Ухвала суду № 100034665, 01.10.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/5939/21

Провадження № 1-кп/185/521/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2021 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельника Ю.А.,

секретаря Білого А.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Павлограді Дніпропетровської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, -

за участю прокурора Ємельянова В.А.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого адвоката Маньковського В.П.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника адвоката Мелешка І.В.,-

В С Т А Н О В И В :

В судовому засіданні представником потерпілого заявлено клопотання про накладення арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_1 за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , - з метою забезпечення заявлених позовних вимог.

Потерпілий підтримав заявлене клопотання.

Прокурор заперечував проти заявленого клопотання про накладення арешту на майно обвинуваченого, вважаючи, його неспівмірним з заявленими позовними вимогами та висунутим обвинуваченням

Обвинувачений та його захисник просили відмовити в накладені арешту на майно ОСОБА_1 , оскільки клопотання не обґрунтоване та не мотивоване, відсутній перелік майна, на яке запропоновано накласти арешт, будь-які документи, які підтверджують майнові права обвинуваченого на майно, яке потребує арешту.

Суд, вислухавши пояснення сторін кримінального провадження, потерпілого та його представника, дослідивши клопотання та наявні матеріали кримінального провадження, встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до висунутого обвинувачення, ОСОБА_1 обвинувачується в спричиненні потерпілому ОСОБА_2 умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.

Санкція інкримінованої обвинуваченому ОСОБА_1 статті КК не передбачає такого виду покарання як конфіскація майна, до того ж за висунутим обвинуваченням неможливе застосування такого заходу кримінально-правового характеру як спеціальна конфіскація. Поставлене питання про накладення арешту не стосується збереження речових доказів. В межах кримінального провадження потерпілим заявлений цивільний позов про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 4751.30 гривень та моральної шкоди у розмірі 500000 гривень.

Згідно ч.6 ст.170 КПК України, у випадку накладення арешту на майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), - арешт накладається на майно обвинуваченого за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.

Відповідно до вимог ч.3 ст.171 КПК України, у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна обвинуваченого для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено:

1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог;

2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

В поданому клопотанні представника потерпілого взагалі відсутнє посилання на розмір завданої в результаті шкоди, обґрунтування її розміру, ризики втрати майна, на яке необхідно накласти арешт.

Стаття 173 КПК України передбачає, що суд відмовляє в задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені клопотання представника потерпілого, оскільки не доведено необхідність такого арешту та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання представника потерпілого про накладення арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_1 за місцем його проживання – відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.А. Мельник