Рішення № 100039603, 30.09.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/6339/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу №131-Д від 08.06.2021 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює головним спеціалістом відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Волинській області Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, та є державним службовцем.

Як зазначив позивач 11.06.2021 року ним наручно отримано копію належним чином не завіреного наказу голови Державної служби України з безпеки на транспорті №131-Д від 08.06.2021 року про застосування дисциплінарного стягнення, відповідно до якого ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Підставою для винесення даного наказу слугувало подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ стосовно держаних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» та «В» Укртрансбезпеки від 26.05.2021 №392/ДК/21.

ОСОБА_1 категорично не погоджується із даним наказом, вважає його таким, що прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, а також без враховувати характеру дисциплінарного проступку, обставин, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Відтак просить суд визнати протиправним та скасувати наказ №131-Д від 08.06.2021 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) (а.с.30).

У відзиві на позовну заяву від 10.08.2021 (вх. №36036/21 від 16.08.2021) представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування цієї позиції вказує на те, що державні службовці повинні сумлінно, компетентно, результативно, чесно і неупереджено, незважаючи на особисті ідеологічні, релігійні або інші погляди і відповідально виконувати свої посадові обов`язки, проявляти ініціативу, а також не допускати ухилення від прийняття рішень та відповідальності за свої дії та рішення і не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних чи юридичних осіб, громадських і релігійних організацій.

Відповідно до частини першої статті 64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Зазначає, що за результатами розгляду дисциплінарної справи, стосовно позивача, комісія встановила неякісне та поверхневе відношення до виконання своїх обов`язків, що фактично призвели до уникнення відповідальності правопорушником та створили в нього нову свідомість стосовно безкарності за вчинені правопорушення. Фактично, своїми діями позивач створив ситуацію, коли знівелював роллю Держави у забезпеченні безпеки руху та життєдіяльності у навколишньому середовищі суспільства, що призвело до втрат Державного бюджету України, руйнуванню автошляхів України та анігіляції ролі Держави у забезпеченні безпеки населення.

Також, представник відповідача, зазначає що законодавством не встановлено строку на оформлення рішення суб`єкта призначення за наслідком розгляду подання дисциплінарної комісії. Відтак, твердження позивача, що строк ухвалення суб`єктом призначення рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення є таким, що не відповідає дійсності та не знаходить свого відображення ані в законодавчих актах, ані в процедурних/процесуальних документах.

З урахуванням наведеного представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.32-36).

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Суд звертає увагу, що заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи за участю представника Укртрасбезпеки не відповідає вимогам статті 167 КАС України, а тому не підлягало вирішенню по суті.

Відповідно до положень статей 257, 262 КАС України, суд розглянув адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 2 та пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що наказом Укртрасбезпеки від 06.11.2020 № 1778-к, ОСОБА_1 призначений на посаду головного спеціаліста відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Волинській області Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (а.с.9).

11.06.2021 позивач ознайомився з наказом голови Укртрансбезпеки від 08.06.2021 №131-Д про застосування дисциплінарного стягнення, яким ОСОБА_1 оголошено догану (а.с.12).

Як слідує з тексту даного наказу дисциплінарне провадження порушено суб`єктом призначення з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого позивачем дисциплінарного проступку (наказ Державної служби У країни з безпеки на транспорті від 27 квітня 2021 року № 84-Д «Про порушення дисциплінарного провадження»). Підставою для порушення вказаного дисциплінарного провадження є службова записка начальника Управління внутрішньої безпеки від 23 квітня 2021 року 35188/6.1/18-21. Під час розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ стосовно,- державних службовців; які займають посади державної служби категорій «Б» та «В» Державної служби України з безпеки на транспорті, дійшла висновку про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», у вигляді неналежного виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, вчинених через неналежне здійснення заходів державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, неякісне складання протоколів про адміністративні правопорушення, чим допущено порушення підпунктів 6, 7, 8 частини першої статті 8, пунктів 1, 2 частини першої статті 62 Закону України «Про державну службу», вимог положень пункту 12 Правил внутрішнього службового розпорядку для державних службовців Державної служби України з безпеки на транспорті, затверджених наказом Укртрансбезпеки від 01.07.2016 № 356 (зі змінами), а також пунктів 1, 2, 7 посадової інструкції головного спеціаліста відділу державного контролю та Нагляду за безпекою на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Волинській області, затвердженої 16.06.2020 Головою Укртрансбезпеки.

Не погоджуючись з вищевказаним наказом, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (далі - Закон № 889-VІІІ).

Згідно з частини 2 статті 5 цього Закону, відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №889-VIII, державний службовець зобов`язаний, серед іншого, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності врегульовано Законом України № 889-VІІІ, за змістом статті 61 якого обумовлено, що службова дисципліна забезпечується шляхом: 1) дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку; 2) формування керівником державної служби у підпорядкованих державних службовців високих професійних якостей, сумлінного ставлення до виконання своїх посадових обов`язків, поваги до прав і свобод людини і громадянина, їхньої честі та гідності, а також до держави, державних символів України; 3) поєднання керівниками усіх рівнів методів переконання, виховання і заохочення із заходами дисциплінарної відповідальності щодо підпорядкованих державних службовців; 4) поєднання повсякденної вимогливості керівників до підпорядкованих державних службовців з постійною турботою про них, виявленням поваги до їхньої честі та гідності, забезпеченням гуманізму та справедливості.

Частиною першою статті 64 Закону №889-VIII передбачена дисциплінарна відповідальність державного службовця за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше службової дисципліни у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно положень частини першої статті 65 Закону №889-VIII, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

В розумінні норм Закону №889-VIII дисциплінарним проступком є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необгрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Відповідно до частини третьої статті 65 Закону №889-VIII державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

Оскаржуваним наказом, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани, за порушення пункту 5 частини 2 статті 65 Закону України №889-VIII, а саме, за неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Статтею 66 Закону №889-VIII визначено види дисциплінарних стягнень, що можуть застосовуватися до державних службовців, серед яких: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до частини 3 статті 66 Закону №889-VIII у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Отже, дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

За приписами статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд звертає увагу, що застосування статті 66 Закону №889-VIII має бути здійснене із обов`язковим врахуванням принципу індивідуалізації покарання, що випливає із норм статей 67, 74 цього Закону.

Словосполучення «може бути оголошено догану» вказує на те, що при виборі виду стягнення, яке може бути застосоване у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби має виходити із того, що догана в даному випадку є видом найсуворішого стягнення, що застосовується до державного службовця.

При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю: КЗпП України, Законом №889-VIII, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.

У оскаржуваному наказі зазначено, про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», у вигляді неналежного виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, вчинених через неналежне здійснення заходів державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, неякісне складання протоколів про адміністративні правопорушення, чим допущено порушення підпунктів 6, 7, 8 частини першої статті 8, пунктів 1, 2 частини першої статті 62 Закону України «Про державну службу», вимог положень пункту 12 Правил внутрішнього службового розпорядку для державних службовців Державної служби України з безпеки на транспорті, затверджених наказом Укртрансбезпеки від 01.07.2016 № 356 (зі змінами), а також пунктів 1, 2, 7 посадової інструкції головного спеціаліста відділу державного контролю та Нагляду за безпекою на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Волинській області, затвердженої 16.06.2020 Головою Укртрансбезпеки.

Суд відзначає, що суб`єкт владних повноважень, обґрунтовуючи правильність свого рішення, має право посилатися в суді лише на ті підстави, які враховувалися ним при ухваленні оскаржуваного рішення.

Частиною першою статті 67 Закону №889-VIII передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Як передбачено нормами статті 69 Закону №889-VIII передбачено, що з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку стосовно державного службовця дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ здійснюється дисциплінарне провадження.

Відповідно до положень статті 73 Закону №889-VIII, з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Згідно частиною 3 зазначеної статті результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Судом встановлено, що в ході здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , комісією було встановлено, те що позивачем у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення від 20.07.2020 №0019750 не зазначено дати вчинення адміністративного правопорушення.

Дослідивши протокол про вчинення адміністративного правопорушення від 20.07.2020 №0019750 який наявний в матеріалах справи судом встановлено наступне.

20.07.2020 о 17:01 год. позивачем було проведено зупинку ТЗ Renault, д.р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом Kogel, д.р.н. НОМЕР_2 та на водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом, позивачем складено протокол про адміністративне правопорушення №0019750, про не виконання вимог щодо зупинки транспортного засобу, відповідальність за яке передбачена статті 122-2 КУпАП, від підпису та пояснень водій відмовився.

В подальшому Рожищенський районний суд Волинської області повернув протокол про адміністративне правопорушення від 20.07.2020 №0019750 на доопрацювання, що підтверджується постановою від 11.08.2020 у справі №167/862/20. Як зазначив Рошищенський районний суду Волинської області у вищезгаданій постанові підставою для повернення протоколу стало відсутність у ньому дати вчинення правопорушення.

В свою чергу, не зазначення позивачем дати вчинення правопорушення у протоколі від 20.07.2020 №0019750, слугувало підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення останньому догани.

Однак суд вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани, не відповідає характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Так, у протоколі про адміністративне правопорушення від 20.07.2020 №0019750 зазначено: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Відтак суд зазначає що у протоколі від 20.07.2020 №0019750 наявні усі необхідні реквізити, передбачені вимогами статті 256 КУпАП, а не зазначення у протоколі дату вчинення порушення, не може слугувати підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

Наказ про винесення догани та причини притягнення до дисциплінарної відповідальності повинні бути обґрунтованими з врахуванням факту порушення, вини працівника та негативних наслідків такого проступку для роботодавця, що в даному випадку відповідачем враховано не було.

Аналіз подання дисциплінарної комісії зумовлює висновок, що при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення комісія лише констатувала факт «неякісного складання протоколів про адміністративне правопорушення». Всі обов`язкові елементи складу вчиненого позивачем дисциплінарного проступку встановлені не були.

Суд звертає увагу на те, що не взято дисциплінарною комісією до уваги пояснення які надавались начальнику Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 05.05.2021 (а.с.14) та голові Укртрансбезпеки від 02.06.2021 (а.с.18) у яких позивач зазначав, що під час складання протоколу водій постійно морально тиснув, сперечався та відволікав від оформлення протоколу. Ця ситуація відбулась у кінці робочого дня, а тому можливо далася взнаки втома та нервове напруження.

Також, окремо суд звертає увагу на те, що під час дисциплінарного провадження стосовно позивача, комісією не взято до уваги попередню поведінку державного службовця, а саме наявність подяк за професійне виконання своїх посадових обов`язків, бездоганну сумлінну працю, високі досягнення у професійній діяльності, доброчесність і відданість своїй справі, а також позитивну характеристику позивача.

Також суд зазначає, що статтею 74 Закону №889-VIII регламентовані гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення. Так, зокрема, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Разом з тим, дисциплінарною комісією, без врахуванням вимог статті 74 Закону України № 889-VІІІ, якими чітко передбачено, що під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби, запропоновано керівникові розглянути питання про застосування щодо позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Відповідно до статті 77 Закону №889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

Судом встановлено, що подання Дисціплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» та «В» Укртрансбезпеки датовано 26.05.2021 за №392/ДК/21, про що зазначено в оскаржуваному наказі, проте сам наказ №131-Д про застосування дисциплінарного стягнення стосовно позивача прийнятий відповідачем 08.06.2021, тобто з порушенням статті 77 Закону №889-VIII.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності прийняття оскаржуваного наказу.

Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суду слід зважати на ефективність такого захисту.

Ця мета визначена в статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При вирішенні даної справи, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому з урахуванням вимог статті 245 КАС України з метою належного захисту прав позивача підлягають задоволенню шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування наказу Державної служби України з безпеки на транспорті №131-Д від 08.06.2021 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн. що підтверджується квитанції №0.0.2192685761.1 від 12.07.2021 (а.с.29), який зараховано до спеціального фонду державного бюджету України від 13.07.2021 (а.с.43).

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про державну службу», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті №131-Д від 08.06.2021 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1 .

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський