Рішення № 100033840, 23.09.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

23 вересня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/703/21

Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., секретар судового засідання Матюшенко Н.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Керівника Прилуцької окружної прокуратури, вул. 1 Травня, б.50-а, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 02910114, e-mail: priluki.prok@gmail.com, в інтересах держави в особі

позивача: Ладанської селищної ради, вул. Миру, 77а, смт. Ладан, 17584, код ЄДРПОУ 04412449, e-mail: radaladan@ukr.net

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, проспект Миру, 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39764881.

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прилуки Агроінвест», вул. Промислова, 10, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 42536892, e-mail: pragroinvest@ukr.net

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

про витребування земельної ділянки

За участю представників:

позивача, відповідача, третіх осіб: не з`явився

прокурор: Князев Д.В.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Чернігівської області 02.07.2021 надійшла позовна заява керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ладанської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуки Агроінвест» (далі відповідач) про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуки Агроінвест» на користь Ладанської об`єднаної територіальної громади земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 7424184300:04:000:1952.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.09.21 по справі №742/1635/20, яке набрало законної сили 29.10.20, відповідно до якого позов заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах в особі позивача: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру до ОСОБА_1 , треті особи на стороні відповідача - ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області про витребування земельної ділянки задоволено, ухвалено витребувати у ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 7424184300:04:000:1952) для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Краслянської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області; стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Чернігівської області 2102 грн. судового збору. Зазначеним рішенням було встановлено незаконність отримання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2га з кадастровим номером 7424184300:04:000:1952 для ведення особистого селянського господарства, фактично повторно скориставшись при цьому правом, передбаченим ст. 116 Земельного кодексу України, та витребувано її з незаконного володіння ОСОБА_1 . Як вказує прокурор, на момент відкриття провадження у справі №742/1635/20, спірна земельна ділянка перебувала на праві приватної власності ОСОБА_1 та підлягала витребуванню саме з його незаконного володіння. Однак, відповідач, достовірно знаючи про наявність судового спору відносно земельної ділянки, умисно, з метою, в подальшому, ускладнити процес її повернення у власність держави на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна неправомірно передав її у власність ТОВ «Прилуки Агроінвест», про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.07.20 за №37572608 внесено відомості про реєстрацію права власності. Прокурор зазначає, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із засновників ТОВ «Прилуки Агроінвест» є ОСОБА_1 , що беззаперечно свідчить про обізнаність юридичної особи ТОВ «Прилуки Агроінвест» щодо спору відносно земельної ділянки та ставить під сумнів добросовісність поведінки відповідача. Таким чином, зважаючи на наявність рішення суду про витребування земельної ділянки із володіння ОСОБА_1 , яке набрало законної сили 29.10.200 та неможливості фактичного виконання в частині повернення земельної ділянки у власність розпорядника, у зв`язку з передачею права власності на земельну ділянку ТОВ «Прилуки Агроінвест», прокурор звернувся до суду у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ч.4 ст.53 ГПК України про витребування спірної земельної ділянки у володільця.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2021 справу № 927/703/21 передано на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.07.2021 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ; встановлено строки подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, пояснень заяв, клопотань, тощо; підготовче засідання призначено на 09.08.2021.

Примірники ухвал про відкриття провадження у справі, направлені на адреси відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (витяг а.с. 66-67), та ОСОБА_1 повернуто на адресу суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресатам з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 46-51).

16.07.2021 від Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, в якому третя особа підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити. Клопотання задоволено судом та долучено до матеріалів справи.

В підготовчому засіданні 09.08.2021 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.08.2021 на 10:00 год.

Ухвалу - повідомлення від 09.08.2021 про призначення судового засідання з розгляду справи по суті, направлену на адресу відповідача, повернуто суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Ухвала - повідомлення від 09.08.2021 про призначення судового засідання з розгляду справи по суті направлена на адресу ОСОБА_1 повернута суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

30.08.2021 судове засідання розгляду справи по суті відкладено на 23.09.2021.

Ухвалу - повідомлення від 30.08.2021 про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 23.09.2021,направлену на адресу відповідача, повернуто суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Ухвалу - повідомлення від 30.08.2021 про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 23.09.2021, направлена на адресу ОСОБА_1 , повернуто суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, яку суд з дотриманням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися неналежним повідомленням сторони про час та місце розгляду справи, оскільки такі обставини зумовлені не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, від 23.11.2018 у справі №10/17-3639-2011, від 22.08.2019 у справі №922/85/18.

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 199/7620/19 та від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

В судовому засіданні 23.09.2021 прокурор заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив:

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу Ладанської селищної ради 29.06.2021 Прилуцькою місцевою прокуратурою було направлено лист щодо витребування земельної ділянки з незаконного володіння ТОВ «Прилуки Агроінвест».

Станом на день звернення з позовною заявою до суду заходів щодо повернення земельної ділянки Ладанською селищною радою вжито не було, що свідчить про їх бездіяльність компетентного державного органу.

Враховуючи значимість порушення інтересів держави та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, з огляду на дотримання прокурором вимог ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», вбачаються обґрунтовані підстави для представництва (Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18).

Повернення у власність держави незаконно приватизованої земельної ділянки та відновлення можливості справедливого (законного) розподілу такого обмеженого державного ресурсу, що становить державний інтерес, що узгоджується із правовою позицією ЄСПЛ, п.п.70-71 рішення від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», п.54 рішення від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України».

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За частинами 2 та 3 статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати в приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (частини 1 та 2 статті 84 ЗК України).

Згідно приписів статті 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

За частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або в користування для всіх потреб.

За правилами частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 ЗК України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт в частини 3 статті 116 ЗК України).

За частиною 4 вказаної статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За змістом ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 21.09.2020 у справі № 742/1635/20 про витребування земельної ділянки, яке набрало законної сили 29.10.2020 (а.с. 26-28) встановлено неступне.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 18.04.2019 №25-2827/14-19-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Краслянської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 18.04.2019 №25-2827/14-19-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га /кадастровий номер 7424184300:04:000:1952/ у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Краслянської сільської ради Прилуцького району.

06.05.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 18.04.2019 №25-2827/14-19-сг зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вище вказану земельну ділянку.

Згідно договору купівлі-продажу №538 від 11.06.2019 року земельна ділянка з кадастровим номером 7424184300:04:000:1952 була відчужена на користь ОСОБА_1 що підтверджується записом в реєстрі речових прав на нерухоме майно № 31947919.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 21.03.2017 №11-2914/14-17 сг отримав у приватну земельні ділянки площею 0,8199 га /кадастровий номер 3523880400:02:001:5497/ та 1,1 га /кадастровий номер 3523880400:02:001:5497 /для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Шпаківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

ОСОБА_2 момент набуття у власність земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 7424184300:04:000:1952 фактично повторно скористався своїм правом, передбаченим ст.116 ЗК України, тобто отримав таку ділянку з порушенням визначеного земельним законодавством порядку.

На підставі наведеного заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 21.09.2020 у справі № 742/1635/20 позов заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури про витребування земельної ділянки - задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 7424184300:04:000:1952) для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Краслянської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 7424174300:04:000:1952 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 10.04.2020, виданого сторонами акта, право власності на земельну ділянку зареєстровано за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Прилуки Агроінвест» 27.07.2020, засновником та кінцевим бенефіціаром якого відповідно до інформаційної довідки (а.с.34) є третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Статтею 387 ЦК України установлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому, відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

За приписами частини 1 статті 388 ЦК України, якою обґрунтовано заявлений позов, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння (1); було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння (2); вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (3). Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Зі змісту вказаних норм убачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник, а відповідачем - незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому, незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Предметом доказування в справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують: право власності на витребуване майно; вибуття його з володіння позивача; перебування його в натурі в відповідача; обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння власника.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що у разі незаконного заволодіння майном власника іншою особою належним способом захисту є віндикаційний позов (стаття 387 ЦК України). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. При цьому в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (див. зокрема пункти 85, 114, 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадженням № 14-208цс18). (Постанова ВП ВС від 16.02.2021 по справі № 910/2861/18 (№ в ЄДРСР 95439658)

Власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Аналогічна позиція викладена в постанові ВП ВС від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (№ в ЄДРСР 87902138).

Судовим рішенням було встановлено неправомірність набуття ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 7424184300:04:000:1952. ЇЇ придбання ОСОБА_1 у ОСОБА_2 , а у подальшому відчуження ОСОБА_1 такої ділянки на користь ТОВ «ПРИЛУКИ АГРОІНВЕСТ», засновником якого і є гр. ОСОБА_1 , отже, ТОВ «ПРИЛУКИ АГРОІНВЕСТ» не могло не знати про те, що ОСОБА_1 не мав права відчужувати спірну земельну ділянку кадастровим номером 7424184300:04:000:1952, а тому вимоги прокурора щодо витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИЛУКИ АГРОІНВЕСТ» на користь Ладанської селищної ради земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 7424184300:04:000:1952 є обгнрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3405,00 грн судових витрат.

Керуючись ст. ст. 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИЛУКИ АГРОІНВЕСТ» (вул. Промислова, 10, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 42536892) на користь Ладанської селищної ради (вул. Миру, 77а, смт. Ладан, 17584, код ЄДРПОУ 04412449) земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 7424184300:04:000:1952.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИЛУКИ АГРОІНВЕСТ» (вул. Промислова, 10, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 42536892) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вулиця Князя Чорного, 9, Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) 3405,00 грн судових витрат.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2021.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/