Рішення № 100042073, 30.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/8661/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін, за наявними матеріалами) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3002 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 31.05.2021 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини 3002 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (далі - ВЧ 3002, відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 3002 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України щодо не проведення розрахунку при звільненні – невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 42234,27 грн. згідно довідки №7 від 05.02.2021;

- зобов`язати військову частину 3002 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 42234,27 грн. згідно довідки №7 від 05.02.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу за контрактом в Національної гвардії України. Відповідно до наказу командира ВЧ 3003 Національної гвардії України №20 від 28.01.202 з ним припинено контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України та виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Позивач стверджує, що на день його звільнення відповідач не провів виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Листом №50/02/27-235 від 10.02.2021 ВЧ 3002 поінформувала ОСОБА_1 про суму нарахованої компенсації і те, що заявка на вказану суму буде скерована у відділ речового забезпечення ЗТУ. У зв`язку з тим, що виплата зазначеної грошової компенсації не відбулася після фактичного звільнення позивача з військової служби, в квітні 2021 року позивач повторно звернувся до відповідача з відповідною заявою про здійснення виплати нарахованої йому компенсації вартості за неотримане речове майно. Листом №50/02/27-815 від 13.05.2021 ВЧ 3002 поінформувала заявника, що заявка на суму компенсації за неотримане речове майно направлена у відділ речове забезпечення ЗТУ, при надходженні коштів з ОСОБА_1 будуть проведені відповідні розрахунки. Позивач вказує, що станом на дату подання позову згадану виплату не отримав, вважає це проявом протиправної бездіяльності відповідача, що порушує його майнові права.

Суд ухвалою від 22.06.2021 відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та призначив таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

Відповідач електронною поштою скерував відзив на позовну заяву, не погоджується з вимогами позивача щодо визнання протиправною бездіяльність ВЧ 3002 в частині невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно. Відповідач вказує, що на день виключення позивача із списків ВЧ (28.01.2021) ВЧ 3002 не могла здійснити розрахунок грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, оскільки зазначені закупівельні ціни речового майна станом на 01.01.2021 (відповідно до розпорядження Головного управління Національної гвардії України від 31.01.2021 №27/10/1/1-578) отримано відповідачем 01.02.2021. Відповідач не заперечує свого обов`язку щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, вказує, як на дату звернення позивача та до тепер відповідні бюджетні асигнування не надходили.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд заслухав доводи сторін, дослідив долучені до матеріалів справи копії письмових доказів та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в Національної гвардії України. Начальник Західного ТУ Національної гвардії України видав наказ №3-ос від 15.01.2021, відповідно до якого звільнив ОСОБА_1 з військової служби в запас за підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту) 28.01.2021 (а.с. 6).

25.01.2021 ОСОБА_1 подав командиру ВЧ 3002 рапорт, клопотав про нарахування йому грошової компенсації за неотримане речове майно (а.с.39).

Відповідно до наказу командира ВЧ 3002 Національної гвардії України №20 від 28.01.2021 з старшиною ОСОБА_1 припинено контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України та виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 6).

Відповідно до довідки №7 від 05.02.2021 про вартість речового майна, що належить до видачі, позивачу за сто двадцять три предмети нараховано до видачі 42234,27 грн. (а.с.5). 10. Листом №50/02/27-235 від 10.02.2020 ВЧ 3002 поінформувала ОСОБА_1 про нараховану суму компенсації за неотримане речове майно і що заявка на суму компенсації за неотримане речове майно буде направлена у відділ речового забезпечення ЗТУ, про надходження коштів останнього буде повідомлено (а.с. 7).

У зв`язку з тим, що виплата грошової компенсації не здійснювалася впродовж кількох місяців після звільнення позивача з військової служби, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із відповідним запитом від 15.04.2021 про виплату нарахованої йому компенсації вартості за неотримане речове майно. Листом №50/02/27-1651 від 13.05.2021 ВЧ 3002 поінформувала заявника, що заявка на суму компенсації (42234,27 грн.), яка складена на підставі довідки №7 від 06.02.2020 направлена 26.02.2021 у відділ речового забезпечення ЗТУ, при надходженні коштів з ОСОБА_1 будуть проведені відповідні розрахунки (а.с. 8).

Станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом (31.05.2021) відповідач не здійснив виплату позивачу грошової компенсації вартості за неотримане ним речове майно в сумі 42234,27 грн. Відповідач у відзиві на позовну заяву повідомив, що відповідні бюджетні асигнування не надходили.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 та пункту 2 частини першої статті 19 КАС України спори з приводу проходження та звільнення з публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII. Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження визначає Закон України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 №876-VII (далі -Закон №876-VII). Відповідно до частини третьої статті 20 Закон №876-VII норми забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України військовою формою одягу, спеціальним одягом, взуттям та спорядженням, а також іншими предметами речового майна визначаються Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до частини другої статті 21 Закону №876-VII військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі – Закон №2011-XII). В статті 9 цього Закону закріплено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з статтею 91 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі – Порядок №178). Порядок визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно з пунктом 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджене Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі – Положення №1153/2008). Відповідно до пункту 3 зазначеного Указу Президента постановлено поширити дію Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого цим Указом, та статті 2 цього Указу на військовослужбовців Національної гвардії України.

Відповідно до пункту 242 Положення №1153/2008:

- надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання (абзац перший);

- особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини (абзац третій).

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:

При звільненні з військової служби ОСОБА_1 нарахована грошова компенсація в сумі 42234,27 грн. вартості належного йому, проте не виданого під час проходження служби речового майна (а.с. 5). Норми пункту 242 Положення №1153/2008 визначають, що військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Відповідач порушив норми Порядку №178 та Положення №1153/2008, оскільки станом на дату виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу частини не виплатив йому грошову компенсацію за речове майно. Суд кваліфікує таку ситуацію як протиправну бездіяльність відповідача. Відповідач не надав відповідних доказів того, що позивачу відповідно до довідки №7 від 05.02.2021 про вартість речового майна, що належить до видачі, виплачена компенсація в сумі 42234,27 грн. Таким чином, належним та ефективним способом відновлення прав позивача є стягнення з відповідача суми заборгованості.

Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ВЧ А 3002 про стягнення 42234,27 грн. грошової компенсації вартості за неотримане речове майно є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України суд зазначає таке. При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 908 грн. (а.с. 23-24). З огляду на судове рішення про задоволення позову, сплачений за подання цього позову судовий збір в сумі 908 грн. підлягає стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн. Позивач надав суду такі докази понесення витрат на професійну правничу допомогу: договір №359 про надання правової допомоги від 18.05.2021, додаток №1 до договору про надання правової допомоги №359 від 18.05.2021, ордер про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 у Львівському окружному адміністративному суді на підставі зазначеного договору адвокатом Гірник О.О., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Гірник О.О. серія ЛВ №000954 від 18.04.2018, акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 25.05.2021 (а.с. 11-15).

Відповідач, ВЧ 3002 вважає розмір понесених витрат на правову допомогу в заявленій сумі неспівмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Відповідач вказує, що справа є незначної складності, провадження здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідач зазначає, що адвокат Гірник О.О. надано послуги на представлення інтересів позивачів у понад 15 аналогічних/однотипних справ із заявленими позовами щодо стягнення грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. З огляду на однотипність цих позовів написання позовної заяви не потребує значного часу, а вартість послуг в розмірі 2500 грн. є надто завищеною та не співмірною зі складністю справи. Вважає, що позивач є сам обрав спосіб реалізації свого права шляхом оплати витрат на правничу допомогу, хоч є учасником бойових дії та міг скористатись безоплатною правовою допомогою.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується такими нормативними положеннями:

відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною четвертою статті 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представлені суду додаток №1 до договору про надання правової допомоги №359 від 18.05.2021 та акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 25.05.2021 містить такий перелік робіт: 1) надання консультацій клієнту, узгодження правової позиції – 500 грн., 2) вивчення та аналіз чинного законодавства, судової практики щодо порядку виплати компенсації військовослужбовцям за невикористане речове майно – 500 грн., написання позовної заяви – 1500 грн., вартість наданих послуг становить всього 2500 грн.

Оцінюючи характер наданої адвокатом правової допомоги відповідно до згаданого акт приймання-передачі наданих послуг суд зауважує, що такий не містить вказівки на витрачений адвокатом час та його обґрунтування (щодо узгодження правової позиції, вивчення/аналізу чинного законодавства, судової практики, підготовки/написання позовної заяви). Тому суд дійшов висновку, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на правову допомогу в сумі 2500 грн. не підтверджується та є завищеним.

Суд враховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд також враховує, що ця справа є типовою та незначної складності, така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Суд вважає, що покладені на відповідача судові витрати повинні бути співмірними з сумою коштів, що підлягають сплаті в якості судового збору за розгляд цього спору професійним суддею. Підсумовуючи свої міркування суд вважає справедливим відшкодування позивачу його судових витрат на правничу допомогу у сумі 908 грн., тобто в розмірі суми судового збору, що підлягала сплаті позивачем за розгляд адміністративним судом його позовних вимог майнового характеру.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3002 Національної гвардії України щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 42234,27 грн.

Стягнути з військової частини 3002 Національної гвардії України (79060, Львівська область, місто Львів, вул. Кн.Ольги, 105; ідентифікаційний код 08682683) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 42234 (сорок дві тисячі двісті тридцять чотири) гривні 27 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини 3002 Національної гвардії України (79060, Львівська область, місто Львів, вул. Кн.Ольги, 105; ідентифікаційний код 08682683) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його підписання. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.