Рішення № 100042071, 30.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/13908/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за участі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, про визнання неправомірними дій, скасування постанови та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) 20.08.2021 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). Позивачка просить суд:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чури Софії-Ганни Тарасівни, які полягали у винесенні постанови від 22.12.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП 62884789;

- скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження головного державного виконавця Чури С.Г.Т. від 22.12.2020 ВП 62884789;

- зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чуру С.Г.Т. відкрити виконавче провадження по виконанню рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 у справі №1.380.2019.005377 за позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України у Львівській області і виконати дане рішення суду щодо призначення пенсії ОСОБА_2 призначивши дану пенсію з часу виникнення права на призначення такої пенсії, а саме: з 08.05.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 у справі №1.380.2019.005377 задоволено її позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов`язано останнього зарахувати до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років роботу на певних посадах та призначити пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивачка не погоджується з оскаржуваною постановою, відповідно до якої державний виконавець на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом). Стверджує, що рішення у справі №1.380.2019.005377 не виконане в частині часу, з якого призначено пенсію. Позивачка зазначає, що орган ПФУ протиправно призначив їй пенсію з часу набрання рішенням суду у справі №1.380.2019.005377 законної сили, хоча повинен був призначити пенсію з часу виникнення права на таку пенсію, тобто 07.05.2013. Вважає протиправними дії державного виконавця та боржника ГУ ПФУ у Львівській області щодо призначення пенсії з дати набрання законної сили судовим рішенням.

Суд ухвалою від 25.08.2021 відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та ухвалив розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; суд визнав поважними причини пропуску позивачкою строку звернення до суду з цим позовом та поновив його (а.с. 13-15).

Відповідач надіслав суду відзив на позовну заяву (а.с. 20-26), просить суд в задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначає, що в провадженні перебувало виконавче провадження №62884789 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду №1.380.2019.005377 від 14.08.2020 про зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 26.08.2020 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання згаданого виконавчого листа №1.380.2019.005377 від 14.08.2020. Реагуючи на вимоги державного виконавця щодо виконання рішення суду ГУ ПФУ у Львівській області повідомляв про складності виконання цього рішення суду, оскільки в такому не визначено дати, з якої ОСОБА_2 слід призначити пенсію. Заяву ГУ ПФУ у Львівській області щодо роз`яснення рішення суду суд залишив без задоволення. 21.12.2020 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило державного виконавця, що рішення суду виконано добровільно, ОСОБА_2 призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в підтвердження цього надало розпорядження №133850006590. За таких обставини 22.12.2020 державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідач вважає дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.12.2020 №62884789 правомірними та такими, що вчинені в межах повноважень визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідач надіслав копії матеріалів виконавчого провадження АСВП №62884789 (а.с. 29-99).

Ухвалою від 25.08.2021 суд залучив до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Третя особа скерувала суду письмове пояснення на позовну заяву. В поясненні вказує, що складності з виконанням рішення суду були пов`язані з тим, що в рішенні суду від 09.04.2020 не було вказано дати, з якої слід призначити ОСОБА_2 пенсію. У зв`язку з цим ГУ ПФУ у Львівській області звернулось до суду із заявою про роз`яснення судового рішення у справі №1.380.2019.005377. Ухвалою від 12.08.2020, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020, суд відмовив в задоволенні цієї заяви. Ухвалою з питань роз`яснення судового рішення від 07.12.2020 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз`яснення судового рішення від 09.04.2020. Третя особа зазначає, що на виконання рішення суду у справі №1.380.2019.005377 ГУ ПФУ у Львівській області відповідно до розпорядження №133850006590 від 21.08.2020 призначено ОСОБА_2 пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати набрання цим рішенням законної сили, тобто з 06.07.2020. Третя особа вважає вимоги позивачки безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі, вважає, що підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження немає.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

Львівський окружний адміністративний суд 09.04.2020 прийняв рішення №1.380.2019.005377 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88741899), яким зобов`язав ГУ ПФУ у Львівській області:

- зарахувати ОСОБА_2 до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років: - роботу на посаді інструктора-методиста по роботі з дітьми спорткомплексу по боксу облради “Колос з 04 серпня 1986 року по 30.06.1987 року, - роботу на посаді вихователя гуртожитку з правом ведення годин тренера-викладача СПТУ № 65 м. Москва з 29 лютого 1988 року по січень 1990 року та з 01 липня 1990 року по 01 вересня 1991 року;

- призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Це рішення суду оскаржило ГУ ПФУ у Львівській області в апеляційному порядку. Постановою від 06.07.2020 Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив рішення першої інстанції без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90396594).

ГУ ПФУ у Львівській області звернулось до суду із заявою, просило роз`яснити рішення суду від 09.04.2020 у справі №1.380.2019.005377, а саме з якої дати управління повинно призначити пенсію ОСОБА_2 . Ухвалою від 12.08.2020, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020, суд відмовив в задоволенні заяви ГУ ПФУ у Львівській області про роз`яснення рішення (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90916368). В цій ухвалі суд дійшов висновку, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 є чітким і зрозумілим, в тому числі його резолютивна частина, жодних суперечливих або невизначених положень, які були б незрозумілими та викликали труднощі під час його виконання, рішення суду не містить, а роз`яснення судового рішення за вимогою відповідача призведе до викладення судового рішення в іншій редакції, що є неприпустимим в порядку роз`яснення судового рішення. Суд зазначив, що відповідач зобов`язаний виконати рішення суду після набрання ним законної сили у порядку, встановленому чинним законодавством.

14.08.2020 Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист №1.380.2019.005377 (а.с. 31-32).

Державний виконавець ВПВР УЗПВР у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на підставі заяви стягувачки від 20.08.2020 прийняв постанову ВП №62884789 про відкриття виконавчого провадження від 26.08.2020 (а.с. 29, 35-36).

02.09.2020 ГУ ПФУ у Львівській області скерував державному виконавцю лист №1300-0804-8/68248 інформував державного виконавця про складнощі щодо виконання цього рішення суду, оскільки в такому не визначено дати, з якої слід призначити ОСОБА_2 пенсію (а.с. 43).

30.10.2020 на адресу ГУ ПФУ у Львівській області скерована вимога державного виконавця №20954. У вимозі констатовано, що станом на 30.10.2020 в державного виконавця відсутні дані про стан виконання рішення суду, боржника зобов`язано надати державному виконавцю інформацію про стан виконання рішення суду (а.с. 46-47).

У відповідь листом №1300-0804-8/89597 від 04.11.2020 боржник повідомив державного виконавця про складнощі з виконанням даного рішення, оскільки у рішенні не вказано дати, з якої слід призначити пенсію ОСОБА_2 . Ці складнощі боржник пов`язував з тим, що визначення розміру пенсії залежить від дати її призначення, оскільки при її обчисленні застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. В листі ГУ ПФУ у Львівській області повідомило державного виконавця, що добровільно виконало рішення суду від 09.04.2020 у справі №1.380.2019.005377, призначило ОСОБА_2 пенсію в межах покладених зобов`язань з дати набрання рішенням суду законної сили, з 06.07.2020, просило державного виконавця закінчити виконавче провадження від 26.08.2020 ВП №62884789 (а.с. 51-53). На підтвердження наведених обставин ГУ ПФУ у Львівській області надало державному виконавцю розпорядження та рішення №133850006590 від 23.09.2020 про призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років, за рішенням суду з 06.07.2020 (а.с. 54,55-56).

30.11.2020 ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про роз`яснення рішення суду від 09.04.2020 у справі №1.380.2019.005377, а саме з якого числа має бути призначена пенсія їй пенсія за вислугу років, також просила суду визнати дії ПФУ в частині не виконання рішення суду протиправними та винести окрему ухвалу, встановити строк для подання звіту виконання рішення суду в повному обсязі. Ухвалою від 07.12.2020 суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз`яснення рішення суду справі №1.380.2019.005377 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/93332075).

02.12.2020 державний виконавець на адресу ГУ ПФУ у Львівській області скерував вимогу №22674. У вимозі констатовано, що станом на 02.12.2020 в державного виконавця відсутні дані про стан виконання рішення суду, боржника зобов`язано надати державному виконавцю інформацію про стан виконання рішення суду (а.с. 57-58).

Реагуючи на вимогу державного виконавця ГУ ПФУ у Львівській області скерувало лист №1300-5903-8/103271 від 17.12.2020, повідомило держаного виконавця про виконання рішення суду у справі №1.380.2019.005377 та призначення ОСОБА_2 пенсію пенсії за вислугу років з дати набрання рішенням суду законної сили, з 06.07.2020 (а.с. 78-80), на підтвердження цих обставин надало державному виконавцю розпорядження №133850006590 від 21.08.2020 та від 23.09.2020 та рішення №133850006590 (а.с. 81,82,83-84).

22.12.2020 державний виконавець прийняв постанову, відповідно до якої закінчив виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №1.380.2019.005377, виданого 14.08.2020 Львівським окружним адміністративним судом про зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Як правову підставі для прийняття цієї постанови державний виконавець вказав пункт 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 97-98).

Матеріали виконавчого провадження АСВП №62884789 містять значну кількість звернень ОСОБА_2 на Урядову «гарячу» лінію, до Міністерства юстиції України, до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (а.с. 44, 45, 50, 59-60, 63-64,74-75) щодо не виконання ПФУ судового рішення у справі №1.380.2019.005377 з прохання посприяти у призначенні пенсії за вислугу років та здійснити правильний перерахунок пенсійних виплат починаючи з 2013 року – коли вона звернулася до ГУ ПФУ про призначення їй пенсії.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Стаття 1291 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Норми статті 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII визначають, що пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку:

а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності;

б) пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Відповідно до положень ст.ст. 370, 372, 378 Кодексу адміністративного судочинства:

- судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами;

- у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення може бути зупинене у випадках, визначених цим Кодексом. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом;

- за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 18 Закону №1404-VІІІ визначені права і обов`язки виконавців. Так, відповідно до частини першої цієї статті виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин другої, третьої статті 18 Закону №1404-VІІІ:

- виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; […]

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; […]

- виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; […]

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; […]

За заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону (пункт 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Частиною шостою цієї статті визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Статтею 63 Закону № 1404-VІІІ визначено:

- за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (частина перша);

- у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга).

- виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина третя).

Підстави для закінчення виконавчого провадження наведені в статті 39 Закону №1404-VІІІ. Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При вирішенні спору суд керується такими міркуваннями:

На примусове виконання рішення у справі №1.380.2019.005377 від 09.04.2020, що 06.07.2020 набрало законної сили, Львівський окружний адміністративний суд 14.08.2020 видав виконавчий лист №1.380.2019.005377. Державний виконавець за заявою стягувачки на підставі цього виконавчого документа 26.08.2020 відкрив виконавче провадження ВП №62884789 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». В резолютивній частині рішення №1.380.2019.005377 від 09.04.2020 суд не вказав дати, з якої ГУ ПФУ у Львівській області належить призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Оцінюючи обставини цієї справи суд пам`ятає, що після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження боржник повідомив державного виконавця про складнощі з виконанням рішення суду, які пов`язував з тим, що в рішенні від 09.04.2020 у справі №1.380.2019.005377 суд не визначив дати, з якої органу ПФУ слід призначити стягувачці пенсію за віком. Боржник чітко усвідомлював, що ця дата впливає на розмір пенсії ОСОБА_2 , оскільки при її обчисленні застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Як ГУ ПФУ у Львівській області, так і ОСОБА_2 ініціювали звернення до суду із заявами про роз`яснення рішення суду в частині дати, з якої ГУ ПФУ слід призначити пенсію ОСОБА_2 . Ухвалами від 12.08.2020 та від 07.12.2020, які набрали законної сили, суд відмовив в задоволенні цих заяви з мотивів того, що рішення суду від 09.04.2020 є чітким і зрозумілим, в тому числі його резолютивна частина, жодних суперечливих або невизначених положень, які були б незрозумілими та викликали труднощі під час його виконання, рішення суду не містить, тому ГУ ПФУ у Львівській області зобов`язане виконати рішення суду після набрання ним законної сили у порядку, встановленому чинним законодавством.

Суд повністю поділяє такий підхід щодо роз`яснення згаданого рішення суду. Суд нагадує, що Законом України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсії призначаються з дня звернення за пенсією (якщо особа відповідає вимогам закону щодо наявності підстав для призначення їй пенсії), - крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Отже, в силу закону пенсія призначається не пізніше дня звернення особи до ПФУ про її призначення, а у визначених законом випадках – з більш раннього строку.

Якщо між особою та органом ПФУ виникає спір щодо наявності відповідності в заявника права на призначення пенсії, то такий спір вирішується в суді. У разі задоволення позову рішення суду про спонукання ПФУ призначити особі пенсію може мати вказівку на дату, з якої слід таку пенсію призначити. Разом з тим, відсутність такої вказівки в рішенні суду не перешкоджає органу ПФУ виконати визначені законом обов`язки та призначити заявнику пенсії з дати звернення особи про призначення їй пенсії (або з більш раннього строку, якщо це передбачено законом).

З огляду на це твердження боржника у виконавчому провадженні (про існування складнощів у виконанні рішення суду, його незрозумілість) є надуманими. Саме орган ПФУ знає або повинен достеменно знати, коли ОСОБА_2 звернулася до нього про призначення їй пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки спір між цими сторонами виник після розгляду підрозділом ПФУ заяви ОСОБА_2 про призначення їй пенсії, внаслідок відмови зарахувати до стажу, що дає право на пенсію, періоди роботи на певних посадах (описано в рішенні суду №1.380.2019.005377 від 09.04.2020).

Стягувачка (позивачка у цій справі) наполягає на тому, що судове рішення не виконане, оскільки боржник призначив пенсію з дати набрання судовим рішення законної сили (06.07.2020), проте повинен був призначити пенсію з дати її звернення про призначення пенсії (07.05.2013).

Боржник прийняв розпорядження №133850006590 від 23.09.2020 та рішення №133850006590 (як зазначено в рішення дата та час розрахунку 23.09.2020 о 12:03) про призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років з 06.07.2020 (а.с. 54,55,82, 83-84). Суд не ставить собі завдання визначати у цій справі дійсну дату звернення ОСОБА_2 до ПФУ про призначення їй пенсії, оскільки ця обставина не входить в предмет доказування у цій справі. Разом з тим, для суду очевидно, що призначення пенсії з 06.07.2020 не доводить виконання рішення суду про її призначення, оскільки дата набрання рішенням суду у справі №1.380.2019.005377 настала суттєво пізніше, аніж дата звернення ОСОБА_3 до ПФУ про призначення їй пенсії.

Реагуючи на численні скарги ОСОБА_2 та повідомлення боржника щодо складності з виконанням рішення суду державний виконавець, на переконання суду, міг скористатись своїми правами, визначеними статтею 18 Закону №1404-VІІІ, та:

- вимагати від боржника надання відомостей про дату звернення ОСОБА_2 про призначення їй пенсії;

- звертатися до суду, який прийняв рішення №1.380.2019.005377 та видав виконавчий документ із поданням щодо встановлення порядку і способу виконання рішення.

Державний виконавець 22.12.2020 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» закінчив виконавче провадження (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), про що виніс відповідну постанову. В мотивувальній частині цієї постанови державний виконавець виклав опис фактичних обставин, про те, що згідно відповіді боржника встановлено, що рішення суду фактично виконано до моменту відкриття виконавчого провадження, що підтверджується розпорядженням №133850006590 від 21.08.2020.

Аналізуючи зміст постанови державного виконавця від 22.12.2020 суд зауважує, що згадане в оскарженій постанові розпорядження №133850006590 від 21.08.2020 стосується лише зарахування ОСОБА_2 до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, певний періодів. (а.с. 81). Водночас призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відбулось значно пізніше - розпорядженням №133850006590 від 23.09.2020 та рішенням від 23.09.2020 (а.с. 82,54, 55-56). За цих обставин постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є необґрунтованою.

Отже, державний виконавець державний виконавець не пересвідчився у належному виконанні боржником рішення суду, поверхнево оцінив повідомлені боржником обставини щодо нібито повного виконання рішення суду, відтак передчасно прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 22.12.2020 ВП 62884789 (з огляду на її зміст) є протиправною та підлягає скасуванню. Цей спосіб захисту прав позивачки як стягувача є ефективним, оскільки призведе до відновлення виконавчого провадження.

Разом з тим, дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження неможливо відділити від їх результату (оскарженої постанови), тому суд вважає позовні вимоги про визнання таких дій протиправними неналежним способом захисту порушених прав позивачки.

Суд відмовляє в задоволенні вимог ОСОБА_2 щодо зобов`язання державного виконавця відкрити виконавче провадження по виконанню рішення суду від 09.04.2020 у справі №1.380.2019.005377 та виконати це рішення суду щодо призначення пенсії ОСОБА_2 з часу виникнення права на призначення такої пенсії, а саме: з 08.05.2013, оскільки здійснюючи судовий контроль за виконання судового рішення та дотриманням прав учасників виконавчого провадження, суд перевіряє рішення, дії, бездіяльність державного виконавця на предмет їх відповідності визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень (законності, обґрунтованості, пропорційності, розсудливості та своєчасності), а не визначає спосіб виконання рішення суду в іншій справі №1.380.2019.005377. Окрім того, позивачка вправі звернутися до суду в справі №1.380.2019.005377 із заявою в порядку статті 378 КАС України.

Підсумовуючи свої висновки, позовні вимоги ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини п`ятої статті 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ухвалою від 25.08.2021 суд звільнив позивачку від сплати судового збору за подання цього позову, сторони не надали доказів понесення інших витрат, тому підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 262, 287, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про закінчення виконавчого провадження від 22.12.2020 ВП 62884789.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати не розподіляти.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.