Вирок № 100037659, 16.09.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/433/2021

Справа № 428/1699/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретарів судового засідання: Бендюкової А.Г., Казюк Л.Г., Ляленка М.В,

прокурорів: Савчук М.В., Паталахи А.В.,

неповнолітнього

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого ОСОБА_5,

захисника: Христенка М.С.,

обвинуваченого: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Сєвєродонецька кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130370001962 від 29.12.2020 року, у відношенні:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецька Луганської області, громадянина України, українця, з середньою технічною освітою, який працює ТОВ «Приват-Трейд» експедитором, який не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2020 року приблизно о 14.50 годині у світлий час доби, за відсутністю атмосферних опадів, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 21043» номерний знак НОМЕР_1 », рухався зі швидкістю близько 30-40 км\год., по правому краю проїжджої частини дороги вулиці Гагаріна м. Сєвєродонецька Луганської області. Наближаючись до пішохідного переходу розташованому напроти ЗСШ № 16 та ЗСШ № 4 в районі будинку № 86 вул. Гагаріна м. Сєвєродонецька, обладнаного відповідними знаками дорожнього руху та дорожньою розміткою пішохідний перехід, діючи у супереч до вимог пунктів 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху, згідно яких: п. 12.3 Правил дорожнього руху «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. п. 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека». В цей час неповнолітній пішохід ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 середнім спокійним темпом переходив проїжджу частину по пішохідному переходу, розташованому в районі будинку № 86 вул. Гагаріна м. Сєвєродонецька, з право наліво відносно напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2 . Водій ОСОБА_2 , легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, не реагуючи на зміни дорожньої обстановки, яка розвивалась, але маючи об`єктивну можливість завчасно виявити неповнолітнього пішохода - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який наближався до смуги його руху, вчасно не прийняв заходи до зменшення швидкості свого руху аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого правою бічною частиною керованого ним автомобіля скоїв наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В наслідок дорожньо-транспортної пригоди неповнолітньому пішоходу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелома середньої третини лівої великогомілкової кістки зі зміщенням, закритого уламкового перелому середньої третини малогомілкової кістки зі зміщенням, які згідно висновку експерта утворились від дії тупого предмету, предметів, можливо при ударах о виступаючі частини легкового автомобіля в момент дорожньо-транспортної пригоди; за давністю, згідно з медичною документацією, могли утворитися 28.12.2020 року та відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, так як для зрощення перелому необхідний строк більш ніж 21 день.

Згідно висновку експерта дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних подій:

1. В даній дорожній ситуації, водію автомобіля «ВАЗ 21043» слід було керуватися технічними вимогами пунктів 1.7, 12.3, 12.8 (б) Правил дорожнього руху.

Аналіз дій пішохода не вимагає спеціальних знань в області судової автотехнічної експертизи і може бути виконаний безпосередньо органами суду (слідства) відповідно до вимог розділу 4 Правил дорожнього руху.

2. З технічної точки зору, умова наявності у водія автомобілю «ВАЗ 21043» технічної можливості запобігти наїзду на пішохода, визначається його діями відповідно до технічних вимог пунктів 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху, для чого не було перешкод технічного характеру.

3. З технічної точки зору, дії водія автомобіля «ВАЗ 21043» невідповідні технічним вимогам пунктів 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху, знаходилися у причинному зв`язку із ДТП.

Аналіз дій пішохода не вимагає спеціальних знань в області судової автотехнічної експертизи і може бути виконаний безпосередньо органами суду (слідства) відповідно до вимог розділу 4 Правил дорожнього руху.

Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України - порушення Правил безпеки дорожнього руху, а саме пункту 12.3, 18.1 Правил Дорожнього руху України, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав частково та пояснив, що 28.12.2020 року приблизно о 15 годині він рухався на транспортному засобі ВАЗ 21043 по правому краю проїжджої частини вул. Гагаріна, в районі СЗШ № 4 та СЗШ №16 м. Сєвєродонецька зі швидкістю 30 км/год, видимість була гарна, дорога була слизькою із залишками снігу. В цей час потерпілий різко вибіг з боку СЗШ № 16 в бік СЗШ № 4 на проїжджу частини, при цьому він був одягнутий у темний одяг, через що він не міг вчасно відреагувати. Потерпілого він побачив приблизно за 1 метр до зіткнення. Він сконтактував з потерпілим лобовим склом та правим дзеркалом. Після наїзду на потерпілого він відразу почав гальмувати та зупинився приблизно через 4 метри. Саме ДТП сталося не на пішохідному переході, а поряд з ним. Його водійський стаж з 18 років, має водійське посвідчення категорії Б, раніше до адміністративної відповідальності за порушення він не притягався. В день ДТП алкогольних напоїв він не вживав, їхав на роботу, ніяких пасажирів в транспортному засобі не було, під час руху його ніхто не відволікав. Після ДТП він відразу викликав швидку допомогу та поліцію, витер кров потерпілому, поклав дитину на заднє сидіння автомобіля. Коли дитина перебувала у медичному закладі, він дзвонив батьку потерпілого, який сказав, що поки нічого не потрібно. Потім потерпілий почав озвучувати занадто великі суми для відшкодування шкоди, він надав матеріальну допомогу в розмірі 5 тис. грн. У лікарні він не відвідував потерпілого, через те, що у відділенні був карантин у зв`язку з короновірусом. Вину визнає частково, оскільки вважає, що ДТП сталася також і з вини потерпілого, який раптово вискочив на дорогу. Цивільний позов в частині моральної шкоди не визнає. Його робота пов`язана з керуванням транспортним засобом, він працює експедитором.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що 28.12.2020 року приблизно о 15 годині, він переходив вул. Гагаріна в районі буд. 86 з середньої швидкістю кроку по пішохідному переходу від ЗСШ № 16 в бік ЗСШ № 4. Перед тим, як переходити дорогу він переконався у відсутності транспортних засобів. Він був одягнутий у джинси, темну куртку та шапку синього кольору. Світло відбивної стрічки на його одязі не було. Пішохідний перехід був не в дуже нормальному стані, краска була підтерта, пішохідний перехід не був позначений додатковими знаками. Коли він переходив дорогу, його збив транспортний засіб - ВАЗ 21043 червоного кольору. Після ДТП ОСОБА_2 взяв його на руки та поклав його на заднє сидіння свого автомобіля. Через деякий час приїхала швидка допомога та медики госпіталізували його до лікарні. На даний час він відчуває дискомфорт від отриманих травм, його лікування ще не закінчено. Коли він перебував у лікарні ОСОБА_2 до нього не приходив, матеріальної допомоги не надавав. Цивільний позов підтримує у повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні законний представник потерпілого ОСОБА_5 пояснив, що він є батьком потерпілого. 28.12.2020 року приблизно о 15 годині до нього зателефонувала дружина та повідомила, що їх сина збив автомобіль. Коли він приїхав на місце ДТП, то побачив транспортний засіб ВАЗ 21043 червоного кольору, який був пошкоджений, а син вже перебував в кареті швидкої допомоги та медики надавали йому першу допомогу. Він звертався до ОСОБА_2 за матеріальною допомогою на лікування сина, але той повідомив, що коштів у нього немає та він не має можливості їм допомогти. Через деякий час ОСОБА_2 перерахував грошові кошти в розмірі 5 тис. грн. Коли були потрібні великі кошти на лікування дитини, він казав, що коштів у нього немає. Сину було проведено операція носу, а також встановлено шпицю на ногу. На даний час сину потрібна операція по видаленню шпиці та пластини. До ДТП стан здоров`я дитини був нормальний, син відвідував секції, але після ДТП він їх не відвідує, через стан здоров`я. Моральну шкоду він обґрунтовує необхідністю подальшого лікування. Всі свої збереження він вимушений був витратити на лікування дитини. Підтримує обґрунтування шкоди, зазначене у позові та просить задовольнити цивільний позов у повному обсязі.

На підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, стороною обвинувачення надані наступні докази, які були судом досліджені, оголошені та перевірені на предмет їх достовірності в судовому засіданні.

Так, відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.12.2020 року та ілюстрованої фототаблиці та схемою до вказаного протоколу, слідчий Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області Околотенко О.С., в присутності понятих, провів огляд місця події, яким є місце ДТП, яке знаходиться в районі буд. 86 по вул. Гагаріна м. Сєвєродонецька на проїжджій частині між СЗШ №4 та СЗШ №16, на пішохідному переході позначеному дорожньою розміткою та знаками 5.35.1 ПДР. Вид дорожнього покриття- асфальтобетонне, для двох напрямків, ширина 7,15. На проїжджій частині нанесені розмітки пішохідного переходу. Місце пригоди знаходиться у зоні дії дорожніх знаків, встановлених по ходу огляду: знак 5,35.1 до пішохідного переходу, у зустрічному напрямку знак 1,33, 100 м. Видимість на даній ділянці дороги не обмежена. Положення транспортних засобів на місці пригоди: автомобіль ВАЗ 21043 червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , розташований на відстані 1 ,2 м. від правого узбіччя на відстані 35 см. від опори № 1 поруч з пішохідним переходом. На транспортному засобі розбито лобове скло, пошкоджене праве дзеркало заднього виду, деформоване переднє праве крило. Також на місці ДТП виявлено осколки скла, з 14 м. 10 см. у напрямку руху автомобіля. На правій частині узбіччя на відстані 14.10 м. від опори № 1 виявлені плями бурого кольору (т. 1, а.п. 82-92)

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 867 від 28.12.2020 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був оглянутий 28.12.2020 року о 18 годині 42 хвилини лікарем КНП СМБЛ СМР ВНКЦЕМД ОСОБА_7 , висновок - ознак алкогольного сп`яніння не виявлено (т. 1, а.п. 111)

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 85 від 16.02.2021 року, при експертизі гр. ОСОБА_1 був виявлений рубець спинки та крила носа. В лікарні йому встановлено діагноз: Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Забійна рана носа. Закритий перелом середньої третини лівої великогомілкової кістки зі зміщенням. Закритий уламковий перелом середньої третини малогомілкової кістки зі зміщенням. Закритий перелом кісток носа. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмету, предметів, можливо при ударах о виступаючі частини легкового автомобіля в момент дорожньо-транспортної пригоди. По давності, згідно медичної документації, могли утворитись 28.12.2020 року. За ступенем тяжкості відносяться: закритий перелом середньої третини лівої великогомілкової кістки зі зміщенням, закритий уламковий перелом середньої третини малогомілкової кістки зі зміщенням - до категорії середнього ступеня тяжкості, так як для зрощення перелому необхідний строк більш ніж 21 день; інші ушкодження - до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Виявлений при експертизі ОСОБА_1 рубець в ділянці носа утворився внаслідок загоєння ймовірно забійної рани, в строк 28.12.2020 року, за своїми ознаками є непоправним. Ступень тяжкості даного ушкодження може бути змінена, якщо судом буде визнане таким, що знівечило обличчя (т.1, а.п.112-116).

Відповідно до висновку судової експертизи дослідження технічного стану транспортних засобів № СЕ-19/113-21/443-ІТ від 25.01.2021 року, на момент експертного огляду автомобіля ВАЗ 2104 р/н НОМЕР_1 , робоча гальмівна система знаходились в працездатному стані. Поставлене питання позбавлене логічного сенсу, оскільки на момент експертного огляду автомобіля ВАЗ 2104 р/н НОМЕР_1 робоча гальмівна система знаходилась в працездатному стані (т.1, а.п.118-122 )

Згідно висновку судової експертизи дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортних подій № СЕ-19/113-21/1869-ІТ від 19.02.2021 року, В даній дорожній ситуації, водію автомобіля «ВАЗ 21043», слід було керуватися технічними вимогами пунктів 1.7, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху. Аналіз дій пішохода не вимагає спеціальних знань в області судової автотехнічної експертизи і може бути виконаний безпосередньо органами суду (слідства) відповідно до вимог розділу 4 Правил дорожнього руху. З технічної точки зору, умова наявності у водія автомобілю «ВАЗ 21043» технічної можливості запобігти наїзду на пішохода, визначається його діями відповідно до технічних вимог пунктів 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху, для чого не було перешкод технічного характеру. З технічної точки зору, дії водія автомобіля «ВАЗ 21043», невідповідні технічним вимогам пунктів 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху, знаходилися у причинному зв`язку із ДТП. (т. 1, а.п. 124-126)

Відповідно до висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/113-21/434-ІТ від 29.01.2021 року, з технічної точки зору автомобіль ВАЗ 2104, р/н НОМЕР_1 , при наїзді на пішохода контактував з ним передньою правою бічною та передньою частиною, а саме крилом переднього правого колеса, правим дзеркалом заднього виду та склом переднього (лобового) вікна (т.1, а.п.128-131).

Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 3726, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на лікуванні у стаціонарі ортопедо-травматолоігчного відділення у період часу з 28.12.2020 року по 05.02.2021 року з діагнозом забійна рана носу, закритий перелом с/3 лівої великогомілкової кітки зі зміщенням. Закритий уламковий перелом с/3 малогомілкової кістки зі зміщенням.( т.1, а.п. 105)

Згідно довідки від 28.12.2020 року, ОСОБА_1 оглянутий лікарем ВНЦЕМД та йому поставлено діагноз політравма, ЗЧМТ, закритий осколковий перелом лівої гомілки зі зміщенням Садна обличчя, обох кісток рук (т. 1, а.п. 106)

Оцінюючи надані докази з точки зору належності та допустимості суд виходить з наступного.

Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20.10.2011р. визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Згідно із ст.92 КПК України на сторону обвинувачення покладається обов`язок доказування не лише обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, а й обов`язок доказування належності та допустимості представлених доказів.

Суд зауважує, що наданий державним обвинуваченням в якості доказу витяг з ЄРДР про внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення не може бути доказом вини особи у вчиненні злочину.

Так, реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у Положенні про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та, згідно з частиною 2 статті 84 КПК України, витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 761/28347/15-к (провадження № 51-500 км 18).

Оцінюючи надані стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_2 , відповідно до ст. 84 КПК України, суд виходить з того, що доказами у кримінальному провадженні є лише показання, речові докази, документи, висновки експертів. При цьому, не усі документи є доказами, але ті, які містять фактичні дані щодо наявності чи відсутності певних фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Дані обставини свідчать, що надані стороною обвинувачення документи, зокрема, постанова про створення слідчої групи, постанова про призначення групи прокурорів, постанови про призначення експертиз, є лише процесуальними рішеннями, які вирішують певні процедури питання досудового розслідування, встановлюють чи визначають певні процесуальні статуси, або їх затверджують.

Всі інші вищеперелічені докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Часткове визнання ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, суд розцінює як обрану обвинуваченим позицію свого захисту. Проте, така позиція обвинуваченого повністю спростовується поясненнями потерпілого ОСОБА_1 , сумнівів у правдивості яких суд не має, оскільки вони послідовні, логічні та узгоджуються між собою та з іншими письмовими доказами кримінального провадження, дослідженими судом, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.12.2020 року та ілюстрованою таблицею до вказаного протоколу від 28.12.2020 року; висновком судово-медичної експертизи № 85 від 16.02.2021 року; висновком судової експертизи дослідження технічного стану транспортних засобів № СЕ-19/113-21/443-ІТ від 25.01.2021 року, висновком судової експертизи дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної події № СЕ-19/113-21/1869 ІТ від 19.02.2021 року; висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/113-21/434-ІТ від 29.01.2021 року.

Разом з тим, версія обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що ДТП сталася не на пішохідному переході, спростовується висновком судової експертизи дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних подій № СЕ-19/113-21/1869-ІТ від 19.02.2021 року, який, зважаючи на обставини встановлені під час судового розгляду, суд вважає достатнім та достовірним по відношенню до інших доказів у провадженні, а отже може вважатися допустимим та належним доказом.

Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.

На думку суду, у даному кримінальному провадженні зібрано достатня кількість доказів на підтвердження вину ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та вбачає в діях ОСОБА_6 наявність складу кримінального правопорушення.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України - як порушення Правил безпеки дорожнього руху, а саме пункту 12.3, 18.1 Правил Дорожнього руху України, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий в порядку ст. 89 КК України, за місцем поживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря-нарколога та на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, працює у ТОВ «Приват-Трейд» експедитором, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, вину визнав частково.

Обставиною, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, судом не встановленою

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого злочину, його наслідків, особи обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді обмеження волі.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 обов`язки у відповідності з п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.

З урахуванням конкретних обставин справи, а саме, що наїзд на потерпілого обвинуваченим був скоєний на пішохідному переході, обладнаному відповідними знаками дорожнього руху та дорожньою розміткою 1.14.1 «Пішохідний перехід», діючи всупереч до вимог пунктів 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, в результаті дорожньо-транспортної пригоди неповнолітньому потерпілому спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, суд вважає за необхідне при призначенні покарання ОСОБА_2 , крім основного покарання, застосувати також покарання додаткове - у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не обирався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Що стосується заявленого цивільного позову ОСОБА_5 , поданого в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, суд виходить з наступного.

Так, цивільний позивач ОСОБА_5 , в рамках даного кримінального провадження, звернувся з цивільним позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 спричинену неповнолітньому ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 27 935 грн. 44 коп.

Обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги в частині моральної шкоди не визнав.

Представник цивільного відповідача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» Пащенко І.О. до суду надала відзив на цивільний позов, в якому посилається на те, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» в особі Харківської обласної дирекції HACK «ОРАНТА» відповідно до полісу АР/7160013 від 13.01.2020 року. Забезпеченим транспортним засобом відповідно до полісу є автомобіль ВАЗ 21043, державний номер НОМЕР_1 . Відповідно до полісу встановлено страхову суму (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю в розмірі 260 000 (двісті шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) 130 000 (сто тридцять тисяч) гривень 00 копійок, встановлено франшизу в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок. Заяву про страхове відшкодування потерпілим не подано. Відповідно до змісту позовної заяви позивачем не зазначено яким чином відповідачем HACK «ОРАНТА» були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду. Позовні вимоги позивача в частині стягнення з HACK «ОРАНТА» на його користь в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаною з лікуванням потерпілого в заявленому обсязі є необґрунтованими, відповідно такими, що не можуть бути задоволені рішенням суду в повному обсязі виходячи з наступного. Між позивачем та HACK «ОРАНТА» склалися відносини не з відшкодування завданої йому майнової шкоди, а з виплати страхового відшкодування, які врегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і який має пріоритет у застосуванні до вказаних правовідносин. На відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позивачем в обґрунтування понесених витрат за період лікування надано копії чеків, однак, в зв`язку з відсутністю документального підтвердження відповідним закладом охорони здоров`я необхідності придбання зазначених у наданих чеках медичних препаратів, неможливо встановити необхідність придбання цих медичних препаратів для лікування потерпілого в заявленому обсязі, оскільки копії чеків свідчать про придбання, у тому числі наступного: кодак батарейки, трубка ендотрахеальна, зонд шлунковий; станок одноразовий, мінеральна вода, бахіли... Крім того, не можуть бути віднесені до сум, що підлягають відшкодуванню згідно ст.ст. 22, 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», придбання пального та продуктів харчування. Таким чином, заявлена до стягнення сума в розмірі 27 935 (двадцять сім тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) гривень 44 копійки в рахунок відшкодування понесених витрат на лікування дитини не підтверджена належними, допустимими та достовірними доказами, а тому є такою, що не може бути задоволена рішенням суду в повному обсязі.

Крім того, представник цивільного відповідача Пащенко І.О. до суду надала заяву про розгляд даного кримінального провадження за її відсутності.

Вирішуючи цивільний позов, суд виходить з наступного.

Згідно з ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з ст.1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадку, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При цьому, відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники наземних транспортних засобів зобов`язані застрахувати цивільно-правову відповідальність з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Потерпілим за цим Законом (п.1.3 ст.1) є юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Відповідно до ст.6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п.22.1 ст.22 Закону).

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (п.23.1. ст.23 Закону).

Відповідно до п.24.1 ст.24 Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Відповідно до ст. 26-1 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно постанови від 19 червня 2019 року у справі №465/4621/16-к, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому, врегульовано ст. 26-1 Закону України №1961-IV, згідно з якою, зокрема, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Як вже встановлено судом, 28.12.2021 року о 14 годині 50 хвилин в м. Сєвєродонецьку мала місце ДТП за участю автомобіля «ВАЗ 21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та пішохода неповнолітнього ОСОБА_1 , в результаті якої останній отримав тілесні ушкодження, зокрема середньої тяжкості.

Винуватим у даній ДТП визнано водія автомобілю «ВАЗ 21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 .

Згідно з Полісом №АР/7160013 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного 13.01.2020 року між ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_9 на строк з 14.01.2020 року по 13.01.2021 року забезпечено транспортний засіб «ВАЗ 21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з лімітом відповідальності за спричинену шкоду життю і здоров`ю - 260 000 грн., майну - 130 000 грн., франшиза - 2500,00 (а.п. т.1, а.п. 108).

Відповідно до виписок Луганської обласної «Дитячої клінічної лікарні» № 3726 від 05.02.2021 року, квитанцій та товарних чеків за період лікування неповнолітнього ОСОБА_1 , його законним представником ОСОБА_5 були придбані медичне обладнання та лікарські засоби на загальну суму 24 806 грн. 85 коп. (т. 1, а.п. 27-35).

Враховуючи, що відповідальність ОСОБА_2 , як водія забезпеченого транспортного засобу, на момент ДТП була застрахована ПАТ «НАСК «ОРАНТА», відповідальність за цю шкоду слід покласти на страховика, оскільки в силу вимог ст.1, 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює таку виплату потерпілій в ДТП особі.

При цьому, неповнолітній потерпілий проходив лікування в лікарні, його законний представник ОСОБА_10 поніс витрати на його лікування, тому має право на їх відшкодування на підставі п.24.1 ст.24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за рахунок страховика, тобто ПАТ «НАСК «ОРАНТА».

Вирішуючи питання про розмір відшкодування витрат на лікування, суд бере до уваги як належні, допустимі та достовірні докази виписку з історії хвороби потерпілого, рахунки, квитанції, чеки на оплату лікарських препаратів та обладнання. Вказані документи повністю підтверджують факт здійснення законним представником потерпілого матеріальних витрат на лікування на суму 24 806 грн. 85 коп.,

При цьому, відповідно до положень ст.ст. 22, 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не можуть бути віднесені до сум, що підлягають відшкодуванню придбання пального та продуктів харчування, в зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди в цій частині не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково та стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь законного представника потерпілого ОСОБА_5 витрати на лікування неповнолітнього потерпілого в розмірі 24806 грн. 85 коп.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 , суд відповідно до ст.23 ЦК України враховує характер правопорушення - дорожня-транспортна пригода за участю водія і пішохода, де, по зрівнянню з водієм, пішохід є найменш захищеним. При цьому, в першу чергу, на водія покладається обов`язок забезпечити дотримання правил безпеки руху, слідкувати за дорожньою обстановкою і своєчасно приймати відповідні заходи у разі її зміни. Вказаних вимог водій ОСОБА_2 не дотримався і допустив порушення Правил дорожнього руху, яке суд вважає грубим. В результаті даного ДТП піддане небезпеки життя та здоров`я людини, які відповідно до ст.3 Конституції України визнаються найголовнішими соціальними цінностями.

Так, в результаті ДТП неповнолітній потерпілий отримав тілесні ушкодження, зокрема середньої тяжкості, які в подальшому призвели до його тривалого лікування.

Також суд враховує глибину та тривалість душевних страждань неповнолітнього потерпілого, погіршення його фізичних здібностей та позбавлення можливості їх реалізації, а саме те, що він переніс сильні душевні хвилювання у зв`язку з травмуванням, тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, зазнавав медичних процедур, що однозначно спричинило йому глибокі душевні страждання та психоемоційний стрес.

Суд вважає, що вказані наслідки ДТП з вини обвинуваченого призвели до значного порушення звичного способу життя неповнолітнього потерпілого і він вимушений докладати значних додаткових зусиль для його організації та відновлення свого душевного стану.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд також виходить з того, що не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам.

Виходячи з вищевказаних обставин, принципу розумності, виваженості і справедливості, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн., задовольнивши позовні вимоги в цій частині частково.

Згідно ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

З огляду на наведене, оскільки у застосуванні арешту майна відпала потреба, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05.01.2021 року, на автомобіль марки ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1995 року випуску та чотири ключі до вказаного автомобілю.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України та долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України.

Керуючись ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_5 , поданого в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код 00034186) на користь законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 24 806 (двадцять чотири тисячі вісімсот шість) гривень 85 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) моральну шкоду завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05.01.2021 року, на автомобіль марки ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1995 року випуску та чотири ключі до вказаного автомобілю.

Речові докази:

-автомобіль марки ВАЗ 2104, державний номерний знак НОМЕР_1 , який поміщений на зберігання на спеціальний майданчик зберігання транспортних засобів, розташований за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, буд. 16, чотири ключа від зазначеного автомобілю, які передані на зберігання до камери схову Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області - повернути володільцю ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням: судової експертизи дослідження технічного стану транспортних засобів № СЕ-19/113-21/443-ІТе від 25.01.2021 року, які згідно довідки складають 490 (чотириста дев`яносто) гривень 35 копійок; судової транспортного трасологічної експертизи № СЕ 19/113-21/434-ІТ від 29.01.2021 року, які згідно довідки складають 490 (чотириста дев`яносто) грн. 35 коп., судової експертизи дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди № СЕ-19/113-21/1869 ІТ від 19.02.2021 року, які згідно довідки складають 1307 (одна тисяча триста сім) грн. 60 коп. в дохід держави (Населенний пункт: Сєвєродонецьк, Отримувач: УК у м.Сєвєродонецьк/24060300, Код отримувача ( ЄДРПОУ): 37944909, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку: UA 858999980313070115000012080, Код класифікації доходів бюджету: 24060300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: Т. О. Комплєктова