Ухвала суду № 100033796, 27.09.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

У Х В А Л А

27 вересня 2021 року Справа № 926/3701/21За позовом Житлово - будівельного кооперативу № 63

до відповідача 1 Чернівецької міської ради

відповідача 2 Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради

відповідача 3 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

відповідача 4 Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради

про визнання незаконними та скасування рішень про зміну цільового призначення та містобудівних умов та обмежень

Суддя Проскурняк О.Г.

Секретар судового засідання Рогатинчук О.В.

Представники сторін:

Від позивача – Савка С.В.

Від відповідача 1 – Баланецький О.Д.

Від відповідача 2 – не з`явився.

Від відповідача 3 – адвокат Гінінгер А.З.

Від відповідача 4 – Баланецький О.Д.

СУТЬ СПОРУ: Житлово - будівельний кооператив № 63 звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача 1 Чернівецької міської ради; відповідача 2 Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради; відповідача 3 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ; відповідача 4 Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради про визнання незаконними та скасування рішень про зміну цільового призначення та містобудівних умов та обмежень.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2021 року, судову справу № 926/3701/21 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 27 вересня 2021 року.

15 вересня 2021 року до Господарського суду Чернівецької області звернувся позивач – Житлово-будівельний кооператив № 63 із заявою про забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_1 та іншим особам проводити підготовчі та будівельні роботи на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136300:03:001:0093.

Обґрунтовуючи свою заяву, позивач посилається на те, що виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 22 липня 2021 року видано дозвіл серія ЧВ № 012210719147 на виконання будівельних робіт на будівництво багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, а також паркінгом на АДРЕСА_1 . Означені обставини, на думку заявника, свідчать про реальну загрозу майну, що належить позивачу.

Ухвалою суду від 15 вересня 2021 року призначено розгляд заяви про забезпечення позову в судовому засіданні на 27 вересня 2021 року.

24 вересня 2021 року до канцелярії Господарського суду Чернівецької області надійшло письмове заперечення від відповідача 3 - ОСОБА_1 на заяву про забезпечення позову.

Заперечення обґрунтовано тим, що заявником не наведено належного обґрунтування того, яким чином заборона проведення будівельних робіт г=на земельній ділянці призведе до забезпечення фактичного виконання судового рішення про скасування рішення Чернівецької міської ради від 23 листопада 2020 року та містобудівних умов та обмежень від 19 грудня 2019 року. Разом з тим, відповідач посилається на те, що дозвіл на виконання будівельних робіт на будівництво багатоквартирного житлового будинку (серія ЧВ № 012210719147 від 22 липня 2021 року), який виданий виконавчим комітетом Чернівецької міської ради ФОП ОСОБА_2 не скасований та не є предметом оскарження у даній справі, а отже вимоги заяви про забезпечення позову, шляхом зупинення та заборони проведення будівельних робіт за вказаним дозволом не є співмірними із заявленими позовними вимогами.

У підготовчому засіданні 27 вересня 2021 року голова ЖБК № 63 підтримала заяву про забезпечення позову в повному обсязі.

Адвокат відповідача 3 – ФОП ОСОБА_2 проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечив, з підстав вказаних у письмову запереченні.

Представник відповідача 1 – Чернівецької міської ради та відповідача 4 – Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради вирішення питання про забезпечення позову залишив на розсуд суду.

Відповідач 2 – Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради явку належного представника в судове засідання не забезпечив, письмових пояснень на заяву про забезпечення позову до суду не надав.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та заперечення на подану заяву, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У рішенні Конституційного Суду України по справі № 4-рп/2011 від 31 травня 2011 року вказано, що з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини цього рішення).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Вказаний інститут спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України “Про Вищу раду юстиції”, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження” від 16 червня 2011 року N 5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових/немайнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

Так, позивач у своїй заяві про забезпечення позову, посилається на порушення прав членів Житлово - будівельного кооперативу № 63 на їх належне проживання у своїх квартирах та загрозу знищення їх майна. Дане твердження аргументується тим, що виконання будівельних робіт по будівництву багатоквартирного будинку відповідачем загрожує обвалом сусідніх будинків, в тому числі – будинку позивача, який, згідно посилання позивача перебуває в аварійному стані, згідно пункту 6 рішення Чернівецької міської ради від 02 вересня 2016 року №384.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник та наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 911/3871/17.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

В той же час, оскільки Житлово - будівельний кооператив № 63 звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, а судове рішення у в казаній справі не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а повинна застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2018 у справі № 915/508/18.

Підставами забезпечення позову є наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 листопада 2018 року у справі №924/478/18 та у правовому висновку Великої палати ВС, який наданий у постанові від 15 серпня 2018 року у справі № 922/4587/13.

Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі №921/40/20.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 911/3871/17.

Так, заявником не надано до заяви про забезпечення позову належного обґрунтування того, яким чином заборона проведення будівельних робіт на земельній ділянці призведе до забезпечення фактичного виконання судового рішення про скасування містобудівних умов та обмежень та скасування рішення Чернівецької міської ради, яким затверджено проект землеустрою зі зміни цільового призначення та надано відповідачу 3 земельну ділянку в оренду для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Разом з тим, з огляду на те, що заявник просить суд заборонити ОСОБА_1 та іншим особам проводити підготовчі та будівельні роботи, дозвіл на виконання яких надано виконавчим комітетом Чернівецької міської ради та який не є предметом оскарження в межах господарської справи № 926/3701/21, суд вважає що заява про забезпечення позову не є співмірною із заявленими позивачем вимогами.

В той же час, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, позивачем не надано до суду доказів вчинення відповідачем та/або іншими особами дій, що в подальшому можуть призвести до неможливості виконання рішення господарського суду, що стало підставою для призначення розгляду заяви про забезпечення позову в судовому засіданні з викликом сторін, згідно ухвали Господарського суду Чернівецької області по справі № 926/3701/21 від 15 вересня 2021 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку відмовити у забезпеченні позову.

Частинами 6, 8 статті 140 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Керуючись статтями 13, 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Повний текст ухвали складено та підписано - "01" жовтня 2021 року.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 ГПК України.

Суддя О.Г. Проскурняк