Рішення № 100042564, 27.09.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7945/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

16 липня 2021 року ОСОБА_1 /надалі – ОСОБА_1 , позивач/ звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області /надалі – ГУ ДПС у Полтавські області, відповідач/ про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить /з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог/:

- зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області провести перерахунок з єдиного соціального внеску по платнику податків ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 з урахуванням рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/4733/19;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску від 11.06.2021;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області провести перерахунок з єдиного соціального внеску по платнику податків ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 без урахування недоїмки зазначеної у вимозі від 11.06.2021;

- стягнути з Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , переплату у сумі 5500,00 грн;

- стягнути з Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , завдану моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн.

В обгрунтування позову зазначено, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 у справі №440/4733/19 визнані протиправними та скасовані вимоги ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8010-50 від 14.12.2018 та від 03.10.2019. Після апеляційного та касаційного оскарження рішення суду набрало законної сили 19.03.2021. Позивач зазначає, що у період розгляду справи №440/4733/19 одну із вимог, а саме вимогу від 14.12.2018 відповідач відкликав із ВДВС самостійно, так як в судовому засіданні було встановлено подвійне стягнення. Крім того, указано, що ОСОБА_1 10.02.2020 сплатила кошти по вимозі від 03.10.2019. 12.02.2020 всі виконавчі провадження щодо позивача були закриті. Зазначено, що у зв`язку з набранням рішенням суду законної сили у справі №440/4733/19, 25.01.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою в якій просила повернути надлишково сплачені кошти та привести на картку платника податку ЄСВ у відповідності із рішення суду. 09.07.2021 відповідачем направлено на адресу позивача вимогу від 11.06.2021 про сплату ЄСВ на суму 8828,54 грн. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що звільнена від сплати ЄСВ з 2021 року як адвокат. На переконання позивача, відповідач повинен був повернути кошти у сумі, що визначена у вимозі зі сплати ЄСВ.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 у справі № 440/7945/21 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи - відмовлено; розгляд справи призначено одноособовим складом суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

18.08.2021 до суду надано відзив на позов в якому зазначено, що в ІС «Податковий блок» згідно реєстру страхувальників ОСОБА_1 є інвалідом з 20.11.2019 безтерміново. В інтегрованій картці по єдиному внеску позивача рахується заборгованість у сумі 8828,54 грн. 11.06.2021 сформована вимога №Ф-8010-50 на суму 8828,54 грн. Крім того, відповідач зазначає, що позивач зверталася до суду із позовом про визнання протиправними та скасування вимог по єдиному внеску від 14.12.2018 №Ф-8010-50 та від 03.10.2019 №Ф-8010-50. Зазначено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду та постанови Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 440/4733/19 вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2018 №Ф-8010-50 та від 03.10.2019 №Ф-8010/50 скасовано та відкликано. Водночас зазначені рішення суду не місять зобов`язальних вимог щодо приведення у відповідність облікових даних інформаційної системи податкового органу та інтегрованої картки платника по єдиному внеску. Враховуючи зазначене, відповідач стверджує про відсутність підстав для внесення змін до інтегрованої картки по єдиному внеску фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_2 відсутні.

Розгляд даної справи, відповідно до статті 258, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є адвокатом. Перебувала на податковому обліку як самозайнята особа-адвокат у ДПІ у м. Полтаві з 06.02.2012 по 03.06.2013.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність (код КВЕД 69.10 діяльність у сфері права) з 19.06.2013 про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія якого міститься у матеріалах справи. Взята на податковий облік з 20.06.2013.

Головним управління ДФС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8010-50 У від 14.12.2018 на суму 9266,12 грн, яку направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Головним управління ДПС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8010-50 від 03.10.2019 на суму 7965,54 грн, яку направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Не погоджуючись із вказаними вимогами позивач оскаржила їх до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 у справі № 440/4733/19, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639), Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправними та скасування вимог задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області від 19.12.2018 № Ф-8010-50, Головного управління ДПС у Полтавській області від 03.10.2019 Ф-010-50.

Водночас у відзиві на позов відповідачем зазначено, що рішення суду у справі №440/4733/19 не місять зобов`язальних вимог щодо приведення у відповідність облікових даних інформаційної системи податкового органу та інтегрованої картки платника по єдиному внеску, огляду на, що підстави для внесення змін до інтегрованої картки по ЄСВ позивача відсутні.

31.01.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності позивачем.

З 05.06.2020 ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (код КВЕД 69.10 діяльність у сфері права) про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія якого міститься у матеріалах справи.

11.06.2021 Головного управління ДПС у Полтавській області винесено вимогу №Ф-8010-50 про сплату боргу (недоїмки) на суму 8828,54 грн.

Позивач не погоджуючись із зазначеною вимогою, звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України від 05.07.2012 року № 5076 -УІ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076), статтею 1 якого визначено що, адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464-VI).

За змістом статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464 зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2464), платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в контролюючому органі як особа, яка провадять незалежну професійну діяльність.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI ).

П. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, особи які здійснюють незалежну професійну діяльність є платниками єдиного внеску та повинні сплачувати його навіть і у разі не отримання прибутку від діяльності у сумі не меншій ніж розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 частини 8 статті 9 Закону).

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (частина 4 статті 25 Закону).

Відповідно до ч. 4 ст.4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 5 Закону № 2464-VI визначено, що особи, зазначені у пункті 5 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за умови взяття їх на облік фізичних осіб - підприємців та провадження ними одного виду діяльності одночасно як осіб, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті.

Разом з тим, суд звертає увагу, що зміни до ч. 4 ст. 4 щодо розповсюдження звільнення від сплати єдиного внеску на осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність та які є пенсіонерами чи особами з інвалідністю, внесені п.1 Розділу І Закону України № 592-IX від 13.05.2020.

Відповідно до п.1 Розділу II «Прикінцеві положення» Закону України № 592-IX від 13.05.2020 цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серія АВ №0080954 позивачу встановлено другу групу інвалідності з 20.11.2019.

Згідно даних інтегрованої картки платника податків, витяг з якої залучений до матеріалів справи, станом на 31.05.2021, сума заборгованості, без врахування штрафних санкцій та пені, становить 8828,54 грн., яка виникла за рахунок щоквартальних нарахувань: по строку 09.02.2018 - 8448,00 грн (автоматичні нарахування як ФОП, платнику загальної системи за 2017), по строку 19.04.2018 - 2457,18 (автоматичні нарахування як ФОП за І кв. 2018), по строку 02.05.2018 - 8448 (нарахування згідно самостійно поданого платником звіту за 2017), по строку 19.07.2018 - 2457,18 (автоматичні нарахування як ФОП) за 2 кв. 2018, по строку 19.102018 - 2457,18 (автоматичні нарахування як ФОП за 3 кв. 2018), по строку 21.01.2019 - 2457,18 (автоматичні нарахування як ФОП за 4-й кв. 2018), по строку 19.04.2019 - 2754,18 (автоматичні нарахування як ФОП за 1-й квартал 2019), по строку 19.07.2019 - 2754,18 (автоматичні нарахування як ФОП за 2-й квартал 2019), по строку 21.10.2019 - 2754,18 (автоматичні нарахування як ФОП за 3-й квартал 2019), по строку 20.01.2020 - 2754,18 (автоматичні нарахування як ФОП за 4-й квартал 2019), по строку 12.02.2020 - (- 918,06) (зменшено нарахування за грудень 2019 згідно рішення керівника як інваліду, по строку 21.04.2020 - 2078,12 (автоматичні нарахування) за 1-й кв. 2020, по строку 20.07.2020 - 1039,06 (автоматичні нарахування як самозайнятій особі) за 2-й квартал 2020, по строку 19.10.2020 - 3178,12 (автоматичні нарахування як самозайнятій особі) за 3-й квартал 2020, по строку 19.01.2020 - 3300, 00 (автоматичні нарахування як самозайнятій особі) за 4-й квартал 2020.

Як вище зазначено, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 у справі № 440/4733/19, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639), Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправними та скасування вимог задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області від 19.12.2018 № Ф-8010-50, Головного управління ДПС у Полтавській області від 03.10.2019 Ф-010-50.

Водночас у відзиві на позов відповідачем зазначено, що рішення суду у справі №440/4733/19 не місять зобов`язальних вимог щодо приведення у відповідність облікових даних інформаційної системи податкового органу та інтегрованої картки платника по єдиному внеску, огляду на, що підстави для внесення змін до інтегрованої картки по ЄСВ позивача відсутні.

Таким чином, контролюючим органом не вносилися зміни до інтегрованої картки платника по єдиному внеску шляхом виключення інформації про суму ЄСВ, яка визначена відповідно до вимог Головного управління ДФС у Полтавській області від 19.12.2018 № Ф-8010-50 та Головного управління ДПС у Полтавській області від 03.10.2019 Ф-010-50, а сплачені позивачем кошти були зараховані в рахунок погашення ЄСВ по скасованим вимогам.

З огляду на те, що відповідачем не здійснено перерахування та виключення з інтегрованої картки позивача суми ЄСВ, визначеної вимогами ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8010-50 від 14.12.2018 та від 03.10.2019, які було скасовано рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 у справі № 440/4733/19, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску від 11.06.2021 № Ф-8010-50.

Щодо вимог позивача в частині зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області провести перерахунок з єдиного соціального внеску по платнику податків ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 з урахуванням рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/4733/19, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу на те, що судовим рішенням у справі №440/4733/19 вирішено питання щодо визнання протиправними та скасування вимог Головного управління ДФС у Полтавській області від 19.12.2018 № Ф-8010-50, Головного управління ДПС у Полтавській області від 03.10.2019 Ф-010-50.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, урегульовано розділом ІV "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" Кодексу адміністративного судочинства України, яким не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.

Частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Згідно з приписами частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (частина восьма статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, статтями 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Суд зауважує, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Таким чином, у разі незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльність відповідача-суб`єкта владних повноважень позивач має право звернутися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, оскільки судове рішення у справі №440/4733/20, яке набрало законної сили, яким суд вирішив спір.

Отже, звернувшись до суду з позовними вимогами в частині зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області провести перерахунок з єдиного соціального внеску по платнику податків ОСОБА_1 , з урахуванням рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/4733/19 у порядку позовного провадження, позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, оскільки наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Суд також зауважує, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", та визначається як завершальна стадія судового провадження.

З огляду на зазначене, у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області провести перерахунок з єдиного соціального внеску по платнику податків ОСОБА_1 , з урахуванням рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/4733/19, слід відмовити.

Надаючи оцінку вимогам позивача в частині зобов`язання Головне управління ДПС у Полтавській області провести перерахунок з єдиного соціального внеску по платнику податків ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 без урахування недоїмки зазначеної у вимозі від 11.06.2021, суд зазначає наступне.

Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджено наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5 ( далі - Порядок № 5).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 5 інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу. Інтегрований комплекс процесів, компонентів та засобів апаратного і програмного забезпечення для виконання цільової функції.

Згідно із пунктами 3, 5 розділу І Порядку № 5 оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в інформаційній системі.

Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.

За змістом пункту 1 розділу ІІ Порядку № 5 ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Аналіз положень Порядку № 5 свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально - правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, відповідно належним способом захисту порушеного права позивача є вимога про зобов`язання відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а).

З огляду на викладене, обираючи належний спосіб захисту прав позивача, слід зобов`язати ГУ ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків – ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про суму боргу, яка визначена відповідно до вимоги від 11.06.2021 № Ф-8010-50.

Враховуючи обраний судом спосіб захисту прав позивача вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення з Головного управління ДПС у Полтавській області на користь позивача, переплати у сумі 5500,00 грн задоволенню не підлягають з огляду на їх передчасність.

Надаючи оцінку вимогам позивача в частині стягнення з Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 , завданої моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн, суд зазначає наступне.

За приписами частин першої-третьої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами і доповненнями) під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 57).

Враховуючи те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також підтвердження причинного зв`язку між протиправними діями відповідача і завданням позивачеві від цього моральної шкоди, вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема у постановах від 21.02.2020 у справах №№ 363/3520/16-а та 628/3028/16-а.

Таким чином, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Позивач звільнена від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.06.2021 №Ф-8010-50.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків – ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про суму боргу, яка визначена відповідно до вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області від 11.06.2021 № Ф-8010-50.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.М. Петрова