Рішення № 100042107, 30.09.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 р. № 400/4892/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056,

треті особи:Миколаївський зональний відділ військової служби правопорядку, вул. Нікольська, 30, м. Миколаїв, 54030,

про:визнання неправомірною та скасування постанови від 24.05.2021; зобов`язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (надалі - відповідач), Миколаївський зональний відділ військової служби правопорядку (надалі – третя особа) з вимогою скасувати постанову державного виконавця від 24.05.2021 року по виконавчому провадженню №65219795.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно, оскільки рішення суду не виконано в повному обсязі. Відповідачем не вжито всіх заходів по примусовому виконанню рішення суду передбачених Законом України « Про виконавче провадження».

Відповідач надав суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки державним виконавцем вжиті всі заходи, які повинні сприяти для виконання рішення суду по справі 400/2403/20 , передбачені ст.63 Закону України « Про виконавче провадження», тому постанова про закриття виконавчого провадження прийнято правомірно.

Ухвалою суду від 02.07.2021 року відкрито провадження по справі,.

Третя особа надала суду пояснення, в яких також просила в задоволені позовних вимог відмовити повністю, оскільки третьою особою під час виконання рішення по справі 400/2403/20 після нарахування із зазначеної у судовому рішенні суми сплачено податок на прибуток (18%=47318,47 грн) та військовий збір (1,5%=3943,73 грн), загальна сума відрахування податків склала 51 262,20 грн., тому третя особа під час виконання рішення суду діяла відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Дослідив докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21.04.2021 року головним державним виконавцем Кусовим ю.С відкрито виконавче провадження ВП 65219795 за виконавчим листом Миколаївського окружного адміністративного суду по справі 400/2403/20 від 02.03.2021 року щодо «Зобов`язати Миколаївський зональний відділ Військової служби правопорядку (код ЄДРПОУ 08220847) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 26.07.2017) за період з 26.07.2017 року (день звільнення з військової служби) по день фактичного розрахунку – 27 травня 2020 року у розмірі 262880,40 грн. (двісті шістдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят гривень 40 копійок).»

24.05.2021 року державний виконавець виніс постанову ВП 65219795 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із виконанням боржником рішення суду з підстав, передбачених п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Вирішуючи питання, чи було у цьому випадку повне фактичне виконання рішення суду по справі 400/2403/20 від 30.10.2020 року суд виходить з того, що у резолютивній частині рішення судом зобов`язано Миколаївський зональний відділ Військової служби правопорядку (код ЄДРПОУ 08220847) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 26.07.2017) за період з 26.07.2017 року (день звільнення з військової служби) по день фактичного розрахунку – 27 травня 2020 року у розмірі 262880,40 грн. (двісті шістдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят гривень 40 копійок).».

На думку позивача третьою особою грубо порушено вимоги діючого законодавства, які виражаються у невиконанні в повному обсязі рішення суду від 30.10.2020 року по справі 400/2403/20, оскільки рішення встановлено сума, яка підлягала сплаті 262880,40 грн., однак із зазначеної у рішення суду суми з позивача було утримано податки 18% = 47318,47 грн, та військовий збір у розмірі 1,5 % = 3943,73 грн. Фактично позивачу було виплачено 211618,72 грн, тому невиконання рішення суду полягає у протиправному утриманні з позивача 51262,20 грн, та недоплати вказаної суми заборгованості.

Під не здійсненням заходів виконавчого провадження державним виконавцем позивач вважає, що відповідачем не здійснено заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».

Оскільки рішення суду виконано не повністю, тому дії державного виконавця, які полягають у закінченні виконавчого провадження є протиправними, а виконавче провадження №65219795 закінчено безпідставно.

Згідно ст.18 Закону України « Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення передбачений ст.63 Закону України «Про виконавче провадження». За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Згідно зі ст. 47 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП.

Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 117 КЗпП передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 163 Податкового кодексу України визначені доходи, які є об`єктом оподаткування. Зокрема, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні є доходом, який підлягає оподаткуванню.

Згідно п.п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно- правовими договорами.

Також, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є об`єктом оподаткування військовим збором, що становить 1,5 відсотка об`єкта оподаткування. Згідно листа Державної фіскальної служби України від 05.11.2015 р. №23714/6/99-99-17-03-03-15, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, нарахованої на підставі рішення суду.

Відповідно до постанови Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18.07.2018 р. у справі №359/10023/16-ц, суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.05.2021 ВП №65219795, правомірно, оскільки боржник на виконання рішення суду по справі 400/2403/20 надав копії розрахункових документів зі стягувачем, здійснивши нарахування стягувачу відповідно до норм чинного законодавства, у зв`язку з тим, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні входить до бази оподаткування, тому боржником як податковим агентом правомірно утримано із зазначеної суми ПДФО та військовий збір.

З огляду на зазначене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

Обов`язковою умовою визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень, тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів з боку відповідача.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Суд погоджується з позицією, викладеною у відзиві, про те, що державним виконавцем при виконанні рішення суду по справі 400/2403/20 діяв в межах та в спосіб визначений законодавством.

За таких обставин, державний виконавець правомірно закінчив виконавче провадження за ч.9 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».

Підстав для визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, суд не вбачає.

В задоволенні позову відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 43315529), третя особа Миколаївський зональний відділ військової служби правопорядку (вул. Нікольська, 30, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 08220847) про скасування постанови державного виконавця від 24.05.2021 року про закінчення виконавчого провадження №65219795 – відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар