Рішення № 100041862, 01.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/13096/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за участю другого відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за участю другого відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить:

визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №134450010290 від 27.04.2021 року;

зобов`язати зарахувати до страхового стажу, що надає право на отримання пенсії за віком періоди роботи із зарахуванням відомостей зазначених в трудовій книжці серія НОМЕР_1 , заповненої 29 вересня 1978 року та призначити пенсію за віком з наступного дня досягнення нею пенсійного віку, а саме з 09 травня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що її страховий стаж на момент звернення до відповідача становив більше 28 років. Вказує, що відповідач не зарахував періоди її роботи у зв`язку з недійсністю паспорта та трудової книжки. Зазначає, що Положення про паспорт громадянина України визначає окрему підставу для визнання паспорта громадянина України недійсним. Відповідальним за заповнення паспорта, в тому числі і внесення до нього записів на першій і другій сторінках є посадова особа органів державної влади, а відтак, відсутня вина позивача в тому, що паспорт оформлено з порушеннями. При цьому, органи пенсійного фонду не наділені повноваженнями щодо визнання паспорта громадянина України недійсним. Вказує, що обміняла свій старий паспорт на паспорт нового зразка та не одержала відмови у такому обміні у зв`язку із недійсністю старого паспорта. Зазначення першої і другої сторінки паспорта позивача на українській мові не ускладнює ідентифікацію особи, її місце проживання та вік. Окрім того, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше є роботодавець, а тому відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушеннями.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у своїх запереченнях вказує, що оскільки у наданій заявницею трудовій книжці на титульній сторінці відсутня печатка установи, яка вперше відкривала зазначену трудову книжку, врахувати стаж за таких умов не є можливим. При цьому, позивач у тримісячний строк з дня подання заяви не звернулася до органів Пенсійного фонду України із уточнюючими довідками оформленими належним чином та виданими на підставі первинних документів за період трудової діяльності, які не були враховані до стажу роботи. Тому відсутні правові підстави для призначення пенсії за віком з 09.05.2021 року.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у відзиві посилається на те, що, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України» та Закону України «Про засади державної мовної політики», паспорт позивача є недійсними. Окрім того, на титульній сторінці трудової книжки позивача відсутня печатка установи, яка вперше заповнювала зазначену трудову книжку.

Окрім того, 08.09.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що звернення до органів Пенсійного фонду України із уточнюючими довідками, оформленими належним чином та виданими на підставі первинних документів за період трудової діяльності, які не були враховані до стажу роботи є її правом, а не обов`язком. Збір і перевірка відомостей викладених у трудовій книжці є обов`язком відповідача.

10.08.2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 01.09.2021 року залучено до участі у справі другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області; розгляд справи розпочато спочатку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

22.04.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відділом перерахунків пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №134450010290 від 27.04.2021 року.

Вказане рішення мотивоване тим, що необхідний страховий стаж становить не менше 28 років. Паспорт заявниці вважається недійсним, так як перша і друга сторінка паспорта зазначені українською мовою. Окрім того, у наданій трудовій книжці НОМЕР_1 виданої 29.09.1978 року на титульній сторінці відсутня печатка установи, яка вперше відкривала зазначену трудову книжку. Відтак, врахувати стаж при призначенні пенсії за віком за таких умов не є можливим, оскільки в даному випадку трудова книжка та паспорт вважаються недійсними.

Не погодившись із таким рішенням позивач звернувся із позовом до суду.

Змістом спірних правовідносин є відмова відповідачів у зарахуванні позивачу до стажу роботи для призначення пенсії за віком часу роботи із урахуванням відомостей зазначених в трудовій книжці серія НОМЕР_1 та призначити пенсію за віком з наступного дня досягнення пенсійного віку, а саме з 09 травня 2021 року.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року, з наступними змінами та доповненнями (далі – Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі – Закон №1058-IV).

За змістом пункту першого ч.1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до абзацу першого ч.1 ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Абзацом другим цієї ж норми передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Відповідно до абзацу другого ч.4 ст.26 Закону №1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

За змістом абзацу першого ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою ст.24 Закону №1058- IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу першого ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із ч.1 ст.56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Щодо недійсності трудової книжки.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 637).

Згідно із п.1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п.2 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Тоді ж як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Як вбачається із записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач у період з 28.09.1978 року працювала на посаді секретаря-машиніста магазину треста «Облжитлопостачзбутторг»; з 14.02.1979 року по 11.11.1979 року – тимчасово на посаді бухгалтера треста «Облжитлопостачзбутторг»; з 11.11.1979 року по 21.09.1981 року - на посаді бухгалтера треста «Облжитлопостачзбутторг»; з 29.09.1981 року по 15.10.1981 року – на посаді бухгалтера по розрахунках на Львівській спецавтобазі №1302 Міністерства плодоовочевого господарства УССР; з 15.10.1981 року по 01.07.1982 року – на посаді диспетчера на Львівській спецавтобазі №1302 Міністерства плодоовочевого господарства УССР; з 01.07.1982 року по 04.06.1984 року – на посаді бухгалтера на Львівській спецавтобазі №1302 Міністерства плодоовочевого господарства УССР; з 04.06.1984 року по 01.04.1986 року - на посаді диспетчера на Львівській спецавтобазі №1302 Міністерства плодоовочевого господарства УССР; з 01.04.1986 року по 01.02.1988 року – на посаді диспетчера в «Агропромтранс»; з 01.02.1988 року по 01.08.1994 року – на посаді техніка автостанції №1 в «Агропромтранс»; з 01.08.1994 року по 03.10.1994 року – на посаді головного бухгалтера в оздоровчо-реабілітаційному центрі народної медицини «Сідіус смт.Східниця»; з 03.10.1994 року по 13.07.1995 року – на посаді головного бухгалтера ТОВ «Оздоровчо-реабілітаційний центр «Сідіус»; з 14.07.1995 року по 05.05.1997 року – на посаді бухгалтера в закритому акціонерному товаристві «Боярд»; з 05.05.1997 року по 26.05.1998 року – на посаді головного бухгалтера ТзОВ «Гарденія»; з 27.05.1998 року - по 15.08.2001 року – на посаді бухгалтера ТзОВ «Гарденія»; з 16.08.2001 року по 20.11.2003 року – на посаді економіста по транспорту у ТзОВ «Спецелектромонтаж»; з 01.06.2004 року по 01.09.2004 року – на посаді диспетчера ВАТ «Львівська автобаза №1»; з 01.09.2004 року по 12.09.2005 року – на посаді начальника відділу з нерухомості ВАТ «Львівська автобаза №1»; з 12.09.2005 року по 23.05.2011 року – на посадах виконувача обов`язків голови правління та голови правління ВАТ «Львівська автобаза №1», ТзОВ «Львівська автобаза №1»; з 24.09.2020 року – фізична особа-підприємець.

На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (далі – Інструкція №162).

Відповідно до п.1.2 Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно із п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Пунктом 2.3 Інструкції №162 передбачено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до п.1.4 Інструкції №162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 року №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» чинний на момент заповнення трудової книжки позивача; далі - Постанова).

Пунктом 13 Постанови передбачено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до п.18 Постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

На момент розгляду даної справи чинною є Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі -Інструкція №58).

Згідно п.2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Суд звертає увагу, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 275/615/17.

Окрім того, у постанові №754/14898/15-а від 06.03.2018 року Верховний Суд зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів, які б вказували на недостовірність записів у трудовій книжці позивача.

Відтак, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи зазначені у її трудовій книжці.

Щодо недійсності паспорта позивача.

Відповідно до п.1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 року (у редакції чинній на момент видачі паспорта позивачу; далі – Положення), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.

Усі записи в паспорті і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються українською і російською мовами (п.4 Положення).

Згідно із п.6 Положення на першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу.

Як передбачено у п.8 Положення до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що обов`язок щодо внесення записів до паспорта громадянина України покладається лише на посадову особу, відповідальну за його видачу.

Дана обставина виключає провину позивача у невірному заповненні паспорта громадянина України.

Окрім того, згаданим Положенням передбачено вичерпний перелік підстав визнання паспорта громадянина України недійсним.

При цьому, суд звертає увагу на п.111 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 року, з наступними змінами та доповненнями, відповідно до якого паспорти знищує територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, який прийняв рішення про визнання їх недійсними або здійснив їх вилучення, а за кордоном - закордонна дипломатична установа.

Відтак, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні повноваження щодо прийняття рішення про визнання паспорта громадянина України недійсним.

Вказані рішення вправі приймати виключно територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС.

Оскільки в матеріалах справи відсутнє рішення органу ДМС про визнання паспорта позивача недійсним, суд вважає, що правових підстав для відмови у зарахуванні їй страхового стажу, що надає право на отримання пенсії за віком, періодів роботи зазначених в трудовій книжці НОМЕР_1 немає.

Щодо призначення пенсії з наступного дня досягнення пенсійного віку.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до п.1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року за № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (абзац другий п.4.7 Порядку №22-1).

Суд звертає увагу, що позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком 22.04.2021 року.

Шістдесят років позивачу виповнилось 08.05.2021 року.

При цьому, страховий стаж, передбачений абзацом другим ч.1 ст.26 Закону №1058-IV, у неї наявний.

Відтак, суд вважає, що позивачем дотримано порядку звернення до відповідача для призначення їй пенсії за віком, встановленого п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV та п.1.8 Порядку №22-1, а тому позовні вимоги у цій частині є підставними та обґрунтованими.

Врахувавши вищезазначені висновки, суд вважає, що оскаржуване рішення не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1, 3 ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

При цьому, з урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідача необхідно зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи, зазначені в її трудовій книжці та призначити їй пенсію за віком з наступного дня досягнення пенсійного віку.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Відділу перерахунків пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії №134450010290 від 27.04.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), що надає право на отримання пенсії за віком періоди роботи із зарахуванням відомостей зазначених в трудовій книжці серія НОМЕР_1 , заповненої 29 вересня 1978 року та призначити пенсію за віком з наступного дня досягнення нею пенсійного віку, а саме з 09 травня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (адреса: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шоссе, 7; код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), 1816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Я.Мартинюк