Рішення № 100041865, 28.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року

справа №380/8904/21

провадження № П/380/9038/21

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,

представника відповідача Хирі В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74; код ЄДРПОУ 14321653), з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо не проведення повного розрахунку із ОСОБА_1 на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення 20.01.2021 у зв`язку із звільненням з військової служби;

- зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за період із 21.01.2021 до повного фактичного розрахунку по 28.05.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 17.12.2020 №952-ОС ОСОБА_1 звільнений з військової служби та наказом від 18.01.2021 №13-ос ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу Західного регіонального управління та всіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням у запас з військової служби. Під час проходження військової служби у Західному регіональному управлінні (військова частина 1468) позивач на матеріальному (речовому) забезпеченні перебував у Львівському прикордонному загоні (військова частина 2144). Із отриманих на адвокатський запит документів, встановлено що на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби 20.01.2021 не була виплачена компенсація вартості за неотримане речове майно у розмірі 37593,51 грн. Згідно виписки по картковому рахунку позивача Львівським прикордонним загоном (військова частина 2144) перераховано 28.05.2021 на рахунок ОСОБА_1 компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 37029,61 грн. У зв`язку з цим, позивач вважає, що період з 21.01.2021 по 28.05.2021 існувала затримка у розрахунку у зв`язку із звільненням зі служби та вважає, що має право на отримання компенсації за затримку розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України за період з 21.01.2021 по 28.05.2021. Позивач просить позов задоволити.

Ухвалою від 07.06.2021 судом залишено позовну заяву без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали для усунення виявлених недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про усунення недоліків позовної заяви, в якій привести у відповідність позовні вимоги, вказати ціну позову (суму, які позивач просить стягнути з відповідача), а також навести документально підтверджений розрахунок ціни позову (суму середнього заробітку за день/місяць) та надати документ про сплату судового збору за подання цього позову.

Ухвалою суду від 16.06.2021 продовжено строк процесуальний на усунення недоліків викладених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 25.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

22.07.2021 за вх. №53094 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

22.07.2021 за вх. № 53095 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи правомірність своїх дій відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що військова служба віднесена законодавцем до публічної служби, проте військовослужбовець, який проходить військову службу не перебуває у трудових правовідносинах із військовою частиною. Такі правовідносини виникають у зв`язку із проходженням такої служби та врегульовані Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідач не повинен нести відповідальність за статтею 117 КЗпП України внаслідок відсутності у нього статусу власника (роботодавця) або уповноваженого ним органу. Крім цього, зазначає, що той факт, що законодавством, яке регулює військову сферу не передбачає можливості стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, не дає підстав застосовувати для врегулюванням спірного питання трудовим законодавством.

Ухвалою суду від 23.07.2021 ухвалено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду адміністративної справи № 380/8904/21 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

28.07.2021 за вх. №54691 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що оскільки ОСОБА_1 виконано всі умови для виплати компенсації за речове майно Львівським прикордонним загоном, вважає що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Просить суд позов задоволити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 07.09.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії.

Позивач явки в засідання суду не забезпечив, про причини неявки не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно із витягом з наказу Начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №13-ОС від 18.01.2021, виключено із списку особового складу Західного регіонального управління та всіх видів забезпечення підполковника ОСОБА_1 , старшого офіцера сектору з питань взаємодії із засобами масової інформації, якого звільнено з військової служби за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону у запас.

Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 20.01.2021.

21.10.2020 позивачем подано рапорт на ім`я начальника Львівського прикордонного загону від 21.10.2020, в якому просив виплатити компенсацію за неотримане речове майно.

Згідно довідки №11/21 про вартість речового майна, що належить до видачі підполковнику ОСОБА_1 , сума компенсації становить 37593,51 грн .

28.05.2021 на рахунок позивача надійшли грошові кошти в сумі 37029,61 грн (компенсація за речове майно). Вказане підтверджується випискою по особовому рахунку позивача від 28.05.2021 (а.с. 18).

У суд позивач звернувся із позовною заявою 30.05.2021 (згідно штампу поштового відділення).

Оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведений не в день виключення із списків, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання протиправною бездіяльності відповідача та про стягнення із військової частини середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

При вирішення справи. суд виходить з наступного.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Предметом спору в справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати позивачу компенсації за неотримане речове майно.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані нормами спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад і розмір виплати грошового забезпечення. Водночас такі питання врегульовано приписами загального трудового законодавства - КЗпП України.

Аналіз наведених норм трудового законодавства дає підстави для висновку про те, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки, позивачу, компенсацію вартості за неотримане речове майно не виплачено позивачу в день звільнення з військової служби 20.01.2021, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку. Тому відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 13 травня 2020 року Справа № 810/451/17 Провадження № 11-1210апп19 зазначила, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, непроведення з вини відповідача ОСОБА_2 виплати компенсації за неотримане речове майно у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також суд зазначає, що позивач 20.10.2020 звертався з рапортом про виплату компенсації за неотримане речове майно за період проходження служби, тобто до дня звільнення з військової служби.

Отже, неправильними є доводи відповідача про те, що компенсація за неотримане речове майно не є тією сумою, несвоєчасність виплати якої має наслідком настання юридичних наслідків, передбачених статтею 117 КЗпП України.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку, і саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого у роботодавця є обов`язок сплатити передбачену статтею 117 КЗпП України компенсацію.

Судом встановлено, що позивачу компенсацію вартості за неотримане речове майно виплачено 28.05.2021, що підтверджується банківською випискою, згідно якої вбачається, що на картковий рахунок АТ «ПриватБанк» позивачу відповідачем виплачено суму 37029,61 грн. Відповідачем не заперечується.

Таким чином, Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) провів фактичний розрахунок з позивачем щодо виплати компенсації вартості за неотримане речове майно поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП.

Ураховуючи, що непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати компенсації вартості за неотримане речове майно на підставі статті 117 КЗпП України.

Аналогічний висновок знаходить своє підтвердження у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.

Водночас судом враховується період затримки розрахунку при звільнені - з 21.01.2021 року (день виключення із списків ), по 27.05.2021 (день виплати компенсації вартості за неотримане речове майно на картковий рахунок позивача)

Отже, оскільки при звільненні з позивачем не проведено повного розрахунку та не здійснено виплату всіх належних сум, стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати компенсації вартості за неотримане речове майно належить за період з 20.01.2021 по 28.05.2021 за затримку терміном на 126 дні.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

При задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 року у справі № 6-39цс11 та у Пленумі Верховного Суду України у Постанові від 24 грудня 1999 року № 13, а також постанову Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 524/1714/16-а (К/9901/8793/18), висновки Верховного Суду України від 27.04.2016 року по справі №6-113цс16 щодо застосування принципу співмірності, з урахуванням таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати тощо.

Аналогічна позиція викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року по справі № 806/2473/18, від 24 липня 2019 року по справі № 805/3167/18-а, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 662/1626/17, від 17 січня 2019 року по справі № 2-1579/11.

Згідно наданого представником відповідача розрахунку середнього грошового забезпечення Західного регіонального управління ДПСУ, розмір грошового забезпечення позивача за два місяці до звільнення становив: у листопаді 2020 – 18901,05 та у грудні 2020 – 19361,15, середньоденне грошове забезпечення становить 627,25 грн..

Враховуючи, що недоплачена сума компенсації вартості за неотримане речове майно становить 37029,61 грн., і є меншою ніж середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 79 033 (126 днів затримки розрахунку * 627,25 грн.) суд вважає за можливе застосувати до даних правовідносин принцип співмірності.

Зокрема, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 37029,61 грн / 79033 грн. (сума компенсації за відпустки /середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,46.

Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 627,25 грн (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 0,46 х 126 (днів затримки розрахунку) = 36355,41 гривень.

Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 36355,41 грн. з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

З огляду на висновки суду про часткове задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74; код ЄДРПОУ 14321653) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, - задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо не проведення повного розрахунку із ОСОБА_1 на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення 20.01.2021 у зв`язку із звільненням з військової служби.

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 21.01.2021 по 27.05.2021 у сумі 36355,41 грн.

Стягнути з Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 417,70 грн.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.10.2021.

Суддя Сподарик Н.І.