Рішення № 100034849, 24.09.2021, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2896/20

Провадження № 2/191/971/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2021 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Бондаренко Г.В.

за участю секретаря – Заламай О.Ю.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Раївської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання рішення незаконним та визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Раївської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання рішення незаконним та визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Державним актом на право колективної власності на землю КСП імені Леніна серія ДП СВ №000005, який видано Новоолександрівською сільської радою 14 серпня 1993 року у колективну власність КСП передана земля, яка була поділена між усіма членами КСП. На підставі рішення Синельниківськог міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2019 року вона набула право на земельну частку (пай) розміром 5, 22 умовних кадастрових гектарів із земель КСП імені Леніна відповідно до державного акту на право колективної власності на землю, виданого Новоолександрівською сільською радою Синельниківського району Дніпропетровської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №5 від 28 листопада 1994 року. 04 травня 2020 року вона звернулася з письмовою заявою до Раївського сільського голови про надання їй дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (виділення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) код КВЦПЗ 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки – 1224886000:01:001:0716, площею 5, 1765 га і розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новоолександрівська сільська рада. 19 червня 2020 року вона отримала рішення Раївської сільської ради сьомого скликання п`ятдесят першої сесії від 19 червня 2020 року №820-51/УІІ про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (виділення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 5, 1765 га з кадастровим номером 1224886000:01:001:0716 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоолександрівського старостинського округу №8. Підстава для відмови – згідно довідки державної статистичної звітності ця земельна ділянка перебуває у приватній власності (Державний акт на право приватної власності на землю серія ДП №175814).

Стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 1224886000:01:001:0716 державна, та не перебуває у власності будь-якої фізичної особи.

Просить визнати рішення Раївської сільської ради сьомого скликання п`ятдесят першої сесії №820-51/УІІ від 19 червня 2020 року про відмову в надані їй дозволу на розробку технічної документації із землеустрою що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 5, 1765 гектарів з кадастровим номером 1224886000:01:001:0716 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоолександрівського старостинського округу №8; визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 5, 1765 гектарів з кадастровим номером 1224886000:01:001:0716 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоолександрівського старостинського округу №8.

Представник відповідача Раївської сільської ради скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнав. Вважає їх безпідставними та не обґрунтованими.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнав. Вважає їх безпідставними та не обґрунтованими.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, однак до його початку надала заяву про розгляд справи у її відсутності. Просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача – Раївської сільської радив судове засідання не з`явилася, однак до його початку надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача –Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській областів судове засідання не з`явилася, однак до його початку надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача – Синельниківської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, однак до його початку надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані письмові докази, та оцінивши їх в сукупності, дійшов наступного висновку.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.12 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно з рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2019 року за позивачкою ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) розміром 5,22 умовних кадастрових гектари, із земель колективного сільськогосподарського підприємства імені Леніна відповідно до Державного Акта на право колективної власності на землю, виданого Новоолександрівською сільською радою Синельниківського району Дніпропетровської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю № 5 від 28 листопада 1994 року.

04.05.2020 року позивач звернулась із заявою до Раївського сільського голови про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) код КВЦПЗ (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1224886000:01:001:0716. ОСОБА_1 в заяві зазначила, що дана земельна ділянка визначена як невитребувана під номером - (ПАЙ) №758 площа 5,1765га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область Синельниківський район, Новоолександрівська сільська рада.

З рішення Раївської сільської ради сьомого скликання п`ятдесят першої сесії від 19 червня 2020 року №820-51/УІІ вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (виділення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 5, 1765 га з кадастровим номером 1224886000:01:001:0716 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоолександрівського старостинського округу №8. Підстава для відмови – згідно довідки державної статистичної звітності ця земельна ділянка перебуває у приватній власності (Державний акт на право приватної власності на землю серія ДП №175814).

З інформації від 20.08.2021 року №9-4-0.107,1-90/55-21 наданої відділом №1 управління у Синельниківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області вбачається, що Державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_3 не видавався. На підставі розпорядження Синельниківської районної державної адміністрації №346-р від 21.05.1997 року, ОСОБА_3 було отримано сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ДП №0175814.

Відповідно до бази даних Національної кадастрової системи України земельна ділянка, кадастровий номер 1224886000:01:001:0716, зареєстрована 30.12.2016 року за Синельниківською районною Державною адміністрацією Дніпропетровської області, та укладено договір оренди на земельну ділянку з громадянином ОСОБА_2 строком на 7 років. Реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 18504138, орган державної реєстрації прав - виконавчий комітет Синельниківської міської ради.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб`єктами господарської діяльності виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 35 ЗК України, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Набуття права на землю громадянами України здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або у їх користування.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після державної реєстрації цього права і посвідчується державним актом. Рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки та заповнення державного акту на право приватної власності на землю здійснюють органи місцевого самоврядування або органи виконавчої влади в залежності від місця розташування земельної ділянки.

Згідно зі статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень.

Положеннями статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подаються на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Місцеві органи самоврядування виступають у відповідності зі статтею 83 ЗК України суб`єктами права комунальної власності в межах населеного пункту.

Відповідно до п.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1993 року № 15-92 № «Про приватизацію земельних ділянок» право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 Декрету, посвідчується відповідною радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Згідно з п.1 Перехідних положень ЗК України встановлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Вирішуючи позовну вимогу щодо визнання незаконними рішення Раївської сільської ради від 19.06.2020 року про відмову в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою ОСОБА_1 , суд виходить з того, що підстави для визнання незаконними зазначеного рішень органу місцевого самоврядування- відсутні.

Так, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 3 Земельного кодексу України).

Зокрема, організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, визначає Закон України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” (далі - Закон).

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні” від 10.07.2018 року № 2498-VIIІ внесені зміни до Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”. З урахуванням змін, внесених Законом від 10.07.2018 № 2498-УІІІ стаття 3 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” була змінена.

Так, відповідно до статті 3 в редакції вказаного Закону, підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до статті 5 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); - укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Вищенаведене свідчить, що з прийняттям Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні” від 10.07.2018 № 2498-УІІІ сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Зазначено, що виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) здійснюється на підставі відповідної документації із землеустрою.

Так, відповідно до статті 11 Закону, встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Крім того, статтею 13 Закону визначено використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

У разі, якщо до 01.01.2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення.

На час ухвалення рішення Раївської сільської ради від 19.06.2020 року і по теперішній час земельна ділянка площею 5,1765га з кадастровим номером 122488600:01:001:0716 перебуває у приватній власності, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ДП №175814 на ім`я ОСОБА_3 та інформації від 20.08.2021 року №9-4-0.107,1-90/55-21 наданої відділом №1 управління у Синельниківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а тому позивачці було відмовлено в наданні дозволу на розробку технічної документації на земельну ділянку площею 5,1765га, з кадастровим номером 122488600:01:001:0716 .

У справі, яка розглядається, позивач звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні права власності на земельну ділянку.

Але, зобов`язання в судовому порядку виділити земельну частку (пай) в натурі є неможливим, оскільки це порушувало б передбачену Конституцією України виключну компетенцію відповідної сільської, селищної, міської ради.

Суд не може приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції органів місцевого самоврядування, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі - продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято. Тому в задоволенні позовної вимоги про визнання за нею права власності на конкретну земельну ділянку також не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням п.3 ч. 2ст. 141 ЦПК України. У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, підстави для відшкодування позивачу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Раївської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання рішення незаконним та визнання права власності на земельну ділянку – відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 01.10.2021 року.

Суддя: Г. В. Бондаренко