніки, яка знаходиться у користуванні підприємства лише в офісному приміщенні /а.с.57-58 т.4/. Крім того, в посадові обов`язки штатного працівника позивача не входило обслуговування оргтехніки, зокрема заправка та технічне обслуговування пристроїв, що в свою чергу виконував ФОП ОСОБА_2 .

Посилання відповідача на посадову інструкцію адміністратора системи, згідно якої основні обов`язки штатного працівника позивача є набагато ширшими та в тому числі тотожними із видами послуг, які надавав ФОП ОСОБА_2 , суд не приймає до уваги як належні, з огляду на те, що вказана посадова інструкція штатного працівника затверджена лише 31 березня 2018 року, у той час, коли вказаних взаємовідносин у позивача із ФОП ОСОБА_2 із вказаного періоду вже не було.

Зауваження відповідача до недостатнього документального оформлення взаємовідносин позивача із вказаним контрагентом, також є необґрунтованими. Як вже зазначалося, між сторонами укладено договір 01/10/2014 від 01.10.2014 із відповідними додатковими угодами. На виконання вказаного договору по факту наданих послуг, між сторонами щомісячно укладено Акти наданих послуг, виходячи із узгоджених домовленостей в договорі. Зокрема, в таких актах зазначено назву послуги, яка відповідає назві, визначеній в укладеному договорі, одиницю виміру - послуга, її кількість - 1 в місяць, та ціну. Такі акти підписані уповноваженими особами, містять реквізити сторін та посилання на договір, на підставі якого складено вказаний акт. До таких актів наданих послуг між позивачем та його контрагентом погоджено та підписано розшифровки щодо наданої послуги та зазначено, що ФОП ОСОБА_2 було надано, а позивачем прийнято послуги: обслуговування системних блоків (діагностика робочого стану апаратного забезпечення, обслуговування та оновлення програмного забезпечення, підтримка та налагодження антивірусного захисту); обслуговування мережевого обладнання (перевірка технічного стану та налагодження обладнання); обслуговування оргтехніки (заправка та технічне обслуговування пристроїв), також зазначено найменування пристроїв, його тип, місцезнаходження та стан /а.с. 185-198 т. 1/. Не зазначення в актах наданих послуг або розшифровках до них, яка конкретна була "поломка" того чи іншого пристрою, в сукупності із іншими документами, не може бути достатньою та необхідною підставою для того, щоб дійти висновку про нереальність вказаних господарських операцій або про їх повторення із обов`язками штатного працівника позивача.

Таким чином, наданими належними доказами підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_2 та правомірність понесених позивачем витрат по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 за вказаний період.

Відтак, висновки відповідача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також позивачем укладено з ФОП ОСОБА_3 договір про надання послуг №003-18 від 27.03.2018 /а.с. 230-231, т. 2/ за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати послуги з прибирання в приміщеннях Замовника: прибирання офісного приміщення Замовника, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; прибирання виробничого приміщення Замовника, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Виконавець підтверджує та гарантує, що укладення та виконання ним цього Договору не суперечить нормам чинного законодавства України та відповідає його вимогам, зокрема, щодо отримання усіх необхідних дозволів та погоджень, а також підтверджує наявність необхідного кваліфікованого персоналу, техніки, обладнання, виробничих потужностей, що потрібні для надання послуг за цим Договором. Надання послуг, що вказані у Договорі здійснюється Виконавцем на підставі отриманої від Замовника письмової заявки. Для виконання цього Договору Виконавець має право залучити інших осіб та нести відповідальність за їх дії/бездіяльність як за власні дії. При цьому оплата зазначених осіб здійснюється Виконавцем самостійно. Договір діє з дня підписання Сторонами до 31.12.2018.

Загальна вартість послуг за період, що перевіряється, становила 269578,50 грн.

При цьому, судом під час нового розгляду справи враховуються висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 березня 2021 року у даній справі, а саме: "Колегія суддів доходить висновку, що в оскаржуваних рішеннях суди не надали належної оцінки доводам відповідача про відсутність у контрагента позивача - фізичної особи – підприємця ОСОБА_6 трудових ресурсів для надання послуг з прибирання належних позивачу офісних та складських приміщень, враховуючи, що позивачем на їх спростування відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України не було надано пояснень та доказів, зокрема, щодо можливого залучення підприємцем працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу.".

Так, відповідно до листа-відповіді ФОП ОСОБА_6 надані ґрунтовні та всебічні пояснення по суті виконуваних останнім робіт та виконання їх самостійно та з використанням необхідного технічного обладнання, що дозволяло йому виконувати вказані вище роботи ретельніше, ніж штатний прибиральник, охоплюючи більші площі приміщень /а.с. 127-128, т.8/, а також, як зазначає позивач, та не встановлено протилежне відповідачем, вказаним контрагентом виконувалися специфічні види робіт, зокрема хімчистка килимового покриття та миття вікон офісного приміщення позивача, та з обладнанням, якого не було в наявності у позивача, і відповідно його не мав можливості використовувати штатний прибиральник.

Однак, долучені до матеріалів справи фотоматеріали технічних засобів для прибирання /а.с. 36-38, т.6/ судом не приймаються до уваги, оскільки не можуть бути визнані як належні з підстав відсутності ідентифікаторів дати та місця їх виготовлення, а також відсутності доказів перебування останніх у власності/користуванні ФОП ОСОБА_6 як станом на момент виникнення спірних правовідносин, так і станом на момент нового розгляду даної справи.

Вартість наданих послуг підтверджено: замовленням на послуги за адресою АДРЕСА_2 - миття вікон (з обох сторін) 46 м.кв., хімічна чистка килимового покриття 182 м.кв. на суму 28740,00 грн /а.с. 234, т. 2/; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000003 /т. 2 а.с. 233/; замовлення на послуги №2 від 25.04.18 за адресою м. Полтава вул. Шевченка,3 – разове комплексне прибирання офісу 298,5 м.кв. /а.с. 237, т. 2/; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000006 /а.с. 236, т.2/, всього - 29850,00; замовленням на послуги №3 від 15.05.18 за адресою м. Полтава вул.. Визволення, 21 – разове комплексне прибирання виробничого приміщення (частина виробничого приміщення 576,1 м.кв.) /а.с. 240, т.2/; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000008, всього: 46088,00 грн /а.с. 239, т.2/; замовленням на послуги №4 від 13.06.18 за адресою м. Полтава вул. Визволення,21 – мийка підлоги виробничого приміщення (частина виробничого приміщення 576,1 м.кв.) /а.с. 243, т.2/, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000010 (миття підлоги виробничого приміщення 576,1 м.кв.) всього: 31685,50 грн /а.с. 242, т.2/; замовленням на послуги №5 від 02.07.18 за адресою м. Полтава вул. Шевченка, 11 – разове комплексне прибирання офісу 298,5 м.кв. /а.с. 247, т.2/; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000012 (разове комплексне прибирання офісу, 1-й етап 298,5 м.кв.) всього: 14925,00 грн /а.с. 245, т.2/; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000013 (разове комплексне прибирання офісу, 298,5 м.кв.) всього: 14925,00 грн /а.с. 246, т.2/; замовленням на послуги №6 від 09.07.18 за адресою м. Полтава вул. Шевченка,11 – разове комплексне прибирання офісу 298,5 м.кв. /а.с. 250, т.2/; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000014 (разове комплексне прибирання офісу 298,5 м.кв.) всього: 14925,00 грн /а.с. 249, т.2/; замовленням на послуги №5 від 02.07.18 за адресою м. Полтава вул.. Шевченка,11 – разове комплексне прибирання офісу 298,5 м.кв. /а.с. 247, т.2/; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000015 (разове комплексне прибирання офісу, 1-й етап 298,5 м.кв.) всього: 14925,00 /а.с. 2, т. 3/; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000016 (разове комплексне прибирання офісу, 2-й етап 298,5 м.кв.) всього: 14925,00 /а.с. 3, т. 3/; замовленням на послуги №8 від 23.07.18 за адресою м. Полтава вул. Шевченка,11 – разове комплексне прибирання офісу 298,5 м.кв., хімічна чистка килимового покриття 182 м.кв. /а.с. 8, т. 3/; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000017 (разове комплексне прибирання офісу 298,5 м.кв.) всього: 14925,00 грн /а.с. 1, т. 3/; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000018 (хімічна чистка килимового покриття 182 м.кв.) всього: 21840,00 грн /а.с. 7, т. 3/; замовленням на послуги №9 від 04.09.18 за адресою м. Полтава вул. Шевченка,11 – разове комплексне прибирання офісу 298,5 м.кв., миття вікон 46 м.кв. /а.с. 11, т. 3/; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000021 (разове комплексне прибирання офісу 298,5 м.кв., миття вікон) всього: 21825,00 грн /а.с. 10, т. 3/.

Також позивачем на підтвердження вартості наданих послуг надано: рахунки-фактури /а.с. 235, 238, 241, 244, 248, т.2; а.с. 1, 4, 9, 12, т. 3/.

Суд зазначає, що технічна помилка в замовленнях, що полягає у помилковому зазначені в актах здачі-приймання робіт (наданих послуг) номеру будинку в адресі: " АДРЕСА_3 " не може бути достатньою та необхідною підставою для висновків щодо нереальності вказаних господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС".

Зауваження відповідача, що ФОП ОСОБА_3 надавалися однотипні послуги за які сплачувалися окремі платежі позивачем, є необґрунтованими, оскільки хоч і такі послуги як "разове комплексне прибирання виробничого приміщення" та "миття підлоги виробничого приміщення" може вважатися однотипним та таким, яке включає в себе одну і ту ж роботу, однак, виходячи із актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) /а.с. 233-250 т. 2а.с. 1-10 т.3/ вказані роботи виконувалися в різні дати, а відтак не можуть вважатися такими, що були виконанні одні і ті ж роботи, за які здійснено безпідставні витрати позивачем.

Судом, на вимогу Верховного суду, з`ясовано щодо можливого щодо можливого залучення ФОП ОСОБА_3 працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу.

На вимогу суду, позивачем було надано письмові пояснення ФОП ОСОБА_3 , згідно яких ним зазначено, що вказані роботи ним виконувалися в межах зазначеного договору самостійно, без залучення сторонніх організацій, виходячи із часу, передбаченого в договорі для виконання замовлених робіт та обсягу таких робіт. Також, наведенні детальні розрахунки щодо норм чисельності робітників для обслуговування виробничих приміщень, необхідних для виконання робіт, які ним виконувалися для позивача згідно укладеного договору. Зокрема, з посиланням на Міжгалузеві норми чисельності робітників, що обслуговують громадські будівлі (будівлі управлінь, конструкторські і проектні організації), затверджені наказом Міністерства праці та соцполітики України №105 від 11.05.2004 р. (Норми1), Норми часу та матеріально-технічних ресурсів, норми обслуговування для робітників при утриманні будинків, споруд і прибудинкових територій, затверджені Наказом Мінрегіонбуду та ЖКГ України №603 від 25.12.2013р. (Норми2) та Типові норми обслуговування для прибиральників виробничих приміщень промислових підприємств (Норми3), розраховано нормативні потреби у витратах праці для прибиральника офісних та виробничих приміщень, згідно яких, ним самостійно могло бути виконано вказані роботи та визначений час /а.с. 127-128 т. 8/.

Таким чином, наданими належними доказами підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3 та правомірність понесених позивачем витрат по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 за вказаний період.

Відтак, висновки відповідача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 19210 грн і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині 569579 грн (300000 грн (взаємовідносини позивача з ФОП ОСОБА_2 ) + 269579 грн (відносини з ФОП ОСОБА_3 ) із загальної суми позовних вимог 12697366,50 грн (загальна суми всіх податкових повідомлень-рішень, щодо правомірності яких подано даний позов та сплачено судовий збір на загальну суму 19210 грн), судові витрати, які підлягають стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, складають 861,72 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 861,72 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС" (вул. Шевченка, буд. 3, м. Полтава, Полтавська область, 36011, ідентифікаційний код 13966187) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП: 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 17 квітня 2019 року №0004761401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 569579,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП: 44057192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС" (вул. Шевченка, буд. 3, м. Полтава, Полтавська область, 36011, ідентифікаційний код 13966187) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 861,72 грн /вісімсот шістдесят одна гривня сімдесят одна копійка/.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складено 01 жовтня 2021 року.

Суддя І.Г.Ясиновський