Рішення № 100041947, 30.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/12251/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ ОЙЛ" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення та наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ ОЙЛ" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 25Г) звернулося в суд з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення та наказу, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24.03.2021 №0000280703 про застосування штрафних санкцій;

- визнати протиправним та скасувати наказ №19 від 02.03.2021 року про проведення фактичної перевірки;

- стягнути судові витрати по справі у розмірі 7200,00 грн. та 2270,00 грн. з відповідача на користь позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ ОЙЛ" встановлено використання 19 (дев`ятнадцяти) резервуарів для зберігання пального, які не обладнані рівнемірами-лічильниками та 5 (п`ять) наливних труб для верхнього наливу нафтопродуктів в цистерні, які не обладнані витратомірами – лічильниками за період з 01.07.2019 року по 04.03.2021 року, а також відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі рівнемірів – лічильників та витратомірів – лічильників, чим порушено вимоги пп. 230.1.2, 230.1.3, 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України. За результатами фактичної перевірки Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення – рішення від 24.03.2021 №0000280703 на загальну суму 480 000,00 грн. Позивач вважає висновки Акту перевірки необґрунтованими, відповідно оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 30 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 10 серпня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

26 серпня 2021 року представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву (вх. №61492), в якому просив відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було отримано лист ДПС України від 14.07.2020 №11586/7/99-00-09-02-03-07 в якому зазначено, що по Україні 3051 суб`єкт господарювання за період з 01.07.2019 по 13.07.2020, не подали довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри. Відповідно до вище вказаного листа зобов`язано терміново керівникам головних управлінь територіальних підрозділів та їх заступникам, відповідальним за напрямом роботи по контролю за підакцизними товарами, організувати роботу та вжити невичерпних заходів щодо проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання, якими порушено правила обліку, виробництва та обігу пального на акцизних складах та притягнення їх до відповідальності до ст. 128-1 Кодексу. Додатком до листа долучено перелік акцизних складів на яких не встановлено витратоміри-лічильників та рівнемірів – лічильників в розрізі суб`єктів. Відповідачем проведено фактичну перевірку акцизного складу ТОВ «Фаворит Ойл» з питань ліцензування виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Б.Хмельницького, 18, за період діяльності з 01.07.2019 року по 04.03.2021 року за результатами якої складено акт від 04.03.2021 №44/33-00-07-03-РРО/38130452. Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Перевіркою встановлено використання 19 (дев`ятнадцяти) резервуарів для зберігання пального, які не обладнані рівнемірами-лічильниками та 5 (п`ять) наливних труб для верхнього наливу нафтопродуктів в цистерні, які не обладнані витратомірами – лічильниками, чим порушено вимоги пп. 230.1.2, 230.1.3, 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України. Таким чином перевіркою встановлено не обладнання та відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників. За результатами фактичної перевірки Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.03.2021 №0000280703 на загальну суму 480 000,00 грн. (24 шт.*20 000,00 грн.) за необладнання рівнемірів – лічильників рівня пального у резервуарах (19 шт.) та витратомірів – лічильників (5 шт.). Відповідно до пп. 230.1.2 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України встановлено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі. Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками. Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників. Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів. Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу. Таким чином, враховуючи обов`язок позивача обладнати резервуари, які використовуються для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання, витратоміри – лічильники та рівнеміри – лічильники, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів – лічильників та рівнемірів – лічильників рівня пального у резервуарі станом, та встановленим перевіркою фактом їх відсутності станом на 18.03.2021 року, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за порушення податкового законодавства.

Представник позивача на поштову адресу суду надіслав відповідь на відзив, де зазначив наступне. Направлення на проведення перевірки не було пред`явлене належним чином, а також не вручено належним чином копію наказу про проведення перевірки. З самої форми направлення вбачається, що представник суб`єкта господарювання має засвідчити про факт пред`явлення службового посвідчення осіб, які прибули на перевірку, та направлення на проведення такої перевірки, а, також про те, що було вручено копію наказу на проведення перевірки. Однак, таких дій з боку осіб, які прибули на перевірку не було вчинено. З наявної у позивача ксерокопії направлення вбачається, що представник позивача не засвідчив факт пред`явлення службових посвідчень, направлення та копії наказу.

Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ ОЙЛ" зареєстроване як юридична особа з 05 квітня 2012 року; основним видом діяльності згідно КВЕД є 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Відповідно до наказу від 02.03.2021 №19 «Про проведення фактичної перевірки ТзОВ «Фаворит Ойл» посадовими особами Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків проведено фактичну перевірку складу паливно – мастильних матеріалів ТОВ "ФАВОРИТ ОЙЛ" за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Б.Хмельницького, 18.

За результатами проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 04.03.2021 року №114/33-00-07-03-РРО/38130452, в якому зафіксовано наступні порушення (а.с.12-15):

- пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України, в частині не обладнання та/або відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів - лічильників та рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі рівнемірів – лічильників на введеному у експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміри – лічильника на місці відпустку пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.03.2021 №0000280703, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 480 000 грн. (а.с. 19).

Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні даного спору в частині визнання протиправним та скасування наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 02.03.2021 №19 «Про проведення фактичної перевірки ТзОВ «Фаворит Ойл», суд виходить з наступного.

Згідно з п.п 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПКУ, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст.75 ПКУ, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Відповідно до ст. 80 ПКУ, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав перелічених у підпунктах 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 зазначеної статті Кодексу, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПКУ).

Згідно з п. 82.3 ст.82 ПКУ, тривалість фактичної перевірки визначається строком її проведення не більше 10 діб, що передбачає її початок та завершення після дослідження всіх необхідних документів за визначеними питаннями, контроль за якими покладено на контролюючі органи у будь-який день вказаного проміжку часу, зазначення періоду, що обревізовується згідно загальних строків передбачених статтею 102 Кодексу не суперечить чинному законодавству та є об`єктивною складовою при здійсненні контрольно-перевірочних заходів щодо дотримання платниками податків вимог законодавства щодо обігу підакцизних товарів (зокрема пального).

Відповідно до п. 81.1 ст.81 ПКУ, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як вбачається з наказу про проведення фактичної перевірки від №19 від 02.03.2021 року, відповідачем призначено проведення перевірки позивача на підставі п.п. 191.1.4 п. . 191.1.4 ст. 191, керуючись п.п. 20.1.4, п.п. 20.1.6, п.п. 20.1.8, п.п. 20.1.9, п.п. 20.1.10, п.п. 20.1.11, п.п. 20.1.13, п.п. 20.1.14 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 статті 80 розділу ІІ, п. 522 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Відповідно до п.п. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки з підстав, зокрема, наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Оскільки основним видом діяльності ТОВ «Фаворит Ойл» є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, то прийняття спірного наказу про проведення фактичної перевірки позивача цілком узгоджується з вимогами Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що згідно з п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України підставою для проведення фактичної перевірки підприємства позивача може бути не лише отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також і необхідність здійснення фіскальним органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, пального.

Податковим органом, у наказі про призначення перевірки, викладена підстава проведення перевірки - з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування обігу пального, а тому доводи позивача щодо протиправності наказу у зв`язку з відсутністю зазначення в ньому посилань на фактичні підстави для проведення перевірки, на думку суду, є безпідставними.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18.

Передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, крім перевірки на здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, є отримання в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Відповідачем до суду надано докази отримання в установленому законодавством порядку відповідної інформації, яка надає йому право на проведення вказаної перевірки згідно з п.п.80.2.5 статті 80 Податкового кодексу України.

Також, згідно спірного наказу, фактична перевірка здійснювалася за місцем фактичного провадження (здійснення) діяльності, розташування господарських об`єктів, або інших об`єктів власності (зокрема місць зберігання та/або відпустку пального), через які здійснює (проводить) діяльність ТОВ "ФАВОРИТ ОЙЛ" за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Б.Хмельницького, 18, термін проведення фактично перевірки визначено строком не більше 10 діб у період з 03.03.2021 року.

Отже, оскаржуваний наказ оформлений у відповідності до вимог п.81.1 ст. 81 ПКУ та містить відповідні посилання щодо підстав проведення перевірки передбачених пп. 80.2.2 та 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ, а також містить конкретну адресу об`єкта де проводиться перевірка.

Суд також зауважує, що виконання контролюючим органом своїх обов`язків щодо організації податкового контролю, зокрема, шляхом проведення фактичної перевірки не є порушенням прав платника, не спричиняє і не може спричинити негативних наслідків для нього у випадку належного ведення господарської діяльності, фінансової звітності, бухгалтерського обліку, у відповідності до норм податкового законодавства.

Щодо посилання у представника позивача на те, що наказ на проведення перевірки не був вручений належній особі, то суд зазначає наступне.

Так, за правилами п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

З вказаних норм слідує, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, перевірка була проведена з відома завідуючого складом ОСОБА_1 , який є посадовою особою платника податків, що підтверджується його підписом у направленні на перевірку від 02.03.2021 №38/33-00-07-03.

Також з копії наказу про Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 02.03.2021 №19 «Про проведення фактичної перевірки ТзОВ «Фаворит Ойл» вбачається його отримання вище вказаним представником позивача.

Правом на недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки позивач не скористався.

У той же час, посадова особа товариства підписав акт фактичної перевірки від 04.03.2021 року №114/33-00-07-03-РРО/38130452, жодних зауважень не мав (а.с.15).

За встановлених обставин та досліджених матеріалів справи суд не вбачає в діях відповідача обґрунтованої протиправності прийнятого податковим органом наказу про проведення фактичної перевірки, а також порушення прав позивача.

Отже, приймаючи оскаржений наказ суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

При вирішенні даного спору в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24.03.2021 №0000280703 про застосування штрафних санкцій, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями ПК України.

Так, пп.14.1.6. п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що акцизний склад це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів та приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

В свою чергу, пп.14.1.224 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Пунктом 230.1. ст.230 ПК України визначено, що акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

За змістом п.12 підрозділу 5 розділу XX ПК України, норми п.230.1 ст.230 цього Кодексу розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Відповідно до вимог ст. 230 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 року №891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку (далі - Порядок №891).

Резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці (пп. 3 п. 2 Порядку №891).

Відповідно до пп.4 п.2 Порядку обіг пального - будь-які операції, що передбачають: фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції); фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).

Враховуючи норми п.22 підрозд. 5 розд. XX ПК України, платники податку зобов`язані з 1 травня 2019 року до 1 червня 2019 року зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року. Суб`єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників податку з 1 липня 2019 року, зобов`язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Тобто при визначенні загальної місткості розташованих на акцизному складі резервуарів беруться до уваги стаціонарні споруди або ємності, які призначені для здійснення операцій, що передбачають фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального чи/або фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне та його зберігання, при цьому акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Як вбачається з акту перевірки, для зберігання пального позивач використовує 19 резервуарів та 5 наливних труб для верхнього наливу нафтопродуктів в цистерни.

Проведеною перевіркою встановлено не обладнання 19 резервуарів рівномірами пального та 5 наливних труб для верхнього наливу нафтопродуктів в цистерни витратомірами - лічильниками.

Пунктом 128 прим.1.1 ст. 128 прим.1 ПК України передбачено, зокрема, що необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що резервуари, які використовуються для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а у разі порушення вказаної норми передбачена відповідальність.

Вказаними вище нормами Податкового кодексу України встановлено обов`язок суб`єкта (розпорядника акцизних складів, де розташовані резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів) обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі у строк не пізніше 01.01.2020 року.

Відповідальність за порушення вказаного обов`язку застосовується з 01.04.2020 року.

За відсутності обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та відсутності реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі у встановлений строк виключає можливість проведення суб`єктом здійснення операцій з обігу пального та його зберігання.

Таким чином, враховуючи обов`язок позивача обладнати резервуари, які використовуються для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі станом на 01.01.2020 року, та встановленим перевіркою фактом їх відсутності станом на 04.03.2021 року, суд приходить до висновку про правомірне застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за відповідне порушення податкового законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність податкового повідомлення - рішення від 24.03.2021 №0000280703.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ ОЙЛ" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення та наказу – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кухар Н.А.