Ухвала суду № 100034230, 06.09.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 212/8470/19

Провадження № 1-кп/210/264/21

"06" вересня 2021 р. м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ступак С.В.

суддів Вікторович Н.Ю., Чайкіної О.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Домуховської М.В.,

прокурора Полтавець А.М.,

захисників-адвокатів Калюпіна Ю.В., Малиці Ю.М., Вовк Л.М.,

Артеменко С.Ю., Умрихіна О.В., Чепурнова В.І., Шелудько А.О., Шуляка В.М., Яковлев Д.С.,

Нечаєва Л.Є., Косенко Н.М., Морозова Є.Є.,

Буліч Н.В.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кривого Рогу матеріали об`єднаного кримінального провадження за обвинувальними актами щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.3 ст.313 КК України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

У провадження Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебувають матеріали об`єднаного кримінального провадження за обвинувальними актами щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.3 ст.313 КК України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України.

Ухвалою колегії суддів Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 липня 2021 року продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 16 вересня 2021 року.

Колегією суддів перед учасниками кримінального провадження поставлене на обговорення питання щодо доцільності тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_19 , оскільки, строк дії такого заходу закінчується 16 вересня 2021 року.

Прокурор Криворізької південної окружної прокуратури Полтавець А.М. у судовому засіданні клопотав перед судом продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_19 , оскільки ризики, які були підставою для обрання такого запобіжного заходу на сьогоднішній день не змінились.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_19 – адвокат Шуляк В.М. заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив суд, в першу чергу врахувати, що прокурор жодним чином не обґрунтував доцільність тримання під вартою ОСОБА_19 , оскільки не навів ризики, які продовжують існувати на сьогоднішній день та не дають можливості застосувати відносно обвинуваченого інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. У зв`язку з чим, клопотав перед судом змінити запобіжний захід ОСОБА_19 з тримання під вартою на домашній арешт. В обґрунтування чого зазначив, що обвинувачений одружений, має на утримання малолітню дитину, офіційно працевлаштований і на сьогоднішній день планує далі працювати, щоб утримувати свою сім`ю, тобто має міцні соціальні зв`язки. Крім того зазначив, що ОСОБА_19 не має на меті переховуватись від суду.

Обвинувачений ОСОБА_19 також заперечував щодо про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і наполягав на задоволенні клопотанні свого захисника Шуляка В.М. щодо зміни йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та їх захисники Калюпіна Ю.В., Малиці Ю.М., Вовк Л.М., Артеменко С.Ю., Умрихіна О.В., Чепурнова В.І., Шелудько А.О., Шуляка В.М., Яковлев Д.С., Нечаєва Л.Є., Косенко Н.М., Морозова Є.Є., Буліч Н. (кожен окремо), підтримали думку захисника обвинуваченого ОСОБА_19 – адвоката Шуляк В.М. про зміну запобіжного заходу на домашній арешт та просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Колегія суддів, вислухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється або обвинувачується у скоєнні тяжкого або особливо тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Колегія суддів враховує, що сама лише тяжкість вчинених злочинів, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення обвинуваченого ОСОБА_19 від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності продовження тримання останнього під вартою, при цьому враховуються інші обставини, що встановлені судом при вирішенні попередніх питань доцільності продовження строку тримання його під вартою, які на теперішній час зменшилися.

Вказаний висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу (рішення «Єлоєв проти України», «Фельдман проти України»).

Відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Ухвалою суду від 19 липня 2021 року продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_19 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, строком на два місяці до 16 вересня 2021 року.

Встановлено, що ОСОБА_19 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, за вчинення одного з яких, а саме, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України Законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк до 12 років.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_19 встановлено, що останній раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , має постійне місце мешкання в АДРЕСА_2 , має цивільну дружину ОСОБА_20 та неповнолітню дитину ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до Довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку, осіб виданої головою квартального комітету №39 ОСОБА_22 , з березня 2017 року за адресою: АДРЕСА_2 проживають: ОСОБА_19 , його дружина ОСОБА_20 та син ОСОБА_21 . Крім того, ОСОБА_19 характеризується позитивно за місцем мешкання, що підтверджується характеристикою, виданою Головою квартального комітету №39 ОСОБА_22 .

Під час розгляду питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_19 , колегією суддів вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, передбачених ст.177 КПК України, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід, з урахуванням його тривалості на даний час виходить за межі розумного строку.

Також, суд враховує положення ч.ч.1, 4 ст.194 КПК України та вважає, що прокурором не доведено обставин вважати, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_19 для запобігання наявним ризикам, на які він посилається під час звернення із клопотанням, буде недостатнім.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що захисником ОСОБА_19 – адвокатом Шуляком В.М. наведено достатньо підстав для зміни запобіжного заходу його підзахисному на домашній арешт, а отже в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_19 слід відмовити, оскільки прокурором чітко не зазначено та не доведено існування обставин, які виправдовують подальше тримання останнього під вартою.

При розгляді клопотання захисника суд, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, розуміє, що тримання під вартою може бути виправданим лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагають істинні потреби публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції не винуватості, переважують вимогу поваги до особистої свободи (рішення в справі «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy)[ВП], заява №26772/95, п.153, ECHR 2000-IV).

Згідно п.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів («Невмержицький проти України»).

Згідно з п.3 ст.5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою.

Незважаючи на тяжкість санкції статті кримінального закону згідно обвинувачення, суд безпосередньо керується нормою прямої дії - ст.62 Конституції України щодо презумпції невинуватості.

Суд вважає, що подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_19 під вартою буде суперечити п.1 ст.5 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини та принципу правової держави, оскільки час, який особа знаходиться під вартою, вже не є співмірним з тяжкістю обвинувачення, яке на даний час не є доведеним.

У відповідності до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_19 на домашній арешт, колегія суддів, окрім обставин, зазначених захисником, враховує позицію сторони обвинувачення щодо наявності ризиків передбачених ст.177 КК України, а саме, можливість впливати на обвинувачених та свідків, продовжити вчинення кримінального правопорушення, а також перебування обвинуваченого під вартою більше 1 року, без прийняття судом рішення по суті висунутого обвинувачення та вважає необхідним покласти на останню обов`язки визначені ст.194 КПК України, оскільки такий запобіжний захід достатньо забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_19 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Також, колегія суддів враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнови проти Росії» (п. 60).

У справі «Сергій Волосюк проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зі спливом певного часу тяжкість злочину, в якому особа підозрюється чи обвинувачується, як єдина підстава тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може бути достатньою.

Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції після спливу певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи зобов`язані навести інші підстави для подальшого тримання під вартою (див. рішення у справах «Яблонський проти Польщі» (Jablonski v. Poland), заява №33492/96, п.80, від 21 грудня 2000 року, та інші.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_19 має міцні соціальні зв`язки, має постійне місце проживання, проживає з дружиною, має на утриманні неповнолітню дитинку, існування обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, з урахуванням практики ЄСПЛ, колегія суддів приходить до висновку, що такий запобіжний захід, як цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю, у повній мір забезпечить належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_19 під час судового розгляду та буде достатнім для запобігання наявним ризикам, передбачених ст.177 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 291, 370, ч. 2 ст. 376 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Змінити обвинуваченому ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід з тримання під вартою, на домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю, заборонивши йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 .

Покласти на ОСОБА_19 наступні обов`язки: заборонити ОСОБА_19 залишати своє фактичне місце мешкання, цілодобово; утримуватися від спілкування із усіма свідками у даному кримінальному провадженні; за першим викликом чи вимогою з`являтися до суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Встановити строк домашнього арешту ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - з 06 вересня 2021 року до 04 листопада 2021 року включно.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_19 – з-під варти в залі суду негайно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_19 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебувають, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання відповідному підрозділу органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Органу національної поліції негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту і повідомити про це суд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 07 вересня 2021 року.

Головуючий суддя: С. В. Ступак

Суддя: О.В. Чайкіна

Суддя: Н.Ю. Вікторович