Ухвала суду № 100034531, 24.09.2021, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/1505/21

провадження № 2-з/179/58/21

У Х В А Л А

про повернення заяви про забезпечення позову

24 вересня 2021 року смт Магдалинівка

Cуддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Ковальчук Т.А. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 , в якій вона просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони С(Ф)Г «Лідія» вчиняти дії, спрямовані на використання та виконання будь-яких робіт на земельній ділянці, а саме виконувати роботи, пов`язані з обробкою ґрунту та суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 4,170 га, кадастровий номер 1222383000:01:002:1306.

Обґрунтовуючи заяву ОСОБА_1 вказала, що після смерті ОСОБА_2 , вона згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.11.2019 стала власником земельної ділянки площею 4,170 га, кадастровий номер 1222383000:01:002:1306, розташованої на території Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. Наприкінці 2020 року СФГ «Лідія» повідомило їй про його право оренди земельної ділянки, та вказали, що Договір оренди укладений строком на 15 років та діє до 15.12.2023 року. Оригіналу примірника Договору оренди не має. 10.12.2020 року між СФГ «Лідія» та нею було підписано Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 040812302346 від 15.12.2008, що було умовою відповідача для надання позивачу копії Договору оренди та додатків до нього. Вивчивши надані документи заявниця з`ясувала, що Договір оренди земельної ділянки укладено на п`ять років з дати державної реєстрації, а на третій сторінці в п.2.3 Договору міститься виправлення з «5 років» на «15 років», отже сторони не погоджували продовження договору та не підписували Додаткової угоди про внесення змін до Договору оренди. Тому при поданні позову до суду виникла необхідність у забезпеченні позову, оскільки вважає, що дія Договору оренди закінчилася 15.12.2013 року, тому незаконним є проведення СФГ «Лідія» осінньо-польових робіт та закладання майбутнього врожаю 2022 року. Вважає, що незабезпечення позову ускладнить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та може призвести до незаконних дій СФГ «ЛІДІЯ» направлених на проведення реєстраційних дій відносно земельної ділянки.

Суд всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи та всі фактичні данні, які мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У Постанові Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника у сукупності щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З заяви про забезпечення позову вбачається, що вона була подана разом із поданням позовної заяви до суду як додаток.

Статтею 151 Цивільного процесуального кодексу України чітко визначені вимоги, що пред`являються до форми та змісту заяви про забезпечення позову.

Ознайомившись зі змістом заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суддею встановлено, що вона не відповідає вимогам, встановленим положеннями вищевказаної норми права.

Так, відповідно до частин 1 та статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові – для фізичних осіб) заявника, його місце знаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, які не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.

Проте, ОСОБА_1 у своїй заяві не зазначає інших осіб, які можуть отримати учасника справи.

Крім того, заява ОСОБА_1 не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення як того вимагає пункт 6 частини 1 статті 151 ЦПК України.

Згідно частин 1 та 6 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Разом із тим, як зазначалось вище у порушенні зазначених вимог заява про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Частиною 6 статті 151 ЦПКУкраїни встановлено, що до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Перевіривши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову в якій заявлено дві вимоги, однак до заяви про забезпечення позову надано квитанцію про сплату судового збору за одну вимогу.

Відповідно частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже ОСОБА_1 за подання заяви про забезпечення позову необхідно було сплатити судовий збір за дві вимоги у розмірі 454 гривні 00 копійок. Однак нею сплачено лише за одну.

Приписами частини 10 статті 153 ЦПК України передбачено, що суд встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

При цьому, заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки, повторно звернутись до суду з заявою про забезпечення позову.

Враховуючи, що заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову подана без додержання вимог, передбачених статтею 151 ЦПК України, суддя прийшов до висновку про необхідність повернення вказаної заяви з вище зазначених підстав.

Згідно до порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір» суд вважає за необхідне повернути сплачений заявником відповідно до платіжного доручення № 0.0.2276754593.1 від 22.09.2021 р., судовий збір в розмірі 454.00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. 149 151, 153, 260, 261, 352 355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - повернути заявнику.

«Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровської області (вул. Челюскіна, 1, м. Дніпро, 49000) повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , сплачений згідно платіжного доручення № 0.0.2276754593.1 від 22.09.2021 р., судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок, сплачений на р/р № UA95899998 03131 2120 6000 0046 07, одержувач платежу: ГУК у Дн-кій обл./смт. Магдалин/22030101, Код 37988155, призначення платежу: судовий збір.

Копію ухвали направити ОСОБА_1 разом із заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження такої ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду та з інших поважних причин.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя Т.А.Ковальчук