Рішення № 100033545, 27.09.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2343/21

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,

розглядаючи справу №916/2343/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЛЬТИТРАНС" (67822, Одеська обл., Овідіопольський р-н, село Нова Долина, вулиця Крупської, будинок 2-В; код ЄДРПОУ 25024651)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ ТАЄРС" (65012, Одеська обл., місто Одеса, провулок Мукачівський, будинок 4-А, квартира 18; код ЄДРПОУ 42427289)

про стягнення 18000,00 грн;

представники сторін:

від позивача – не з`явився;

від відповідача – не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МУЛЬТИТРАНС" (далі – позивач, орендодавець) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ ТАЄРС" (далі – відповідач, орендар), в якому просить суд стягнути з відповідача 18000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору оренди обладнання від 01.05.2019р. (далі – Договір).

Вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ ТАЄРС" належним чином не виконало взяті на себе зобов`язання щодо сплати за надані послуги з оренди технічного обладнання, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 18 000,00 грн.

Зазначив, що враховуючи довгострокову несплату орендної плати, 16.05.2021р. уклав з відповідачем Додаткову угоду про розірвання Договору, за п. 3 якої сторони погодились, що на момент підписання даної Додаткової угоди заборгованість орендаря з орендної плати складає 18 000,00 грн.

Крім того, звернув увагу, що 15.04.2021 було виявлено втрату оригінального примірника Договору, про що складено Акт про втрату документів.

Ухвалою від 10.08.2021 прийнято позовну заяву (вх.№2430/21 від 05.08.2021) до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2343/21, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 30.08.2021, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

28.08.2021р. до суду надійшло клопотання представника відповідача (вх. №22628/21) про відкладення розгляду справи у зв`язку з його відпусткою.

Протокольною ухвалою від 30.08.2021 розгляд справи відкладено на 13.09.2021.

Протокольною ухвалою від 13.09.2021 судове засідання відкладено на 27.09.2021.

23.09.2021 до суду надійшло клопотання представника позивача (вх. №25247/21) про долучення документів до матеріалів справи та про поновлення строку на подання доказів. Вказаним клопотанням представник просив долучити до справи копії рахунків-фактур та актів здачі-приймання робіт (надання послуг), зазначивши, що вказані документи додатково підтверджують факт існування договірних відносин між сторонами, за якими і сформувалась заборгованість відповідача.

24.09.2021 до суду надійшло клопотання представника відповідача (вх. №25383/21) про відкладення розгляду справи.

27.09.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

16.05.2021 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду про розірвання Договору оренди обладнання від 01.05.2019 (далі – Додаткова угода), за умовами п. 1 якої сторони дійшли згоди про необхідність розірвання укладеного Договору оренди обладнання від 01.05.2019.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди сторони підтвердили, що об`єкти оренди, які були передані в оренду по Договору оренди обладнання від 01.05.2019, повертаються в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Пунктом 3 Додаткової угоди позивач та відповідач узгодили, що на момент підписання вказаної угоди заборгованість орендатора по орендній платі складає 18 000,00 грн.

За умовами п. п. 6, 7 Додаткової угоди вказана угода є невід`ємною частиною Договору оренди обладнання від 01.05.2019, а з моменту підписання Додаткової угоди вказаний Договір є розірваним.

В матеріалах справи наявний підписаний 16.05.2021 позивачем та відповідачем Акт приймання-передачі обладнання по Договору оренди обладнання від 01.05.2019, який є невід`ємною частиною Договору (п. 5 Акту). На підставі п. 1 вказаного Акту на виконання угоди від 16.05.2021 про розірвання Договору оренди обладнання від 01.05.2019 орендодавець прийняв, а орендатор передав із платного користування наступне обладнання:

- шиномонтажний стенд Sice – 42 (1 шт.);

- шиномонтажний стенд вантажний Sice 53 (1 шт.);

- балансувальний стенд для вантажних та легкових коліс СБМП (1 шт);

- установка компресорна СБ4/Ф-500W115/16 (2 шт.);

- вулканізатор «Экономи 2» (1 шт);

- борторозширювач Femas (1 шт.).

Згідно з п. 3 вищевказаного Акту сторони підтвердили, що за час експлуатації при нормальному фізичному зносі було амортизовано на 100% наступне майно: підкатний домкрат 20т-TJ-20A (1 шт.); ударний пневмогайковерт 1’’АТ0308 (1 шт.); динамометричний ключ 812 N 600 (1шт.).

15.04.2021р. директором та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЛЬТИТРАНС" було підписано Акт про втрату документів №1, який свідчить про втрату позивачем оригіналу Договору оренди обладнання від 01.05.2019р.

Пунктами 1, 2 Акту про втрату документів №1 передбачено наступне.

Для виявлення причини втрати документів попередньо було проведено внутрішнє розслідування, за результатами якого була встановлена втрата оригіналу наступного документа: Договору оренди обладнання від 01.05.2019, укладеного між ТОВ «Мультитранс» та ТОВ «Магістраль Таєрс», у зв`язку з недбалістю працівників ТОВ «Мультитранс», а саме залиття оригінального примірника водою. З метою відновлення ориганілу втраченого примірника договору ТОВ «Мультитранс» звернулося до ТОВ «Магістраль Таєрс» з проханням підписати новий примірник оригіналу.

Як вказав позивач, станом на дату звернення до суду, відповідач відмовлявся від підписання нового примірника Договору.

За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пунктах 8.15-8.22 Постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено наступне.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вказаного, суд, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про доведеність позивачем обставин, які свідчать про виникнення орендних правовідносин з відповідачем, а також факту укладення з останнім Договору оренди обладнання від 01.05.2019р., оригінальний примірник якого було втрачено позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, яка кореспондує ч. 1 ст. 759 ЦК України (тут і далі в редакції станом на час виникнення орендних правовідносин), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ) (ч. 2 ст. 283 ГК України).

Частинами 1, 3, 4 ст. 286 ГК України встановлено, що орендною платою є фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, одним з найголовніших принципів цивільного права є забезпечення стабільності договору, що закріплено ст. ст. 525, 651 ЦК України, яка забороняє односторонню відмову від договору, за виключенням випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний порядок розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Враховуючи наведені вимоги, договір оренди (найму) може бути розірваний у зв`язку з відмовою наймодавця від договору з підстав, передбачених ст. 782 ЦК України, або розірваний за згодою сторін шляхом укладення договору з урахуванням вимог ст. ст. 651, 654 ЦК України.

Не дивлячись на наявність спеціальної норми (ст. 782 ЦК України), яка встановлює підстави і наслідки відмови від договору найму в односторонньому порядку орендодавцем, сторони дійшли згоди укласти Додаткову угоду про розірвання Договору оренди. За умовами п. 3 цієї Додаткової угоди відповідач підтвердив наявність у нього заборгованості перед позивачем за Договором у розмірі 18 000,00 грн.

Верховний Суд, зокрема у Постанові від 06.07.2021р. по справі № 906/562/20, зазначає, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків та здійсненні своїх суб`єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Здійснивши ґрунтовний аналіз матеріалів справи, господарський суд, встановивши виникнення між сторонами орендних правовідносин, а також фактичне визнання відповідачем своєї заборгованості перед позивачем зі сплати орендної плати шляхом укладення Додаткової угоди до Договору, вважає можливим та справедливим задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЛЬТИТРАНС" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ ТАЄРС" 18 000,00 грн заборгованості.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Від представника відповідача до суду надходили клопотання про відкладення розгляду справи, одне з яких суд задовольнив та переніс судове засідання. Ухвалою від 10.08.2021р. суд встановив відповідачу строк на подання відзиву, який відповідач, як вбачається з матеріалів справи, пропустив.

Представник відповідача, знаючи про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, не повідомив суд про намір подати відзив або клопотати про поновлення/продовження строку для подання відзиву.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважав за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.1 ст.73 Господарського процесуального України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 Господарського процесуального України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з положеннями ст. 77 Господарського процесуального України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.1 ст.86 Господарського процесуального України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЛЬТИТРАНС" (67822, Одеська обл., Овідіопольський р-н, село Нова Долина, вулиця Крупської, будинок 2-В; код ЄДРПОУ 25024651) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ ТАЄРС" (65012, Одеська обл., місто Одеса, провулок Мукачівський, будинок 4-А, квартира 18; код ЄДРПОУ 42427289) про стягнення 18000,00 грн – задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ ТАЄРС" (65012, Одеська обл., місто Одеса, провулок Мукачівський, будинок 4-А, квартира 18; код ЄДРПОУ 42427289) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЛЬТИТРАНС" (67822, Одеська обл., Овідіопольський р-н, село Нова Долина, вулиця Крупської, будинок 2-В; код ЄДРПОУ 25024651) 18 000,00 грн заборгованості, 2270,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 27 вересня 2021р. Повний текст рішення складений та підписаний 01 жовтня 2021 р.

Суддя Р.В. Волков