Рішення № 100040023, 01.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2021 р. Справа№200/8954/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Галатіної О.О.,розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Генерала Батюка, 28) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначив, що він перебуває на обліку у відповідача як отримувач довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 вона, як суддя, яка перебуває у відставці, має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

Рішенням Донецького оркужного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року по справі №200/2412-21-а (с. ОСОБА_2 ) за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, зокрема, зобов`язано Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 26 лютого 2020 року № 04-247, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Вищезазначене рішення набрало законної сили 03.06.2021 року.

Відповідач, виконуючи зазначене судове рішення, здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 року, встановивши його щомісячно в розмірі 58330,50, що складає 50% суддівської винагороди судді, працюючого судді на відповідній посаді, тобто зменшивши його з 90% до 50%.

Вважаючи, що порушено її право на належне пенсійне забезпечення, просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо зменшення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 90% до 50% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;

- скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 22.06.2021 року № 914280195760 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням довідки ТУ ДСА в Донецькій області від 26.02.2020 року № 04-247 та фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року, який здійснити протягом місячного строку після набранням сили законної сили рішення суду.

Ухвалою суду від 26 липня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії. Відкрито провадження в адміністративній справі № 200/8954/21. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропонувано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали подати до суду відзиву на позовну заяву з доказами на його підтвердження з одночасним надісланням (наданням) його копії та доданих до нього документів позивачу.

16 серпня 2021 року на електрону адресу суду відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачу зроблено перерахунок пенсії на підставі рішення суду від 12 квітня 2021 року по справі №200/2412-21-а. Зауважив, що відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

З огляду на наведене, відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2021 року закрито провадження в адміністративній справі № 200/8954/21-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в донецькій області в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зробити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням довідки ТУ ДСА в Донецькій області від 26.02.2020 року № 04-247.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь – якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 . РНОКПП НОМЕР_1 , є суддею у відставці, перебуває на обліку у відповідача та отримує довічне грошове утримання судді, що сторонами не оспорюється.

Позивач має 32 роки стажу на посаді судді та на час виходу у відставку мав право на розмір відсотків 90, що підтверджується наявними в матеріалах справи Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 19.05.2017 року, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 року та постановою Верховного суду від 13.05.2020 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2021 року по справі №200/2412/21-а (с. Кравченко Т.О.) адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Селидівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код: 41247274, місцезнаходження: 85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувано рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 29 жовтня 2020 року № 4058 “Про відмову в перерахунку довічного грошового утримання судді по заробітку”.

Зобов`язано Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 26 лютого 2020 року № 04-247, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Вищезазначене рішення набуло законної сили 03.06.2021 року.

На виконання зазначеного рішення відповідач здійснив перерахунок пенсії, визначивши грошове утримання у розмірі 50 відсотки від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про що було винесено рішення № 914280195760 від 22 червня 2021 року.

Вважаючи протиправними дії пенсійного органу щодо зменшення після перерахунку розміру суддівської винагороди (з 90% до 50%), яка використовується для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 4 статті 48 закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016, чинного на час перерахунку з 01.01.2019, незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

За змістом частин 1-4 статті 142 закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини 2 статті 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 2 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження”) Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень – складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України” (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

За позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абзац 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018).

Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист.

Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)” від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, ст. 129-1, ч. 2 якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Також, Конституційний Суд України, взявши до уваги ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України”, заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України”, заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia”, заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України”, заява № 40450/04).

На підставі аналізу ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, Конституційний Суд України у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Як вже зазначено вище, позивач має 32 роки стажу на посаді судді та на час виходу у відставку мав право на розмір відсотків 90, що підтверджується наявними в матеріалах справи Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 19.05.2017 року, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 року та постановою Верховного суду від 13.05.2020 року.

Пунктом 34 Розділу Прикінцевих та перехідних положень закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Отже, позивач призначений на посаду судді до набрання чинності законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІII зберігає визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день його призначення.

Таким чином, з врахуванням положень частини 3 статті 141 закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI в редакції закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VIII, щомісячне довічне утримання позивача має становити 84% заробітної плати судді.

Тому, відповідач безпідставно здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з розрахунку 54% суддівської винагороди.

Правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Постановою Верховного Суду від 16.10.2019 у зразковій справі № 240/5401/18 визначено, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Отже, у зв`язку із зміною з 19.02.2020 розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідач зобов`язаний здійснити позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з розрахунку 90% суддівської винагороди.

Щодо позовних вимог в частині скасування рішення Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 22.06.2021 року № 914280195760 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 (заява № 38722/02)).

«Ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Отже, належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у цьому випадку, буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Таким чином, позовні вимоги в частині скасування рішення Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 22.06.2021 року № 914280195760 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Приписами частини 1 статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів – у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо вимоги позивача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов`язок суду зобов`язувати подати суб`єкта владних повноважень звіт про виконання судового рішення, тому підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд не вбачає.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Генерала Батюка, 28) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо зменшення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 90% до 50% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір у розмірі 700 (сімсот гривень) 00 коп. на користь ОСОБА_1 .

В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.О. Галатіна