Рішення № 10003914, 18.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.10 р.                     Справа № 32/105пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Мацуха Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

у справі за позовом: Акціонерного банку „Український Бізнес Банк” м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мебельні технології” м. Донецьк

про визнання права власності на предмет іпотеки.

Позивач, Акціонерний банк „Український Бізнес Банк” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мебельні технології” м. Донецьк п?ро визнання права власності на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на необхідність визнання за ним, як заставодержателем, права власності на нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення загальною площею 444,7кв.м., розташоване за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, бул. Комсомольський, буд. 6 приміщення 65, ринковою вартістю (згідно звіту про оцінку) 1026812,00грн., з метою часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 69 від 08.08.08р. в розмірі 1013944,00грн. та будівлю кафе з надвірними побудовами загальною площею 727,30кв.м., розташовану за адресою: Донецька обл., м. Авдіївка, вул. Леніна, буд. 35, ринковою вартістю (згідно звіту про оцінку) 645115,00грн., з метою погашення заборгованості за кредитним договором №73 від 15.08.08р. в розмірі 632247,00грн.

Відповідач проти задоволення позову не заперечує та просить розглянути справу без його участі.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

08.08.08р. між Акціонерним банком „Український Бізнес Банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мебельні технології” був укладений кредитний договір № 69, відповідно до умов якого банк (позивач у справі) надає позичальнику (відповідачу у справі) у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі непоновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 2450000,00грн. за наявністю вільних грошових коштів на поповнення оборотних засобів, розрахунки з постачальниками та підрядниками, придбання товарів, обладнання, нерухомого майна на строк з 08.08.08р. по 05.08.2013р. зі сплатою 22% річних.

З метою забезпечення належного виконання умов вказаного вище кредитного договору між позивачем та відповідачем 08.08.08р. був укладений договір іпотеки, предметом якого є нежиле приміщення загальною площею 444,7кв.м., яке знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, бул. Комсомольський, буд. 6, приміщення 65 та належить останньому на праві власності.

15.08.08р. між Акціонерним банком „Український Бізнес Банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мебельні технології” був укладений кредитний договір № 73, відповідно до умов якого банк надає позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі непоновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 1295000,00грн. за наявністю вільних грошових коштів на поповнення оборотних засобів, розрахунки з постачальниками та підрядниками, придбання товарів, обладнання, нерухомого майна на строк з 15.08.08р. по 14.08.2013р. зі сплатою 22% річних.

Для забезпечення належного виконання кредитного договору № 73 між позивачем та відповідачем 15.08.08р. був укладений договір іпотеки, предметом якого є будівля кафе з надвірними побудовами загальною площею 727,30кв.м., розташована за адресою: Донецька область, м. Авдіївка, вул. Леніна, 35, яка належить останньому на праві власності.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначає позивач (та не заперечує відповідач), ТОВ „Мебельні технології” свої зобов’язання за договорами кредиту належним чином не виконало, внаслідок чого станом на 26.05.2010р. утворилась заборгованість за кредитним договором № 69 в загальній сумі 2773494,04грн. та за кредитним договором № 73 в загальній сумі 1444908,18грн.

Саме невиконання ТОВ „Мебельні технології ” умов кредитних договорів й стало підставою для звернення банку до суду з позовом про визнання права власності на майно, яке є предметом договорів іпотеки, укладених між сторонами у справі з метою забезпечення повернення кредиту, внаслідок зміни оціночної вартості предмету застави.

Оцінюючи доводи позивача, суд виходить з наступного.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України).

Як вказано вище, між позивачем та відповідачем був укладений договір іпотеки нежилого приміщення загальною площею 444,7кв.м., яке знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, бул. Комсомольський, буд. 6, приміщення 65 та договір іпотеки будівлі кафе з надвірними побудовами загальною площею 727,30кв.м., розташованої за адресою: Донецька область, м. Авдіївка, вул. Леніна, 35.

У випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем умов договору кредиту іпотекодержатель (банк) має право отримати задоволення за рахунок заставленого майна (п. 1.1. договорів іпотеки).

Також, згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Крім того, ч. 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку” передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивачем на адресу відповідача надсилались претензії на суму заборгованості. Однак, вимога позивача щодо сплати боргу відповідачем, який виник за кредитними договорами, залишилась останнім без задоволення.

Статтею 37 Закону України „Про іпотеку”, визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Пунктом 5.5.1. договорів іпотеки встановлено, що у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги банку про усунення порушених зобов’язань за цим або кредитним договорами у встановлений строк, такі вимоги задовольняються за рахунок предмету іпотеки.

Зазначене застереження, в силу ст. 23 Закону України „Про іпотеку”, є підставою для виникнення у банку права власності на заставлене майно.

Згідно звітів про оцінку ринкової вартості нерухомого майна, наданих Суб’єктом оціночної діяльності Максімовим Вадимом Володимировичем, ринкова вартість нежилого приміщення загальною площею 444,7кв.м., розташованого по бул. Комсомольському, буд. 6, приміщення 65 у м. Маріуполі, складає 1026812,00грн. з урахуванням ПДВ, а будівлі кафе з надвірними побудовами загальною площею 727,30кв.м., розташованої по вул. Леніна, буд. 35 у м. Авдіївка – 645115,00грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          Керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -          

ВИРІШИВ:

За?довольнити позовні вимоги Акціонерного банку „Український Бізнес Банк” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мебельні технології” м. Донецьк про визнання права власності на предмет іпотеки.

Визнати за Акціонерним банком „Український Бізнес Банк” (83055, м. Донецьк, вул. Артема, 125; ЄДРПОУ 19388768) право власності на нерухоме майно – нежиле приміщення загальною площею 444,7кв.м., розташоване за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, бул. Комсомольський, буд. 6 приміщення 65, ринковою вартістю 1026812,00грн.

Визнати за Акціонерним банком „Український Бізнес Банк” (83055, м. Донецьк, вул. Артема, 125; ЄДРПОУ 19388768) право власності на нерухоме майно – будівлю кафе з надвірними побудовами загальною площею 727,30кв.м., розташовану за адресою: Донецька обл., м. Авдіївка, вул. Леніна, буд. 35, ринковою вартістю 645115,00грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мебельні технології” (83016, м. Донецьк, вул. Кірова, 26; ЄДРПОУ 30536695) на користь Акціонерного банку „Український Бізнес Банк” (83055, м. Донецьк, вул. Артема, 125; ЄДРПОУ 19388768) витрати з державного мита в сумі 16719,27грн. та 236,00грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повний текст рішення підписаний 18.06.2010р.

Рішення набирає законної сили 29.06.2010р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

          Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя