Рішення № 100039953, 01.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2021 р. Справа№200/8166/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Бахмутсько – Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, 84511) про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бахмутсько – Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначив, що 30.01.2021 року він подав заяву через особистий кабінет на Веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України № 236 щодо призначення пільгової пенсії за вислугу років згідно наданих документів. Однак, в призначенні пільгової пенсії відмовлено. Вважає, що Пенсійний фонд не врахував до пільгового стажу періоди роботи позивача з 19.07.1982 року по 16.11.1982 року, з 07.01.1985 року по 21.09.1987 року та період служби в Збройних Силах з 20.11.1982 року по 16.11.1984 року. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 06 липня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву. Відкрити провадження в адміністративній справі № 200/8166/21. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2021 року в задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про заміну відповідача по справі – відмовлено.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд з`ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України відповідно до паспорту громадянина України сер. НОМЕР_2 виданого 26 листопада 1998 року.

30.01.2021 року він подав заяву через особистий кабінет на Веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України № 236 щодо призначення пільгової пенсії за вислугу років.

Відповідно до рішення Бахмутсько – Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 9 від 04.02.2021 року, зокрема, зазначено, що на даний час право на призначення пенсії за вислугу років, згідно п. а ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відсутнє, оскільки заявник на день звернення працює за спеціальністю (ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення») та відсутність необхідного пільгового стажу за вислугу років на 11.10.2017 року.

Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_3 (в частині спірних періодів) позивач:

- з 19.07.1982 року – прийнятий помічником машиніста електровозу після закінчення ПУ-19 у Локомотивне депо Красний Лиман імені 50-річчя Радянської України Донецької залізниці;

- 16.11.1982 року – звільнений в зв`язку з призовом до Радянської армії;

- 20.11.1982 року по 16.11.1984 року – служба в лавах Радянської армії;

- 07.01.1985 року – прийнятий помічником машиніста електровозу у Локомотивне депо Красний Лиман імені 50-річчя Радянської України Донецької залізниці;

- 21.09.1987 року – звільнений за ст. 38 КЗпП УРСР за власним бажанням;

- З 06.05.2009 року по теперішній час – працює помічником машиніста електровозу в цех експлуатації локомотивів у Локомотивне депо Красний Лиман Донецької залізниці.

Згідно розрахунку стажу ОСОБА_1 (в частині спірних періодів) періоди роботи з 19.07.1982 року по 16.11.1982 року та з 07.01.1985 року по 21.09.1987 року зараховані до пільгового стажу позивача за Списком 2. Період проходження військової служби у лавах Радянської армії зараховано до страхового стажу.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України “Про пенсійне забезпечення”.

Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб`єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2статті 4 КАС України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”).

Щодо вирішення питання про протиправність дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 призначення пенсії за вислугу років, суд зазначає таке.

Відповідно до п. а. ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон № 1788) робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи:

для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;

для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

Згідно ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_3 позивач на теперішній час працює помічником машиніста електровозу в цех експлуатації локомотивів у Локомотивне депо Красний Лиман Донецької залізниці.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що на дату звернення до Пенсійного фонду про призначення пенсії, позивач не має права на пенсію за вислугою років оскільки продовжує працювати за відповідною посадою.

Таким чином, суд не вбачає неправомірності дій відповідача стосовно відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років.

Щодо спірних періодів роботи позивача з 19.07.1982 року по 16.11.1982 року та з 07.01.1985 року по 21.09.1987 року, суд виходить з наступного.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що у відповідності до записів в трудовій книжці НОМЕР_3 (в частині спірних періодів) позивач:

- з 19.07.1982 року – прийнятий помічником машиніста електровозу після закінчення ПУ-19 у Локомотивне депо Красний Лиман імені 50-річчя Радянської України Донецької залізниці;

- 16.11.1982 року – звільнений в зв`язку з призовом до Радянської армії;

- 20.11.1982 року по 16.11.1984 року – служба в лавах Радянської армії;

- 07.01.1985 року – прийнятий помічником машиніста електровозу у Локомотивне депо Красний Лиман імені 50-річчя Радянської України Донецької залізниці;

- 21.09.1987 року – звільнений за ст. 38 КЗпП УРСР за власним бажанням;

- З 06.05.2009 року по теперішній час – працює помічником машиніста електровозу в цех експлуатації локомотивів у Локомотивне депо Красний Лиман Донецької залізниці.

Поряд з цим, як вже встановлено судом та зазначено вище, згідно розрахунку стажу ОСОБА_1 (в частині спірних періодів) періоди роботи з 19.07.1982 року по 16.11.1982 року та з 07.01.1985 року по 21.09.1987 року зараховані до пільгового стажу позивача за Списком 2.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зарахування до стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки зазначені спірні періоди вже зараховані до пільгового стажу позивача за Списком 2.

Щодо спірного періоду строкової служби ОСОБА_1 в лавах Радянської армії з 20.11.1982 року по 16.11.1984 року, суд зазначає наступне.

Абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже зарахування періоду військової служби до пільгового стажу можливе лише за наявності періоду роботи позивача за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що передував призову на військову службу.

Як вже зазначено вище, згідно трудової книжки позивача (в частині спірного періоду), позивач:

- з 19.07.1982 року – прийнятий помічником машиніста електровозу після закінчення ПУ-19 у Локомотивне депо Красний Лиман імені 50-річчя Радянської України Донецької залізниці;

- 16.11.1982 року – звільнений в зв`язку з призовом до Радянської армії;

- 20.11.1982 року по 16.11.1984 року – служба в лавах Радянської армії.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач має право на зарахування періоду військової служби позивача з 25.05.1984 року по 10.06.1986 року до пільгового стажу.

Поряд з цим, суд зазначає, що дії відповідача стосовно не зарахування до пільгового стажу позивача періоду служби у лавах Радянської армії задоволенню не підлягають, оскільки у спірних правовідносинах належним та повним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення, через те, що самі по собі дії відповідача не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, тобто, не впливають на обсяг прав та інтересів позивача, адже правові наслідки в даному випадку має акт індивідуальної дії – рішення № 9 від 04.02.2021 року.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Однак, вихід за межі позовних вимог є правом, а не обов`язком суду.

Оскільки рішення про відмову в призначенні пенсії не оскаржувалось та є чинним, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу спірного періоду служби у лавах Радянської армії з дати подачі заяви про призначення пенсії від 30.01.2021 року.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Бахмутсько – Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат у порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Бахмутсько – Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, 84511) про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.О. Галатіна