Рішення № 100038107, 30.09.2021, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/387/21

провадження № 2/631/508/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року смт Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Пархоменко І. О.,

при секретарі - Бондаренко І. М.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕС.АЙ» про стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕС.АЙ» про стягнення страхового відшкодування. В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

11 травня 2020 року ОСОБА_3 , керуючи автомобілем DAIHATSU-MATERIA, державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вул. Валентинівської та Гвардійців Широнінців в м. Харкові, повертаючи ліворуч на зелений сигнал основного світлофора, не дав дорогу автомобілю «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку прямо та скоїв з ним зіткнення, від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Московського районного суду м. Харкова від 17 липня 2020 року у справі № 643/8276/20 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля DAIHATSU-MATERIA, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай». Згідно з Полісом №100042830 розмір страхової суми на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, складає 100000,00 грн. На виконання вимог ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-IV позивачем було повідомлено відповідача про страховий випадок. Керуючись ст. 35 зазначеного Закону України ОСОБА_1 подав до ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕС.АЙ» заяву про страхове відшкодування у усіма документами. Жодних відповідей або повідомлень від відповідача не надійшло. Позивач повторно звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» з питанням відшкодування шкоди, надавши усі необхідні документи, зокрема Договір купівлі-продажу транспортного засобу «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , від 06.07.2018 та свідоцтво про реєстрацію «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_3 , та отримав листа за вих №51-0556 від 26.01.2021 про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування за Полісом №100042830, про що начебто раніше повідомлялось листом за вих №51-5076 від 21.08.2020 року. Вважає, що відповідач безпідставно відмовив у виплаті страхового відшкодування, чим порушив вимоги ст. ст. 22.1, 33, 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Просив стягнути страхове відшкодування в сумі 100 000 грн. Також, діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, а саме, затягування відповідачем процесу виплати відшкодування на ремонт транспортного засобу, порушення зобов`язань за договором страхування, спричинило душевні хвилювання, звертання в різні інстанції, необхідність термінового пошуку великої суми коштів для здійснення ремонту авто. На підставі ч. 3 ст. 386, п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

Відповідач ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕС.АЙ» позов не визнав. Через канцелярію суду 06.07.2021 за вхідним № 3751 представник відповідача Коваленко Ю. Ю. надав відзив на позовну заяву де зазначено, що 18 травня 2020 року ОСОБА_1 надав заяву про страхове відшкодування, проте на порушення вимог п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не долучив документи, які потерпіла чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, зобов`язана надати разом з заявою про страхове відшкодування. 15.07.2020 року та 11.08.2020 року Відповідач звертався до Позивача із проханням надати документи, що підтверджують його право на отримання страхового відшкодування. Позивач надав до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.»: копію Договору купівлі-продажу транспортного засобу (на польській мові), копію Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу в Республіці Польща № НОМЕР_4 та копію Транспортної карти № НОМЕР_5 . Проте, на думку відповідача, жоден із наданих документів не підтверджує право власності ОСОБА_1 на автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», номерний знак НОМЕР_2 , та не посвідчує безпосередньо його право на отримання страхового відшкодування. Оскільки на території України документом що посвідчує право власності на автомобіль є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу державного зразка, що видається на підставі Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року (з відповідними змінами) № 1388, а документами, які згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» посвідчують право заявника на отримання страхового відшкодування, а саме: довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину, то Позивач не надав жодного із перелічених документів. За результатом розгляду Заяви про страхове відшкодування від Позивача (та доданих до неї документів), з урахуванням вимог Закону, ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» прийняло рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування на користь заявника та направило на його поштову адресу Лист вих. № 51-5076 від 21.08.2020 року. Щодо відшкодування моральної шкоди зазначено наступне. В результаті ДТП пошкоджено транспортний засіб «VOLKSWAGEN PASSAT», а тому Відповідач виключно на умовах встановлених спеціальним Законом виплачує страхове відшкодування особі, яка має право на отримання такого відшкодування, за пошкодження вказаного транспортного засобу. Відшкодування моральної шкоди передбачено Законом лише у випадку спричинення шкоди життю та здоров`ю потерпілого (стаття 26-1 та 27 Закону). Факт спричинення шкоди життю та здоров`ю Позивача нічим не встановлено. Просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 28 квітня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у справі.

Позивач у судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про день та час слухання справи, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, або розгляду справи за його відсутності не надав.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

11 травня 2020 року ОСОБА_3 , керуючи автомобілем DAIHATSU-MATERIA, державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вул. Валентинівської та Гвардійців Широнінців в м. Харкові, повертаючи ліворуч на зелений сигнал основного світлофора, не дав дорогу автомобілю «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку прямо та скоїв з ним зіткнення, від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 17 липня 2020 року у справі № 643/8276/20 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Дані обставини сторонами не оспорювались.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля DAIHATSU-MATERIA, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», код ЄДРПОУ 32404600, відповідно до договору страхування Поліс №100042830 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Розмір страхової суми на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, складає 100000,00 грн.

Позивачем 18.05.2020 було направлено заяву про страхове відшкодування, відповідно до якої просить оцінити та відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП, яка сталася 10 травня 2020 року за участю ТЗ винної особи Daihatsu Materia з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 цивільно-правову відповідальність якого застраховано за договором (полісом) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 100042830 від 03 липня 2019 року. Також, просить відшкодувати витрати пов`язані з пошкодженням майна Volkswagen Passat RP81166.

15.07.2020 за вихідним № 51-4164 та 11.08.2020 за вихідним № 51-4802 ТОВАРИСТВОМ З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕС.АЙ» скеровано ОСОБА_1 листи з проханням надати документи, що підтверджують його право на отримання страхового відшкодування.

На підтвердження права на отримання страхового відшкодування позивач надав Договір купівлі-продажу( польською мовою) транспортного засобу "Volkswagen Passat", держаний номер RP81166 від 06.07.2018 та свідоцтво № НОМЕР_4 про реєстрацію "Volkswagen Passat" державний номер НОМЕР_3 .

21.08.2020 ТОВАРИСТВОМ З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕС.АЙ» за вихідним № 51-5076 надана відмова у отриманні страхового відшкодування, мотивована тим, що договір купівлі-продажу (польською мовою) транспортного засобу «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 від 06.07.2018 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 , видане у Республіці Польща не є документами які належним чином підтверджують право власності Заявника на транспортний засіб «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , оскільки на території України таким документом є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу державного зразка, а тому у ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕС.АЙ» відсутні правові підстави щодо розгляду звернення.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування'', цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Судом встановлено, та дані обставини не заперечується сторонами, що цивільна правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована ТОВАРИСТВОМ З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕС.АЙ» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів № 100042830 від 02.07.2019.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-IV, далі Закон).

За приписами ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо- транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 33 цього Закону України визначені дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати)

На виконання вимоги ст. 33 Закону України позивачем було повідомлено відповідача про страховий випадок.

Відповідно до п. п. 35.1, 35.2 ст. 35 Закону України для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. До заяви додаються, зокрема, документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну.

Позивачем, на виконання п. 35.2 ст. 35 Закону, надано до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.»: копію Договору купівлі-продажу транспортного засобу (на польській мові), копію Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу в Республіці Польща № НОМЕР_4 та копію Транспортної карти № НОМЕР_5 .

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний, зокрема: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно зі ст. 32 Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує: шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону; шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, заподіяну життю та здоров`ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про страхування"; шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, заподіяну при використанні забезпеченого транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіційних змаганнях; шкоду, яка прямо чи опосередковано викликана чи якій сприяли іонізуюча радіація, викликане довільним ядерним паливом радіоактивне отруєння, радіоактивна, токсична, вибухова чи в іншому відношенні небезпечна властивість довільної вибухової ядерної сполуки чи її ядерного компонента; шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу; шкоду, заподіяну пошкодженням або знищенням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів з коштовних металів, коштовного та напівкоштовного каміння, біжутерії, предметів релігійного культу, картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів, різного роду документів, філателістичних, нумізматичних та інших колекцій; шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона відбулася внаслідок масових заворушень і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, терористичних актів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов`язаної з цією пригодою; шкоду, заподіяну життю та здоров`ю водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди;

Із аналізу наведених норм спеціального Закону можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у ст. ст. 32, 37 Закону, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Щодо твердження відповідача стосовно не підтвердження позивачем права на отримання страхового відшкодування суд зазначає таке.

Пунктом 13 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року роз`яснено, що, враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1. Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб).

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно, до яких належить, зокрема, право володіння.

Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує. Отже, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

За ст. 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.

Тобто, якщо порушення речового права на чуже майно з вини третіх осіб завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі ст. 396 ЦК України.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Згідно з пунктом 2.2 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту користування ним на достатній правовій підставі, відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183 цс 14.

Верховний Суд у своїх постановах від 20 травня 2019 року у справі № 521/8965/16-ц, від 03 квітня 2018 року у справі № 553/3281/14-ц не вбачає підстав для відступу від вказаного висновку.

З огляду на викладене, ураховуючи що позивач керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , за наявності документів, передбачених пунктом 2.2 Правил дорожнього руху, спростування зазначеного матеріали справи не містять, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 є особою яка має право на отримання страхового відшкодування від ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕС.АЙ»

Проте, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕС.АЙ» про стягнення страхового відшкодування має бути відмовлено виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступник) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За Полісом №100042830 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів власника автомобіля DAIHATSU-MATERIA, державний номерний знак НОМЕР_1 розмір страхової суми на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, складає 100000,00 грн.

Згідно з пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених устатті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Тобто, для отримання позивачем страхового відшкодування необхідно визначити розмір страхової виплати. Сума у 100000,00 грн, що визначена Полісом №100042830 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів власника автомобіля DAIHATSU-MATERIA, державний номерний знак НОМЕР_1 є максимальною сумою, що може бути виплачена відповідачем і виплачується не у будь-якому випадку, а у разі співпадіння з розміром страхової виплати потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі змістом ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Позивачем не надано жодних доказів у підтвердження розміру збитку, що підлягає відшкодуванню відповідачем. З клопотанням про призначення судової товарознавчої експертизи щодо оцінки пошкодженого автомобіля ані позивач, ані його представник до суду не звертались, висновків експерта, складених на замовлення позивача, до матеріалів справи не долучали.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження розміру страхового відшкодування у задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування у розмірі 100000 грн має бути відмовлено за недоведеністю.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає таке.

За ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб». Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За приписами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди у зв`язку з порушенням зобов`язання відповідачем є похідними від вимог про стягнення страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу. Оскільки вимог про стягнення страхового відшкодування у розмірі 100000 грн задоволенню не підлягають, у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди також має бути відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 386, 395, 396, 611, 990, 1166, 1187 ЦК України, ст. ст. 2, 6, 22, 32, 33, 35, 36, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 3, 4, 12, 13, 76, 81, 82, 141, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕС.АЙ» про стягнення страхового відшкодування відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення буде складено 01 жовтня 2021 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Відповідач:ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕС.АЙ», місцезнаходження: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32404600.

Суддя І. О. Пархоменко