Рішення № 10004060, 15.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.06.10 р.                     Справа № 34/116                               

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі відокремленого підрозділу Красноармійського регіонального виробничого управління, м. Красноармійськ

до відповідача: Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу ОП «шахта 1/3 Новогродівська», м. Новогродівка

про стягнення 13249,07грн.

за участю представників сторін:

від позивача – Чапек Т.В., Задірака А.А. (за довіреністю)

від відповідача – Тюшкіна Л.А. (за довіреністю)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» в особі відокремленого підрозділу Красноармійського регіонального виробничого управління, м. Красноармійськ до Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу ОП «шахта 1/3 Новогродівська», м. Новогродівка про стягнення основного боргу в розмірі 9698,79грн., інфляційні нарахування в сумі 1984,72грн., 3% в сумі 408,72грн. та пеню в сумі 1156,77грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору відповідач взяв на себе зобов’язання щодо оплати послуг за постачання питної води, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 9698,79грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 15.06.2010р. (вхід №02-41/25960) позовні вимоги в сумі 13249,07грн. визнає у повному обсязі та у зв’язку із трудним фінансовим становищем підприємства просить суд не стягувати фінансові санкції.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :

Між Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» (Підприємство) в особі директора Красноармійського регіонального управління Шевченко В.Й. та Державним підприємством «Селидіввугілля (Споживач) в особі директора відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новгродівська» ДП «Селидіввугілля» Галушко М.М. 24 грудня 2007року укладено договір надання послуг з централізованого питного водопостачання №14, за умовами якого Підприємство зобов’язується надавити Споживачу послуги по централізованому питному водопостачанню в обсягах відповідно до щомісячного графіку, в межах технічних можливостей Підприємства, а Споживач зобов’язується своєчасно оплачувати послуги по встановленим тарифам в строки та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.3. договору сторонами встановлені обсяги та сума надання послуг водопостачання по заявці Споживача. Всього сума договору відповідно до п. 2.3 складає 340200,00грн.

Відповідно до п. 5.1. договору Споживач оплачує підприємству послуги водопостачання за тарифами, які встановлені відповідно до діючого законодавства та не підлягають погодженню сторонами.

Орієнтована сума договору на дату його укладання відповідно до п. 2.3. складає 340200,00грн.

Згідно із п. 5.4. договору Споживач відповідно до замовленого обсягу води на поточний місяць, самостійно здійснює платежі по діючим тарифам в наступні терміни:

-          до 10 числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за першу декаду;

-          до 20 числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за другу декаду;

-          до 30 числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за третю декаду.

Остаточний розрахунок за надані послуги за минувший місяць Споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту в отриманні води платіжним дорученням, з урахуванням поточних оплат, в строк до 1-го числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 6.6. договору встановлено, що Споживач зобов’язаний своєчасно вносити плату за послуги питного водопостачання.

У разі несвоєчасної оплати послуг водопостачання Споживач зобов’язаний оплатити Підприємству пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який оплачується пеня (п 7.3. Договору).

Договір набуває чинності при досягненні сторонами згоди по всім істотним умовам та діє до 31.12.2008року. Дія договору продовжується на наступний рік на тих же умовах, шляхом підписання додаткової угоди, з урахуванням зміни заявки на споживання води, яка є невід’ємною частиною даного договору. (п 9.1., 9.3. Договору).

Договір підписано обома сторонами із протоколом погодження розбіжностей до договору №14 та скріплено печатками підприємств.

Додатковою угодою від 10 грудня 2008року сторони продовжили строк дії договору №14 від 24.12.2008р. до 31.12.2009р. та внесли зміни до обсягів надання послуг водопостачання по заявці Споживача на 2009рік.

Сторонами на виконання умов договору в липні 2008р., листопаді та грудні 2008р., в квітні 2009р. були складені акти, якими сторони фіксували обсяги поданої питної води. Так відповідно до акту від 31.07.2008р. було подано 2940 м3, від 30.11.2008р. - 3242 м3, від 31.12.2008р. - 1900 м3, від 30.04.2009р. - 2761 м3.

На підставі складених між сторонами актів позивачем були виставлені рахунки-фактури на оплату послуг центрального водопостачання, зокрема, рахунок-фактура №7/498 на суму 13230,00грн., №7/658 від 30.11.2008р. на суму 19214,69грн., №7/692 від 31.12.2008р. на суму 11260,92грн., №7/847 на суму 16357,97грн.

Між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за питну воду станом на 27.05.2010р. відповідно до якого відповідача підтвердив наявність заборгованості за період з 01.07.2008р. по 30.04.2009р. в сумі 9698,79грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов’язання за договором №14 від 24.12.2007р. на відпуск питної води належним чином не виконав, надані йому послуги оплатив частково, у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 9698,79грн., що підтверджується матеріалами справи.

Суму боргу у розмірі 9698,79грн відповідач підтвердив в акті звірки взаєморозрахунків від 27.05.2010р., крім того у відзиві на позовну заяву відповідач повністю визнав суму позову в сумі 13249,07грн. Таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 9698,79грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, повністю визнаними відповідачем, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 1984,72грн. та 3% річних в сумі 408,72грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 1984,72грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 408,72грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1156,77грн. на підставі п. 7.3. договору.

Суд вважає за необхідне зменшити розмір пені заявлену позивачем до стягнення до 20%, що складає 231,35грн., виходячи з наступного.

Пунктом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина 1 статті 233 Господарського кодексу встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Господарський суд користуючись правом, передбаченим ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне зменшити розмір пені до 231,35грн. оскільки відповідач в акті звіряння взаєморозрахунків підтвердив наявність заборгованості за водопостачання у розмірі 9698,79грн., повністю визнав суму позовних вимог в сумі 13249,07грн., а також є державним підприємством. Відтак суд дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 231,35грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі відокремленого підрозділу Красноармійського регіонального виробничого управління, м. Красноармійськ до Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу ОП «шахта 1/3 Новогродівська», м. Новогродівка про стягнення основного боргу в розмірі 9698,79грн., інфляційні нарахування в сумі 1984,72грн., 3% в сумі 408,72грн. та пеню в сумі 1156,77грн., задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу ОП «шахта 1/3 Новогродівська» (85484, Донецька область, м. Новогродівка, вул. Шахтна, 1, р/р №26007301490824 в філіалі відділення ПІБ м. Селидове, МФО 334313, код ЄДРПОУ 33621589) на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі відокремленого підрозділу Красноармійського регіонального виробничого управління (85307, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 11, р/р №260004301626328 в філіалі відділення ПІБ м. Красноармійська, МФО 334497, код ЄДРПОУ 35397811) основний борг в розмірі 9698,79грн., інфляційні нарахування в сумі 1984,72грн., 3% в сумі 408,72грн. та пеню в сумі 231,35грн.

В іншій частині позовних відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу ОП «шахта 1/3 Новогродівська» (85484, Донецька область, м. Новогродівка, вул. Шахтна, 1, р/р №26007301490824 в філіалі відділення ПІБ м. Селидове, МФО 334313, код ЄДРПОУ 33621589) на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі відокремленого підрозділу Красноармійського регіонального виробничого управління (85307, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 11, р/р №260004301626328 в філіалі відділення ПІБ м. Красноармійська, МФО 334497, код ЄДРПОУ 35397811) державне мито в розмірі 132,49грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя