Рішення № 100041952, 20.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року

справа №813/2884/15

провадження № П/380/3647/21

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Красневич Ю.Б.,

за участю:

представників позивача Жиравецького Т.М.,

представника відповідача Кухар Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом Українсько-польського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Українсько-польське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» (далі – позивач, СП ТзОВ «Інвар») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.05.2015 №0000252202, № 0000262202.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2015, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 11.02.2021 касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2015 у справі №813/2884/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд в постанові від 11.02.2021 вказав про необхідність під час нового розгляду справи вжити визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази на підтвердження їх доводів та заперечень. Проаналізувати та надати правову оцінку наданому скаржником протоколу допиту свідка, директора ТОВ «Укр Сервіс Груп» - ОСОБА_1 , допитати його в якості свідка.

Після автоматизованого розподілу для розгляду цієї справи визначено головуючого суддю Кузана Р.І.

Ухвалою від 22.03.2021 суддя прийняв справу до провадження; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 19.05.2021 суд задовольнив клопотання представника відповідача про заміну сторони, замінено відповідача Залізничну об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області на Головне управління ДПС у Львівській області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Львівській області). Крім цього, суд ухвалив допитати в якості свідка керівника ТОВ «Укр Сервіс Груп» ОСОБА_1 , зобов`язав відповідача надати адресу місця проживання свідка для скерування судової повістки про виклик до суду.

Ухвалою від 23.06.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача під час нового судового розгляду позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та письмових поясненнях. Зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 28.04.2015 № 297/22-00/20787143 про нереальність господарських операцій з ТОВ "Інвест-Трейд-Груп", ТОВ "Укр Сервіс Груп" є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами. Тому, вимог податкового законодавства позивач не порушував. Придбані у вказаних контрагентів товарно-матеріальні цінності використані у господарській діяльності - реалізовані кінцевим споживачам і такі операції відображені у податковому обліку ТзОВ «Інвар» у складі податкових зобов`язань по податку на додану вартість та валових доходів по податку на прибуток. Додатково зазначив, що протокол допиту свідка під час досудового розслідування в кримінальному провадженні не є належним доказом в адміністративній справі. Відповідно до вироку Солом`янського районного суду м.Києва від 15.03.2017 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000001259 від 23.06.2015 ОСОБА_1 не був притягнутий до кримінальної відповідальності як керівник ТзОВ «Укр Сервіс Груп» та не допитувався судом як свідок в межах цього кримінального провадження. Просив позовні вимоги задовольнити повністю та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.05.2015 № 0000252202 та №0000262202.

Представник відповідача під час нового судового розгляду позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТОВ "Інвест-Трейд-Груп", ТОВ "Укр Сервіс Груп", а отже безпідставно занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 629421,00 грн, податок на додану вартість на загальну суму 629421,00 грн.

Представник відповідача, вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.05.2015 № 0000252202 та №0000262202 прийняті за наявності обґрунтованих підстав, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті з урахуванням висновків Верховного Суду, суд встановив таке.

ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку СП ТОВ "Інвар" (ЄДРПОУ 20787143) з питань господарських відносин з ТОВ "Інвест-Трейд-Груп" (ЄДРПОУ 38402750) за період серпень - жовтень 2014 року, ТОВ "Укр Сервіс Груп" (ЄДРПОУ 39123362) за листопад 2014 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів, про що 28.04.2015 складено акт № 297/22-00/20787143 (далі – акт перевірки).

Згідно з актом перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (з змінами та доповненнями), що призвело до заниження ТОВ "Інвар" податку на прибуток за 2014 року суму 629421,00 грн, за рахунок проведення взаєморозрахунків з ТОВ "Інвест-Трейд-Груп", ТОВ "Укр Сервіс Груп";

- ст. 185, п. 187.1 ст.187, ст.188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (з змінами та доповненнями), що призвело до заниження ТОВ "Інвар" податку на додану вартість на загальну суму 699356,00 грн, в т.ч за серпень 2014 року на суму 101338,00 грн, за вересень 2014 року на суму 30389,00 грн, за жовтень 2014 року на суму 107343,02 грн, за листопад 2014 року на суму 460286,00 грн, за рахунок проведення взаєморозрахунків з ТОВ "Інвест-Трейд-Груп", ТОВ "Укр Сервіс Груп".

Вказані у акті порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ "Інвест-Трейд-Груп", ТОВ "Укр Сервіс Груп".

Так, зокрема, для проведення перевірки відображення в обліку та звітності господарських операцій СП ТзОВ «Інвар» з питань господарських відносин з ТзОВ «Інвест-Трейд-Груп» за період серпень-жовтень 2014 року позивачем було надано посадовим особам податкового органу первинні документи по господарських операціях з вказаним контрагентом, перелік яких вказаний в акті перевірки. Копії таких документів долучено позивачем до матеріалів справи.

Суд встановив, що між СП ТОВ «Інвар» та ТОВ «Інвест-Трейд-Груп» укладено договір поставки від 28.07.2014 № 28/07, відповідно до умов якого ТОВ «Інвест-Трейд-Груп» (Постачальник) зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні товар, а СП ТОВ «Інвар» (Покупець) зобов`язується прийняти вказані товари і сплатити за нього певну суму грошей. Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у товарознавчому довіднику.

На виконання умов Договору ТОВ «Інвест-Трейд-Груп» передало, а СП ТОВ «Інвар» прийняло згідно з видатковою накладною від 26.08.2014 № 40 товар: килимове покриття WILTAX WOVEN 2503/0060 4.0m, килимове покриття TORINO 500 4.0m, лінолеум IDYLLE NOVA ATLANTA 2 3.0м, лінолеум SMART PALMER 3 3.00m, лінолеум FORCE CANASTA 7 3.5m, килимову плитку COUNTRY 49551 50x50, килимову плитку SHADYS 48230 50x100, килим Impuls 1,9x1,9, килим Impuls 1,9x1,9 наві C54502, килим Impuls 1,9x1,9 червоний С54502, килимок MERRY CHRISTMAS GOLD MAT 38x60/2289, килимок гумовий Restoran 90x90, килимок гумовий 9999/5888, килимок DISNEY MIX MICKEY 16 0,95x1,33, ванну1400х700 EURO WA Verp., alpinweiss, килим OPAL ASTERION P 2,50x3,50m SAHARA, дзеркало FX-018 70*90 з лампочкою, дзеркало FX-061 75*90 з лампочкою, піддондушовий KALDEWEI 85x70x16GL 3,5 мм, тумбочку з умивальником К-6096 800*500 + дзеркало (джейд спар) на суму 163144,21 грн, у тому числі ПДВ 27190,70 грн.

На зазначену продукцію ТОВ «Інвест-Трейд-Груп» виписало позивачу податкову накладну від 26.08.2014 № 40, яка скріплена печаткою Продавця.

На підтвердження факту поставки товару позивачем надано товарно-транспортну накладну від 26.08.2014 № 000017.

Оплата за придбаний товар проведена в повному обсязі.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та копії відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, на час вчинення досліджуваних господарських операцій ТОВ «Інвест-Трейд-Груп» було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Для проведення перевірки відображення в обліку та звітності господарських операцій СП ТзОВ «Інвар» з питань господарських відносин з ТзОВ «Укр Сервіс Груп» за листопад 2014 року позивачем було надано посадовим особам податкового органу первинні документи по господарських операціях з вказаним контрагентом, перелік яких вказаний в акті перевірки. Копії таких документів долучено позивачем до матеріалів справи.

Суд встановив, що між СП ТОВ «Інвар» та ТОВ «Укр Сервіс Груп» укладено договір поставки від 04.08.2014 № УСГ-1/08, відповідно до умов якого ТОВ «Укр Сервіс Груп» (Постачальник) зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні товар, а СП ТОВ «Інвар» (Покупець) зобов`язується прийняти вказані товари і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у товарознавчому довіднику.

На виконання умов Договору ТОВ «Укр Сервіс Груп» передало, а СП ТОВ «Інвар» прийняло згідно видаткової накладної від 03.11.2014 № РН-11 товар: килимове покриття SUPERSTAR 888 3.0m, килимове покриття SUPERSTAR 888 4.0m, лінолеум Комфорт Орнамент 1,5м, BELLA умивальник 245 овальний з одним отвором, під шафку, тумбу BELLA 45, килимове покриття COBALT 42320 4,0 m, килимове покриття COBALT 42331 4,0 m, килимове покриття COBALT 42340 4.0 m, килимове покриття COBALT 42360 4.0 m, килимове покриття COBALT 42370 4,0 m, килимове покриття COBALT 42380 4,0 m, дзеркало FX-033 100*60 з лампочкою на суму 826285,01 грн, у тому числі ПДВ 137714, 17 грн.

На зазначену продукцію ТОВ «Укр Сервіс Груп» виписало позивачу податкову накладну від 03.11.2014 № 11, яка скріплена печаткою Продавця.

На підтвердження факту поставки товару позивачем також надано товарно-транспортну накладну від 03.11.2014 № 0000001.

Розрахунок за поставлений товар проведено позивачем в безготівковій формі, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень. Вказана обставина не заперечується відповідачем та підтверджується висновками акту перевірки.

Відповідно до копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, копії відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на час вчинення досліджуваних господарських операцій ТОВ «Укр Сервіс Груп» було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Перевіркою також встановлено, що господарські операції з вказаними контрагентами відображені позивачем у складі податкового кредиту по податку на додану вартість та у валових витратах по податку на прибуток.

Відповідач не досліджував питання використання позивачем придбаного у вказаних контрагентів товару у власній господарській діяльності та не перевіряв первинні документи на підтвердження цих обставин, хоча вказане питання мало бути предметом перевірки згідно з актом.

Загалом, висновки акту перевірки зводяться до того, що господарські операції між позивачем та цими контрагентами фактично не відбулись, а долучені до перевірки документи податкового обліку складені лише формально, виключно з метою надання протиправної податкової вигоди суб`єктам в ланцюгу постачання.

Такі висновки обґрунтовані використаними під час перевірки базами даних ДФС України: АІС ОР «Податки», АІС Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкової інформації податкового органу щодо неможливості проведення зустрічної звірки контрагентів позивача. За результатами аналізу податкової звітності ТзОВ «Інвест-Трейд-Груп» та ТзОВ «Укр Сервіс Груп» податковий орган дійшов висновку, що оскільки цими підприємствами не підтверджено факту придбання товарно-матеріальних цінностей, тому відсутня можливість їх подальшого продажу позивачу.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, податковим органом 19.05.2015 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000252202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 944131,50 грн, у тому числі за основним платежем – 629421 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – 314710,50 грн та податкове повідомлення-рішення № 0000262202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1049034 грн (основний платіж – 699356 грн, штрафна (фінансова) санкція – 349678 грн).

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомленні-рішення відповідача безпідставними та таким, що прийняті з порушенням вимог Податкового кодексу України. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Перевіряючи правомірність винесення оскаржених податкових повідомлень - рішень від 19.05.2015 № 0000252202 та №0000262202 суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України (далі – ПК України) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.4 ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв`язку).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 цього Закону).

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

На підтвердження проведення спірних господарських операцій позивачем подано до перевірки та долучено до матеріалів справи копії всіх первинних документів, які були підставою для відображення таких господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліках. Зокрема, договори поставки, товарно-транспортні накладні, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Суд дослідив вказані документи та встановив, що їх зміст та форма аналізувались відповідачем під час проведення перевірок, про що описано в акті. Такі документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій з ТзОВ «Інвест-Трейд-Груп» та ТзОВ «Укр Сервіс Груп» і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Вказана обставина не спростовується висновками перевірки. Ба більше, відповідачем в акті перевірки підтверджено укладення позивачем договорів з вказаними контрагентами та проведення розрахунків за поставлений товар.

Загалом, висновки акту перевірки та викладені у відзиві заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що згідно з даними інформаційних систем ДПС встановлено неможливість здійснення господарських операцій контрагентами позивача у зв`язку з відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, оскільки жоден з контрагентів в ланцюгу постачання товару не є виробником. Тому, такі господарські операції є безтоварними.

В той же час, відповідач не досліджував подальше використання СП ТзОВ «Інвар» придбаних у ТзОВ «Інвест-Трейд-Груп» та ТзОВ «Укр Сервіс Груп» товарів, та відображення господарських операцій по реалізації таких у складі податкових зобов`язань та валових доходів.

На противагу висновкам про безтоварність господарських операцій з вказаними контрагентами, позивачем надано копії договорів, видаткових накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних, якими підтверджується факт подальшої реалізації цих товарів кінцевим споживачам. При цьому, такі господарські операції належним чином відображені ним у податковій звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість. Аналіз вказаних первинних документів свідчить про наявність у позивача економічної доцільності для проведення таких господарських операцій.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача ресурси не давали можливості для проведення господарської діяльності з поставки товарів, обумовлених укладеними договорами з позивачем. Не було також доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність на час вчинення господарських операцій фактів, що вказували на протиправність поведінки контрагентів та про обізнаність позивача, як платника податків, щодо такої та злагодженості дій між ними.

Щодо доводів відповідача про порушення, допущені суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання, то суд вважає такі необґрунтованими, адже порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Тому, платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема в постанові від 20.03.2020 у справі №813/5407/15, постанові від 16.04.2020 у справі 810/3443/18.

Суд зазначає, що Верховний Суд направляючи дану справу на новий розгляд вказав на необхідність вжити визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази на підтвердження їх доводів та заперечень. Проаналізувати та надати правову оцінку наданому скаржником протоколу допиту свідка, директора ТОВ «Укр Сервіс Груп» - ОСОБА_1 , допитати його в якості свідка.

Щодо наданого відповідачем протоколу допиту директора ТОВ «Укр Сервіс Груп» ОСОБА_1 суд зазначає таке.

10.05.2018 відповідачем було долучено до матеріалів справи протокол допиту свідка від 07 листопада 2016 року у межах кримінального провадження, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42015000000001259 від 23 червня 2015 року.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 83 ПК України визначає матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок: документи, визначені ПК України; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Отже, протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, може бути визначений як доказ лише у разі його відображення під час розгляду кримінального провадження в суді. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів у рамках такої кримінальної справи не є безперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних наслідків усіх господарських операцій.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, у постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17 Верховий Суд наголосив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів у рамках такої кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Враховуючи вищезазначену судову практику Верховного Суду, слід виходити з того, що до винесення вироку суду в рамках кримінального провадження протокол допиту свідка не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто доказове значення в адміністративному процесі може мати винятково вирок суду в кримінальному провадженні, який набув законної сили, і матеріали у такій справі.

Зі змісту вироку Солом`янського районного суду м.Києва від 15.03.2017 по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000001259 від 23.06.2015 суд встановив, що ОСОБА_1 не був притягнутий до кримінальної відповідальності як керівник ТзОВ «Укр Сервіс Груп» та не допитувався судом як свідок в межах цього кримінального провадження.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що посилання контролюючого органу на кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000001259 від 23.06.2015, є безпідставним, оскільки останні не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання даним контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

В той же час, зі змісту протоколу допиту свідка від 07.11.2016 суд встановив, що ОСОБА_1 був допитаний як свідок в межах вказаного вище кримінального провадження детективом Національного антикорупційного бюро України. Згідно з цим протоколом ОСОБА_1 повідомив дату та місце свого народження, а також вказав номер свого мобільного телефону. Адреси свого місця проживання не повідомив.

У зв`язку з цим суд, з метою допиту ОСОБА_1 як свідка в судовому засіданні, зобов`язав відповідача з`ясувати та надати суду адресу місця проживання свідка.

На підтвердження виконання вказаної вимоги суду відповідач подав копію звернення ГУ ДПС у Львівській області № 6083/5/13-01-200305 від 20.05.2021 на адресу Третього підрозділу Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України про надання такої інформації. (т.3 а.с. 78-79)

У відповідь на вказаний лист від Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України листом № 0432-831/17319 від 23.06.2021 повідомлено, що ОСОБА_1 в ході допиту повідомив, що станом на 07.11.2016 він проживав у АДРЕСА_1 . Точну адресу проживання вказати відмовився, а також повідомив номер телефону, яким користується. (т.3 а.с.85)

З огляду на вказане, у суду не було можливості викликати вказаного свідка в судове засідання у встановленому Кодексом адміністративного судочинства порядку. При цьому, суд неодноразово телефонограмами викликав ОСОБА_1 в судові засідання на 05.07.2021 та на 20.09.2021 для допиту як свідка. В судові засідання на вимогу суду свідок не прибув.

Відтак, судом вживалися всі можливі заходи щодо виклику та допиту свідка ОСОБА_1 .

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно ч. 6 ст. 77 якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Матеріалами справи підтверджується укладення господарських договорів між СП ТОВ «Інвар» та ТОВ «Інвест-Трейд-Груп», ТОВ «Укр Сервіс Груп», факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

У сукупності вищенаведені фактичні обставини справи та наведені документи доводять факт придбання товарів позивачем у ТОВ «Інвест-Трейд-Груп», ТОВ «Укр Сервіс Груп» та використання їх у власній господарській діяльності.

Суд звертає увагу відповідача, що позивач не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцями, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагентів

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов`язку щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) вступає у зв`язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов`язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Отже, відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 19.05.2015 № 0000252202 та № 0000262202.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене та даючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 19.05.2015 № 0000252202 та № 0000262202, суд дійшов переконання, що такі не відповідають критеріям, встановленим ч.2 ст.2 КАС України та прийняті з порушенням положень ПК України, а тому їх слід визнати протиправним і скасувати, задовольнивши позовні вимоги повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області 19.05.2015 року № 0000252202.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області 19.05.2015 року № 0000262202.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 30.09.2021

Суддя Р.І. Кузан