Постанова № 100034188, 04.01.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

04.01.2021

Р І Ш Е Н Н Я Справа № 932/7291/20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Провадження № 2а/932/344/21

04 січня 2021 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцева Т.О., розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника командира батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Мельник Сергія Анатолійовича, третя особа – Батальйон патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департамент патрульної поліції, про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 691561, складеної 17.04.2020 року заступником командира БПП у м.Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Мельником С.А., про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.132-1 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 510,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 17 квітня 2020 року о 10 годині 30 хвилин заступником командира БПП у м.Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом Мельником С.А. винесено відносно нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, що виразилось у порушенні вимог п.п.22.5 Правил дорожнього руху, в якій зазначено, що він, керуючи транспортним засобом MAN з причепом, номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак причепа НОМЕР_2 , на автодорозі за адресою: м.Кременчук, вул.Київська,77, здійснював перевезення небезпечного вантажу згідно ТТН 133 від 16.04.2020 року (рідкий хлор UN 1017) загальною масою 13020 кг, без відповідного узгодження порядку дорожнього перевезення небезпечного вантажу в органах НПУ.

Вважає вказану постанову необгрунтовою, безпідставною, та такою, що не відповідає нормам КУпАП, в зв`язку з чим, звернулась до суду з вказаним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2020 року зазначена цивільна справа була передана в провадження судді Кудрявцевій Т.О.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30.06.2020 року вказаний адміністративний позов був залишений без руху, оскільки не відповідав вимогам ст.ст. 160-161 КАС України.

21.07.2020 року позивачем усунені вказані в ухвалі недоліки.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 серпня 2020 року відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятиденний строк із дня отримання копії ухвали на подання відзиву та пояснень відповідно, а також на подання доказів, що спростовують позовні вимоги.

Відповідач правом на подання відзиву чи клопотання про продовження процесуального строку, встановленого на подання відзиву, не скористався. Будь-яких письмових заяв чи клопотань до суду не надав.

07.09.2020 року від третьої особи Департаменту патрульної поліції в особі батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції надійшло пояснення в якому зазначено, що третя особа заперечує проти задоволення вказаного адміністративного позову. В обґрунтування зазначеного, посилається на те, що 17.04.2020 року заступником командира батальйону патрульної поліції в м.Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Мельником С.А., винесено постанову серії ДП018 № 691561 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 132-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за те, що водій ОСОБА_1 цього дня близько 10 год. 30 хв., в м. Кременчуці на вул. Київській, 77, керуючи транспортним засобом MAN, номерний знак НОМЕР_1 , з причепом, номерний знак НОМЕР_2 , здійснював перевезення небезпечного вантажу згідно товарно-транспортної накладної № 133 від 16.04.2020 року (рідкий хлор 1017) загальною масою 13,020 тон без відповідного узгодження маршруту дорожнього перевезення в органах Національної поліції України, чим порушив п. 22.5 ПДР України, п. 9.1 наказу МВС України № 656 від 04.08.2018 року. Згідно з абзацом 1 п. 22.5 ПДР України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Наказом МВС України від 04.08.2018 року № 656 «Про затвердження деяких нормативно-правових актів з питань дорожнього перевезення небезпечних вантажів» затверджено «Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів».

Згідно з п.п 1 п. 9 Правил при перевезенні небезпечних вантажів на транспортній одиниці мають бути, крім перелічених у ПДР, такі документи: при перевезенні небезпечних вантажів, які є вантажами підвищеної небезпеки, - погодження маршруту руху транспортного засобу під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів, видане уповноваженим підрозділом поліції, зразок якого наведено в додатку 1 до цих Правил.

Перевезення небезпечних вантажів, які належать до вантажів підвищеної небезпеки, без погодження маршруту руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів, виданого поліцією, здійснюється: на маршрутах міжнародного сполучення, перелік яких затверджено наказом. Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства інфраструктури України від 02 березня 2016 року№ 151/59 «Про затвердження Переліку маршрутів міжнародного дорожнього перевезення небезпечних вантажів, рух за якими здійснюється без погодження з уповноваженими підрозділами Національної поліції України», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 березня 2016 року за №421/28551 (зі змінами); у разі якщо перевезення вантажу частково або повністю звільняється від необхідності дотримання вимог та положень ДОПНВ згідно з розділом 1.1.3 додатка А до цієї Угоди. Згідно з розділом 1.1.3 вказаної Угоди положення ДОПНВ не застосовуються: а) до перевезення небезпечних вантажів приватними особами, коли ці вантажі упаковані для роздрібного продажу і призначені для їх особистого споживання, використання в побуті, дозвілля або спорту, за умови що вжиті заходи для запобігання будь витоку вмісту в звичайних умовах перевезення. Коли такими вантажами є легкозаймисті рідини, що перевозяться в посудинах багаторазового використання, наповнених приватною особою або для приватної особи, то загальна кількість не повинна перевищувати 60 літрів на одну посудину і 240 літрів на одну транспортну одиницю. Небезпечні вантажі, поміщені в ІВС, великогабаритну тару або цистерни, не зважають упакованими для роздрібного продажу; b) до перевезення машин або механізмів, не зазначених у цьому додатку і що містять небезпечні вантажі в їх внутрішньому або експлуатаційному устаткуванні, за умови, що вжиті заходи для запобігання будь витоку вмісту в звичайних умовах перевезення; c) до перевезень, які здійснюються підприємствами на додаток до їх основної діяльності, таким як доставка вантажів на будівельні та інженерно-технічних об`єкти або зворотні рейси від таких об`єктів, або в зв`язку з роботами по вимірах, ремонту та обслуговування, в кількості не більше 450 літрів на одиницю тари і без перевищення максимальних кількостей, зазначених у підрозділі 1.1.3.6. Повинні бути вжиті заходи для запобігання будь витоку вмісту в звичайних умовах перевезення. Ці вилучення не застосовуються до класу 7. Це вилучення не поширюється на перевезення, які здійснюються такими підприємствами для власного постачання або для зовнішнього або внутрішнього розподілу; d) до перевезень, які здійснюються компетентними органами для проведення аварійно-рятувальних робіт або під їх наглядом, в тій мірі, в якій вони необхідні для проведення аварійно-рятувальних робіт, зокрема до перевезень, які здійснюються: - автомобілями техдопомоги, що перевозять потерпілі аварію або несправні транспортні засоби, що містять небезпечні вантажі; або з метою локалізації та збору небезпечних вантажів у разі інциденту або аварії і переміщення їх в найближче відповідне безпечне місце; е) до термінових перевезень, які здійснюються з метою порятунку людей або захисту навколишнього середовища, за умови, що вжито всіх заходів для забезпечення повної безпеки таких перевезень; f) до перевезень неочищених порожніх стаціонарних складських резервуарів і цистерн, в яких містилися гази класу 2, групи А, О або F, речовини класу 3 або класу 9, що відносяться до груп упаковки II або III, або пестициди класу 6.1, що відносяться до груп упаковки II або III, при дотриманні наступних умов: - всі отвори, за винятком отворів пристроїв для скидання тиску (якщо такі встановлені), герметично закриті; - вжити заходів для уникнення будь витоку вмісту в звичайних умовах перевезення; і - вантаж закріплений в рамах, або риштуваннях, або інших транспортнозагрузочних пристосування або закріплений в транспортному засобі або контейнері таким чином, щоб він не міг розхитуватися або переміщатися в звичайних умовах перевезення.

Це вилучення не застосовується до стаціонарних складським резервуарів і цистерн, в яких містилися десенсибілізовані вибухові речовини або речовини, перевезення яких заборонено ДОПНВ.

В місці, час та дату, вказані в оскаржуваній постанові, під час патрулювання поліцейським було виявлено вантажний транспортний засіб з причепом під керуванням позивача, який перевозив небезпечний вантаж. Позивач не заперечує, що на місці зупинки поліцейський йому повідомив спеціальне звання, посаду та прізвище, а також про причину зупинки. Під час перевірки даних товарно-транспортної накладної № 133 від 16.04.2020 року було встановлено, що позивач здійснював перевезення небезпечного вантажу (рідкий хлор UN 1017). Хлор відноситься до транспортної категорії небезпечного вантажу - 1, класу - 2. На місці зупинки позивач не мав погодження маршруту руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів, як встановлено п.п. 1 п. 9 Правил, затверджених наказом МВС України від 04.08.2018 року № 656. Вказані обставини сторонами не заперечуються. Позивачу було повідомлено про порушення ним ПДР України, роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порядок та строки оскарження постанови, порядок та строки сплати адміністративного стягнення. На місці розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач, скориставшись правами встановленими ч. 1 ст. 268 КУпАП, надав письмові пояснення, згідно з якими маса небезпечного вантажу становить 13,020 тон. Таким чином, письмові пояснення позивача не спростували факту порушення ним п. 22.5 ПДР України, тому що відсутні підстави для перевезення рідкого хлору без погодження маршруту руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів. До оскаржуваної позивачем постанови поліцейським додано копію ТТН та письмові пояснення позивача. Справу про адміністративне правопорушення розглянуто в присутності позивача, постанову оголошено негайно після розгляду справи, копію постанови позивач отримав на місці розгляду справи. Вказані обставини позивачем не заперечуються. Заступником командира БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Мельником С.А. було прийнято до уваги факт виявлення адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, письмові пояснення позивача, відсутність у позивача необхідних документів на спростування факту вчинення ним адміністративного правопорушення, та прийнято правомірне рішення про накладення на останнього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. Також зазначає, що Наказ МВС України № 822 від 26.07.2004 року, на який посилається позивач, втратив чинність на підставі наказу МВС № 656 від 04.08.2018 року. До позову не додано доказів на посилання позивача щодо правомірності перевезення ним рідкого хлору вагою до 1000 кг на один контейнер без погодження маршруту руху транспортного засобу під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів. Посилання позивача на п. 1.1.3.6.3 ДОПНВ, згідно з яким «максимальна загальна кількість на транспортну одиницю» означає для рідин і системних газів - номінальну місткість сосудів в літрах, не можуть бути прийняті судом до уваги з наступних підстав. Літр - одиниця виміру об`єму, а в ТТН вказана маса нетто небезпечного вантажу. Вказаний пункт не містить формули «50 кг помножити на коефіцієнт 20 = 1000 кг», як зазначено в позові. Таким чином, до адміністративного позову не додано жодних доказів на підтвердження факту дотримання позивачем п. 22.5 ПДР України під час перевезення небезпечного вантажу. Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року по справі № 520/2261/19. Зважаючи на вищевикладене просить суд відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до вимог ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд, як адміністративний, має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постановою від 17 квітня 2020 року серії ДПО18 № 691561 у справі про адміністративне правопорушення, заступником командира БПП у м.Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Мельником С.А. накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за скоєння ним правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КпАП України, що виразилось у тому, що водій ОСОБА_1 знаходячись за адресою: м.Кременчук, вул.Київська, 47, керуючи транспортним засобом MAN з причепом здійснював перевезення небезпечних вантажів згідно ТТН 133 від 16.04.2020 року (рідкий хлор UN 1017) загальною масою 13020 тони, без відповідного узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу в органах НПУ, чим порушив п.п. 22.5 ПДР України, п. 9.1 наказу МВС України № 656.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Статтею 132-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Згідно із вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із вимогами ст. 293 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до вимог ст.251 КпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, доведеність вини позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст.251 КпАП України. Зокрема такими являються будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Крім цього, у відповідності до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно положень ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевезення небезпечних вантажів по території України регламентуються вимогами Законів України "Про перевезення небезпечних вантажів" Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)".

Підпункт 22.5 ПДР України визначає, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно п. 9.1 Правил Дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 656 від 04 серпня 2018 року при перевезенні небезпечних вантажів на транспортній одиниці мають бути, крім перелічених у Правил дорожнього правил, такі документи: при перевезенні небезпечних вантажів, які є вантажами підвищеної небезпеки,- погодження маршруту руху транспортного засобу під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів, видане уповноваженим підрозділом поліції, зразок якого наведено в додатку 1 до цих Правил.

Пунктом 1.1.3.6.3 ДОПНВ зазначено, що слова «максимальна загальна кількість на транспортну одиницю» означають: - для рідин і стиснених газів – номінальну місткість сосудів в літрах.

Однак слід зауважити, що позивачем долучено до адміністративного позову копію паспорту судини працюючого під тиском понад 0,05 Мпа чи під вакуумом.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п. 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення правил дорожнього руху. Однак, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Враховуючи вищевикладене, те, що відповідачем будь-яких інших доказів, крім самої оскаржуваної постанови, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не надано, а позивачем надано докази, які спростовують факти викладені в оскаржуваній постанові та спростовують наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, а тому, суд вважає, що виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, враховуючи, що при винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення заступником командира БПП у м.Кременчук УПП в Полтавській області ДПП старшим лейтенантом Мельником С.А. не надано належних та допустимих доказів правомірності постанови, тому, з цих підстав, суд вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП є неправомірною та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 6-11, 77, 121-123, 139, 143, 243-246, 250-251, 286, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до заступника командира батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Мельник Сергія Анатолійовича, третя особа – Батальйон патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департамент патрульної поліції, про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 691561 від 17 квітня 2020 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП – закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 (чотириста двадцять грн. 40 коп.)

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду згідно з вимогами ч. 4 ст. 286 КАС України протягом десяти днів із дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні – протягом десяти днів зо дня отримання ними його копії.

Рішення набирає законної сили протягом десяти днів із дня його проголошення, або десяти днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя Т.О. Кудрявцева