Ухвала суду № 100035837, 30.09.2021, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 2021/2-360/11

Провадження № 6/626/95/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року

Красноградський районний суд Харківської області в складі:

головуючої судді Рибальченко І.Г.,

за участі секретаря Кузнєцової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Краснограді заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення на примусове виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до суду зі заявою, в якій просить видати дублікат виконавчого листа № 2021/2-360/11 виданого на підставі рішення Красноградського районного суду Харківської області від 21.06.2011 р. щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 боргу за кредитним договором та поновити строк пред`явлення до виконання вказаного виконавчого документу.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 21.06.2011 року у цивільній справі № 2021/2-360/11 ухвалено стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 борг за кредитним договором № 15-0061014/ФК-08 від 16.01.2008 р. у розмірі 144420,43 грн. та 1564,20 грн. судового збору на користь ПАТ «Дельта Банк».

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 29.04.2021 у справі №2021/2-360/11 замінено стягувуча АТ "ДельтаБанк" на його правоноступника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС".

Станом на 20.06.2021 вказаний виконавчий лист у Красноградському районному відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) не перебуває. АТ «Дельта Банк», як первісний стягувач не передав виконавчий лист ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» для звернення його до виконання та місцезнаходження такого не відоме, а втрата такого виконавчого листа позбавляє належного стягувача права на повторне звернення судового рішення до виконання. Зазначає, що втрата виконавчого листа відбулась поза волею належного стягувача, оскільки виконавчий документ втрачено під час поштового пересилання між первісним стягувачем та відділом державної виконавчої служби, а строк для пред`явлення виконавчого документу пропущений через відсутність у належного стягувача інформації про місцезнаходження виконавчого документу, тому є всі підстави вважати причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання поважними. У зв`язку з наведеним, просить заяву задовольнити.

Представник заявника, будучи належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, до суду не з`явився, однак у прохальній частині заяви зазначив, що просить розгляд заяви проводити без його участі, а відтак, його неявка не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, їх неявка також не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, перевіривши матеріали заяви, оглянувши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.

Згідно зі статтею 433 ЦПК Україниу разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина першастатті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».

З матеріалів справи вбачається, що 21.06.2011 року Красноградським районним судом Харківської області прийнято рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 15-0061014/ФК-08 від 16.01.2008 року , та стягнуто з відповідачів 144420,43 грн.

07.09.2011 року стягувачу, ПАТ «Дельта Банк», було направлено виконавчі листи № 2021/2-360/11 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 боргу в сумі 144420,43 грн. та судового збору в розмірі 1564,20 грн.

12.01.2012 року державним виконавцем ВДВС Красноградського РУЮ було відкрито виконавчі провадження за вказаними виконавчими листами. 02.02.2012 року виконавчі провадження по стягненню судового збору з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закінчено у зв`язку з повною його сплатою. Виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було повернуто стягувачу згідно постанови про повернення виконавчого документу від 07.08.2013 р., на підставі п.8 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження». Строк повторного пред`явлення до виконання вказано 06.08.2014 р.

02.10.2020 року між ТОВ "Діджи Фінанс" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір № 2307/К про відступлення прав вимоги , відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" відступило ТОВ "Діджи Фінанс" , а ТОВ "Діджи Фінанс" набуло права вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором № 15-0061014/ФК-08 від 16.01.2008 року.

29.04.2021 року Красноградським районним судом Харківської області замінено стягувача ПАТ "Дельта Банк" у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Красноградського районного суду Харківської області від 21.06.2011 р. по справі № 2021/2-360/11 за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом № 15-0061014/ФК-08 в сумі 144420,43 грн. на стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс".

З листа начальника Красноградського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) вбачається, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2021/2-360/2011. 07.08.2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". Додатково зазначають, що надати більш детальну інформацію неможливо у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання документів цієї категорії. Станом на 20.06.2021 вищезазначені виконавчі документи на виконання до відділу не пред`являлись.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з частиною 5 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 29.04.2021 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2021/2-360/11, а саме: Публічного акціонерного товариства Дельта Банк на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС».

Зі змісту заяви про видачу дубліката виконавчого листа вбачається, що на підтвердження доводів заяви, заявник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», як на довід заяви посилався на те, що виконавчий лист був втрачений під час пересилання виконавчого документу між первісним стягувачем та відділом державної виконавчої служби засобами поштового зав`язку.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не було виконано втрачені судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили.

Зазначена правова позиція узгоджується з позицією, яка висловлена КЦС у складі Верховного Суду у постановах від 23 січня 2020 року у справі № 523/3338/18, від 30 січня 2020 року у справі № 2-646/10, від 06 червня 2018 року у справі № 2-12537/10.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити будь-який ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» (№1365/07) 24 квітня 2008, § 39), «Олександр Волков проти України» (№ 21722/11), § 170)).

Разом з тим Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що знаючи про судовий процес, учасник справи повинен в розумні інтервали часу вживати заходів, аби дізнатися про стан відомого йому судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (№ 8371/02) 26 квітня 2007 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) 03 квітня 2008 року, установив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (пункт 41 рішення).

Стягувач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» в своїй заяві посилається лише на те, що первісним стягувачем після укладення договору відступлення №2307/К від 02.10.2020 року, їм було передано лише копії постанов про відкриття виконавчого провадження від 12.01.2012 р., однак вказане не може судом бути взятим до уваги, оскільки вказаний опис справи виконавчого провадження не завірений первісним стягувачем.

Крім того, укладаючи договір №2307/К від 02.10.2020 р. про відступлення прав вимоги з ПАТ «Дельта Банк», ТОВ "ДІДЖІ ФІНАНС" мало було б врахувати, що за довором № 15-0061014/ФК-08 від 16.01.2007 р. Красноградським районним судом Харківської області 21.06.2011 року винесено судове рішення, та з моменту пред`явлення виконавчих листів до виконання, з 12.01.2012 року, минуло майже дев`ять років.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі – Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засади розумності строків виконавчого провадження (пункт 7 частини першої статті 2 Закону № 1404).

Законом № 606 передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону).

Пунктом 2 частини першої статті 22 вказаного Закону визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Положенням частини третьої статті 23 цього Закону визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Аналогічні норми містяться у Законі № 1404, а саме відповідно до частини п`ятої статті 37 цього Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною першою статті 12 вказаного Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно із положенням частини п`ятої зазначеної статті цього Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Відповідно до пункту 17.4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції з 15 грудня 2017 року) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Тобто нормами вказаних законів визначено, що стягувач, навіть після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, може повторно пред`явити виконавчі документи до виконання лише в межах строків, визначених законодавством для пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Водночас слід зазначити, що судові процедури повинні бути справедливими, тому особа (у цьому випадку – боржник) безпідставно не може бути позбавлена права доступу до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

У статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку про те, що звертаючись до суду із заявою про видачу виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення, представником заявника не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження втрати оригіналу виконавчого документа, а також враховуючи те, що строк, встановлений для пред`явлення виконавчого листа до виконання, вже минув, при цьому, заявник не навів жодної поважної причини для його поновлення, а відтак, заява, з підстав зазначених у ній, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 259, 442 ЦПК України, п. 17.4Перехідних положень ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення на примусове виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів до Харківського апеляційного суду через Красноградський районний суд Харківської області.

Суддя