Рішення № 100039688, 30.09.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/7460/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовський О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Павлівської сільської ради (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови в облаштуванні під`їзду з вулиці Перемоги до будинку АДРЕСА_1 та зобов`язання облаштуванні під`їзд від будинку АДРЕСА_1 у відповідності до генерального плану села Павлівка Павлівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулась до Павлівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області із заявою про вирішення нагального питання щодо облаштування та будівництва провулку від АДРЕСА_1 до її садиби за АДРЕСА_2 ) у відповідності до генерального плану забудови села Павлівка Павлівської сільської ради з дотриманням вимог до державних будівельних норм для доїзду та проходу до її будинку, у зв`язку з відсутність практичного сполучення в будь-якому вигляді із вулицею Перемоги, як і будь якою іншою вулицею, що унеможливлює проїзд, прохід та практичне належне використання садиби, як помешкання, подвір`я та присадибної ділянки в цілому. Зазначена причина відсутності вуличного сполучення із садибою позивачки є факт забудови та загородження бувшого проїзду на АДРЕСА_1 , як єдиний можливий спосіб сполучення із зазначеною вулицею сусідкою позивачки, ОСОБА_2 .

Павлівська сільська рада листом-відповіддю № 497/02.1-05/2-21 від 26.05.2021 відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 та рекомендував самостійно облаштувати доїзд до власного житлового будинку з урахуванням рекомендацій відповідача від 2017 року.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає отриману відмову Павлівської сільської ради щодо облаштування та будівництва провулку від АДРЕСА_1 до її садиби за АДРЕСА_2 ) у відповідності до генерального плану забудови села Павлівка Павлівської сільської ради з дотриманням вимог до державних будівельних норм для доїзду та проходу до мого будинку незаконною.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

У відзиві на позовну заяву від 17.08.2021 №786/02.1-05/2-2021 відповідач заперечує проти позовної заяви, оскільки ОСОБА_3 вимагає облаштування проїзду до її житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 по частині земельної ділянки ОСОБА_4 (кадастровий номер 0721183801:01:002:0131). Станом на сьогоднішній день присадибні земельні ділянки громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приватизовані. Присадибна ділянка громадянки ОСОБА_4 , що знаходиться в АДРЕСА_3 , перебуває у її приватній власності, на ній знаходиться житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами. На місці, де ОСОБА_3 вимагає облаштувати заїзд, розташований погріб громадянки ОСОБА_5 . Влаштування заїзду до житлового будинку ОСОБА_3 , за рахунок земельної ділянки ОСОБА_4 і на якій знаходиться її погріб порушує право власності ОСОБА_4 на споруду і земельну ділянку. ОСОБА_4 на законних підставах набула право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_3 . Жодної дороги через належну їй земельну ділянку не передбачено.

Питання щодо облаштування проїзду до житлового будинку ОСОБА_3 , що розташований в АДРЕСА_1 , неодноразово розглядалося на засіданнях постійної комісії з питань житлово-комунального господарства та комунальної власності, містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи Павлівської сільської ради (протокол № 2 від 22.03.2017). За результатами розгляду цього питання на засіданнях комісій, а також огляду земельних ділянок в натурі, запропоновано влаштувати місце доїзду до житлового будинку АДРЕСА_4 за рахунок земельних ділянок громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (вздовж земельних ділянок - 1,5 метра городу ОСОБА_3 та 1,5 метра городу ОСОБА_4 ). Громадянка ОСОБА_4 надала ділянку, якою користувалася, вказаними вище розмірами для облаштування даного під`їзду. Тому, ОСОБА_3 помилково зазначає у позовній заяві про відсутність практичного сполучення з будь-якою іншою вулицею, окрім АДРЕСА_3 .

З урахуванням зазначеного відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

На адресу суду 03.09.2021 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

23.09.2021 від відповідача до суду надійшли заперечення. Павлівська сільська рада заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 07.05.2021 звернулася до Павлівської сільської ради із заявою, в якій просила: «вирішити нагальне питання щодо облаштування та будівництва провулку від АДРЕСА_3 до моєї садиби за № 22 ( АДРЕСА_1 ) у відповідності до генерального плану забудови села Павлівка Павлівської сільської ради з дотриманням вимог до державних будівельних норм для доїзду та проходу до мого будинку.

Станом на сьогодні таке вуличне сполучення відсутнє будь якому вигляді, що унеможливлює проїзд, прохід та практичне належне використання мною моєї садиби, як помешкання, подвір`я та присадибну ділянку.

Враховуючи той факт, що моєю сусідкою, ОСОБА_2 , було забудовано та загороджено проїзд на АДРЕСА_3 , як єдиний можливий спосіб сполучення із зазначеною вулицею, я втратила практичну можливість добиратись до свого будинку та належного житлового і господарського його використання.».

Листом від 26.05.2021 № 497/02.1-05/2-21 Павлівська сільська рада повідомила позивачку про те, що її заява розглянута постійною комісією з питань житлово-комунального господарства та комунальної власності, містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи на засіданні 18.05.2021. Також проінформовано, що порушене у заяві питання було розлянуто постійною комісією ще 22.03.2017, оглянувши земельні ділянки в натурі (на місцевості), (протокол засідання постійної комісії № 2 від 22.03.2017) та рекомендовано влаштувати місце доїзду до житлового будинку АДРЕСА_1 від центральної траси Іваничі - Павлівка за рахунок земельних ділянок громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (вздовж земельних ділянок - 1,5 метра городу ОСОБА_3 та 1,5 метра городу ОСОБА_4 , яка дала згоду на вилучення зазначеної частини її земельної ділянки для облаштування даного під`їзду). Станом на 18.05.2021 присадибні земельні ділянки громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приватизовані. Громадянка ОСОБА_4 , земельна ділянка якої межує з земельною ділянкою ОСОБА_3 , надала ділянку, якою користувалася, вказаними вище розмірами для облаштування під`їзду. Постійна комісія запропонувала облаштувати доїзд до житлового будинку з врахуванням наданих рекомендацій згідно протоколу №2 від 22.03.2017.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу частини першої, частини другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до підпунктів 1, 4 пункту а) частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об`єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах); залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в розвитку потужностей будівельної індустрії і промисловості будівельних матеріалів, у створенні, розвитку та реконструкції об`єктів інженерного забезпечення і транспортного обслуговування.

Згідно із частиною першою статті 16, статтею 17, пунктом 1, пунктом 2 частини першої статті 19 Закону України «Про автомобільні дороги», вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться. Основними обов`язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до компетенції сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих органів належить, зокрема: забезпечення виконання вимог законодавства та рішень центральних органів виконавчої влади з питань дорожнього руху і його безпеки; розробка, затвердження та виконання місцевих програм безпеки дорожнього руху; створення позабюджетних фондів для додаткового фінансування заходів щодо безпеки дорожнього руху; організація та контроль за діяльністю підприємств з питань дорожнього руху і його безпеки; сприяння створенню на території відповідного населеного пункту підприємств і організацій для надання платних послуг, пов`язаних з підготовкою та підвищенням кваліфікації водіїв, технічним обслуговуванням і ремонтом транспортних засобів; сприяння діяльності по утриманню у безпечному для дорожнього руху стані автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та їх облаштуванню обєктами сервісу; прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування; навчання населення Правил дорожнього руху; здійснення заходів щодо профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму.

Таким чином, забезпечення безпеки дорожнього руху, благоустрій доріг та пішохідних шляхів здійснюється органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться. Закон передбачає утворення з боку міської ради виконавчого органу для належного забезпечення виконання функцій по керівництву об`єктами комунальної власності.

Законодавець покладає на органи місцевого самоврядування контрольні функції щодо здійснення благоустрою та забезпечення дорожнього руху та його безпеки, облаштування доріг, встановлення дорожніх знаків, пішохідних переходів.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 звернулася до Павлівської сільської ради з вимогою облаштувати проїзд до її житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 по частині земельної ділянки ОСОБА_4 (кадастровий номер 0721183801:01:002:0131). Станом на сьогоднішній день присадибні земельні ділянки громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приватизовані. Присадибна ділянка громадянки ОСОБА_4 , що знаходиться в АДРЕСА_3 , перебуває у її приватній власності, на ній знаходиться житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами.

Павлівська сільська рада не наділена повноваженнями щодо облаштування заїзду до житлового будинку ОСОБА_3 за рахунок земельної ділянки, що знаходиться у приватній власності ОСОБА_4 .

Павлівська сільська рада за результатами розгляду заяв позивачки на засіданнях комісії з питань житлово-комунального господарства та комунальної власності, містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи, а також огляду земельних ділянок в натурі, запропонувала позивачці влаштувати місце доїзду до житлового будинку АДРЕСА_4 за рахунок земельних ділянок громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (вздовж земельних ділянок - 1,5 метра городу ОСОБА_3 та 1,5 метра городу ОСОБА_4 ). Громадянка ОСОБА_4 надала дозвіл на вилучення частини її земельної ділянки для облаштування даного під`їзду.

Разом з тим, в матеріалах справи, а також в письмових поясненнях сторін відсутня інформація щодо надання згоди ОСОБА_3 на вилучення частини її земельної ділянки для облаштування сільською радою бажаного під`їзду до будинку.

Відповідно до пунктів а), з), і) частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частина п`ята статті 116 Земельного кодексу України передбачає, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Норма статті 141 Кодексу встановлює, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально (стаття 149 Земельного кодексу України).

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що з боку Павлівської сільської ради відсутня протиправна бездіяльність щодо відмови ОСОБА_3 в облаштуванні під`їзду, адже до компетенції сільської влади відноситься виключно розпорядження землями комунальної власності, так як і влаштування на їх території благоустрою (наприклад під`їзд до житлового будинку), водночас позивач просить сільську раду влаштувати під`їзд до її будинку по земельній ділянці, яка знаходиться у приватній власності. Більше того, відповідачем запропоновано позивачці альтернативний варіант вирішення даного питання, однак остання, враховуючи відсутність надання нею дозволу на вилучення частини її земельної ділянки, не погоджується з ним.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини 1 статті 19 КАС України).

Таким чином, позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, дійсне (фактичне) порушення відповідачем його прав має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

На переконання суду, лист від 26.05.2021 № 497/02.1-05/2-21 Павлівської сільської ради за визначенням, наведеним у пункті 19 частини першої статті 4 КАС України, не є актом індивідуальної дії та ним відповідач не відмовляв ОСОБА_3 у облаштуванні під`їзду від будинку АДРЕСА_1 у відповідності до генерального плану села Павлівка Павлівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області, а роз`яснив можливий порядок вирішення даного питання.

Суд зауважує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.

Тобто, зобов`язанню суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, має передувати встановлення судом порушення діями та/або бездіяльністю цього суб`єкта прав позивача й, відповідно, визнання їх протиправними, натомість відсутність порушеного права оспорюваними бездіяльністю, діями чи рішеннями є підставою для відмови в задоволенні позову.

Таким чином, взаємопов`язані позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови в облаштуванні під`їзду з вулиці Перемоги до будинку АДРЕСА_1 та зобов`язання облаштуванні під`їзд від будинку АДРЕСА_1 у відповідності до генерального плану села Павлівка Павлівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області не підлягають задоволенню, оскільки надання Павлівською сільською радою пропозиції ОСОБА_3 влаштувати місце доїзду до житлового будинку АДРЕСА_1 за рахунок земельних ділянок громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (вздовж земельних ділянок - 1,5 метра городу ОСОБА_3 та 1,5 метра городу ОСОБА_4 , яка дала згоду на вилучення зазначеної частини її земельної ділянки для облаштування даного під`їзду) є належним способом вирішення заяви позивачки від 07.05.2021, а не відмовою у задоволенні останньої.

Відповідно до частин першої-другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених вище обставин суд уважає, що позивачем належними та достатніми доказами не доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог, натомість судом не встановлено порушення відповідачем вимог чинного законодавства при наданні позивачу відповіді від 26.05.2021 № 497/02.1-05/2-21 на її звернення.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Павлівської сільської ради (45342, Волинська область, Володимир-Волинський район, село Павлівка, вулиця Незалежності, 12, ідентифікаційний код юридичної особи 04333342) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський