Рішення № 100041483, 30.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року справа №320/5835/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області щодо ненадання ОСОБА_1 письмової інформації щодо суми податкового боргу згідно заяви від 18.03.2021;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області невідкладно надати ОСОБА_1 інформацію.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що з листа Головного управління ДПС у Київській області від 26.02.2021 № 1272/К/10-36-24-10 він дізнався про те, що йому нараховано податковий борг із земельного податку у сумі 26795,54 грн. З метою з`ясування інформації щодо підстав, суми та періоду нарахування вказаного податкового боргу позивач звернувся до Головного управління ДПС у Київській області із заявою від 18.03.2021, однак протягом встановленого законом строку відповідач запитувану інформацію не надав, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву зазначив про відсутність підстав для надання відповіді на звернення позивача, оскільки податкові повідомлення-рішення були надіслані позивачу в порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України.

У відзиві відповідач повідомив, що станом на 26.02.2021 позивачем частково погашено податковий борг по земельному податку з фізичних осіб, який виник відповідно до статті 126 Податкового кодексу України на підставі податкових повідомлень-рішень від 22.05.2018 № 2754805-5602-1008 на суму 3683,33 грн. та від 13.04.2020 № 1763170-5605-1031 на суму 18416,63 грн. Крім того, відповідно до статті 129 Податкового кодексу України позивачу донараховано пеню на суму 1917,68 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Конотопським МВ УМВС України в Сумській області 09.12.1996.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем засобами поштового зв`язку від Головного управління ДПС у Київській області було отримано лист «Про надання відповіді» від 26.01.2021 № 1272/К/10-36-24-10, у якому позивачу повідомлено про виникнення податкового боргу із земельного податку у розмірі 26795,54 грн.

18.03.2021 позивач звернувся до Головного управління ДПС у Київській області із заявою про надання інформації щодо суми податкового боргу, у якій просив надати інформацію про те, за якими узгодженими податковими зобов`язаннями (на підставі яких податкових повідомлень-рішень) та за який період часу виник податковий борг. Згідно поштового повідомлення поштове відправлення було вручено адресату 22.03.2021, однак протягом встановленого законом строку відповідач запитувану інформацію не надав.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача вчинити ті дії, від здійснення яких він ухиляється, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII (далі - Закон № 2657, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Положеннями статті 9 Закону № 2657 обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону № 393/96 під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. При цьому заявою є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Згідно з положеннями частини першої статті 5 Закону № 393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду (частина перша статті 7 Закону № 393/96).

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 393/96 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Частиною першої статті 15 цього ж Закону визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 19 Закону № 393/96 передбачено, що обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Частиною першою статті 20 Закону № 393/96 передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що кожен має право звернутися із заявою, скаргою чи пропозицією до органу державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадової особи. Цьому праву відповідає обов`язок відповідних суб`єктів своєчасно, об`єктивно розглянути звернення, надати обґрунтовану та вичерпну відповідь по кожному з поставлених у зверненні питань, або, у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою, роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення чи передати її на розгляд до іншого органу, до повноважень якого віднесено вирішення порушених у зверненні питань.

Згідно з пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право безоплатно отримувати у контролюючих органах, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов`язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю.

Незважаючи на те, що ПК України прямо встановлює право позивача отримувати від контролюючих органів інформацію про порядок сплати податків і зборів, відповідачем не надано відповідь на звернення позивача щодо підстав та строків нарахування податкового боргу з податку на землю.

У той же час, суд не приймає до уваги аргументів відповідача, викладених ним у відзиві на позовну заяву, оскільки останні не спростовують обов`язку відповідача надати позивачу відповідь по суті звернення.

Згідно з частиною першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду цієї справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження надання ним відповіді на запит позивача про надання публічної інформації у встановлений законодавством строк.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо заяви позивача про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на правову допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).

При цьому з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 30.04.2021 між ОСОБА_1 (надалі - Клієнт) та адвокатом Тукманом Євгенієм Петровичом (у подальшому - Адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого Клієнт доручив, а Адвокат прийняв на себе доручення з надання Клієнту правової допомоги на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору Адвокатом надаються такі види правової допомоги: надання консультацій та роз`яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів Клієнта в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, організаціях будь-якої форми власності перед фізичними та юридичними особами.

Пунктом 3.1 договору передбачено, зокрема, що Клієнту надається правова допомога щодо представництва та відстоювання інтересів останнього в судах України з питання, яке стосується або пов`язане з визнанням протиправної бездіяльності Головного управління ДПС у Київській області щодо ненадання Клієнту письмової інформації стосовно суми податкового боргу згідно заяви Клієнта від 18.03.2021 та з питання, що стосується або пов`язане із зобов`язанням даного суб`єкта владних повноважень надати Клієнту таку письмову інформацію.

У пункті 3.2 договору зазначено, що Клієнту може бути надана інша правова допомогу із правом подачі/отримання документів, засвідчення копії документів власним підписом, проставляння на документі власного підпису, оплати рахунків, інших фінансових документів Клієнта, вчинення правочинів від імені та в інтересах Клієнта з іншими підприємствами, установами, організаціями будь-якої форми власності та підпорядкування, у тому числі, але не виключно, в банківських установах, державних органах, поштових відділеннях тощо.

Згідно з пунктами 4.1-4.2 договору надання Адвокатом правової допомоги Клієнту здійснюється на платній основі.

Вартість наданої Адвокатом правової допомоги у межах даного договору становить 3300,00 гривень за кожну годину роботи Адвоката. Остаточна вартість наданої за даним договором правової допомоги визначається сторонами в Акті приймання-передачі наданих послуг.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє безстроково (п. 5.1 договору).

25.05.2021 між сторонами було підписано акт приймання-передачі наданих послуг (надалі - Акт) до договору про надання правової допомоги від 30.04.2021 (надалі - Договір), відповідно до якого Адвокатом надано Клієнту правові послуги (допомогу) у вигляді правозаступництва, відстоювання інтересів останнього з питання, яке визначено пунктом 3.1 статті 3 договору, а саме:

а) здійснення особистого прийому Клієнта з питання надання консультацій про положення чинного законодавства, зокрема, підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, пунктів 1, 3 - 6, 8 частини 3 статті 2, статті 5, частини 7 статті 139 КАС України в аспекті захисту позиції Клієнта - дії у формі окремої позасудової процедури загальною тривалістю 2 год.;

б) збір та опрацювання всіх документальних матеріалів, які мають відношення до прийняття захисту позиції Клієнта - дії у формі окремої позасудової процесуальної процедури загальною тривалістю 2 год.;

в) розроблення, структуризація та складання процесуальних документів: позовної заяви від 05.05.2021 про визнання бездіяльності відповідача протиправною та про спонукання до вчинення певних дій (без врахування часу на подання позовної заяви на підпис Клієнту), заяви від 25.05.2021 по справі № 320/5835/21 - дії у формі окремої позасудової процедури загальною тривалістю 3 год.;

г) надання Клієнту роз`яснень зі спірних правовідносин по справі № 320/5835/21 в аспекті правозастосовчої практики в аналогічних справах - дії у формі окремої позасудової процедури загальною тривалістю 2 год.

Відповідно до пункту 3 Акта загальна тривалість часу, протягом якого здійснювалась правова допомога Клієнту у формі надання послуг, становить 9 год.

Згідно з п. 4 Акта Вартість однієї години роботи Адвоката становить 3300,00 грн. відповідно до п. 4.2 Договору.

Розрахунок вартості наданих Адвокатом послуг здійснено наступним чином: 9 год. х 3300,00 грн. = 29700,00 грн. (п. 5 Акта).

Пунктом 6 Акта визначено, що грошові кошти в сумі 29700,00 грн. повинні бути сплачені Клієнтом на користь Адвоката в такому порядку: 15000,00 грн. сплачуються в день підписання цього Акту, решта коштів сплачується протягом 10-ти днів після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі № 320/5835/21.

Позивачем в якості доказів понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. додано до матеріалів справи квитанцію до прибуткового касового ордера № 1-25-05/21 від 25.05.2021.

Надаючи оцінку обставинам пов`язаності заявлених до відшкодування витрат з розглядом судом справи, суд зазначає, що не відповідають ознакам «неминучості» такі складові заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу:

- здійснення особистого прийому Клієнта з питання надання консультацій про положення чинного законодавства, зокрема, підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, пунктів 1, 3 - 6, 8 частини 3 статті 2, статті 5, частини 7 статті 139 КАС України в аспекті захисту позиції Клієнта (2 год.) - 6600,00 грн.;

- збір та опрацювання всіх документальних матеріалів, які мають відношення до прийняття захисту позиції Клієнта (2 год.) - 6600,00 грн.;

- надання Клієнту роз`яснень зі спірних правовідносин по справі № 320/5835/21 в аспекті правозастосовчої практики в аналогічних справах (2 год.) - 6600,00 грн.

Суд вважає, що такі дії представника не були обов`язковими для розгляду та вирішення цієї справи, а тому не відповідають ознакам «неминучості» їх понесення. Крім того, представником позивача до складу витрат включена вартість інших дій, які фактично охоплюють необхідність таких консультацій та підготовчих дій, зокрема, розроблення, структуризація та складання процесуальних документів: позовної заяви від 05.05.2021 про визнання бездіяльності відповідача протиправною та про спонукання до вчинення певних дій та заяви від 25.05.2021 (3 год.) - 9900,00 грн.

Верховний Суд у пунктах 48-49 додаткової постанови від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 96172760) виклав правовий висновок, за яким зазначені окремо у Акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги; правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Суд вважає, що цей правовий висновок у повній мірі застосовний до цієї справи, з огляду на що вищевказані послуги, надані адвокатом, на загальну суму 19800,00 грн. не відповідають критерію «неминучості», а тому не підлягають розподілу.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача виключно витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з підготовкою (написанням) адміністративної позовної заяви від 05.05.2021 та заяви від 25.05.2021, тривалістю 3 год., у сумі 9900,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується копією квитанції про сплату від 25.05.2021 № 20170.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області, становить 10880,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області щодо ненадання ОСОБА_1 письмової інформації щодо суми податкового боргу згідно заяви від 18.03.2021.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області невідкладно надати ОСОБА_1 відповідь на заяву про надання інформації щодо суми податкового боргу від 18.03.2021.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у сумі 10880,00 грн. (десять тисяч вісімсот вісімдесят грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.