Рішення № 100039439, 27.09.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 вересня 2021 р. Справа №120/1329/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що наказом начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №6о/с від 18 січня 2021 року його відповідно до пункту 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції з посади помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Калинівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 19 січня 2021 року.

На думку позивача, звільнення його зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", тобто за власним бажанням, відбулось незаконно, адже у період його звільнення в Головному управлінні відбувались організаційно-штатні зміни, внаслідок яких його посада підлягала скороченню, про що його було повідомлено 22 грудня 2020 року.

Відтак, на думку позивача, належною підставою для його звільнення із займаної посади мав би бути пункт 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", тобто звільнення у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

При цьому, позивач вказав на те, що поданий ним рапорт про звільнення зі служби в Національній поліції був написаний ним під тиском, що також свідчить про незаконність його звільнення згідно з пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Вважаючи, що підстава його звільнення, викладена у наказі начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №6о/с від 18 січня 2021 року, є такою, що не відповідає чинному законодавству, тому слід змінити формулювання підстави його звільнення, вказавши у наказі причину звільнення з посиланням на пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а саме у зв`язку із скороченням штатів та проведенням організаційних заходів, у зв`язку із чим запис під №6 від 19 січня 2021 року, що міститься у його трудовій книжці, слід анулювати.

Ухвалою від 22 березня 2021 року відкрито провадження та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

08 квітня 2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що 08 грудня 2020 року наказом голови Національної поліції України №955 змінено структуру територіальних органів поліції. Іншим наказом голови Національної поліції України від 16 грудня 2020 року №983 затверджено організаційно-штатні зміни в структурі Національної поліції України. 22 грудня 2020 року позивача попереджено про можливе майбутнє звільнення із займаної посади відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України та пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів). При цьому, ОСОБА_1 мав виконувати службові обов`язки до 20 лютого 2021 року і лише після спливу такого строку вирішувалося б питання про його звільнення із займаної у зв`язку із скороченням посади, що він обіймав, проте лише за умови, якби він не погодився перед тим на одну із запропонованих посад.

При цьому, 05 січня 2021 року ОСОБА_1 запропоновано ряд вакантних посад, проте позивач того ж дня звернувся до керівника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області із рапортом, в якому просив звільнити його з 19 січня 2021 року зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", тобто за власним бажанням. Розглянувши поданий рапорт, начальник Головного управління Національної поліції у Вінницькій області наказом №6 о/с від 18 січня 2021 року звільнив позивача зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". Отже, формулювання саме такої підстави звільнення позивача зі служби обумовлене поданим ним рапортом про його звільнення, а відтак, на думку представника відповідача, ОСОБА_1 обгрунтовано звільнено зі служби в поліції саме на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Твердження позивача про те, що на нього чинився тиск та погрози звільнення через службову невідповідність не відповідають дійсності та не підтверджуються жодними доказами. На підставі викладеного представник відповідача вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

27 квітня 2021 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій додатково наведені аргументи для задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 07 листопада 2015 року по 19 січня 2021 року проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у Вінницькій області, про що свідчать записи в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 .

Наказом голови Національної поліції України №955 від 08 грудня 2020 року затверджено зміни до структури територіальних органів поліції, затвердженої наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року №1 (зі змінами).

Відповідно до наказу голови Національної поліції України №983 від 16 грудня 2020 року «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції у Вінницькій області» затверджено перелік змін у штатах Національної поліції, штати територіальних (відокремлених) підрозділів Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Наказ введено в дію з 01 січня 2021 року.

Згідно з наказом голови Національної поліції України №983 від 16 грудня 2020 року посада, яку обіймав позивач, підлягала скороченню.

22 грудня 2020 року ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення відповідно до пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» після спливу 2 місяців та за умови відсутності вакантних посад, що відповідають освітньо-кваліфікаційному рівню позивача та набутому ним фаху та у разі відмови від запропонованих посад.

05 січня 2021 року позивачеві запропоновано декілька вакантних посад, що підтверджується відповідним повідомленням, та не заперечується позивачем.

Проте, ОСОБА_1 05 січня 2021 року подав на ім`я начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області рапорт, у якому просив звільнити його з 19 січня 2021 року зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” (за власним бажанням).

Наказом начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №6о/с від 18 січня 2021 року ОСОБА_1 з 19 січня 2021 року звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” (за власним бажанням).

19 січня 2021 року до трудової книжки позивача внесено запис про його звільнення зі служби в поліції із значенням дати звільнення та наказу, на підставі якого його звільнено зі служби.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно з частиною 1 статті 60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у випадках: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Відтак, статтею 77 Закону №580-VIII передбачено вичерпний перелік підстав для звільнення поліцейського зі служби в поліції, зокрема, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, а також за власним бажанням.

Так, в ході судового розгляду установлено, що позивач 05 січня 2021 року звернувся до начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області із рапортом, у якому просив звільнити його зі служби в поліції згідно з пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням), вказавши при цьому бажану дату звільнення – 19 січня 2021 року.

Розглянувши поданий рапорт, начальник Головного управління Національної поліції у Вінницькій області наказом від 18 січня 2021 року звільнив позивача зі служби в поліції.

Отже, оскаржуваний наказ прийнято відповідачем за результатами розгляду рапорту позивача, що відповідає приписам статті 77 Закону №580-VIII.

При цьому, порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначається Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114).

Згідно з пунктом 68 Положення №114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов`язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов`язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо.

Отже, видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника поліції зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку, якщо таке прохання не міститься у рапорті про звільнення, є протиправним. Проте, у межах передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк. Такою домовленістю між сторонами (проханням), зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник поліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2019 року у справі №810/3376/16, від 20 грудня 2019 року у справі №826/375/17 та ряду інших.

Таким чином, оскільки в поданому позивачем 05 січня 2021 року рапорті ним зазначено конкретну дату, з якої бажав звільнитись, а відповідач своїм наказом задовольнив такий рапорт, тобто погодився звільнити ОСОБА_1 саме з 19 січня 2021 року, тому слід дійти висновку, що наказ про звільнення позивача зі служби видано із дотриманням наведених вище положень.

При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що такий рапорт ним написано під тиском, оскільки матеріали справи не містять відповідних звернень до керівництва або заяв, поданих в порядку Кримінального процесуального кодексу України, до органів поліції, прокуратури, тощо про застосування до нього відповідного психологічного або фізичного примусу з метою звільнення з роботи.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №804/117/17.

З приводу тверджень позивача про те, що на час видання оскаржуваного наказу (18 січня 2021 року) його посада була скорочена, а тому його можливо було звільнити зі служби лише на підставі пункту 4 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII, то суд враховує наступне.

Відповідно до частин 1 – 3 статті 68 Закону №580-VIII у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Отже, до закінчення двохмісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Судом встановлено, що відповідно до наказу голови Національної поліції України №983 від 16 грудня 2020 року посада, яку обіймав позивач, підлягала скороченню з 01 січня 2021 року.

У зв`язку із цим позивача 22 грудня 2020 року попереджено про наступне вивільнення відповідно до пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» після спливу 2 місяців та за умови відсутності вакантних посад, що відповідають освітньо-кваліфікаційному рівню позивача та набутому ним фаху та у разі відмови від запропонованих посад.

Слід звернути увагу на тому, що з вказаного попередження слідує, що позивачу повідомлено, що у разі подальшого перебування на цій посаді він буде звільнений із Національної поліції у зв`язку із скороченням посади у встановлені законодавством строки, тобто через два місяці. Зі змістом відповідного попередження позивача ознайомлено під підпис 22 грудня 2020 року.

Отже, відповідачем дотримано положень чинного законодавства щодо повідомлення позивача про скорочення посади, що він обіймає, та про майбутнє вивільнення за два місяці до такого звільнення.

Водночас, в подальшому позивачеві 05 січня 2021 року пропонувались наявні у відповідача вакантні посади, підтвердженням чого є відповідне повідомлення з переліком вакантних посад, однак, позивач відмовився від даної пропозиції, що останнім не заперечується, та вирішив звільнитись зі служби в поліції за власним бажанням, про що подав рапорт.

Отже, рапорт про звільнення зі служби в поліції позивачем подано до закінчення двохмісячного строку, по закінченні якого позивача можливо було б звільнити зі служби в поліції у разі неприйняття ним пропозиції однієї із запропонованих посад.

Проте, позивач скористався своїм правом на звільнення зі служби в поліції за власним бажанням, подавши відповідний рапорт до закінчення згаданого вище двохмісячного строку.

Відтак, відповідачем розглянуто поданий позивачем рапорт та звільнено його зі служби в поліції з тієї дати, на якій наполягав позивач.

При цьому, суд звертає увагу на тому, що введення в дію нових штатів територіальних (відокремлених) підрозділів Головних управлінь Національної поліції в областях саме з 01 січня 2021 року не зумовлює ліквідацію посад, які підлягають скороченню, а є лише засобом, що реалізує бажання або небажання особи, перевести його на іншу посаду.

До таких висновків суд дійшов з огляду на приписи частини 6 статті 68 Закону №580-VIII, згідно із якою поліцейський, посада якого була скорочена, до дня його призначення на іншу посаду в поліції або звільнення зі служби в поліції зобов`язаний виконувати обов`язки за останньою посадою, яку він займав, якщо керівник органу (закладу, установи) поліції не покладе на нього інші обов`язки.

Отже, згідно із наведеною нормою позивач продовжував виконувати службові обов`язки за посадою, що обіймав, та яка підлягала скороченню, до призначення його на іншу посаду.

Таким чином, введення в дію нових штатних розписів територіальних органів поліції, яке мало місце у період подання позивачем рапорту про звільнення зі служби, не впливає на рішення останнього про припинення публічної служби за власним бажанням.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених в ході судового розгляду обставин слід дійти висновку, що відповідач при виданні наказу №6о/с від 18 січня 2021 року діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для внесення змін до наказу в частині формулювання причин звільнення позивача та анулювання запису №6, що датований 19 січня 2021 року, у трудовій книжці позивача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог відсутні і підстави для відшкодування позивачеві понесених витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (місцезнаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Театральна, буд. 10; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108672)

Повний текст рішення складено 27.09.2021

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович