Рішення № 100041367, 30.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року справа №320/7677/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.10.2020, просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в проведенні перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зробити перерахунок з визначенням середньомісячного заробітку за період роботи з 01.08.1991 по 31.07.1992 на території, віднесеної до зони радіоактивного забруднення, з 01.03.2020 за тією ж формулою, що застосовувалась для розрахунку при призначенні пенсії.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що відмова відповідача у проведенні перерахунку та виплаті пенсії є безпідставною та порушує його право на соціальний захист, гарантований державою згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На переконання позивача, він має право на обчислення середньомісячного заробітку за період роботи в зоні радіоактивного забруднення, відповідно до частини 3 статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 08.10.2020.

Вказаною ухвалою суду залучено спеціаліста з питань нарахування пенсії, від якого витребувано письмові пояснення із нормативним обґрунтуванням щодо рішення №2 від 04.03.2020, яким відмовлено в перерахунку пенсії позивачу.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 відкладено підготовче судове засідання у зв`язку з неявкою відповідача на 15.10.2020.

13.10.2020 на адресу суду від відповідача на виконання ухвали суду від 04.09.2020 надійшов відзив на позовну заяву від 28.09.2020 №1000-0804-7/78219.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Оскільки перерахунок пенсії згідно з частиною 2 статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» веде до зменшення розміру пенсії, тому позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 28.09.2020 №1000-0804-7/78219, підписаний представником за довіреністю Володимиром Рутчиком, - повернуто Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області без розгляду.

Вказаною ухвалою суду продовжено відповідачу строк на подачу відзиву на позовну заяву, підписаного уповноваженою особою відповідача, на 10 днів з моменту отримання цієї ухвали та призначено наступне підготовче судове засідання на 10.11.2020.

23.10.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог від 15.10.2020.

28.10.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказав на необґрунтованість доводів відповідача, викладених у відзиві на позов.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 15.10.2020; встановлено відповідачу п`ятиденний строк з моменту отримання копії ухвали суду для подання відзиву на заяву про уточнення позовних вимог від 15.10.2020; продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 10.12.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.01.2021.

Від уповноважених представників сторін через канцелярію суду надійшли письмові клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Приймаючи до уваги подані уповноваженими представниками сторін клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, у витребуванні додаткових доказів суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що зареєстрований та проживає у смт. Бородянка Бородянського району Київської області, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Бородянським РВ ГУ МВС України в Київській області 26.10.2001 (а.с.11)

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

02.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» взявши за розрахунок період з 01.08.1991 по 31.07.1992 роботи на території, віднесеної до зони радіоактивного забруднення (а.с.88).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 2 від 04.03.2020 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії згідно із заявою від 02.03.2020.

Так, у рішенні зазначено, що пенсія за віком призначається згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що у разі обчислення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» середньомісячний заробіток може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Максимальний розмір пенсії за віком станом на 31.12.2003 становив 150 крб., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 №312 «Про додаткові заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян» його збільшено на 12%.

Таким чином, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством не може перевищувати 168 грн. При проведенні перерахунку із заробітку за період з 01.08.1991 по 31.07.1992 може бути визначена пенсія за період стажу по 31.12.2003, за період стажу з 01.01.2004 заробітна плата може бути врахована виключно відповідно до вимоги ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсії при цьому зменшиться (а.с. 15).

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 (далі - Закон 796-ХІІ) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Абзацом 2 пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон - № 1058-IV) передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-ІV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Позивач вважає, що має право на розрахунок середньомісячного заробітку з заробітної плати, отриманої за час заробітку, який він отримував за час роботи в зоні ЧАЕС відповідно до частини третьої статті 57 Закону №796-ХІІ.

Статтею 55 Закону № 796-XII передбачено право осіб, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, на надання пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, а за змістом частини 3 цієї ж статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

В свою чергу, як зазначалось вище, частиною 2 статті 27 Закону № 1058-IV встановлено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Отже, зазначена правова норма надає особі, яка звертається за призначенням пенсії обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, зокрема, ті, які встановлені загальним Законом № 1058-IV або ж спеціальним Законом № 796-XII.

Одночасно, відповідно до частини першої та другої статті 57 Закону № 796-XII обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення.

До такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд України у своїй постанові від 07.07.2015 (справа № 21-727а15).

Відповідно до частини третьої статті 57 Закону № 796-XII якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення:

менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців;

не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи;

менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.

За змістом статті 57 Закону № 796-XII, перша-третя частини мають загальний характер і стосуються усіх громадян, на яких поширюється дія цього Закону, та усіх видів пенсій. Водночас, лише частина 4 і 5 цієї статті стосуються особливостей обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №676/5258/16-а.

Застосовуючи вказаний правовий висновок, суд вважає, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення.

Суд звертає увагу, що неможливість проведення відповідачем перерахунку пенсії ОСОБА_1 із врахуванням заробітної плати за період з 01.08.1991 по 31.07.1992 фактично ґрунтується на тому, що це призведе до значного зменшення розміру пенсії позивача.

Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що обчислення пенсії позивачу за вищевказаним порядком призведе до зменшення пенсії. Таке обґрунтування не містить ні відзив на позовну заяву, ні рішення від 15.01.2019 №8742/02/А-2393/1 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з визначенням середньомісячного заробітку за період роботи з 01.08.1991 по 31.07.1992 на території, віднесеної до зони радіоактивного забруднення, є протиправною.

В той же час, у позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в проведенні перерахунку пенсії.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При здійснення судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що відмова позивачу у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» взявши за розрахунок період з 01.08.1991 по 31.07.1992 роботи на території, віднесеної до зони радіоактивного забруднення, оформлена рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 2 від 04.03.2020.

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає за необхідне з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 2 від 04.03.2020, яким ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії згідно із заявою від 02.03.2020.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві зробити перерахунок пенсії з визначенням середньомісячного заробітку за період роботи з 01.08.1991 по 31.07.1992 на території, віднесеної до зони радіоактивного забруднення, з 01.03.2020 за тією ж формулою, що застосовувалась для розрахунку при призначенні пенсії, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача в даному випадку є покладання на відповідача зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача відповідно до статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з визначенням середньомісячного заробітку за період роботи з 01.08.1991 по 31.07.1992 на території, віднесеної до зони радіоактивного забруднення.

Визначаючись щодо дати, з якої слід здійснити перерахунок пенсії позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

У зв`язку з тим, що позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії 02.03.2020 року, то право на перерахунок пенсії в останнього виникло з 01.03.2020.

За наведених обставин, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з визначенням середньомісячного заробітку за період роботи з 01.08.1991 по 31.07.1992 на території, віднесеної до зони радіоактивного забруднення, з 01.03.2020.

Разом з тим, суд вважає вимоги про зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок пенсії за тією ж формулою, що застосовувалась для розрахунку при призначенні пенсії передчасною, оскільки відповідачем відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії позивача з урахуванням положень статті 57 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не здійснювалось перерахунку пенсії, що зумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у яких обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.

У даній справі всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши в сукупності обставини справи, докази, та аргументи сторін, які впливають на юридичну оцінку спірного рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 27.08.2020 № ФН3000373438.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у повному обсязі на суму 840,80 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 2 від 04.03.2020, яким ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», взявши за розрахунок період з 01.08.1991 по 31.07.1992 роботи на території, віднесеної до зони радіоактивного забруднення.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з визначенням середньомісячного заробітку за період роботи з 01.08.1991 по 31.07.1992 на території, віднесеної до зони радіоактивного забруднення, починаючи з 01.03.2020.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення суду виготовлено - 30.09.2021 р.

Суддя Кушнова А.О.