Рішення № 100033760, 27.09.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2021 р. Справа № 924/1022/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д., при секретарі судового засідання Сорока ДВ., розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат", м. Полонне

до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія", м.Полонне

до Головного управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області, м. Хмельницький

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача

- розпорядника майном ПАТ "Полонський гірничий комбінат" арбітражного керуючого Яроша Василя Юрійовича;

- фізичної особи - підприємця Кашперського В.В., смт. Ярмолинці Хмельницька область

про стягнення солідарно 1 600 000 грн. заподіяної майнової шкоди (новий розгляд)

Представники сторін:

Від позивача: Венгер Д.О. - ордер №037896 від 28.04.2021р.;

Від відповідача 1: Луков А.В. згідно наказу №341/3 від 24.12.2019р.;

Кіт А.М. - за довіреністю №4-0585338 від 07.12.2020р.

Від відповідача 2: не з`явився;

Від відповідача 3: Мороз Т.М. - за довіреністю №04-08-10/74 від 05.01.2021р.;

Від третьої особи 1: Ярош В.Ю. - розпорядник майна;

Від третьої особи 2: не з`явився;

У судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.05.2019р. (суддя Муха М.Є.) у позові публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" м. Полонне за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - розпорядника майном ПАТ "Полонський гірничий комбінат" арбітражного керуючого Яроша Василя Юрійовича; фізичної особи - підприємця Кашперського В.В., смт. Ярмолинці, Хмельницька область до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області м. Хмельницький за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області - головного управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області, м.Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія" м.Полонне про стягнення солідарно 1 600 000 грн. заподіяної майнової шкоди відмовлено.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.11.2019р. у справі №924/1022/17 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кашперського В`ячеслава Вікторовича задоволено частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 16.05.2019р. та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 у справі №924/1022/17 скасовано.

Справу №924/1022/17 направлено на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області у межах провадження у справі про банкрутство ПАТ "Полонський гірничий комбінат" №924/881/16.

Ухвалою суду від 06.12.2019р. справу №924/1022/17 прийнято до розгляду в межах справи №924/881/16 про банкрутство ПАТ "Полонський гірничий комбінат" та призначено до розгляду в засіданні господарського суду.

Ухвалою суду від 23.06.2021р. розгляд справи №924/1022/17 в межах справи №924/881/16 про банкрутство ПАТ "Полонський гірничий комбінат" у підготовчому засіданні суду розпочато спочатку.

На адресу 26.07.2021р. від Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м.Хмельницький надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження у справі №924/1022/17 на тридцять днів та відкладення розгляду даної справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 26.07.2021р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/1022/17 на тридцять днів.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення солідарно з відповідачів (із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 1600000 грн. заподіяної майнової шкоди. В обґрунтування позову позивач зазначає, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області перебуває об`єднане виконавче провадження № 47533673 про стягнення з ПАТ "Полонський гірничий комбінат" на користь юридичних, фізичних осіб та держави на суму близько 5000000 грн. У відповідності до листа начальника відділу ВПР УДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Пащенюка І.А. від 06.09.2016 р. за вих. № 2378 у відділі на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 47533673 про стягнення коштів з ПАТ "Полонський гірничий комбінат" на користь фізичних, юридичних осіб та держави. Арештоване майно боржника станом на дату складання листа не реалізовувалося, кошти не розподілялися, вимоги кредиторів у виконавчих провадженнях не погашалися. У вказаному виконавчому провадженні двома актами опису і арешту майна від 26.02.2015 p., складеними державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Котом A.M. описано і передано на зберігання колишньому голові правління ПАТ "ПГК" Мазуру М.М. відсів фракції 0-5 у кількості 200 000 тон на суму 2 000 000 грн. та щебінь фракції 0-20 у кількості 4 000 тон вартістю 240 000 грн., а згідно іншого акту опису передано на зберігання представнику ТД "Укрінпап" м. Київ Комарову А.П. щебінь фракції 5-20 у кількості 5 000 тон вартістю 450 000 грн. Актом від 22.07.2015 р., складеного державним виконавцем ДВС ГТУЮ Купчишиною О.О. описано і передано на зберігання колишньому голові правління ПАТ "ПГК" Мазуру М.М. відсів фракції 0-5 у кількості 1000 000 тон на суму 3 000 000 грн.

Постановою про передачу майна іншому зберігачу від 13.08.2015p., складеною державним виконавцем ДВС ГТУЮ Котом A.M. передано на зберігання Мартинюку В.М. як представнику ТОВ "Полонська гірнича компанія" (під його підпис) відсів фракції 0-5 у кількості 200 000 тон на суму 2 000 000 грн., щебінь фракції 0-20 у кількості 4 000 тон вартістю 240 000 грн. та відсів фракції 0-5 у кількості 1 000 000 тон на суму 3 000 000 грн., які згідно попередніх двох актів опису і арешту майна від 26.02.2015 р. та 22.07.2015 р. були передані на зберігання Мазуру М.М. Актом від 22.01.2016 p., складеного державним виконавцем ДВС ГТУЮ Котом A.M. описано і передано на зберігання ОСОБА_1 (під його підпис) щебінь фракції 10-20 у кількості 156 тон (116 м.куб.) вартістю 15 600 грн.; щебінь фракції 5-10 у кількості 91 тон (68 м.куб) вартістю 9 100 грн.; щебінь фракції 5-20 у кількості 633 тон (469 м.куб) вартістю 63 300 грн., загалом на суму 88 000 грн. Для переведення із м.куб. у тонни застосовано коефіцієнт 1,35. В додаток до вказаного акту додана довідка № 16 від 22.01.2016 p., підписана керівником ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюком В.М. про те, що відповідно акту виміру залишку щебеневої продукції від 17.12.2015 р. у залишку належний ПАТ "ПГК" є: щебінь фракції 10-20 у кількості 116 м.куб).; щебінь фракції 5-10 у кількості 68 м.куб.; щебінь фракції 5-20 у кількості 469 м.куб.

Позивач наголошує на тому, що листом ВПР УДВС ГТУЮ у Хмельницькій області (за вих. №1915 від 21.06.2016 р.) за підписом головного державного виконавця Кота A.M. в адресу Полонського відділення поліції Шепетівського відділу поліції Головного управління поліції у Хмельницькій області надіслано повідомлення про злочин з інформацією про те, що Мартинюком В.Ф., як генеральним директором ТОВ "Полонська гірнича компанія", вчинено злочин, передбачений ст.388 КК України щодо розтрати, відчуження, приховування, підміну, приховування, підміну, пошкодження, знищення описаного і ввіреного для зберігання майна. Таким же актом від 26.07.2016 p., складеного державним виконавцем ДВС ГТУЮ Котом A.M. описано і передано на зберігання Мартинюку В.М. уже як генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" (під його підпис), відсів фракції 0-5 у кількості 306 825,95 тон (застосовано коефіцієнт 1,4 співвідношення м.куб. до тонни внаслідок 23% ущільнення), що складає 219 161,39 м.куб. на загальну суму вартістю 3068259,5 грн. (10 грн. тонна). Згідно письмової довідки маркшейдера ОСОБА_2 у формі та під назвою "інформація про кількість наявного на території ПАТ "ПГК" гранітного піщаного відсіву" від 14.01.2016 p., залишок такого відсіву складає кількість 1 200 000 тон.

Звертає увагу суду на те, що на даний час розслідується слідчим управлінням Головного управління поліції у Хмельницькій області кримінальна справа №1215240200000456 від 22.09.2015 р. за ознаками злочину передбаченого ст.388 ч. 1 КК України щодо посадових осіб ТОВ "Полонська гірнича компанія" та ТОВ "Укрінап" за попередньою заявою ВПР УДВС ГТУ у Хмельницькій області, а також слідчим відділом Полонського відділення поліції Шепетівського відділу поліції Головного управління поліції у Хмельницькій області кримінальна справа № 12017240200000494 від 20.09.2017 р. щодо державного виконавця Кота A.M. та генерального директора ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюка В.Ф. по факту крадіжки 800 000 тон гранітного відсіву на суму за ринковими цінами близько 60 000 000 грн. В подальшому, п`ятьма актами від 09.11.2016 р. про передачу майна на відповідальне зберігання, складених і підписаних державним виконавцем Котом A.M., який діяв на підставі довіреності від Департаменту ДВС МЮУ вилучено у попереднього зберігача ХФ ДП "Сетам" і передано на зберігання голові правління ПАТ "ПГК" Синишину О.А., 31-но найменування об`єктів нерухомого майна, 11-ть найменувань транспортних засобів, 28 найменувань іншого нерухомого і рухомого мана, 166-ть найменувань обладнання, а також відсів фракції 0-5 об`ємом 258 700 м.куб. згідно технічного звіту ТОВ "Геотехпромпроект" від 03.11.2016 p., або 362 180 тон. ПАТ "ПГК" іншого товару гірничо-добувної промисловості (щебінь будь-яких фракцій, гірничу масу) не передано.

Оскільки державним виконавцем Котом A.M. на підставі зазначених вище актів опису і арешту у ПАТ "ПГК" було вилучено, накладено арешт і передано йому на зберігання 1 200 000 тон, на дату передавання цього ж відсіву фракції 0-5, відсутнім є 837 820 тон, або (якщо брати до уваги оцінку відсіву в межах виконавчого провадження 17 грн. за тону, що підтверджується актом уцінки майна від 20.09.2016 р. складеного державним виконавцем Котом A.M.) на суму 14 242 940 грн. Проте, станом на дату пред`явлення позову (враховуючи реалізаційну ціну 68,40 грн. за 1-ну тону) сума завданих відповідачами збитків, становить суму 57 306 888 грн. Зазначена реалізаційна ціна підтверджується чинними договорами поставки, для прикладу один із них, договір поставки № 19.09/17-П від 19.09.2017р. із ФОП Кошельником О.В. із специфікацією до нього, копіями накладних та випискою з банківського рахунку про оплату покупцем відсіву.

У доповненні до позовної заяви від 08.12.2017р. позивач зазначає, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Позивач наголошує на тому, що у справах за позовами фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди, заподіяної рішеннями, діями (бездіяльністю) державних виконавців відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України; підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними, шкода відшкодовується незалежно від вини. Тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди; заявлені до державної виконавчої служби вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної стороні у справі державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження, мають розглядатися судом незалежно від того, що попередньо дії державного виконавця не оскаржувалися.

У додатковому обґрунтуванні позовних вимог від 13.12.2017р. позивач зазначає, що під час виконання судових рішень органами та посадовими особами ДВС було вилучено у боржника та передано на відповідальне зберігання інших осіб, зокрема, 1 200 000 т відсіву, а повернуто на зберігання боржника лише частину цієї продукції, тому нестача становить 837 820 т. Із факту нестачі випливає, протиправна бездіяльність, якою порушено право власності позивача на відсів, розмір шкоди, який визначається вартістю нестачі. Внаслідок вилучення майна боржника з метою звернення стягнення на нього, і не забезпечення належної охорони та зберігання цього майна, воно було частково втрачено, що, на думку позивача, свідчить про бездіяльність посадових осіб органів ДВС, в результаті якої було порушено право власності позивача на 837 820 т відсіву. Станом на дату пред`явлення позову, якщо врахувати реалізаційну ціну 68,40 грн. за 1-ну тону позивачем такого гранітного відсіву фракції 0-5, сума завданих відповідачами збитків, становить суму 57 306 888 грн.

Присутні в судовому засіданні представники Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції позицію викладену у відзиві на позовну заяву з урахуванням позиції Верховного Суду від 24.06.2021р. підтримали, зокрема вважають, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виходячи зі змісту позовної заяви позивач вважає, що через неправомірні дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної виконавчої служби йому було заподіяно шкоду, яка виражається в розтраті 837 820 тон відсіву фракції 0-5, який був описаний та переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 на загальну суму 57 306 888 грн.

На підтвердження своїх доводів позивач вказує на те, що постановою про передачу майна іншому зберігачу від 13.08.2015 року Мартинюку В.М. крім іншого майна було передано 1 200 000 тон відсіву фракції 0-5, а при передачі 09.11.2016 року на відповідальне зберігання голові правління ПАТ «ПГК» Синишину О.А., було передано 362 180 тон відсіву фракції 0-5, що підтверджується технічним звітом ТОВ «Геотехпромпроект» від 03.11.2016 року.

Стосовно відсіву фракції 0-5 кількості 1 200 000 тон позивач не надав жодного доказу окрім актів опису й арешту майна боржника від 26.02.2015 року на 200 000 тон та від 22.07.2015 року на 1 000 000 тон, які б свідчили про фактичну наявність відсіву на складах ПАТ «ПГК».

Підтвердженням того, що у позивача був відсутній відсів фракції 0-5 в кількості 1 200 000 тон на момент передачі на відповідальне зберігання ОСОБА_1 13.08.2015 року є лист позивача в якому він просить вжити заходів щодо збереження відсіву в кількості 1 000 000 тон, що на 200 000 тон менше ніж зазначає позивач у позовній заяві, що є підтвердженням того, що в акті опису й арешту майна боржника від 22.07.2015 року державним виконавцем була вказана загальна кількість відсіву у тому числі і того який був вказаний у акті опису й арешту від 26.02.2015 року.

В постанові про передачу майна іншому зберігачу від 13.08.2015 року жодним чином не вказано яка кількість відсіву була передана на відповідальне зберігання Мартинюку В.М.

Також, позивач, при проведені розрахунків, щодо недостачі відсіву посилається на технічний звіт по виконаним маркшейдерським роботам з проведення інвентаризації складів від 03.11.2016 року згідно якого на складах готової продукції ПАТ «ПГК» знаходиться 258 700 м3, якщо перевести даний об`єм в тони то він становить 445 481,4 тон - (258 700 х 1,4 (об`ємно-насипна щільність для переводу з об`ємів в тони) х 1,23 (коефіцієнт ущільнення), що на 83 301,4 тон більше ніж вказує позивач.

09.11.2016 року боржнику передано на зберігання відсів за мінусом відсіву, який передано стягувачам в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі (згідно постанов від березня червня 2016 року), який не був вивезений з території боржника.

Підтвердженням того, що позивач не наводить жодного допустимого доказу, а саме точної кількості втраченого описаного й арештованого відсіву є те, що, згідно технічного звіту спеціаліста (маркшейдера) ОСОБА_3 (суб`єкта господарювання ТОВ "Геотехпромпроект") від 12.01.2018 року на території ПАТ «Полонський гірничий комбінат» станом на 09.01.2018 знаходилось 226 890 м3 відсіву фракції 0-5., що складає 393 495,33 тон. та враховуючи кількість відсіву реалізованого в рахунок погашення заборгованості, а саме: 82220,76 (передано безпосередньо боржником на користь стягувачів) 6 301,5 (реалізовано боржником) 19 052,7 (передано на користь стягувачів в рахунок погашення заборгованості попередніми зберігачами) то у позивачу мало би бути передано не менше 501 034,29 тон.

Позивачем не надано жодного доказу який би свідчив про розмір заподіяної шкоди, яку необхідно відшкодовувати.

Стосовно правової позиції викладеної у пункті 56 постанови Верховного Суду від 06.11.2019р.

Відсів є готовою продукцією на підприємствах гірничої промисловості. Готова продукція - це продукція (виріб, напівфабрикат, робота, послуга), що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві , пройшла всі стадії технічного випробування, відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад.

Щебінь, розмір фракцій якого не перевищує 0,5 міліметрів, називають відсівом. Таким чином, щебенева продукція - продукція, яка одержується шляхом дроблення гірських порід і відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад.

Для обліку щебеневої продукції визначений рахунок 26 «Готова продукція». За дебетом рахунку 26 відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або за нормативною вартістю, за кредитом - реалізація готової продукції.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про щебеневу продукцію визначаються Національним положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 року та Національним положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року. В бухгалтерському обліку щебенева продукція оцінюється у відповідності до П(С)БО 9 «Запаси» за первісною вартістю, яка визначається згідно П(С)БО16 «Витрати».

П(С)БО16 «Витрати» визначає два поняття собівартості готової продукції:

1) Собівартість реалізованої продукції;

2) Виробнича собівартість продукції. Оцінка готової продукції при її продажу залежить від облікової політики підприємства, в частині оцінки запасів при їх вибутті.

При цьому можуть застосовуватися методи, передбачені П(С)БО 9 «Запаси». При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою,- первісна вартісна ( по дебету рахунку 901 «Собівартість реалізації готової продукції»), та оцінка, що визначається за домовленістю сторін (по кредиту рахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції).

Щебенева продукція оформлюється здавальною накладною і передається на склад. На складі щебенева продукція обліковується в кількісному виразі за її видами на картках або в книгах складського обліку. В картці або книзі визначаються назва продукції, її номенклатурний номер, одиниця виміру, розмір, марка, ціна за одиницю. Облік щебеневої продукції на складі ведеться в міру її надходження на склад або відпуску зі складу. В картках або книгах складського обліку робляться записи про надходження та відпуск щебеневої продукції і щоденно виводяться її залишки.

Кількісний облік щебеневої продукції за її видами та місцями зберігання може бути організований декількома способами:

1) в сортових картках складського обліку, при якому в бухгалтерії складають або обробляють групувальні відомості оприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів-виробників та за місцем зберігання;

2) без картковим способом, кожен день складають оборотні відомості обліку випуску продукції з виробництва і руху готових виробів у розрізі складів та інших місць зберігання. Залишки готових виробів періодично інвентаризуються.

На підставі здавальних накладних, що виписуються у двох примірниках, складається відомість випуску продукції Оцінка у звітному періоді може здійснюватися за фактичною собівартістю і за обліковими цінами з деяким відхиленням від фактичної собівартості. Наприкінці місяця обов`язковою умовою є облік щебеневої продукції за фактичною собівартістю (визначається за даними аналітичного обліку затрат на виробництво).

Дані первинні документи після оформлення здаються в бухгалтерію, де виписується рахунок-фактура. Узагальнена інформація за операціями, пов`язаними з рухом щебеневої продукції і товарів знаходить своє відображення при журнально-ордерній формі обліку у журналах-ордерах № 3,№5,№6, а за умов використання спрощеної форми бухгалтерського обліку - у відомостях 2- М, 3-М(розділ І), 5-М (розділ II).

Аналітичний облік щебеневої продукції на підприємствах ведеться за місцями її зберігання та окремими видами у натуральних, умовно-натуральних і вартісних показниках на основі первинних документів. Оскільки ПАТ «Полонський гірничий комбінат» не припинено, підприємство зобов`язане здійснювати облік щебеневої продукції у визначеному вище порядку.

Таким чином, здійснення обліку кількості залишку готової продукції чітко визначений нормативними документами, при цьому, здійснення обліку кількості залишку готової продукції за будь-якими процесуальними документами, складеними державним виконавцем не передбачено.

Визначення розміру збитків регламентується Постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.1996 року «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», Відповідної до пункту 2 Порядку, розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. Це фактично означає, що підприємство не може самостійно проводити оцінку збитку, а тому повинно звернутися до суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання у порядку визначеному Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». При цьому, визначення розміру збитків на основі будь-яких процесуальних документів, складених державним виконавцем не передбачено.

Помилковим є висновок щодо повернення державним виконавцем ПАТ «Полонський гірничий комбінат» щебеневої продукції. Державним виконавцем будь-які процесуальні документи щодо повернення майна боржнику не складались. 09.11.2016р. державним виконавцем було винесено постанову про передачу арештованого майна іншому зберігачеві. При цьому, арешт у виконавчому провадженні застосовується для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації. Разом з тим, державним виконавцем арешт з будь-якого майна ПАТ «Полонський гірничий комбінат» не знімався.

Арешт може накладатись на все майно боржника або на окремі речі залежно від розміру суми стягнення за виконавчим документом з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів. Враховуючи викладене, державним виконавцем може бути накладено арешт на усю вироблену продукцію та наявні на земельній ділянці корисні копалини боржника, якому належить, у відповідності до статті 95 Земельного кодексу України, право власності на вироблену продукцію та право використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини або їх частину.

Таким чином:

1. кількість залишку відсіву, який знаходиться на території ПАТ «Полонський гірничий

комбінат», має бути визначений за даними бухгалтерського обліку.

2. у державного виконавця відсутні повноваження щодо визначення залишку готової продукції, яка впливає на розмір збитків.

3. визначення вартості щебеневої продукції може здійснюватися за фактичною собівартістю

і за обліковими цінами з деяким відхиленням від фактичної собівартості.

4. державним виконавцем не складались документи щодо повернення майна боржнику.

Арештоване у порядку, визначеному статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», майно було передано лише для зберігання голові правління ПАТ «Полонський гірничий комбінат» Синишину О.А.

5. для визначення розміру збитків позивач має надати документи бухгалтерського обліку та

висновок незалежної оцінки.

Стосовно правової позиції викладеної у пункті 53 постанови Верховного Суду від 06.11.2019р.

Позивачем не доведено факт наявності нестачі у порядку встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.1996 року «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», не зазначено собівартість та облікові ціни продукції за документами бухгалтерського обліку.

Державним виконавцем вживались дії, спрямовані передачу зберігачам арештованого майна для зберігання по зведеному виконавчому провадженню. Вчинення певних дій за юридичною природою не може бути бездіяльністю, а відтак в цій частині позовні вимоги позивача є безпідставними і необгрунтованими.

Бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі не вчинення дії, яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Позивач не обгрунтував в чому полягає наявність шкоди (втрата або пошкодження майна) через, яку неправомірну поведінку, та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою предмету спору по даній справі.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області перебуває зведене виконавче провадження № 47533673 про стягнення з ПАТ «Полонський гірничий комбінат» на користь фізичних, юридичних осіб та держави (503 виконавчих документів на загальну суму 24 945 558 грн. в тому числі 164 виконавчих провадження на суму 3 134 983 грн. заборгованості по заробітній платі).

Під час виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем у відповідності до вимог чинного законодавства вживались заходи щодо повного та фактичного виконання рішень які перебували у нього на виконанні, зокрема.

17.07.2013р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та заборону його відчуження.

Згідно інформаційних довідок з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна - комплекс та все рухоме майно які належить ПАТ «Полонський гірничий комбінат» знаходиться в банківській заставі АБ «Брокбізнесбанк» з 29.01.2008 року, в зв`язку із чим, звернення стягнення на майно боржника, яке перебуває в іпотеці та заставі на користь інших стягувачів неможливе.

Згідно даних Єдиного Державного реєстру виконавчих проваджень на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувають виконавчі провадження №47759454, №47759512, №47758698 про звернення стягнення на майно ПАТ «Полонський гірничий комбінат» на користь ПАТ «Брокбізнесбанк».

В ході примусового виконання зазначених виконавчих проваджень державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 04.06.2015 р. описано та арештовано майно боржника, яке перебуває в заставі ПАТ «Брокбізнесбанк». Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ «Полонська гірнича компанія» ОСОБА_1 .

Враховуючи те, що все рухоме та нерухоме майно ПАТ «Полонський гірничий комбінат» перебуває в банківській заставі, звернення стягнення відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області проводилось на майно вільне від обтяження (кошти та готова (щебенева) продукція).

26.02.2015р. проведено опис та накладено арешт на відсів фракції 0x20 в кількості 4000 т. та відсів фракції 0x5 в кількості 200000 т. Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання голові правління ПАТ «Полонський гірничий комбінат» ОСОБА_4 . Зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна.

26.02.2015р. проведено опис та накладено арешт на щебінь фракції 5x20 в кількості 5000 т. який знаходився в декількох місцях складування на території ПАТ «Полонський гірничий комбінат». Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання представнику ТОВ «ТД «Укрінпап» Комарову А.П. Зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна.

22.07.2015 року проведено опис та накладено арешт на відсів фракції 0x5 в кількості 1000000 т. Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання голові правління ПАТ «Полонський гірничий комбінат» Мазуру М.М. Зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна.

13.08.2015 року описане та арештоване майно, яке перебувало на відповідальному зберіганні в голови правління ПАТ «Полонський гірничий комбінат» Мазура. М.М. передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ «Полонська гірнича компанія» Мартинюку В.М. Зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна.

Майно передано на відповідальне зберігання іншому зберігачу на підставі листа голови правління ПАТ «Полонський гірничий комбінат» Мазура М.М., про неможливість зберігати описане майно та передачі його на відповідальне зберігання іншому зберігачеві та у відповідності до вимог пункту 4.2.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Готова (щебенева) продукція, на яку накладався арешт, передавалась державним виконавцем визначеним зберігачам, однак залишалась на території боржника ПАТ «Полонський гірничий комбінат» за адресою м. Полонне, вул. А.Герасимчука, 190 б. При цьому, арештована щебенева продукція державним виконавцем примусово з території ПАТ «Полонський гірничий комбінат» для зберігання не вилучалась.

Боржник самоусунувся від забезпечення зберігання свого майна. Ні державний виконавець ні будь-які інші зберігачі арештованого майна не перешкоджали боржнику забезпечувати охорону свого майна на території.

З метою встановлення належності збереження описаного майна державним виконавцем, залучено маркшейдерів для визначення кількості відсіву який знаходиться на території боржника.

Згідно технічних звітів ТОВ «Геотехпромпроект» від 22.06.2016 року та 17.08.2016 року на території ПАТ «Полонський гірничий комбінат» знаходиться відсів фракції 0x5 в кількості 379580 м.куб. що при переведенні в тони становить (379580x1,4 (об`ємно насипна щільність для переводу з об`ємів в тонни)х1,23 (коефіцієнт ущільнення ) 653636,76 тон.

20.09.2016 року у відповідності до вимог пункту 4.2.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень направлено повідомлення про злочин до Полонського відділу поліції щодо відсутності арештованого відсіву.

У відповідності до вимог пункту 13 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, 09.11.2016р. винесено постанову про передачу арештованого 26.07.2016 р. (відсів фракції 0x5 в кількості 306825,95 тис. тонн (об`єм приведено в тони з урахуванням коефіцієнта 1,4 та 23% ущільнення) та 10.10.2016 р. (рухоме майно) майна, на відповідальне зберігання іншому зберігачеві - голові правління ПАТ «Полонський гірничий комбінат» Синишину О.А., про що складено відповідний акт.

Дії державного виконавця вчинялись з дотриманням норм чинного законодавства України.

Відповідно до вимог статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог статті 323 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 954 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовується до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Отже в разі доведення вини зберігача майна в його розтраті або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт та яке описано державним виконавцем, відповідальність щодо відшкодування вартості даного майна має нести саме зберігач, а не орган який передав це майно на зберігання майна. Таким чином вимоги про відшкодування шкоди з Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області є безпідставними.

Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає складові елементи: протиправна поведінка особи, шкідливий результат, причинний зв`язок та вина особи, яка заподіяла шкоду.

Отже, для вирішення питання по суті спору необхідно дослідити наявність складу правопорушення, і насамперед шкоди.

Під шкодою розуміється зменшення або втрата повного особистого чи майнового блага.

Тому для застосування відповідальності за завдану майнову шкоду, по-перше, необхідно встановити, що 1 600 000 грн. є шкодою; по-друге, що така шкода заподіяна в наслідок дій або бездіяльності посадових осіб Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області; по-третє, що такі дії або бездіяльність є винними та протиправними.

Відповідно до вимог ст. 1174 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи, таким чином основною підставою для стягнення майнової шкоди має бути будь-яке рішення, яким було б встановлено протиправність дій чи бездіяльності посадової особи державного органу.

Законом України «Про виконавче провадження», а саме статтею 74, визначено порядок та спосіб оскарження дій (бездіяльності) посадових осіб органів державної виконавчої служби. Позивачем не було надано жодного документа який би свідчив про визнання протиправних дій посадових осіб Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області під час виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з позивача.

Крім цього, Цивільним кодексом України чітко визначено про те, що шкода, завдана посадовими особами державних органів відшкодовується за рахунок держави, а не за рахунок Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, що також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області. Дана позиція повністю узгоджується з п. 50 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.11.2019 року у справі № 924/1022/17 та із рекомендаціями президії Вищого Господарського Суду України від 29.12.2007 року № 04-5/239 «Про внесення змін та доповнень до роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 N 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди".

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні, зокрема у поданій відповіді на відзив Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зазначив, що касаційна інстанція прийшла до висновку, як про не обов`язковість визнання протиправності державного виконавця за іншим позовом чи скаргою, оскільки господарський суд має самостійно встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який є підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази, так і про необхідність на підставі поданих сторонами доказів визначити розмір завданих збитків, оскільки висновок судів про не доведення кількості залишку відсіву не відповідає обставинам справ, оскільки розмір збитків позивачем не обраховувався виходячи із залишку відсіву на території, а обраховувався із встановленого самим же державним виконавцем.

При цьому, позиція Верховного Суду у п. 56, де йдеться про помилковість визначення розміру збитків із його залишків на території, оскільки розмір збитків позивачем обраховувався із встановленого самим же державним виконавцем, є роз`ясненням п. 55, у якому Верховний Суд вказує, що зважаючи на подані докази стосовно актуальної вартості відсіву, відсутності жодних заперечень та спростувань такого розрахунку відповідачами суди, в порушення ст. ст. 13, 14 ГПК України, передчасно поставили під сумнів такий розмір.

Виходячи із цього та відповідних правових норм:

1) не має жодного значення кількість залишку відсіву на території боржника, оскільки розмір збитків позивачем обраховувався виходячи із встановленої самим же державним виконавцем кількості переданої на зберігання іншій відмінній від боржника особі та кількості повернутого;

2) не стосується справи наявність чи відсутність у державного виконавця повноважень щодо визначення залишку готової продукції, оскільки це не впливає на розмір збитків;

3) посилання на необхідність здійснення визначення вартості щебеневої за фактичною собівартістю і за обліковими цінами з деяким відхиленням від фактичної собівартості не відповідатиме приписам ст. 1192 ЦК України, відповідно до розміру збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі;

4) якщо арештований відсів не передавався (повертався) на відповідальне зберігання боржнику, а лише його керівнику Синишину О. А., це жодним чином не спростовує факт відсутності, а фактично втрати державною виконавчою службою 754 518,6 тон відсіву, оскільки єдиним таким спростуванням може бути лише доказ, яким підтверджується його кількість та місцезнаходження на даний час чи документи, якими підтвердженого така кількість була реалізована в порядку виконання судових рішень.

5) посилання на необхідність визначення розміру збитків документи, бухгалтерського обліку та висновком незалежної оцінки не узгоджується нормами матеріального права. Так, відповідно до ч. 2 ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках:

створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності;

реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);

виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);

визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;

приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законодавством, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;

переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;

оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою;

визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;

в інших випадках за рішенням суду або у зв`язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

Проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим у випадках застави державного та комунального майна, внесення державними науковими (науково-дослідними, науково-технологічними, науково-технічними, науково-практичними) установами та державними університетами, академіями, інститутами майнових прав інтелектуальної власності як внеску до статутного капіталу господарських товариств, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Жоден закон не встановлює випадки обов`язкового проведення оцінки для визначення розміру збитків між двома суб`єктами цивільних відносин із відшкодування шкоди. При цьому вибір способу визначення розміру шкоди в ракурсі ст.ст. 13 та 14 ГПК України, позивач обрав виключно на підставі доказів (документів, складених і оформлених самим же відповідачем-1 в межах та спосіб наданих йому чинним законодавством як органу державної виконавчої влади повноважень).

При цьому відповідач-1 не звертає увагу на те, що із тлумачення п. 53 постанови та пов`язаних пунктів 51, 52, відповідач-1 є органом через який держава здійснюючи свої повноваження відповідає за завдану шкоду, у даному випадку, та може нести відповідальність при доведенні факту втрати майна під час проведення виконавчих дій.

Виходячи із цього бездіяльність держави, як суб`єкта відповідальності полягає у тому, що орган через який вона діє не забезпечив (причому не залежно від наявності чи відсутності такої можливості у конкретного виконавця та дотримання чи не дотримання ним вимог законодавства) ні збереження переданого на зберігання особі відмінній від боржника його майна, ні погашення вимог стягувачів за його рахунок.

Як підставу відмови у позові відповідач 1 звертає увагу на те, що готова (щебенева) продукція, на яку накладався арешт, передавалась державним виконавцем визначеним зберігачам, однак залишалась на території боржника ПАТ «Полонський гірничий комбінат» за адресою м. Полонне, вул. А.Герасимчука, 190 б. При цьому, арештована щебенева продукція державним виконавцем примусово з території ПАТ «Полонський гірничий комбінат» для зберігання не вилучалась.

З посиланням на лист голови правління ПАТ «Полонський гірничий комбінат» Мазура М.М., у якого арештований, відсів перебував на зберігання до його передачі 13.08.2015р. генеральному директору ТОВ «Полонська гірнича компанія» Мартинюку В.М., відповідач робить висновок, що боржник самоусунувся від забезпечення зберігання свого майна.

Відповідачем 1 не враховано, що до написання цього листа усе рухоме і нерухоме майно (весь майновий комплекс), окрім відсіву, який був переданий на відповідальне зберіганні голови правління ПАТ «Полонський гірничий комбінат» Мазуру М.М., було передано 04.06.2015р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І.О. на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ «Полонська гірнича компанія» ОСОБА_1 в ході звернення стягнення на майно ПАТ «Полонський гірничий комбінат» на користь ПАТ «Брокбізнесбанк».

Таким чином, голова правління ПАТ «Полонський гірничий комбінат» Мазур М.М., вказавши у отриманому 11.08.2015р. державним виконавцем листі, про те, що з 31.07.2015р. він не має вільного доступу на території підприємства, оскільки невідомі особи, які там перебувають забороняють вхід і вихід з підприємства та, застерігши про можливе відчуження арештованого відсіву, повідомив, що він не може нести за таких обставин відповідальності за його збереження, не самоусунувся, а вжив усіх необхідних заходів для збереження відсіву.

При цьому у вказаному листі не йдеться, як це зазначає відповідач 1, про передачу його на відповідальне зберігання іншому зберігачеві. Передача відсіву іншому зберігачеві генеральному директору ТОВ «Полонська гірнича компанія» Мартинюку В.М., є рішення державного виконавця, яке було прийнято ним, як видно із обставину огляду на перебування у цього зберігача усього цілісного майнового комплексу (де і знаходився відсів), який йому було передано 04.06.2015р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, що і зумовило неможливість контролю цього відсіву Мазуром М.М та попередження ним про таку неможливість державного виконавця.

Представник Головного управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області в судовому засіданні у своїх усних поясненнях та у поданому відзиві на позов, зазначив, що Головне управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області є неналежним відповідачем по справі, не перебувало із позивачем у цивільно - правових відносинах, а тому не завдавало і не могло завдати останньому шкоди (чи будь-яких інших втрат).

Позовна заява ПАТ «Полонський гірничий комбінат» є безпідставною та необгрунтованою, оскільки позивачем не було вказано, яке саме його право порушено органами Казначейства.

На підставі вищевикладеного, Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області просить суд відмовити ПАТ «Полонський гірничий комбінат» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники відповідача 2 та третьої особи 2 в засідання суду не з"явились.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області перебуває зведене виконавче провадження № 47533673 про стягнення з ПАТ "Полонський гірничий комбінат" на користь фізичних, юридичних осіб та держави (503 виконавчих документів).

17.07.2013 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та заборону його відчуження. Згідно інформаційних довідок з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна - комплекс та все рухоме майно які належить ПАТ "Полонський гірничий комбінат" знаходиться в банківській заставі АБ "Брокбізнесбанк" з 29.01.2008 року. Згідно даних Єдиного Державного реєстру виконавчих проваджень на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувають виконавчі провадження №47759454, 47759512, 47758698 про звернення стягнення на майно ПАТ "Полонський гірничий комбінат" на користь ПАТ "Брокбізнесбанк".

Державним виконавцем 04.06.2015р. описано та арештовано майно боржника, яке перебуває в заставі ПАТ "Брокбізнесбанк". Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М.

26.02.2015 проведено опис та накладено арешт на відсів фракції 0x20 в кількості 4000 т. та відсів фракції 0x5 в кількості 200000 т. Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазуру М.М.

26.02.2015 проведено опис та накладено арешт на щебінь фракції 5x20 в кількості 5000 т., який знаходився в декількох місцях складування на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат". Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання представнику ТОВ ТД "Укрінпап" Комарову А.П. Зберігачів попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна. Інформацію про обтяження внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.06.2015р. по справі № 822/1317/15 відмовлено у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар`єр" до відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції Хмельницької області про скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції Хмельницької області про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 26.02.2015 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.10.2015р. по справі № 822/3557/15 відмовлено у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ТД УКРІМПАП" про зобов`язання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції Хмельницької області виключити з акту опису та арешту майна від 16.02.2015 року щебеневу продукцію фракції 5-20 в кількості 50000 тон та зняти з неї арешт.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.03.2016 по справі №924/1855/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2016р., постановою ВГСУ від 06.09.2016р. відмовлено у позові ТОВ "ТД Укрімпап" до публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат", м. Полонне Хмельницької області (далі - ПАТ "Полонський гірничий комбінат"); Українсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю "УПТК-26", м. Хмельницький; Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі, м. Полонне Хмельницької області (далі - Управління ПФУ); приватного підприємства "Вагова компанія "Міка", м. Дніпропетровськ; товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім нафтова компанія "Енергія", с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької області; публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Полонського району електричних мереж, м. Полонне Хмельницької області; товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Шатл", м. Запоріжжя; товариства з обмеженою відповідальністю "СП-Транс-Логістик", м. Київ; товариства з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс", м. Коростень Житомирської області; публічного акціонерного товариства "Хмельницьке шляхо-будівельне управління № 56", м. Хмельницький; приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан", м. Хмельницький; товариства з обмеженою відповідальністю "ВТІ Промтехсервіс", м. Коростень Житомирської області; товариства з обмеженою відповідальністю "Олмакс Україна", м. Коростень Житомирської області; приватного підприємства "Феррі", смт Клесів Сарненського району Рівненської області; приватного підприємства "Дружба-Нафтопродукт", с. Нагірянка, Чортківського району Тернопільської області; Шепетівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області в особі Полонського відділення м. Полонне Хмельницької області; державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ (далі - Залізниця); державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень", м. Рівне; державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Південно-Західному регіоні", м. Хмельницький; державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" в особі відокремленого підрозділу Локомотивне депо Шепетівка, м. Шепетівка Хмельницької області про визнання права власності на щебінь фракції 5-20 у кількості 5000 тонн вартістю 450000,00 грн.; звільнення майна з-під арешту.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року (справа № 822/1164/15), залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 року, відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати акт опису та арешту майна від 26.02.2015р., складений державним виконавцем відділу ДВС Полонського районного управління юстиції Хмельницької області Демчеком П.Ю.

15.04.2015 на реалізацію передано відсів фракції 0x20 в кількості 4000 т. та відсів фракції 0x5 в кількості 200000 т. на загальну суму 2240000 грн. Реалізація майна здійснювалась за допомогою Системи електронних торгів арештованим майном. Майно знято з реалізації в зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

22.07.2015 року проведено опис та накладено арешт на відсів фракції 0x5 в кількості 1000000 т. Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазуру М.М. Зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна. 05.08.2015 року державним виконавцем, у відповідності до вимог пункту 4.2.7 інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р., здійснено перевірку наявності та стану зберігання описаного та арештованого щебеню фракції 5x20 за адресою боржника м. Полонне, вул. А.Герасимчука 190 А. На момент перевірки не виявлено фактів переміщення чи вивезення за територію підприємства боржника арештованого майна. Навантажувально-розвантажувальні роботи не проводились. Підприємство боржник господарської діяльності не здійснювало, про що складено акт державного виконавця.

13.08.2015 року державним виконавцем повторно здійснено перевірку наявності та стану зберігання описаного та арештованого щебеню фракції 5x20 за адресою боржника м. Полонне, вул. А. Герасимчука 190 А. До перевірки залучено спеціаліста-маркшейдера, який дав висновок про наявність на складах ПАТ "Полонський гірничий комбінат" щебеневої продукції фракції 5x20 в кількості 5400 тонн.

13.08.2015 року описане та арештоване майно, яке перебувало на відповідальному зберіганні в голови правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазура М.М. передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М. Зберігача попереджено про кримінальну відповідальнісгь за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна. Майно передано на відповідальне зберігання іншому зберігачу на підставі листа голови правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазура М.М. про неможливість зберігати описане майно та передачі його на відповідальне зберігання іншому зберігачеві.

11.09.2015 року здійснено виїзд за адресою боржника (м. Полонне, вул. А.Герасимчука 190 А) та встановлено недостатню кількість на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат" щебеню фракції 5x20.

У відповідності до вимог пункту 4.2.10 Інструкції з організації примусовою виконання рішень, 14.09.2015 року до Полонського РВ УМВС України у Хмельницькій області направлено повідомлення про злочин передбачений ст. 388 КК України щодо притягнення винних осіб до відповідальності за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт та яке описано державним виконавцем.

Працівниками Полонського РВ УМВС України у Хмельницькій області порушено

кримінальне провадження, яке внесено в ЄРДР 22.09.2015 року під № 120155240200000456.

28.10.2015р. до системи електронних торгів арештованого майна внесено інформацію про реалізацію відсіву фракції 0x5 в кількості 1000000 тон вартістю 5.83 грн. за 1 кг.

14.01.2016р. майно (відсів фракції 0x5 в кількості 1000000 т. вартістю 5.83 грн. за 1 тонну) знято з реалізації в зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

22.01.2016 року описано та арештовано щебеневу продукцію (щебінь фракцій 5x10, 10x20, 5x20) в кількості 880 тонн. Арештоване майно передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М. Зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна.

21.06.2016 року залучено маркшейдерів, які провели заміри відсіву фракції 0x5 на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат".

21.06.2016 року до Полонського ВП Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області направлено повідомлення про незаконне вивезення арештованого відсіву.

06.07.2016 арештоване майно: щебінь фракції 5x10 (в кількості 91 тонна) вартістю 10192 грн. (112 грн/тонна), фракції 5х 20 (в кількості 633 топни) вартістю 64566 грн. (102 грн/тонна), фракції 10x20 (в кількості 156 тонн) вартістю 15756 грн. (101 грн/тонна) передано на реалізацію до СЕТАМ. Прилюдні торги не відбулись в зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів, майно знято з реалізації 05.10.2016р.

26.07.2016 року описано та арештовано відсів фракції 0x5 в кількості 306825.95 тис. тонн (об`єм приведено в тонни з урахуванням коефіцієнта 1,4 та 23% ущільнення). Арештоване майно передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М. Зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна.

10.08.2016р. арештований відсів передано на реалізацію до СЕТАМ вартістю 17 грн./тонна на загальну суму 5216041,15 грн.

Державним виконавцем, залучено маркшейдерів для визначення кількості відсіву який знаходиться на території боржника. Згідно технічних звітів ТОВ "Геотехпромпроект" від 22.06.2016 року та 17.08.2016 року на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат" знаходиться відсів фракції 0x5 в кількості 379580 м.куб. що при переведенні в тони становить (379580x1.4 (об`ємно насипна щільність для переводу з об`ємів в тонни)х1,23 (коефіцієнт ущільнення)=653636,76 тон.

20.09.2016 року у відповідності до вимог пункту 4.2.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень направлено повідомлення про злочин до Полонського відділу поліції щодо відсутності арештованого відсіву.

10.10.2016р. винесено постанову про опис та арешт майна якою накладено арешт на рухоме майно (плити огорожувальні, блоки, ворота металеві), яке виявлено на території боржника ПАТ "Полонський гірничий комбінат" м. Полонне, вул. А. Герасимчука, 190б. Арештоване майно передано на зберігання Островському А.І. Зберігача попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області №924/881/16 від 10.10.2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Полонський гірничий комбінат" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Всі виконавчі провадження зупинено крім стягнення заборгованості по заробітній платі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області №924/881/16 від 13.10.2016 року зупинено реалізацію майна боржника ПАТ "Полонський гірничий комбінат" (м. Полонне, вул. А. Герасимчука, 190б) по зведеному виконавчому провадженню №47533673. Торги по реалізації відсіву фракції 0-5 зупинено.

У відповідності до вимог пункту 13 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, 09.11.2016 винесено постанову про передачу арештованого 26.07.2016р. (відсів фракції 0x5 в кількості 306825,95 тис. тонн (об`єм приведено в тонни з урахуванням коефіцієнта 1,4 та 23% ущільнення) та 10.10.2016 (рухоме майно) майна, на відповідальне зберігання іншому зберігачеві - голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Синишину О.А., про що складено цього ж дня відповідний акт.

На виконання доручення відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.11.2016р. на підставі постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. від 04.11.2016 про заміну зберігача арештованого майна, описаного актом опису і арешту майна від 26.06.2015р., державним виконавцем відділу примусового виконання рішень 09.11.2016р. було складено акти передачі майна на відповідальне зберігання голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Синишину О.А.

В порядку встановленому статтею 62 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачам в рахунок погашення заборгованості було передано відсів фракції 0x5 загальною вагою 95827 тон.

Також позивачем надано у матеріали справи: копії листа начальника відділу ВПР УДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Пащенюка І.А. № 2378 від 06.09.2016 p., акту опису і арешту майна від 26.02.2015 р., акту опису і арешту майна від 26.02.2015 р., акту опису і арешту майна від 22.07.2015 р., Постанови про передачу майна іншому зберігачу від 13.08.2015р., акту опису і арешту майна від 22.01.2016 р., довідки № 16 від 22.01.2016р. про залишок продукції , акту виміру об`єму залишку щебеневої продукції від 17.12.2015 р., листа (повідомлення про злочин) ВПР УДВС ГТУЮ у Хмельницькій області №1915 від 21.06.2016 р., акту опису і арешту майна від 26.07.2016 р., інформації про кількість наявного на території ПАТ "ПГК" гранітного піщаного відсіву від 14.01.2016р., листа Головного слідчого управління НП України № 940нд/24/4/2-2017 від 16.07.2017р., листа прокуратури Хмельницької області №04/2/2-84-16 від 17.10.2017 р., постанови про передачу майна іншому зберігачу від 09.11.2017 р., актів про передачу майна іншому зберігачу від 09.11.2017 р., заяви ПАТ "ПГК" №72/16/2016 від 10.11.2016р., акту уцінки від 20.09.2016р., договору поставки №19.09/17-П від 19.09.2017р. із ФОП Кошельником О.В. із специфікацією, копіями рахунків фактури, накладних та випискою з банківського рахунку про оплату покупцем відсіву.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти (ч.2).

Статтею 13 ЦК України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3).

За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами 1-3 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У ст.1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювана шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; г) вина.

Загалом, аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування збитків покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно завдані у певному розмірі у зв`язку із здійсненням протиправних дій відповідачем.

В ч.1 ст.1166 ЦК України міститься пряма вказівка на протиправність поведінки заподіювана шкоди як обов`язкову підставу деліктної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій, або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність).

Згідно із ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суду від 23.01.2018р. по справі №753/7281/15-ц.

Суд вказує, що відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до ст.ст. 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

На відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст. 1173 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду. Аналогічна правова позиція віикладена у постанові від 21 грудня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 920/31/18.

Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою (в частині позовних вимог до головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області) та протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника (в частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія").

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Разом з тим, Пленум Верховного Суду України у постанові від 27 березня 1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначив, що "розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини".

Тобто причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не інших обставин. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду 08.05.2018 у справі № 920/316/17.

Щодо відсутності у діях відповідача 1 (головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області) неправомірних дій чи бездіяльності як органу чи його посадових або службових осіб, у діях відповідача 2 (ТОВ "Полонська гірнича компанія") протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 7 Закону України "Про державну виконавчу службу" встановлено, що державний виконавець зобов`язаний сумлінно виконувати службові обов`язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.

При цьому, виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України (стаття 124 Конституції). Тому державний виконавець зобов`язаний провести виконавчі дії по виконанню рішень суду.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.07.2013р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та заборону його відчуження. Державним виконавцем 04.06.2015р. описано та арештовано майно боржника, яке перебуває в заставі ПАТ "Брокбізнесбанк". Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М.

26.02.2015 проведено опис та накладено арешт на відсів фракції 0x20 в кількості 4000 т. та відсів фракції 0x5 в кількості 200000 т. Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазуру М.М.

26.02.2015 проведено опис та накладено арешт на щебінь фракції 5x20 в кількості 5000 т., який знаходився в декількох місцях складування на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат". Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання представнику ТОВ ТД "Укрінпап" Комарову А.П.

22.07.2015 року проведено опис та накладено арешт на відсів фракції 0x5 в кількості 1000000 т. Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання голові правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазуру М.М.

13.08.2015 року державним виконавцем повторно здійснено перевірку наявності та стану зберігання описаного та арештованого щебеню фракції 5x20 за адресою боржника м. Полонне, вул. А.Герасимчука 190 А. До перевірки залучено спеціаліста-маркшейдера, який дав висновок про наявність на складах ПАТ "Полонський гірничий комбінат" щебеневої продукції фракції 5x20 в кількості 5400 тонн.

13.08.2015 року описане та арештоване майно, яке перебувало на відповідальному зберіганні в голови правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазура М.М. передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М. Майно передано на відповідальне зберігання іншому зберігачу на підставі листа голови правління ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Мазура М.М. про неможливість зберігати описане майно та передачі його на відповідальне зберігання іншому зберігачеві.

11.09.2015 року здійснено виїзд за адресою боржника (м. Полонне, вул. А. Герасимчука 190 А) та встановлено недостатню кількість на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат" щебеню фракції 5x20.

22.01.2016 року описано та арештовано щебеневу продукцію (щебінь фракцій 5x10, 10x20, 5x20) в кількості 880 тонн. Арештоване майно передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М.

21.06.2016 року залучено маркшейдерів, які провели заміри відсіву фракції 0x5 на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат".

26.07.2016 року описано та арештовано відсів фракції 0x5 в кількості 306825.95 тис. тонн (об`єм приведено в тонни з урахуванням коефіцієнта 1,4 та 23% ущільнення). Арештоване майно передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Полонська гірнича компанія" Мартинюку В.М. Державним виконавцем, залучено маркшейдерів для визначення кількості відсіву який знаходиться на території боржника. Згідно технічних звітів ТОВ "Геотехпромпроект" від 22.06.2016 року та 17.08.2016 року на території ПАТ "Полонський гірничий комбінат" знаходиться відсів фракції 0x5 в кількості 379580 м.куб.

При цьому, позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту неправомірних дій чи бездіяльності головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, як державного органу чи його посадових або службових осіб, також факту неправомірних дій чи бездіяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія", які б призвели до зменшення кількості відсіву фракції 0-5 та завдання позивачу 1600000 грн. шкоди.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які докази протиправності дій державних виконавців під час здійснення виконавчого провадження. Відсутні також будь-які рішення або висновки компетентних органів, зокрема, керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня, до компетенції якого відповідно до статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" належить розгляд скарг щодо факту невиконання або неналежного виконання своїх службових обов`язків посадовими особами відповідача. Доводи позивача щодо завдання йому шкоди зводяться лише до незгоди з процесуальними рішеннями, які приймаються державним виконавцем у виконавчому провадженні та реалізації позивачем свого процесуального права на оскарження в суді рішень, дій та бездіяльності державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, що не може бути підставою для відшкодування шкоди, оскільки не порушує його права.

Судом звертається увага на те, що розглядаючи спір у даній справі позивач зобов`язаний надати докази на підтвердження розміру завданих збитків у зв`язку із порушенням його прав (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 27.06.2018р. по справі № 922/2879/17). З врахуванням зазначеного, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження розміру завданих збитків, заявлених у позові та їх складових.

Тобто, розрахунок позивача повинен містити посилання на докази, з яких можна було б встановити не тільки розмір завданих позивачу збитків у певний період, а й докази, які б з розумним ступенем достовірності доводили понесення таких збитків саме внаслідок вилучення майна боржника з метою звернення стягнення на нього, і не забезпечення належної охорони та зберігання цього майна, у зв`язку із бездіяльністю посадових осіб органів ДВС, в результаті якої було порушено право власності позивача саме на 837 820 т відсіву (аналогічні положення містяться у Постанові ВСУ від 14.06.2017 у справі № 3-463гс17).

Згідно із розрахунками позивача сума збитків становить 57306888 грн. Позивач стверджує, що оскільки державним виконавцем Котом A.M. на підставі зазначених вище його ж актів опису і арешту (інших зазначених вище документів, підписаних зберігачем Мартинюком В.М.) у ПАТ "ПГК" було вилучено, накладено арешт і передано йому на зберігання 1 200 000 тон, на дату передавання цього ж відсіву фракції 0-5, відсутнім є 837 820 тон, або на суму 14 242 940 грн. Станом на дату (період) пред`явлення даного позову, якщо врахувати реалізаційну ціну 68,40 грн. за 1-ну тону самим позивачем такого гранітного відсіву фракції 0-5, сума завданих відповідачами збитків, на думку позивача, становить суму 57 306 888 грн. Зазначену реалізаційну ціну позивач підтверджує чинними договорами поставки, копіями накладних та випискою з банківського рахунку про оплату покупцем відсіву. Також, на думку позивача, розрахунок реалізація гірничої продукції має здійснюватися за ринковими цінами на аналогічну продукцію в даному регіоні та не нижче ціни, за якою вона виставлялася на останній аукціон органом ДВС або організатором торгів під час виконання судових рішень щодо стягнення заборгованості з урахуванням останньої експертної оцінки на таке майно, здійсненої у такому об`єднаному виконавчому провадженні

Однак, заявляючи вимогу про відшкодування збитків, позивач повинен довести, що ці збитки не є абстрактними, а дійсно завдані позивачу, зокрема, внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності державного органу чи його посадових або службових осіб. З доданих до матеріалів справи доказів не можна достеменно встановити що ціна, зазначена в розрахунку позивача, відображає реальний індекс цін за товар аналогічної якості. Більше того, позивачем не додано до матеріалів справи жодних первинних документів або інших доказів, з яких можна було б зробити висновок про залишок відсіву на території публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат", реалізаційну ціну за 1-ну тону гранітного відсіву певної фракції та відповідно встановити загальний розмір завданих збитків.

Суд приходить до висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги про стягнення збитків побудовані на можливих очікуваннях позивача задовольнити свої вимоги та не підтверджені відповідними документами, які б свідчили про конкретний (або приблизний) розмір завданих збитків. Отже, позивач не довів загальну кількість та залишок наявного на території ПАТ "ПГК" гранітного піщаного відсіву.

При цьому, письмова довідка маркшейдера Солодкого В.В. у формі та під назвою "Інформація про кількість наявного на території ПАТ "ПГК" гранітного піщаного відсіву" від 14.01.2016 p. також не може слугувати достатнім, достовірним, належним та допустимим доказом кількості наявного на території ПАТ "ПГК" гранітного піщаного відсіву, оскільки остання містить лише узагальнену інформацію без вказівки на проведення будь-яких експертних досліджень, тобто містить лише окрему думку особи, яка її склала. При цьому, ані позивачем, ані відповідачами та третіми особами не надано у матеріали справи висновок експерта, складений на їх замовлення щодо загальної кількості та залишку наявного на території ПАТ "ПГК" гранітного піщаного відсіву.

Щодо тверджень позивача (як на підставу задоволення позову) про здійснення кримінального провадження слідчим управлінням Головного управління поліції у Хмельницькій області (кримінальна справа №1215240200000456 від 22.09.2015 р.) за ознаками злочину передбаченого ст.388 ч. 1 КК України щодо посадових осіб ТОВ "Полонська гірнича компанія" та ТОВ "Укрінпап", слідчим відділом Полонського відділення поліції Шепетівського відділу поліції Головного управління поліції у Хмельницькій області (кримінальна справа № 12017240200000494 від 20.09.2017 р.) судом звертається увага і на ч. 6 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Натомість у матеріалах господарської справи відсутній вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили щодо факту вчинення кримінального правопорушення стосовно розтрати, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення описаного і ввіреного для зберігання майна. При цьому, докази, отримані на стадії кримінального провадження не є доказами в розумінні ч. 6 статті 75 ГПК України та, відповідно, не є допустимими доказами в розумінні ст. 77 ГПК України. Оскільки юрисдикція господарського суду не поширюється на кримінально-правові відносини, суд не вправі давати оцінку вказаним документам з точки зору кримінального закону. Суд вбачає у цьому порушення принципу рівності сторін у господарському процесі.

Окрім цього, під час здійснення виконавчого провадження не виявлено фактів переміщення чи вивезення за територію підприємства боржника арештованого майна (у кількості, визначеній позивачем у позовній заяві), що підтверджується наданими регіональною філією "Південно-Західна залізниця" копіями накладних на перевезення вантажу за період з 26.06.2015р. по 09.11.2016р. Такі відомості також спростовують твердження позивача про завдані збитки саме в заявленому ним розмірі та саме внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності державного органу чи його посадових або службових осіб. Інші доводи позивача також не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

З врахуванням викладеного, докази, додані до матеріалів справи, не можуть свідчити про те, що позивачу завдані збитки саме в заявленому ним розмірі та саме внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності державного органу чи його посадових або службових осіб, товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія".

Підтвердженням того, що позивач не наводить жодного допустимого доказу, а саме точної кількості втраченого описаного й арештованого відсіву є те, що, згідно технічного звіту спеціаліста (маркшейдера) Халімончука А.В. (суб`єкта господарювання ТОВ "Геотехпромпроект") від 12.01.2018 року на території ПАТ «Полонський гірничий комбінат» станом на 09.01.2018 знаходилось 226 890 м3 відсіву фракції 0-5., що складає 393 495,33 тон. та враховуючи кількість відсіву реалізованого в рахунок погашення заборгованості, а саме: 82220,76 (передано безпосередньо боржником на користь стягувачів) 6 301,5 (реалізовано боржником) 19 052,7 (передано на користь стягувачів в рахунок погашення заборгованості попередніми зберігачами) то у позивачу мало би бути передано не менше 501 034,29 тон.

Стосовно правової позиції викладеної у пункті 56 постанови Верховного Суду від 06.11.2019р.

Відсів є готовою продукцією на підприємствах гірничої промисловості. Готова продукція - це продукція (виріб, напівфабрикат, робота, послуга), що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві , пройшла всі стадії технічного випробування, відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад.

Щебінь, розмір фракцій якого не перевищує 0,5 міліметрів, називають відсівом. Таким чином, щебенева продукція - продукція, яка одержується шляхом дроблення гірських порід і відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад.

Для обліку щебеневої продукції визначений рахунок 26 «Готова продукція». За дебетом рахунку 26 відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або за нормативною вартістю, за кредитом - реалізація готової продукції.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про щебеневу продукцію визначаються Національним положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 року та Національним положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року. В бухгалтерському обліку щебенева продукція оцінюється у відповідності до П(С)БО 9 «Запаси» за первісною вартістю, яка визначається згідно П(С)БО16 «Витрати».

П(С)БО16 «Витрати» визначає два поняття собівартості готової продукції:

1) Собівартість реалізованої продукції;

2) Виробнича собівартість продукції. Оцінка готової продукції при її продажу залежить від облікової політики підприємства, в частині оцінки запасів при їх вибутті.

При цьому можуть застосовуватися методи, передбачені П(С)БО 9 «Запаси». При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою,- первісна вартісна ( по дебету рахунку 901 «Собівартість реалізації готової продукції»), та оцінка, що визначається за домовленістю сторін (по кредиту рахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції).

Щебенева продукція оформлюється здавальною накладною і передається на склад. На складі щебенева продукція обліковується в кількісному виразі за її видами на картках або в книгах складського обліку. В картці або книзі визначаються назва продукції, її номенклатурний номер, одиниця виміру, розмір, марка, ціна за одиницю. Облік щебеневої продукції на складі ведеться в міру її надходження на склад або відпуску зі складу. В картках або книгах складського обліку робляться записи про надходження та відпуск щебеневої продукції і щоденно виводяться її залишки.

Кількісний облік щебеневої продукції за її видами та місцями зберігання може бути організований декількома способами:

1) в сортових картках складського обліку, при якому в бухгалтерії складають або обробляють групувальні відомості оприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів-виробників та за місцем зберігання;

2) без картковим способом, кожен день складають оборотні відомості обліку випуску продукції з виробництва і руху готових виробів у розрізі складів та інших місць зберігання. Залишки готових виробів періодично інвентаризуються.

На підставі здавальних накладних, що виписуються у двох примірниках, складається відомість випуску продукції Оцінка у звітному періоді може здійснюватися за фактичною собівартістю і за обліковими цінами з деяким відхиленням від фактичної собівартості. Наприкінці місяця обов`язковою умовою є облік щебеневої продукції за фактичною собівартістю (визначається за даними аналітичного обліку затрат на виробництво).

Дані первинні документи після оформлення здаються в бухгалтерію, де виписується рахунок-фактура. Узагальнена інформація за операціями, пов`язаними з рухом щебеневої продукції і товарів знаходить своє відображення при журнально-ордерній формі обліку у журналах-ордерах № 3,№5,№6, а за умов використання спрощеної форми бухгалтерського обліку - у відомостях 2- М, 3-М(розділ І), 5-М (розділ II).

Аналітичний облік щебеневої продукції на підприємствах ведеться за місцями її зберігання та окремими видами у натуральних, умовно-натуральних і вартісних показниках на основі первинних документів. Оскільки ПАТ «Полонський гірничий комбінат» не припинено, підприємство зобов`язане здійснювати облік щебеневої продукції у визначеному вище порядку.

Таким чином, здійснення обліку кількості залишку готової продукції чітко визначений нормативними документами, при цьому, здійснення обліку кількості залишку готової продукції за будь-якими процесуальними документами, складеними державним виконавцем не передбачено.

Визначення розміру збитків регламентується Постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.1996 року «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», Відповідної до пункту 2 Порядку, розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. Це фактично означає, що підприємство не може самостійно проводити оцінку збитку, а тому повинно звернутися до суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання у порядку визначеному Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». При цьому, визначення розміру збитків на основі будь-яких процесуальних документів, складених державним виконавцем не передбачено.

Помилковим є висновок щодо повернення державним виконавцем ПАТ «Полонський гірничий комбінат» щебеневої продукції. Державним виконавцем будь-які процесуальні документи щодо повернення майна боржнику не складались. 09.11.2016р. державним виконавцем було винесено постанову про передачу арештованого майна іншому зберігачеві. При цьому, арешт у виконавчому провадженні застосовується для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації. Разом з тим, державним виконавцем арешт з будь-якого майна ПАТ «Полонський гірничий комбінат» не знімався.

Арешт може накладатись на все майно боржника або на окремі речі залежно від розміру суми стягнення за виконавчим документом з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів. Враховуючи викладене, державним виконавцем може бути накладено арешт на усю вироблену продукцію та наявні на земельній ділянці корисні копалини боржника, якому належить, у відповідності до статті 95 Земельного кодексу України, право власності на вироблену продукцію та право використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини або їх частину.

Таким чином:

1. кількість залишку відсіву, який знаходиться на території ПАТ «Полонський гірничий

комбінат», має бути визначений за даними бухгалтерського обліку.

2. у державного виконавця відсутні повноваження щодо визначення залишку готової продукції, яка впливає на розмір збитків.

3. визначення вартості щебеневої продукції може здійснюватися за фактичною собівартістю

і за обліковими цінами з деяким відхиленням від фактичної собівартості.

4. державним виконавцем не складались документи щодо повернення майна боржнику.

Арештоване у порядку, визначеному статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», майно було передано лише для зберігання голові правління ПАТ «Полонський гірничий комбінат» Синишину О.А.

5. для визначення розміру збитків позивач має надати документи бухгалтерського обліку та

висновок незалежної оцінки.

Стосовно правової позиції викладеної у пункті 53 постанови Верховного Суду від 06.11.2019р.

Позивачем не доведено факт наявності нестачі у порядку встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.1996 року «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», не зазначено собівартість та облікові ціни продукції за документами бухгалтерського обліку.

Державним виконавцем вживались дії, спрямовані передачу зберігачам арештованого майна для зберігання по зведеному виконавчому провадженню. Вчинення певних дій за юридичною природою не може бути бездіяльністю, а відтак в цій частині позовні вимоги позивача є безпідставними і необгрунтованими.

Бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі не вчинення дії, яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Позовні вимоги про визнання бездіяльності Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, яка виразилась у встановленні нестачі якою порушено право власності позивача задоволенню не підлягають.

Позивач не обгрунтував в чому полягає наявність шкоди (втрата або пошкодження майна) через, яку неправомірну поведінку, та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою предмету спору по даній справі.

Стосовно правових підстав відшкодування шкоди відповідачем 1.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області перебуває зведене виконавче провадження № 47533673 про стягнення з ПАТ «Полонський гірничий комбінат» на користь фізичних, юридичних осіб та держави (503 виконавчих документів на загальну суму 24 945 558 грн. в тому числі 164 виконавчих провадження на суму 3 134 983 грн. заборгованості по заробітній платі).

Під час виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем у відповідності до вимог чинного законодавства вживались заходи щодо повного та фактичного виконання рішень які перебували у нього на виконанні, зокрема.

17.07.2013р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та заборону його відчуження.

Згідно інформаційних довідок з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна - комплекс та все рухоме майно які належить ПАТ «Полонський гірничий комбінат» знаходиться в банківській заставі АБ «Брокбізнесбанк» з 29.01.2008 року, в зв`язку із чим, звернення стягнення на майно боржника, яке перебуває в іпотеці та заставі на користь інших стягувачів неможливе.

Згідно даних Єдиного Державного реєстру виконавчих проваджень на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувають виконавчі провадження №47759454, №47759512, №47758698 про звернення стягнення на майно ПАТ «Полонський гірничий комбінат» на користь ПАТ «Брокбізнесбанк».

В ході примусового виконання зазначених виконавчих проваджень державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 04.06.2015 р. описано та арештовано майно боржника, яке перебуває в заставі ПАТ «Брокбізнесбанк». Описане та арештоване майно передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ «Полонська гірнича компанія» Мартинюку В.М.

Враховуючи те, що все рухоме та нерухоме майно ПАТ «Полонський гірничий комбінат» перебуває в банківській заставі, звернення стягнення відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області проводилось на майно вільне від обтяження (кошти та готова (щебенева) продукція).

З метою встановлення належності збереження описаного майна державним виконавцем, залучено маркшейдерів для визначення кількості відсіву який знаходиться на території боржника.

Згідно технічних звітів ТОВ «Геотехпромпроект» від 22.06.2016 року та 17.08.2016 року на території ПАТ «Полонський гірничий комбінат» знаходиться відсів фракції 0x5 в кількості 379580 м.куб. що при переведенні в тони становить (379580x1,4 (об`ємно насипна щільність для переводу з об`ємів в тонни)х1,23 (коефіцієнт ущільнення ) 653636,76 тон.

20.09.2016 року у відповідності до вимог пункту 4.2.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень направлено повідомлення про злочин до Полонського відділу поліції щодо відсутності арештованого відсіву.

У відповідності до вимог пункту 13 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, 09.11.2016р. винесено постанову про передачу арештованого 26.07.2016 р. (відсів фракції 0x5 в кількості 306825,95 тис. тонн (об`єм приведено в тони з урахуванням коефіцієнта 1,4 та 23% ущільнення) та 10.10.2016 р. (рухоме майно) майна, на відповідальне зберігання іншому зберігачеві - голові правління ПАТ «Полонський гірничий комбінат» Синишину О.А., про що складено відповідний акт.

Відповідно до вимог статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог статті 323 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 954 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовується до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Отже в разі доведення вини зберігача майна в його розтраті або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт та яке описано державним виконавцем, відповідальність щодо відшкодування вартості даного майна має нести саме зберігач, а не орган який передав це майно на зберігання майна. Таким чином вимоги про відшкодування шкоди з Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області є безпідставними.

Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає складові елементи: протиправна поведінка особи, шкідливий результат, причинний зв`язок та вина особи, яка заподіяла шкоду.

Отже, для вирішення питання по суті спору необхідно дослідити наявність складу правопорушення, і насамперед шкоди.

Під шкодою розуміється зменшення або втрата повного особистого чи майнового блага.

Тому для застосування відповідальності за завдану майнову шкоду, по-перше, необхідно встановити, що 1 600 000 грн. є шкодою; по-друге, що така шкода заподіяна в наслідок дій або бездіяльності посадових осіб Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області; по-третє, що такі дії або бездіяльність є винними та протиправними.

Відповідно до вимог ст. 1174 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи, таким чином основною підставою для стягнення майнової шкоди має бути будь-яке рішення, яким було б встановлено протиправність дій чи бездіяльності посадової особи державного органу.

Законом України «Про виконавче провадження», а саме статтею 74, визначено порядок та спосіб оскарження дій (бездіяльності) посадових осіб органів державної виконавчої служби. Позивачем не було надано жодного документа який би свідчив про визнання протиправних дій посадових осіб Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області під час виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з позивача.

Крім цього, Цивільним кодексом України чітко визначено про те, що шкода, завдана посадовими особами державних органів відшкодовується за рахунок держави, а не за рахунок Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, що також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області. Дана позиція узгоджується з п. 50 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.11.2019 року у справі № 924/1022/17.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірних дій цього органу, наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019р.у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18), постанові Верховного Суду від 16.09.2020р. у справі № 916/978/19).

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок, як обов`язкова умова відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020р. у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18)).

Суд звертається до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду 08.05.2018р. у справі № 920/316/17, від 21.12.2018р. у справі № 920/31/18, згідно з якою причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності, і він полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

У постанові від 20.03.2019р. у справі № 918/203/18 Верховний Суд констатував, що саме лише задоволення скарг на дії органу державної виконавчої служби не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями посадових осіб органів державної виконавчої служби та заподіяною шкодою. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяння збитків, між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Зокрема, доведенню підлягає, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, у вирішенні спору про відшкодування шкоди в порядку статей 1173, 1174 ЦК України необхідно враховувати, що саме протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) відповідного органу чи його посадової особи є причиною завданої шкоди. Отже, між діями чи бездіяльністю та шкодою має бути прямий причинний зв`язок. За його наявності збитки підлягають відшкодуванню. За відсутності такого зв`язку збитки не відшкодовуються.

У цьому спорі позивач мав довести суду, що саме бездіяльність державного виконавця є причиною завданої позивачу майнової шкоди у розмірі 1 600 000,00 грн., тобто бездіяльність державного виконавця є тією обставиною, що знаходиться у безпосередньому причинному зв`язку з наслідками, що настали для позивача.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982р., "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003р., "Федоренко проти України" від 1 червня 2006р.).

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003р. "Стретч проти Сполученого Королівства" майном, у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором.

Так, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини конвенційне поняття "майно" являє собою "існуюче майно" або засоби, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності (справа " Ганс-Адам II проти Німеччини", заява № 42527/98, рішення від 12.07.2001 п. 83); засоби юридичного захисту ефективними є тоді, коли вони можуть запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов (справа "Мельник проти України", заява № 72286/01, рішення від 28.03.2006 щодо статті 13).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що в силу вимог ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України позивачем не доведено завдання збитків саме в заявленому ним розмірі та саме внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності державного органу чи його посадових або службових осіб головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, також вини товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія" у завданні збитків, тому суд прийшов до висновку про відмову у позові.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат", м. Полонне до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Хмельницький, Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія", м.Полонне, Головного управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області, м. Хмельницький за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача розпорядника майном ПАТ "Полонський гірничий комбінат" арбітражного керуючого Яроша Василя Юрійовича, фізичної особи - підприємця Кашперського В.В., смт. Ярмолинці Хмельницька область про стягнення солідарно 1 600 000 грн. заподіяної майнової шкоди відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2021р.

Суддя О.Д.Вибодовський

Віддруковано 8 примірників:

1 - до справи,

2 - позивачу (м. Полонне, вул. Академіка Герасимчука, буд.190 Б);

3 - відповідачу 1 (29000, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 91);

4 - відповідачу 2 (30500, м. Полонне, вул. Декабристів, 53);

5 - Головному управлінню Державної казначейської служби в Хмельницькій області (вул. Свободи, 70, м. Хмельницький);

6 - розпоряднику майном публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" м. Полонне, арбітражному керуючому Ярошу Василю Юрійовичу (м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 5, к.333);

7 - ФОП Кашперському В.В. ( АДРЕСА_1 );

8 - ТОВ „Полонський гранкар`єр ” (30500, м. Полонне, вул. Академіка Герасимчука, 265).

Виготовлено з АСДС помічник судді Т.М.Козій дата 01.10.2021р.