Ухвала суду № 100041874, 30.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 380/6542/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

30 вересня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп`як О.О., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження ОСОБА_1 до Військової частини А0508 про визнання протиправною бездіяльність та зобов"язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_1 ) звернувся з вказаним позовом до Військової частини 0508 (Львівська область, м. Броди, вул. Богуна, 13; код ЄДРПОУ - 07764551) в якому просить суд:

стягнути з Військової частини 0508 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій) у розмірі 96296, 83 грн., за період з 21 червня 2018 року по 08 квітня 2021 року.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп`як О.О.

Ухвалою суду від 26 квітня 2021 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 13 вересня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк протягом - п`яти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення.

27 вересня 2021 року представником позивача на усунення недоліків ухвали суду, подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

З наданих пояснень, судом встановлено, що представник позивача жодним чином не обґрунтував зміст позовних вимог на виконання вимог ухвали суду від 13 вересня 2021 року, а лише вказав про те, що повну суму всіх виплат (індексацію грошового забезпечення та грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій), позивач повинен був одержати на момент звільнення із військової служби, однак одержав лише 08 квітня 2021 року.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 року у справі №380/7057/20 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність військової частини А0508 (код ЄДРПОУ 07764551, місцезнаходження: 80600, Львівська область, м. Броди, вул. Богуна, 13) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2018 роки. Зобов`язати військову частину А0508 (код ЄДРПОУ 07764551, місцезнаходження: 80600, Львівська область, м. Броди, вул. Богуна, 13) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2018 роки, включно, виходячи з грошового забезпечення на день звільнення з військової служби – 20.06.2018.

Відповідно до банківської виписки з рахунку позивача на банківський рахунок позивача - 18.12.2020 року надійшли кошти (грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку згідно рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 року) в розмірі 13 751 грн. 39 коп.

Отже, повний розрахунок з позивачем в частині виплати належних йому сум грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2018 роки, на виконання вище зазначеного рішення суду, здійснено відповідачем 18.12.2020.

Суд зазначає, що обов`язок роботодавця щодо повного розрахунку/виплати із працівником всіх сум, які належать йому в день звільнення, та відповідний обов`язок роботодавця виплати середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за весь період такої несвоєчасної виплати, регламентований статтями 116 і 117 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також – КЗпП України).

Положення наведених статей КЗпП України не визначають строків звернення до суду у даній категорій спірних правовідносин.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина 1 статті 94 КЗпП України, частина 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці»).

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» у редакції, чинній на час звільнення у 2018 році позивача, відносила до структури заробітної плати основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Структура заробітної плати відображена також у розробленій відповідно до Закону України «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці і стандартів Системи національних рахунків Інструкції зі статистики заробітної плати (надалі по тексту також - Інструкція), затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, що був зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До цього фонду, який складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати й інших заохочувальних та компенсаційних виплат, включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні (пункти 3.9 Інструкції).

Отож, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати допомоги/компенсації/індексації) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною винагородою, що входить до такої структури.

Відповідне відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, хоч і розраховується, виходячи із середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.

Аналогічні чи близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (пункт 34); від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 60) і від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13-ц (пункт 53 ).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник згідно приписів частини 2 статті 233 КЗпП України має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Виходячи із зазначених вище правових висновків Великої Палати Верховного Суду «середній заробіток (суми, які нараховуються працівникам) за час затримки розрахунку при звільненні» відрізняється за юридичною змістом від «заробітної плати», а відтак необмежені строки звернення до суду не застосовуються до середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні як суми, які мають/можуть бути нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

Окремо, в контексті вказаного слід відрізняти юридичний зміст і поняття «заробітна плата» (частина 2 статті 233 КЗпП України) та «виплата всіх сум, що належать працівникові від установи, організації на день звільнення» (статті 116, 117 КЗпП України).

В частині першого, йде мова про право на звернення до суду на стягнення невиплаченої заробітної плати не залежно від обставини дійсного перебування у трудових відносинах чи звільнення - без обмеженням будь-яким строком.

Щодо другого, визначено право на виплату середнього заробітку за затримку у виплаті всіх сум, належних на день звільнення. При цьому, суми, які належні на день звільнення поділяються на виплати, які складають заробітну плату (з усіма її складовими згідно розділу І та ІІ Інструкції), і виплати, які такими не являються (розділ ІІІ Інструкції). У відношенні до останніх працівник повинен звернутися до суду на їх виплату у строки, встановлені законом.

У Рішенні від 22 лютого 2012 у справі №4-рп/2012 Конституційний Суд України роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Разом із тим суд акцентує увагу, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 4 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 цього Кодексу).

У даній категорії справ процесуальний закон визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

За доводами представника позивача, повний розрахунок з ним Військова частина А0508 провела 08 квітня 2021 року виплативши йому індексацію грошового забезпечення та грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, які позивач повинен був одержати на момент звільнення із військової частини, він одержав 08 квітня 2021 року, тобто в межах встановленого місячного строку.

Проте, суд не може погодитись з такими твердженнями позивача, оскільки як уже зазначалось судом вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем 18 грудня 2020 року на виконання рішення суду у справі №380/7057/20, здійснено нарахування та виплату належних позивачу сум грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2018 роки.

В свою чергу, 08 квітня 2021 відповідачем на виконання рішення суду у справі №380/7056/20, здійснено нарахування та виплату належних позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.06.2018.

Отже, нарахування та виплата належних позивачу сум грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення, здійснювалась відповідачем у різні періоди та на виконання рішень суду, прийнятих у адміністративних справах №380/7056/20, та №380/7057/20.

При цьому, з позовом до суду про нарахування та виплату середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки виплати належних сум, при розрахунку якого позивачем включено також і виплачену 18.12.2020 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2018 роки в розмірі 13 751, 39 грн., позивач звернувся лише 20.04.2021, тобто більше ніж чотири місяці після зарахування на його картковий рахунок (фактичного отримання) належних йому при звільненні коштів (грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій).

До суду з вказаним позовом позивач звернувся 20.04.2021 року.

Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого процесуальним законом місячного строку в частині позовних вимог щодо стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій) по день фактичного розрахунку 18.12.2020.

Вирішуючи питання дотримання у спірному випадку строків звернення до суду, слід враховувати й наступне.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20.

Оцінюючи обставини звернення позивача з позовом до суду із врахуванням наведених вище висновків, а також положень частини 5 статті 122 КАС України, суд, окрім вказаного вище, зазначає, що нормою статті 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету як найскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому, не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі №9901/118/19.

Таким чином, в зв`язку із наведеним, суд дійшов висновку, що позивач не обґрунтував поважності причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій) по день фактичного розрахунку 18.12.2020 та не подав належні і допустимі докази на підтвердження існування об`єктивних причин, які унеможливили подання позовної заяви з наведеними позовними вимогами у місячний строк, встановлений процесуальним законом.

З наданих пояснень, судом встановлено, що представник позивача жодним чином не обґрунтував поважність причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог та не подав до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням підстав для його поновлення на виконання вимог ухвали суду від 13 вересня 2021 року.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Оскільки від цієї дати (18.12.2020) минуло більше чотирьох місяців, то за таких обставин суд зазначає, про наявність передбачених процесуальним законом підстав для залишення цього позову без розгляду в частині позовних вимог.

Також відповідно до частини 15 статті 171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Керуючись викладеним, позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій) по день фактичного розрахунку слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 2, 122, 123, 183, 240, 241-243, 256, 293, 294 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А0508 в частині позовних вимог про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій) по день фактичного розрахунку, - залишити без розгляду.

В іншій частині позовних вимог - продовжити розгляд справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна