Рішення № 100039665, 30.09.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/7360/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 29.04.2021 №4147220-2404-0304.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.09.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди землі, згідно пункту 1.1. якого Орендодавець на підставі протоколу проведення електронних земельних торгів від 24.09.2019 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0723682200:06:002:0411, яка розташована за межами населених пунктів та території Довжицької сільської ради Маневицького району Волинської області. В оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 12,9998 гектарів, у тому числі: 12,9998 га - пасовища. Відповідно до пункту 3.3. Договору право оренди земельної ділянки виникає у Орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону. Вказує, що згідно з пунктом 4.1. Договору Орендарем було сплачено річну орендну плату за перший рік користування земельною ділянкою згідно з протоколом проведення електронних земельних торгів від 24.09.2019. У пункті 4.6. Договору зазначено, що Орендар не звільняється від сплати орендної плати в разі тимчасового не використання земельної ділянки, а також у випадку, зазначеному в п. 8.4.3. Договору. Разом з тим позивач зазначає, що пунктом 8.4. Договору передбачено обов`язок Орендаря протягом 2 робочих днів, починаючи з дня державної реєстрації права оренди, надати Орендодавцю 1 примірник Договору. Орендодавець зобов`язаний протягом 1 року з дня державної реєстрації права оренди в установленому законодавством порядку приступити до користування орендованої земельної ділянки відповідно до умов Договору. У п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди надати копію Договору відповідному територіальному органу Державної фіскальної служби України та зареєструватися у якості платника орендної плати за землю (пункт 8.4.15 Договору), тобто право оренди земельної ділянки, як і фактично користування орендованою земельною ділянкою, переходить до Орендаря після здійснення його державної реєстрації.

ОСОБА_1 зауважує, що усі примірники Договору знаходяться у позивача, оскільки державної реєстрації здійснено не було, що підтверджується Відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Оскільки державної реєстрації права оренди земельної ділянки орендарем станом на сьогодні ще не здійснено, тому зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 29.04.2021 №4147220-2404-0304, винесене ГУ ДПС у Волинській області є передчасним та безпідставним.

З урахуванням викладеного, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2021 №4147220-2404-0304.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 26.07.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, згідно якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Зокрема, вказав на те, що ГУ ДПС у Волинські області на підставі договору оренди землі від 24.03.2019 відносно ОСОБА_1 було винесене податкове повідомлення-рішення згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до пункту 286.5 статті 286 розділу XII ПК України, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб 18010900 за 2021 рік на суму 70 021,49 грн. Вказує, що Договір укладений на підставі протоколу проведення електронних земельних торгів від 24.03.2019, згідно якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0723682200:06:002:0411, Волинської області. Згідно пункту 14.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, а відповідно до пунктів 288.1-288.4 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Відтак відповідач зауважує, що для винесення податкового повідомлення-рішення було достатньо факту укладення та підписання Договору оренди.

З врахуванням наведеного представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити, а також проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов з достатніми доказами, а позивачем - відповідь на відзив, суд не вбачав підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі.

Правом подання відповіді на відзив та заперечення сторони не скористались.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

24.09.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено Договір оренди землі (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Орендодавець на підставі протоколу проведення електронних земельних торгів від 24.09.2019 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0723682200:06:002:0411, яка розташована за межами населених пунктів та території Довжицької сільської ради Маневицького району Волинської області.

В оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 12,9998 гектарів, у тому числі: 12,9998 га - пасовища (пункт 2.1. Договору).

Договір укладено на сім років (пункт 3.1. Договору).

Головним управлінням ДПС в Волинській області 29.04.2021 прийнято податкове повідомлення-рішення за №4147220-2404-0304, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2021 рік у розмірі 70 021,49 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного їх правового регулювання.

Питання виникнення права користування земельними ділянками, його здійснення та припинення врегульовано Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», а відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, у тому числі зі сплати орендної плати з фізичних осіб, їх адміністрування, визначення платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства - Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно положень підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Відповідно до статті 1 Законом України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування плати за землю є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2 статті 288 ПК України). Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.3 статті 288 ПК України). Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (частина п`ята статті 6 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до пункту 3.3. Договору право оренди земельної ділянки виникає у Орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону.

Як встановлено судом з матеріалів справи, а саме Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником земельної ділянки з кадастровим номером 0723682200:06:002:0411 є Держава Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, код ЄДРПОУ: 39767861, країна реєстрації: Україна (а. с. 16)

Крім того, статтею 792 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором найму (оренди) ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Стаття 124 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) передбачає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена статтею 126 Земельного кодексу України.

Разом з тим, відповідно до пункту другого частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки підлягають державній реєстрації.

Земельна ділянка за договором оренди землі вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підставами для державної реєстрації права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення є договір оренди землі, укладений у порядку, встановленому Законом України «Про оренду землі».

Так, спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про оренду землі» від 6.10.98 №161-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати ділянку відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Договір оренди землі укладається в письмовій формі й за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (статті 14 цього закону).

Згідно статті 17 об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до приписів статей 638, 640 ЦК України що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Верховний Суд України у постановах від 19.02.2014 у справі №0426/14068/2012 та від 13.06.2016 у справі №570/3056/15-ц зазначив, що поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятись у часі, що зазначено й у мотивувальних частинах постанов.

Приписами ЦК України передбачено як визначення строку, так і початку перебігу строку та його закінчення.

Так, згідно статті 252 ЦК України що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно частини першої статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України).

Суд звертає увагу, що пунктом 3.3. Договору оренди землі від 24.09.2019 передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає у Орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону.

Пунктом 4.2. Договору оренди землі від 24.09.2019 передбачено, що орендна плата на наступні роки сплачується Орендарем, відповідно до Податкового кодексу України.

Пунктом 4.4. Договору встановлено, що орендна плата вноситься Орендарем у строки, визначені Податковим кодексом України у розмірі, встановленому п. 4.2. Договору.

Статтею 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як визначено пунктом 8.4.3 Договору оренди землі від 24.09.2019, протягом одного року з дня державної реєстрації права оренди в установленому законодавством порядку приступити до користування орендованої земельної ділянки відповідно до умов Договору.

Незважаючи на те, що пунктом 4.6. передбачено, що орендар не звільняється від сплати орендної плати в разі тимчасового не використання земельної ділянки, а також у випадку, зазначеному в пунктом 8.4.3 даного Договору, суд зазначає наступне, що Орендар, в силу приписів норм чинного законодавства не є платником земельного податку, оскільки право оренди земельної ділянки, яке виникає із моменту державної реєстрації, не зареєстроване у встановленому законом порядку, а відтак нарахування орендної плати за оренду земельної ділянки можливе лише з моменту державної реєстрації права оренди земельну ділянку, тобто права її користування.

Вказана норма також закріплена статтями 125 та 126 Земельного кодексу України, згідно яких право постійного користування земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Тобто внаслідок проведення таких реєстраційних дій речове право набувається, змінюється або припиняється.

Тобто, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій щодо права, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план ділянки, а також відомості про правочини, учинені щодо таких об`єктів нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17 (провадження №14-338цс19) та підтримана 12.01.2021 у справі № 229/5551/18 (провадження №61-2060св20).

Крім того, як встановлено судом, жодних актів передання-приймання земельної ділянки сторонами не підписувалося, що свідчить про те, що фактично орендована земельна ділянка ще не перейшла у користування орендаря, оскільки лише після державної реєстрації права оренди в установленому законодавством порядку орендар має право приступити до користування орендованої земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що нарахування позивачу орендної плати згідно податкового повідомлення-рішення 29.04.2021 №4147220-2404-0304 за земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0723682200:06:002:0411, яка розташована за межами населених пунктів та території Довжицької сільської ради Маневицького району Волинської області є безпідставним, оскільки єдиною підставою для нарахування платнику податків орендної плати земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 29.04.2021 №4147220-2404-0304 винесено необґрунтовано, з порушенням норм податкового законодавства України, внаслідок чого, його слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та прийнятого рішення.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений згідно квитанції від 16.07.2021 судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 29.04.2021 №4147220-2404-0304.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 44106679) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 980 (дев`ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський