Рішення № 100041769, 01.10.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4700/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Скиртача Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 02 вересня 2021 року надійшла позовна заява адвоката Скиртача Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі – відповідач, ГУПФУ в Луганській області) з такими вимогами:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає в незарахуванні позивачу до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії по Списку № 1, періодів роботи на Державному ВАТ «Шахта «Ленінка» д/п Державна холдингова компанія «Луганськвугілля» з 25 травня 1992 року по 17 лютого 1999 року протиправною;

2) зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи на Державному ВАТ «Шахта «Ленінка» д/п Державна холдингова компанія «Луганськвугілля» з 25 травня 1992 року по 17 лютого 1999 року, здійснивши перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 01 травня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що позивач 12 травня 2021 року звернувся до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – Марківське ОУПФУ) із заявою про перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Листом від 26 травня 2021 року № 99-90/К-21/8-1238/21 Марківське ОУПФУ відмовило позивачу в перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з тих підстав, що до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії по Списку № 1, позивачу не зараховано періоди роботи з повним робочім днем під землею на Державному ВАТ «Шахта «Ленінка» д/п Державна холдингова компанія «Луганськвугілля» з 25 травня 1992 року по 17 лютого 1999 року. Марківське ОУПФУ послалося на те, що надані позивачем документи для перерахунку пенсії, що підтверджують наявність необхідного стажу, не можуть бути застосовані, оскільки вони видані підприємствами, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

Позивач з такою відмовою не згоден, оскільки відповідач мав застосувати «Намібійські винятки», сформовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ в контексті оцінки документів, виданих підприємствами в установами, що знаходяться на окупованій території, оскільки має розуміти, що можливість збору доказів на окупованій території може бути істотно обмеженою, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення позивача. Використання, виданих на окупованій території документів, не легалізує саму установу, що видали таку довідку.

Представник позивача також зазначає, що Марківське ОУПФУ 16 липня 2021 року ліквідовано в результаті його реорганізації, правонаступником є ГУПФУ в Луганській області.

З урахуванням зазначеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 07 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (арк. спр. 31-32).

Від ГУПФУ в Луганській області, який є правонаступником ліквідованого Марківського ОУПФУ, 22 вересня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 36-40).

За заявою позивача від 20 серпня 2020 року рішенням Марківського ОУПФУ від 28 серпня 2020 року № 123850002264 позивачу призначено пенсію відповідно до статті 114 Закону № 1058-IV, загальний стаж склав 30 років 03 місяці 06 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 1 – 12 років 00 місяців 00 днів.

Позивач звернувся до відповідача за перерахунком пенсії відповідно до статті 8 Закону № 345-VI із заявою довільної форми від 12 травня 2021 року, зарахувавши спірний період роботи до пільгового стажу за Списком № 1 згідно з записами в трудовій книжці. За результатами розгляду заяви Марківське ОУПФУ листом від 26 травня 2021 року № 99-90/К-21/8-1238/21 відмовило позивачу в перерахунку пенсії із зазначенням підстав неврахування спірних періодів роботи до пільгового стажу за Списком № 1.

Так при призначенні пенсії пільговий стаж позивача обраховано за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК-5) та складає 12 років 00 місяців 00 днів. Спірний стаж не зарахований до пільгового стажу за Списком № 1, оскільки трудова книжка не є основним документом, що підтверджує стаж роботи в шкідливих умовах праці, спеціальний стаж або пільговий, оскільки в ній відсутні відомості про фактори, які визначають право на пенсію на пільгових умовах. Записи в трудовій книжці підтверджують лише період знаходження працівника в трудових відносинах з підприємством, а не тривалість роботи в шкідливих умовах, тому такий стаж згідно з Порядком № 637 має підтверджуватися уточнюючими довідками, а також виписками із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці.

На підтвердження спірних періодів роботи позивачем надано документи, видані підприємствами неіснуючих територіальних утворень, які розташовані на території, де органи української влади не здійснюють свої повноваження, тому такі документи є недійсними на території України та не створюють жодних правових наслідків.

Крім того відповідач зауважив, що у відповідності до приписів статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пункту 1 Порядку № 22-1 позивач із заявою встановленої форми для перерахунку пенсії до Марківського ОУПФУ не звертався. Відповідь-роз`яснення пенсійного органу на звернення позивача щодо роз`яснення права на перерахунок призначеної пенсії не є тотожним рішенню, яке пенсійний орган в межах своїх дискреційних повноважень повинен прийняти при особистому зверненні позивача з заявою у відповідності до вищезазначених правових норм.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

З копій виданих на ім`я позивача паспорта громадянина України, довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (арк. спр. 12-13).

Позивач звернувся до Марківського ОУПФУ із заявою від 21 серпня 2020 року за призначенням пенсії, за результатами розгляду якої рішенням Марківського ОУПФУ від 28 серпня 2020 року № 123850002264 позивачу призначено пенсію відповідно до статті 114 Закону № 1058-IV, загальний стаж склав 30 років 03 місяці 06 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 1 – 12 років 06 місяців 02 дні (арк. спр. 41, 46 зворот-47).

Згідно з розрахунком стажу до пільгового стажу за Списком № 1 зараховані такі періоди роботи: з 16.01.2002 по 30.04.2003, з 01.05.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 30.06.2006, з 01.07.2006 по 27.09.2006, з 28.09.2006 по 30.11.2007, з 01.01.2008 по 16.01.2008, з 15.04.2008 по 31.08.2008, 01.09.2008 по 28.11.2009, з 01.01.2010 по 30.04.2010, з 01.06.2010 по 31.12.2010, з 31.05.2012 по 25.11.2013, з 01.12.2013 по 27.01.2015, з 01.02.2015 по 16.02.2015, з 01.03.2015 по 21.03.2015, з 01.04.2015 по 23.04.2015, з 01.05.2015 по 27.05.2015, з 01.06.2015 по 27.06.2015, з 01.07.2015 по 30.07.2015, з 01.08.2015 по 25.08.2015, з 01.09.2015 по 25.09.2015, з 01.10.2015 по 25.10.2015, з 01.11.2015 по 24.11.2015, з 01.12.2015 по 26.12.2015, з 01.01.2016 по 30.07.2016, з 01.08.2016 по 24.08.2016 (арк. спр. 48-49).

Позивач звернувся до Марківське ОУПФУ із заявою від 12 травня 2021 року про перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону № 345-VI з зарахуванням до його пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи на Державному ВАТ «Шахта «Ленінка» д/п Державна холдингова компанія «Луганськвугілля» з 25 травня 1992 року по 17 лютого 1999 року та до загального стажу періоду роботи на ВАТ «Юність» з 03 квітня 1990 року по 31 липня 1991 року (арк. спр. 49 зворот).

Як вказано в заяві, для перерахунку пенсії позивачем надано копії паспорту та трудової книжки, довідки від 09 березня 2021 року № № 226/157-227/157, 230, копії наказів від 19 березня 1990 року № 171, від 31 липня 1991 року № 409, довідки від 02 березня 2021 року № № 11/107-11/110, копію наказу від 24 травня 1995 року № 27-б, копії яких також надані в матеріали справи (арк. спр. 16-24, 49 зворот-63).

Листом від 26 травня 2021 року № 99-90/К-21/8-1238/21 Марківське ОУПФУ надало позивачу роз`яснення, що період роботи на шахті «Ленінка» д/п ДХК «Луганськвугілля» з 25 травня 1992 року по 17 лютого 1999 року не зараховано до пільгового стажу з тих підстав, що надані позивачем 12 травня 2021 року довідки видані підприємствами неіснуючих територіальних утворень, які розташовані на території, де органи української влади не здійснюють свої повноваження, тому такі документи є недійсними на території України та не створюють жодних правових наслідків. Період роботи на ВАТ «Юність» з 03 квітня 1990 року по 31 липня 1991 року до загального стажу зараховано (арк. спр. 14-15, 64).

Дослідженням копії трудової книжки позивача від 07 вересня 1987 року серії НОМЕР_2 встановлено, що в ній наявні такі записи за спірний період:

Шахта «Ленінка» д/п «Луганськвугілля»

запис № 11 від 25 травня 1992 року – прийнятий учнем гірника підземного з повним робочим днем під землею, наказ від 01 червня 1992 року № 23к;

запис № 12 від 09 липня 1992 року – переведений гірником підземним з повним робочим днем під землею, наказ від 08 липня 1992 року № 54к;

запис № 13 від 17 лютого 1994 року – переведений підземним учнем електрослюсаря з повним робочим днем під землею, перевідна записка від 17 лютого 1994 року;

запис № 15 від 17 березня 1994 року – переведений підземним електрослюсарем з повним робочим днем під землею, наказ від 21 березня 1994 року № 18к;

запис № 16 від 06 вересня 1995 року – за результатами атестації розбочих місць за умовами праці, підтверджено право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 1, наказ від 06 вересня 1995 року № 27б;

запис № 18 від 17 лютого 1999 року – звільнений за власним бажанням, наказ від 17 лютого 1999 року № 17к (арк. спр. 16-24).

Згідно з копіями довідок ВП «Шахтоуправление Луганское» ДУП ЛНР «Республиканская топливная компания «Востокуголь» від 02 березня 2021 року № № 11/107-11/110 ОСОБА_1 працював повний робочий день на шахті «Ленінка» і

за період з 25 травня 1992 року по 31 травня 1992 року виконував гірничі роботи з повним робочим днем під землею учнем гірника підземного з повним робочим днем під землею, за професією, яка передбачена Списком 1, розділом 1, підрозділом 1, код КП 1010100а постанови Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10;

за період з 01 червня 1992 року по 08 липня 1992 року виконував гірничі роботи з повним робочим днем під землею за професією гірник підземний, що передбачена Списком 1, розділом 1, підрозділом 1, код КП 1010100а постанови Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10;

за період з 09 липня 1992 року по 30 вересня 1993 року виконував гірничі роботи з повним робочим днем під землею за професією гірник підземний, що передбачена за Списком 1, розділом 1, підрозділом 1, код КП 1010100а постанови Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10;

за період з 01 жовтня 1993 року по 16 лютого 1994 року виконував гірничі роботи з повним робочим днем під землею за професією гірник підземний, що передбачена за Списком 1, розділом 1, підрозділом 1, код КП 1010100а постанови Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10;

за період з 17 лютого 1994 року по 16 березня 1994 року виконував гірничі роботи з повним робочим днем під землею за професією учнем підземного електрослюсаря, що передбачена Списком 1, розділом 1, підрозділом 1, код КП 1010100а постанови КМУ від 11.03.1994 № 162;

за період з 17 березня 1994 року по 19 лютого 1998 року виконував гірничі роботи з повним робочим днем під землею за професією підземний електрослюсар, що передбачена Списком 1, розділом 1, підрозділом 1, код КП 1010100а постанови КМУ від 11.03.1994 № 162.

Також вказані довідки містять інформацію про отримувану позивачем в цьому періоді заробітну плату (арк. спр. 58 зворот-60).

Копією наказу шахти «Лутугинська» Луганського ВО «Луганськвугілля» від 24 травня 1995 року № 27-б про результати атестації робочих місць за умовами праці затверджено перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, для яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1, зокрема, гірники всіх найменувань, електрослюсарі підземні (арк. спр. 62).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Абзацами 9, 10 частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:

- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);

- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);

- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною четвертою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Абзацами першим та другим пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон № 345-VI) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості – за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Відповідно до статті 8 Закону № 345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами правці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (набула чинності 21.08.1992) (далі – Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно приписів пункту 3 Порядку № 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 442 атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (пункт 8 Порядку № 442).

Пунктом 10 Порядку № 442, окрім іншого, передбачено, що результати атестації використовуються при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок № 22-1).

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Відповідно до абзацу шостого пункту 1.9 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Абзацом першим пункту 2.7 розділу II Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Згідно з пунктом 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Згідно з абзацами другим, третім, четвертим, шостим пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Як слідує з матеріалів справи позивач звернувся до Марківського ОУПФУ із заявою від 12 травня 2021 року про перерахунок пенсії із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи на шахті «Ленінка» д/п ДХК «Луганськвугілля» з 25 травня 1992 року по 17 лютого 1999 року.

Проте, Марківське ОУПФУ листом від 26 травня 2021 року № 99-90/К-21/8-1238/21 відмовило позивачу в такому перерахунку.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що у разі звернення пенсіонера з заявою про перерахунок пенсії та надання необхідних документів, уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви прийняти мотивоване рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії. При цьому, рішення про відмову в перерахунку пенсії має містити зазначення причин відмови та порядку його оскарження.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 21 грудня 2020 року в справі № 229/4165/17.

Судом встановлено, що Марківським ОУПФУ за заявою позивача від 12 травня 2021 року про перерахунок пенсії жодного рішення не прийнято, відповідь на заяву надано листом від 26 травня 2021 року № 99-90/К-21/8-1238/21, що свідчить про недотримання органом Пенсійного фонду України встановленого законодавством порядку вирішення питання про перерахунок пенсії, а саме порушення положень частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV та пункту 4.3 Порядку № 22-1.

Твердження відповідача щодо недотримання позивачем встановленого порядку звернення за перерахунком пенсії, оскільки він не звертався до відповідача із заявою встановленого зразка, а відповідачем остаточне рішення стосовно розгляду заяви позивача про перерахунок його пенсії не приймалося, суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, оскільки зміст заяви позивача очевидно дає змогу оцінити намір заявника, містить всю необхідну інформацію, а відповідач в листі від 26 травня 2021 року № 99-90/К-21/8-1238/21 не зазначав про неналежну форму та зміст заяви позивача про перерахунок пенсії.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).

Аналогічний за змістом правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 27 листопада 2019 року в справі № 748/696/17.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не прийняв вмотивоване рішення за заявою позивача про перерахунок пенсії.

Щодо наведених в листі від 26 травня 2021 року № 99-90/К-21/8-1238/21 мотивів незарахування до пільгового стажу за Списком № 1 спірних періодів, суд зазначає таке.

Так, Марківське ОУПФУ відмовило в зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи позивача на шахті «Ленінка» д/п ДХК «Луганськвугілля» з 25 травня 1992 року по 17 лютого 1999 року з тих підстав, що надані позивачем довідки від 02 березня 2021 року № № 11/107-11/110 видані підприємством, не зареєстрованим на території України.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями органу Пенсійного фонду України та вважає за необхідне зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді Європейського суду з прав людини, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що надані позивачем уточнюючі довідки у повній мірі узгоджуються з записами в трудовій книжці позивача, тому відповідач при прийнятті рішення щодо перерахунку пенсії позивача мав врахувати наявну в уточнюючих довідках інформацію.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що з вищевказаних правових норм слідує, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 березня 2018 року в справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.

Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

За наслідками дослідження записів в трудовій книжці позивача суд встановив, що записи про роботу позивача на шахті «Ленінка» д/п ДХК «Луганськвугілля» з 25 травня 1992 року по 17 лютого 1999 року містять всю необхідну інформацію про період та характер виконуваної позивачем роботи, інформацію про пільговий характер роботи (зайнятість повний робочий день на підземних роботах в шахті).

Суд зауважує, що окремі недоліки та неточності, наявні в трудовій книжці позивача, не залежали та не залежать від його волевиявлення, оскільки згідно з законодавством обов`язок щодо заповнення та внесення відповідних відомостей до трудової книжки покладений саме на роботодавця, а не на робітника.

Суд також ураховує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі №754/14898/15-а.

Як вже вище вказано, вищеописані записи, наявні в трудовій книжці позивача, у повній мірі підтверджують факт зайнятості позивача на роботах за Списком № 1, період такої зайнятості, пільговий характер його роботи. Достовірність внесеної інформації підтверджена підписами уповноважених осіб роботодавці, які скріплені відповідними печатками, тому у суду відсутні будь-які підстави для сумніву в достовірності внесених до трудової книжки даних.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно вимагає надання уточнюючих довідок для підтвердження спірного стажу, оскільки трудова книжка містить всю необхідну інформацію.

Також наданими позивачем разом із заявою від 12 травня 2021 року документами підтверджено проведення атестації робочих місць, за якими позивач працював протягом спірного періоду.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи позивача на шахті «Ленінка» д/п ДХК «Луганськвугілля» з 25 травня 1992 року по 17 лютого 1999 року, підтверджений записами в трудовій книжці, а також уточнюючими довідками ВП «Шахтоуправление Луганское» ДУП ЛНР «Республиканская топливная компания «Востокуголь» від 02 березня 2021 року № № 11/107-11/110, чим допустив бездіяльність, що призвела до протиправного незастосування відповідачем до спірних правовідносин статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та отримання позивачем пенсії в розмірі, меншому ніж 80 % заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV, оскільки сукупний стаж роботи позивача шахтарем з урахуванням спірного періоду є більшим 15 років. Відповідно вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як наслідок задоволення основної вимоги, підлягає задоволенню й похідна вимога позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок його пенсії з 01 травня 2021 року відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи позивача на шахті «Ленінка» д/п Державна холдингова компанія «Луганськвугілля» з 25 травня 1992 року по 17 лютого 1999 року.

Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією про сплату від 31 серпня 2021 року № 9083 (арк. спр. 9).

Зважаючи, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Скиртача Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21782461) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоду роботи на Державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта «Ленінка» Державної холдингової компанії «Луганськвугілля» з 25 травня 1992 року по 17 лютого 1999 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2021 року відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи на Державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта «Ленінка» Державної холдингової компанії «Луганськвугілля» з 25 травня 1992 року по 17 лютого 1999 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова