Рішення № 100037112, 15.09.2021, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/274/21

Провадження 2/193/273/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 вересня 2021 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Томинця О.В.,

при секретарі судового засідання Хомич Н.О.

за участі: позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ,

представника третьої особи ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Софіївка Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: орган опіки та піклування Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, про визначення способу участі батька у вихованні дитини,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій позивача та відповідача за первісним та зустрічним позовами.

10.03.2021 позивач ОСОБА_1 , яка на час розгляду справи змінила прізвище на ОСОБА_1 у зв`язку з укладенням шлюбу (а.с. 101), звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 за яким просила суд позбавити батьківських прав відповідача відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вона та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 02 вересня 2017 року від якого мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 28.02.2019 шлюб між ними розірвано.

Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_3 матеріальну допомогу на утримання дитини практично з самого народження не надає, хоча є фізично здоровою людиною, працездатний, тобто може надавати допомогу на утримання дитини до її повноліття, через що за її позовом згідно рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 29.03.2020 стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання вищевказаної дитини, у твердій грошовій сумі, в розмірі 1400,00 грн. до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 14.11.2018 року.

Проте відповідач дане рішення суду не виконує взагалі, через це, станом на 28.10.2020 має заборгованість зі сплати аліментів на дитину в сумі 32 857,87 грн.

Позивач зазначає, що повне матеріальне утримання дитини, а також її виховання, піклування про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток здійснюється нею особисто. Чималу матеріальну допомогу на утримання дитини надає її мати ОСОБА_7 .

Відповідач ОСОБА_3 в свою чергу фактично умисно самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання їхньої спільної дитини і не приймає жодної участі у вихованні дитини, взагалі не цікавиться її станом здоров`я, умовами проживання, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, маючи при цьому реальну можливість для виконання своїх батьківських обов`язків.

Наголосила, що відповідач не працює, офіційного доходу не отримує, більш того вживає наркотичні засоби. Притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення крадіжок та зберігання наркотичних засобів.

Таким чином, зазначені обставни змусили її звернутися до суду з вказаним позовом.

28 квітня 2021 року представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Ковалик М.Ф., яка діє на підставі угоди про надання правової допомоги, подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Софіївської селищної ради Дніпропетровської області, про визначення способу участі ОСОБА_3 у вихованні дитини, за яким просила визначити спосіб участі батька у вихованні та піклуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом надання можливості йому бачитися з дитиною кожної І та III суботи місяця з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. у присутності матері та сумісно відпочивати та оздоровлюватися з дитиною в літку тривалістю десять днів за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_1 .

В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що ОСОБА_1 навмисно створює такі умови, щоб позбавити ОСОБА_3 батьківських прав, але останній категорично проти цього. Наявний висновок органу опіки та піклування не може бути належною обставиною доцільності позбавлення батьківських прав. ОСОБА_3 звернувся до виконавчого комітету Софіївської селищної ради з заявою щодо визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дитини, але 16 жовтня 2020 року отримав рішення №152 про відмову у задоволенні заяви та рекомендації звернутись для вирішення спірних питань у вихованні дитини до суду (а.с. 52-54).

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , яка одночасно є відповідачем за зустрічним позовом, у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити їх, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Зустрічні позовні вимоги не визнала, просить відмовити у їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Відповідач за первісним позовом, який одночасно є позивачем за зустрічним позовом, та його представник - адвокат Ковалик М.Ф., яка діє на підставі ордеру, у судове засідання не з`явились, надали заяву та просять відмовити у задоволенні позовної заяви. Зустрічні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в зустрічній позовній заяві.

Представник третьої особи Розбицька С.В. в судовому засіданні пояснила, що висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 у відношенні його малолітньої дитини та висновок щодо неможливості визначення способу ОСОБА_3 у вихованні свого сина ОСОБА_3 є обґрунтованими. Крім того пояснила, що не вбачає жодних підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Заяви (клопотання) учасників справи

28 квітня 2021 року представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Ковалик М.Ф., яка діє на підставі угоди про надання правової допомоги, подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Софіївської селищної ради Дніпропетровської області, про визначення способу участі ОСОБА_3 у вихованні дитини, за яким просила визначити спосіб участі батька у вихованні та піклуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом надання можливості йому бачитися з дитиною кожної І та III суботи місяця з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. у присутності матері та сумісно відпочивати та оздоровлюватися з дитиною в літку тривалістю десять днів за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_1 . В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що ОСОБА_1 навмисно створює такі умови, щоб позбавити ОСОБА_3 батьківських прав, але останній категорично проти цього. Наявний висновок органу опіки та піклування не може бути належною обставиною доцільності позбавлення батьківських прав. ОСОБА_3 звернувся до виконавчого комітету Софіївської селищної ради з заявою щодо визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дитини, але 16 жовтня 2020 року отримав рішення №152 про відмову у задоволенні заяви та рекомендації звернутись для вирішення спірних питань у вихованні дитини до суду (а.с. 52-54).

20 травня 2021 року до Софіївського районного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на зустрічний позов зазначила, що ОСОБА_3 декілька разів зазначає, що ОСОБА_1 , начебто, чинила йому перешкоди у спілкуванні зі спільною дитиною, жодних доказів цих тверджень ним не наведено та не додано до зустрічної позовної заяви. Разом з цим, зі змісту первісного позову та доданих до нього документів, вбачається, що ОСОБА_3 ніхто не чинив перешкод для спілкування із їхньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навпаки, сам ОСОБА_3 фактично умисно самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання їхньої спільної дитини, і, окрім несплати аліментів на утримання дитини, не приймає жодної участі у вихованні дитини, взагалі не цікавиться її станом здоров`я, умовами проживання не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, маючи при цьому реальну можливість для виконання своїх батьківських обов`язків. Крім того, зазначає, що твердження зустрічного позивача про його звернення до Виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області 16.10.2020 із заявою про визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дитини, начебто з метою спілкування з дитиною, не відповідають дійсності, адже таке звернення зроблено ОСОБА_3 лише через її звернення про надання висновку щодо позбавлення його батьківських прав і вже після надання органом опіки свого висновку у вересні 2020 року і не дивлячись на те, що своїм рішенням № 152 від 16.10.2020 орган опіки відмовив ОСОБА_3 у задоволенні заяви про визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дитини, рекомендувавши звернутись до суду з цього питання, ОСОБА_3 за своєю ініціативою до суду так і не звернувся, що свідчить про його дійсне «бажання» вирішити це питання. Також підтвердженням небажання самого ОСОБА_3 спілкуватись із дитиною, приймати участь у її вихованні є і те, що станом на 28.10.2020, відповідач мав заборгованість зі сплати аліментів на дитину в сумі 32 857,87 грн., при цьому він не сплатив жодної копійки з часу прийняття рішення судом про стягнення аліментів на її користь, а доводи зустрічного позивача про відсутність в нього можливості утримувати дитину при наявності у власності нерухомого майна є абсурдними, оскільки ОСОБА_3 міг би за рахунок продажу такого майна погасити існуючу заборгованість зі сплати аліментів, однак, бажання до цього він не виявляє. Також доводи зустрічного позивача про перешкоджання з боку ОСОБА_1 його участі у вихованні спільної дитини спростовуються і вказаним у первісному позові фактом невизнання ОСОБА_3 свого батьківства щодо їхньої спільної дитини. Так, під час розгляду судом її позову про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, ОСОБА_3 30 листопада 2018 року звернувся до суду із зустрічним позовом до неї, в якому просив виключити запис за номером 38 здійснений 10 січня 2018 року батька ОСОБА_3 з актового запису книги реєстрації народжень, зареєстрований Покровським районним у м. Кривому Розі ВДР актів цивільного стану ГТУЮ у Дніпропетровській області про народження нашого сина ОСОБА_3 . Вказаний зустрічний позов було мотивовано тим, що відповідач не визнає свого батьківства (а.с. 69-71) .

заперечення від третьої особи- Третьої криворізької нерадіальної контори в обґрунтування яких вказано, що 09 вересня 2008 року до даної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернулась ОСОБА_9 , яка фактично прийняла спадщину тому що була зареєстрована разом з померлою матір`ю на день її смерті за однією адресою, на підставі якої було заведено спадкову справу №552/2008. Крім ОСОБА_9 , ніхто інший, в установлений законом шестимісячний строк з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 не звертався, тому свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 9,9777 га, яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, було видано єдиній спадкоємиці. 06.10.2020 до Третьої криворізької державної нотаріальної контори від ОСОБА_10 надійшла поштою заява, датована 22 вересня 2020 року, про прийняття спадщини за законом на підставі рішення суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, після смерті її матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (замість ІНФОРМАЦІЯ_3 ), справжність підпису на якій засвідчено ОСОБА_11 , держаним нотаріусом Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори 22.09.2020 за р/№2-1247. У зв`язку з невірно указаною датою смерті, листом від 10.10.2020 їй було повідомлено про залишення без розгляду її заяви про прийняття спадщини. 20.11.2020, вже після спливу строку наданого Софіївським районним судом Дніпропетровської області для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , гр. ОСОБА_10 , особисто з`явилась до Третьої криворізької державної нотаріальної контори з проханням прийняти заяву про прийняття спадщини або надати постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії. В цей же день було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 9,9777 га, яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області. Наголосила, що ОСОБА_10 до звернення до суду з заявою про надання їй додаткового строку для прийняття спадщини, до даної державної нотаріальної контори для надання їй постанови не зверталась; свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку було видано іншому спадкоємцю за законом. Представник третьої особи - завідувач Третьої криворізької нерадіальної контори просила справу розглядати за відсутності представника нотаріальної контори (а.с.27, 44).

25 березня 2021 року позивачкою ОСОБА_10 було надано уточнену позовну заяву, виключивши із первісної редакції свого позову вимогу про зобов`язання нотаріуса Третьої криворізької нотаріальної контори видати нові свідоцтва ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про право на спадщину за законом після смерті їхньої матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.34).

20 березня 2021 до суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_9 - адвоката Мудраченка В.М. Обґрунтування заперечень проти позову, що містяться у даному відзиві були висловлені представником відповідача усно під час судового розгляду справи та відображені судом вище (а.с.35-39).

18 травня 2021 року задоволено клопотання представника відповідача про допит у судовому засіданні свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (а.с.91-93)

Процесуальні дії у справі

16 березня 2021 року ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання (а.с. 29).

07 травня 2021 року ухвалою суду зустрічну позовну об`єднано в одне провадження з первісним позовом (а.с.63).

27 травня 2021 року ухвалою суду підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду у судове засідання (а.с. 84,85).

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що

Фактичні обставини встановлені судом

Вислухавши пояснення позивача за первісним позовом, яка одночасно є відповідачем за зустрічним позовом, представника третьої особи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, докази, надані в обґрунтування позовних вимог, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2019 року (а.с. 22-24).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 10 січня 2018 року Покровським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані ОСОБА_3 (батько) та ОСОБА_1 (мати) (а.с. 11).

29 березня 2019 року Софіївським районним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1400,00 грн. (одна тисяча чотириста грн. 00 коп.) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та допустити рішення до негайного виконання в межах сум платежів за один місяць, до досягнення повноліття дитини, починаючи з 14 листопада 2018 року (а.с. 17-21).

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також, судом встановлено, що у ОСОБА_3 утворилася заборгованість по аліментам, яка станом на 28.10.2020 складала 32857,87 грн, про що зазначено у відповідному розрахунку Софіївського РВДВС. (а.с. 12,13).

Відповідно довідки Криворізького міськрайонного центру зайнятості від 27 травня 2021 року за №175 ОСОБА_3 перебуває на обліку як безробітний в Криворізькому МЦРЗ з 26 травня 2021 року (а.с. 81).

Жодних доказів, що ОСОБА_3 на даний час вживає наркотичні засоби, позивачем по первісному позову ОСОБА_1 , не надано.

Відповідно до ч.5 ст.19 СК України, Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року, при розгляді спорів, що виникають із сімейних відносин та стосуються, зокрема, позбавлення батьківських прав, орган опіки та піклування надає письмовий висновок.

Як слідує з висновку органу опіки та піклування Виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету селищної ради від 11.09.2020 №139 зазначено, що ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, доходів не має. Проживає у житловому будинку, що належить його бабусі за адресою: АДРЕСА_1 , що зазначено у характеристиці від депутата Софіївської селищної ради. За словами ОСОБА_3 , має велике бажання спілкуватися з сином, але його відсутність пояснює вимогою матері дитини - не приходити та не турбувати дитину, у зв`язку з його ненадійністю і наявністю згубних звичок. ОСОБА_3 категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_3 . Крім цього зазначено, оскільки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, керуючись першою частиною пункту 2 статті 164 Сімейного кодексу України, статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», з метою захисту прав та інтересів дитини, враховуючи вищевикладене, вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у відношенні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ухилення від виконання своїх прямих батьківських обов`язків (а.с. 15, 16).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права під час розв`язання з первісного позову

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 15, 16 його Постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

В Рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Самі матеріали справи не містять негативні характеристики ОСОБА_3 .. Крім того, сам ОСОБА_3 заперечував проти позбавлення його батьківських прав, зазначав у зустрічній позовній заяві, що він має бажання спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, проте позивач не дає йому можливості спілкуватися з дитиною.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення відповідачем ОСОБА_3 проти позову про позбавлення його батьківських прав, а також зазначені вище підстави свідчить про його інтерес до дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки обставини, на які посилається позивач як на підставу заявленого позову, а саме невиконання батьком батьківських обов`язків, не знайшли свого беззаперечного доведення, крім того, сам батько був присутній майже на кожному судовому засіданні та щоразу категорично заперечував щодо позбавлення його батьківських прав відносно свого малолітнього сина, тому суд дійшов висновку первісний позов ОСОБА_1 про позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права під час розв`язання з первісного позову

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення способу участі батька у вихованні дитини, суд зазначає наступне.

Так, у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» наголосив, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 18 Конвенції про права дитини зазначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини.

Відповідно до положень статей 141, 142 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та обов`язків щодо дитини.

У відповідності до ст. 153 Сімейного Кодексу України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі ст. 157 Сімейного Кодексу України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Аналогічні положення містяться у ст. 11 закону «Про охорону дитинства».

Якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами ( ч.ч.1,2 ст. 159 СК).

Згідно ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Оцінивши наявні в справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що між сторонами у справі виникли непорозуміння, які носять особистий характер, у зв`язку з чим загострились взаємовідносини між сторонами. Така ситуація не дає можливості в інший спосіб вирішити питання про визначення порядку та способів спілкування з дитиною, який мав би влаштувати кожну із сторін та врахувати при цьому інтереси малолітньої дитини.

Наявність даного спору, який розглядається в судовому порядку за зустрічним позовом батька, є прямим свідченням того, що батько дитини має намір приймати участь у вихованні сина.

Визначаючи конкретний порядок участі позивача у вихованні дітей, суд враховує те, що форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статтей 8, 12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України "Про охорону дитинства" та приймає до уваги те, що позивач бажає брати участь у вихованні рідного сина, і таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У відповідності до ч.4-6 ст.19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Орган опіки і піклування може визначити місце зустрічі батька з дитиною (за місцем проживання когось із них чи іншої особи), періодичність та тривалість їх. Висновок органу опіки і піклування має базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення та ретельному їх з`ясуванні. Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування.

Відповідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області щодо способу участі батька у вихованні малолітньої дитини, затвердженого рішенням виконавчого комітету селищної ради від 21.05.2021 №48, зазначено, що виконавчий комітет селищної ради, як орган опіки та піклування дійшов висновку, що визначити спосіб участі батька, ОСОБА_3 у вихованні свого малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не можливо, приймаючи до уваги категоричне заперечення матері дитини щодо будь-якого спілкування батька з сином (а.с. 77-79).

При встановленні способу спілкування ОСОБА_3 , суд дотримується розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дітей та доцільність прийняття батьком участі у вихованні сина, зважає на вік та потрібність у дитини бачити батька та бути поруч з обома батьками, у зв`язку з чим вважає за необхідне визначити систематичну участь позивача у вихованні і спілкуванні з дитиною.

Таким чином, зустрічна позовна заява ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню та суд вважає можливим визначити способи участі ОСОБА_3 у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його вихованні шляхом здійснення двох побачень на місяць у присутності матері, зокрема кожної першої та третьої суботи місяця в період з 10:00 год. до 13:00 год., а також шляхом проведення одного періоду влітку для спільного відпочинку та оздоровлення дитини, за попередньою домовленістю з матір`ю, за умови добровільної згоди на це дитини, враховуючи стан її здоров`я, протягом визначеної за домовленістю з матір`ю кількості календарних днів.

Суд вважає, що саме у такому вигляді спосіб участі батька на даному етапі відносин між батьком дитини і його сином є доцільним, оскільки саме його участь у вихованні дитини дуже важлива для її повноцінного і гармонійного розвитку.

Також, суд звертає увагу сторін, що дане рішення не є перешкодою для них в подальшому спільно домовитись і визначити участь у вихованні дитини в інший спосіб, враховуючи її вік, дорослішання, а також, якщо зростання прихильності дитини до батька та належне виконання останнім своїх батьківських обов`язків обумовить це, оскільки рішення суду не є перешкодою визначення батьками в добровільному порядку додаткових днів і годин побачень позивача з дитиною.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав щодо задоволення зустрічного позову частково.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог, передбачених ст. 141 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 , сплачений останнім судовий збір в розмірі 908,00 грн. (а.с. 51).

Керуючись ст. ст. 19, 141, 150-153, 155, 157-159, 164 СК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав, залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: орган опіки та піклування Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, про визначення способу участі батька у вихованні дитини, задовольнити частково.

Визначити способи участі ОСОБА_3 у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його вихованні шляхом здійснення двох побачень на місяць у присутності матері, зокрема кожної першої та третьої суботи місяця в період з 10:00 год. до 13:00 год., а також шляхом проведення одного періоду влітку для спільного відпочинку та оздоровлення дитини, за попередньою домовленістю з матір`ю, за умови добровільної згоди на це дитини, враховуючи стан її здоров`я, протягом визначеної за домовленістю з матір`ю кількості календарних днів.

В задоволенні інших вимог зустрічного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір, у розмірі 908 грн. 00 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, однак до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, така скарга у цей строк може також подаватися до даного апеляційного суду і через Софіївський районний суд Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідент. номер: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідент. номер: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Третя особа: орган опіки та піклування Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 41053148, місце розташування: вул. Шкільна, 19, смт. Софіївка, Криворізького району, Дніпропетровської області, 53100.

Повний текст рішення суду виготовлено 24.09.2021 .

Суддя О.В. Томинець