Рішення № 100039724, 14.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року Справа № 160/5271/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/5271/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07.04.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області №0400-010303-8/120913 від 16.12.2020, за яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за віком, відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, періоди роботи з 17.01.2009 по 30.09.2013, що складає 4 роки 8 місяців, та з 01.10.2013 по 27.01.2015, що складає 1 рік 3 місяці, в ЗАТ “Криворізька будівельна компанія” за професією: монтажник сталевих та залізобетонних конструкцій;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 26.10.2020 призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 26.10.2021 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та підтвердження трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії згідно статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за результатами розгляду якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 у відповідності до вимог ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Таке рішення позивач вважає протиправним, з огляду на наявність документів, що свідчать про те, що у трудовій книжці наявні записи перебування позивача у вказаний період на відповідній професії - на посаді, яка відноситься до списку, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 у відповідності до вимог ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №160/5271/21, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

13.05.2021 до суду надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву (вх. №38490/21), в якому відповідач заперечив проти заявлених до суду вимог та зазначив, що спір щодо зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, періодів роботи позивача з 17.01.2009 по 30.09.2013 взагалі відсутній. Стосовно відсутності підстав для зарахування періодів роботи позивача з 01.10.2013 по 27.01.2015 до його пільгового стажу відповідач зазначив, що уточнююча довідка №831 від 23.07.2020 за означений період роботи ОСОБА_1 у ПАТ «Криворізька будівельна компанія» не відповідає вимогам Порядку №637 від 12.08.1993, оскільки у довідці повинно бути зазначено точний фактично відпрацьований час працівника за певний період роботи, у той час як у вищезазначеній довідці вказано, що за період з 2013 року по 2015 рік ОСОБА_1 відпрацьовано 2352 години (07 місяців 01 день фактично/09 місяців 21 день згідно 8-ми годинного графіку). Тобто, на думку пенсійного органу, у цій довідці чітко не визначено фактично відпрацьований час, відповідно, незрозуміло яким чином слід зараховувати вказаний період роботи позивача до Списку №2 для визначення права на призначення пільгової пенсії. При цьому, відповідач зауважив, що підприємство, на якому працював позивач, є спеціалізованим, у зв`язку з чим відповідно до п. 6 наказу Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005, працівникам спеціалізованих підприємств і організацій обчислення пільгового стажу проводиться з урахуванням фактично відпрацьованого часу в порядку, викладеному в пункті 7 Порядку. З урахуванням наведеного, відповідач вважає незаконною позовну вимогу ОСОБА_1 щодо зобов`язання пенсійного органу зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №2 період роботи з 01.10.2013 по 27.01.2015 в календарному обчисленні. Відповідач також зауважує, що зарахувати фактично відпрацьований час ОСОБА_1 за довідкою підприємства №831 немає можливості через вказані підприємством дві різні кількості відпрацьованого часу за один і той самий період роботи. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у листі №0400-010303-8/120913 від 16.12.2020 ним правомірно повідомлено ОСОБА_1 про відсутність права на пільгову пенсію за віком відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Окремо відповідач звернув увагу суду на те, що, навіть, у випадку зарахування означеного періоду роботи ОСОБА_1 в ПАТ "Криворізька будівельна компанія" до пільгового стажу позивача, останній становитиме максимум 08 років 03 місяці 09 днів (07 років 05 місяців 18 днів + 09 місяців 21 день), що є недостатнім для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах у 55 років, оскільки відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 такий стаж має становити не менше 12 років і 06 місяців. З урахуванням наведеного, пенсійний орган просить суд відмовити у задоволенні означеного позову.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

26.10.2020 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

Листом за вих. №0400-010303-8/120913 від 16.10.2020 пенсійний орган відмовив позивачу у призначенні означеної пенсії з таких підстав, а саме: «Підставою для зарахування певного періоду роботи до роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах є насамперед наявність посади (професії) та виробництва у відповідному Списку, а також зайнятість виконанням робіт, передбачених Списками №1 і №2, на протязі повного робочого дня, а також підтвердження шкідливих умов праці працівника після 21 серпня 1992 року результатами атестації робочих місць за умовами праці (не менш ніж 80%), установленого для такого виробництва. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.

За наданими документами стаж роботи становить 33 роки 8 місяців З дні, із них за Списком № 2, 7 років 5 місяців 18 днів.

До пільгового стажу не зараховано періоди з 01.10.2013 по 27.01.2015 згідно з довідкою від 23.07.2020 №831, оскільки вона не відповідає вимогам чинного законодавства. А саме в довідці повинно бути зазначено фактично відпрацьований час в днях, а не в годинах.

До загального стажу не зараховано період роботи з 25.12.1995 по 24.02.1997, на печатці підприємства відсутній код ЄДРПУ та період навчання з 01.04.1986 по 30.09.1986, у дипломі Ваше прізвище не відповідає паспортним даним.

Відділом прийнято рішення відмовити в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за відсутності необхідного пільгового стажу -12 років 6 місяців.».

Не погодившись із таким рішенням та позицією відповідача, ОСОБА_1 звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з означеним позовом.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону №1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту статті 5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Приписами статті 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991, зокрема, гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

У відповідності до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно із приписами ч. ч. 1, 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах (ч.5 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічне положення міститься також і в статті 48 Кодексу Законів про працю України, згідно зі змістом якої трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зі змісту зазначених правових приписів встановлено, що пільговий стаж, необхідний для призначення пільгової пенсії на підставі ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має підтверджуватися записами в трудовій книжці. У випадку відсутності відповідних записів у трудовій книжці, пільговий стаж може бути підтверджений уточнюючими довідками.

На підставі вищенаведеного, суд зазначає, що для призначення пенсії в рамках спірних правовідносин та у відповідності до ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" необхідним є: наявність трудового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах; віднесення професії до списку робіт і професій затверджених постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003; безпосередня зайнятість повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач згідно з відомостями копії трудової книжки Серії НОМЕР_2 (записи №№22-30) працював у Закритому акціонерному товариство “Криворізька будівельна компанія” (08.11.2010 підприємство перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Криворізька будівельна компанія»), у наступні періоди за відповідними посадами, зокрема:

-21.05.2002 позивач був прийнятий на роботу у ЗАТ «Криворізька будівельна компанія» на посаду монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій 3 розряду;

-30.09.2013 позивач був звільнений за переведенням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізька будівельна компанія» згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України;

-01.10.2013 позивача прийнято на роботу у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Криворізька будівельна компанія» на посаду монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій 5 розряду;

-27.01.2015 позивач був звільнений за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.

Вказані дані також підтверджені наявними у матеріалах справи копіями довідки Приватного акціонерного товариства «Криворізька будівельна компанія» за №129 від 23.10.2020 і довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізька будівельна компанія» за № 831 від 23.07.2020.

Відповідності до п.2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини 1 статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом Пенсійного органу. Тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість Пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Разом з тим, неточності, допущені у довідці Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізька будівельна компанія» за №831 від 23.07.2020 про уточнюючий особливий характер роботи та умов праці позивача не можуть бути підставою для не зарахування означеного періоду роботу до страхового стажу позивача.

Отже, відповідачем протиправно не зараховано періоди роботи позивача з 01.10.2013 по 27.01.2015 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Криворізька будівельна компанія» з підстав наявності недоліків у виданій цим підприємством довідці.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 у справі №1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок складання довідки уточнюючої характер роботи і умов праці позивача. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, інших документів.

Так, Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі №593/283/17 висловив позицію, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні до пільгового стажу його роботи в період з 01.10.2013 по 27.01.2015 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Криворізька будівельна компанія», оскільки стаж роботи позивача підтверджено записами у трудовій книжці та відповідними довідками.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що 08.11.2010 відбулося перейменування Закритого акціонерного товариства «Криворізька будівельна компанія», у зв`язку з чим у період з 08.11.2010 по 30.09.2013 він працював саме у Приватному акціонерному товаристві «Криворізька будівельна компанія», а не як ним було зазначено у прохальній частині позовної заяви.

Окрім того, у період з 01.10.2013 по 27.01.2015 ОСОБА_1 працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Криворізька будівельна компанія», а не у Закритому акціонерному товаристві «Криворізька будівельна компанія», як позивачем зазначено у прохальній частині позовної заяви.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідача з 26.10.2020 призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Водночас, статтею 5 КАС України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи, суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві.

Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про якій йдеться у позовній заяві.

Тому, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 26.10.2020 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

При цьому, суд зауважує, що у позовній заяві відсутнє обґрунтування протиправних дій пенсійного органу щодо не зарахування відповідачем до загального стажу ОСОБА_1 періоду роботи останнього з 25.12.1995 по 24.02.1997 та періоду навчання з 01.04.1986 по 30.09.1986 позивача, й означені дії не входять до предмету спору, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості здійснити захист прав позивача в означеній частині правовідносин.

Одночасно із цим, суд звертає увагу позивача на те, що у спірному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області №0400-010303-8/120913 від 16.12.2020 не зазначено щодо не зарахування до пільгового стажу роботи позивача періодів роботи останнього з 17.01.2009 по 30.09.2013, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в означеній частині не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги фактичні обставини у цій справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В силу частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією №10 від 05.04.2021.

Суд звертає увагу на те, що позов задоволено частково, відтак, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 132, 139, 242 - 246, 247, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, оформлене листом №0400-010303-8/120913 від 16.12.2020 в частині не зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду роботи ОСОБА_1 з 01.10.2013 по 27.01.2015 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Криворізька будівельна компанія» за професією: монтажник сталевих та залізобетонних конструкцій.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи з 01.10.2013 по 27.01.2015 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Криворізька будівельна компанія» за професією: монтажник сталевих та залізобетонних конструкцій.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 26.10.2020 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення складений 14.06.2021.

Суддя О.В. Царікова