Рішення № 100033225, 08.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2021Справа № 910/4268/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Китта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна»

про стягнення 991 938,52 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Китта»

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 947 568,96 грн

Суддя Удалова О.Г.

Секретар судового засідання Бортнюк М.В.

Представники сторін:

від позивача (за первісним позовом) Россіхіна А.В. (адвокат, ордер ДП № 2689/022 від 07.05.2021)

від відповідача (за первісним позовом) Олійник Н.В. (у порядку самопредставництва)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2021 року до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Китта» (далі - ТОВ «Китта», позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» (далі - ТОВ «ДЦ Україна», відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 364 357,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити товар, поставлений позивачем за договором поставки № 53ДЛ від 14.05.2015, укладеним між сторонами.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар 1 364 357,52 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2021 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Китта» про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 910/4268/21 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.05.2021.

22.04.2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що скориставшись своїм правом, закріпленим у п. 7.4 укладеного сторонами договору, відповідач направив позивачу вимогу забрати залишки непроданого товару на загальну суму 947 568,96 грн, однак позивач свого обов`язку не виконав. Крім того, відповідач повідомив що сплатив на користь позивача грошові кошти в розмірі 416 789,00 грн, з урахуванням чого, зважаючи на те, що товар на суму 947 568,96 грн повинен бути повернутий позивачу, відповідач вважав, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем та просив суд відмовити у задоволенні позову.

У той же день, 22.04.2021 ТОВ «ДЦ Україна» подало до суду зустрічну позовну заяву до ТОВ «Китта» про:

- зобов`язання ТОВ «Китта» забрати зі складу ТОВ «ДЦ Україна» залишки товару, поставлені за договором № 53/ДЛ від 14.05.2015 на загальну суму 947 568,96 грн;

- стягнення з ТОВ «Китта» на користь ТОВ «ДЦ Україна» штрафу в розмірі 947 568,96 грн.

В обґрунтування зустрічного позову ТОВ «ДЦ Україна» вказало на невиконання ТОВ «Китта» його обов`язку за договором поставки № 53ДЛ від 14.05.2015 забрати залишки непроданого товару та зумовлене таким порушенням договірного обов`язку право ТОВ «ДЦ Україна» на стягнення штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ «ДЦ Україна» до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/4268/21, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, ухвалено здійснювати розгляд справи за первісним та зустрічним позовами в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.05.2021.

06.05.2021 позивач за зустрічним позовом подав до суду заяву про зміну предмета зустрічного позову, згідно з якою просив залишити на розгляді суду лише вимогу про стягнення з ТОВ «Китта» на користь ТОВ «ДЦ Україна» штрафу в розмірі 947 568,96 грн.

11.05.2021 відповідач за зустрічним позовом подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому вказав, що вимогу позивача за зустрічним позовом від 24.03.2021 забрати залишки непроданого товару отримав лише 22.04.2021 разом з іншою поштовою кореспонденцією у відділенні поштового зв`язку 49005, повідомлення про вручення на листі з вимогою було відірвано, у зв`язку з чим відповідач за зустрічним позовом вказав, що відомості про отримання вказаного листа представником ТОВ «Китта» 03.04.2021 не відповідають дійсності. Відповідач за зустрічним позовом вказав, що сторони не дійшли згоди щодо дати та часу прибуття представників ТОВ «Китта» на склад ТОВ «ДЦ Україна», у зв`язку з чим відповідач вважав, що дії позивача за зустрічним позовом свідчать про: намагання не допустити його представників до товару, що підлягає поверненню; уникнути необхідності виконати його договірні зобов`язання з оплати товару; зловживання правами. З урахуванням викладеного, посилаючись на приписи ст.ст. 13, 16 ЦК України, відповідач за зустрічним позовом вважав, що заявлені позивачем за зустрічним позовом вимоги не підлягають задоволенню внаслідок зловживання позивачем його правами, та просив суд у їх задоволенні відмовити.

У той же день, 11.05.2021 позивач за первісним позовом подав до суду заяву про збільшення та одночасно зменшення розміру первісних позовних вимог, у якій просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом заборгованість за товар у розмірі 991 939,96 грн та пеню в розмір 107 272,47 грн.

Крім того, позивач за первісним позовом подав відповідь на відзив, у якій вказав, що відповідач за первісним позовом, на переконання позивача, неправомірно вважає себе звільненим від обов`язку оплатити поставлений товар з підстав, викладених ним у зустрічній позовній заяві. Позивач за первісним позовом вказав, що вимога ТОВ «ДЦ Україна» щодо повернення товару, який протягом тривалого часу зберігався невідповідним чином, оскільки були відсутні індивідуальні захисні пакети, що призвело до втрати товарного вигляду окулярів, та повертається покупцем без будь-яких підстав, але з наміром отримати штраф у розмірі 947 568,96 грн, дає позивачу за первісним позовом підстави вважати, що дії відповідача за первісним позовом спрямовані на невиконання ним обов`язку оплатити поставлений товар, що згідно з положеннями ст. 13 ЦК України є неприпустимим зловживанням правами.

11.05.2021 у підготовчому засіданні позивач за зустрічним позовом просив суд не розглядати раніше подану ним заяву про зміну предмета зустрічного позову, що надійшла до суду 06.05.2021, у зв`язку з чим вказана заява була залишена судом без розгляду.

Суд відклав розгляд заяви позивача за первісним позовом про збільшення та одночасно зменшення розміру первісних позовних вимог до наступного засідання та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 27.05.2021.

24.05.2021 позивач за первісним позовом подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом заборгованість за товар у розмірі 991 938,52 грн та пеню в розмір 107 272,47 грн, а також клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Easycon у порядку ст. 197 ГПК України, яке було задоволено ухвалою суду від 25.05.2021.

Крім того, позивач за первісним позовом подав пояснення на додаткові пояснення, в яких підтримав раніше наведену ним правову позицію та зазначив, що не вважає що був належним чином повідомлений про необхідність забрати залишки непроданого товару, з причин, наведених ним у раніше поданому відзиві на зустрічну позовну заяву.

У той же день, 24.05.2021 позивач за зустрічним позовом подав до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що вважає строк оплати поставленого товару таким, що не настав, адже ТОВ «Китта» не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження направлення ним відповідної вимоги про оплату товару. Крім того, навів обґрунтування співмірності заявленого до стягнення штрафу. Позивач за зустрічним позовом подав до суду письмові пояснення, в яких підтримав раніше викладену ним позицію.

Також відповідач за первісним позовом подав до суду заперечення на заяву позивача за первісним позовом про зміну предмету позову, в яких, зокрема, вказав на порушення позивачем встановлених чинним законодавством правил обрахунку пені.

27.05.2021 у підготовчому засіданні позивач за первісним позовом просив суд не розглядати раніше подану ним у засіданні 11.05.2021 заяву про збільшення та одночасно зменшення первісних позовних вимог, у зв`язку з чим вказана заява була залишена судом без розгляду.

Суд відклав розгляд заяви позивача за первісним позовом про зміну предмету позову (збільшення та одночасно зменшення розміру первісних позовних вимог), поданої 24.05.2021 до наступного засідання, оголосив про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів з власної ініціативи та перерву у підготовчому засіданні до 08.06.2021.

01.06.2021 відповідач за первісним позовом подав до суду заперечення на заяву позивача за первісним позовом про зміну предмету позову, в яких, зокрема, вказав, що заявлена позивачем вимога про стягнення пені є новою позовної вимогою та не може розцінюватись як зміна предмета позову. Крім того відповідач вказував на порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 323 ГК України, якими строк нарахування пені обмежується 6-ма місяцями, а також вказав, що вважає строк оплати товару таким що не настав, що свідчить про відсутність порушення зобов`язання відповідачем.

У той же день, 01.06.2021 відповідач за первісним позовом подав до суду письмові пояснення, щодо фактичних обставин справи.

07.06.2021 позивач за первісним позовом подав відповідь на заперечення відповідача за первісним позовом, в яких вказав, що за умовами п. 10.3 укладеного сторонами договору для всіх правовідносин, що виникають з вказаного договору, застосовується позовна давність тривалістю у три роки, тому посилання на обмеження строку нарахування пені, встановлені ч. 6 ст. 323 ГК України, є неправомірними. Крім того, позивач заперечив правомірність тверджень відповідача за первісним позовом про те, що строк оплати поставленого товару не настав.

У той же день, 07.06.2021 відповідач за зустрічним позовом подав до суду додаткові пояснення до зустрічної позовної заяви, в яких, зокрема, вказав на те, що твердження ТОВ «ДЦ Україна» про невизначеність у договорі строків оплати поставленого товару не відповідає дійсним обставинам справи.

07.06.2021 позивач за первісним позовом подав до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Easycon у порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, яке було задоволено ухвалою суду від 08.06.2021.

08.06.2021 у підготовчому засіданні суд оголосив протокольну ухвалу про прийняття до розгляду заяви про зміну предмету позову (збільшення та одночасно зменшення розміру первісних позовних вимог) в частині зменшення розміру основної заборгованості та не прийняття вказаної заяви до розгляду в частині позовних вимог про стягнення пені. Суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 29.06.2021.

08.06.2021 та 09.06.2021 позивач за первісним позовом подав до суду клопотання про призначення експертизи, з метою визначення наявності або відсутності пошкоджень товару, а також його індивідуального пакування, та визначення вартості пошкодженого товару.

22.06.2021 відповідач за первісним позовом подав до суду заперечення на клопотання про призначення експертизи та відповідь на пояснення позивача за первісним позовом.

25.06.2021 позивач за первісним позовом подав до суду додаткові пояснення та заяву про долучення доказів до матеріалів справи.

29.06.2021 відповідач за первісним позовом подав до суду відповідь на пояснення позивача за первісним позовом, яка долучена судом до матеріалів справи.

29.06.2021 суд відклав підготовче засідання на 08.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 викликано позивача за первісним позовом у наступне підготовче засідання, призначене на 08.07.2021.

02.07.2021 відповідач за первісним позовом подав заперечення на заяву позивача за первісним позовом про долучення доказів, у якій вказував на порушення строків вчинення відповідних процесуальних дій.

08.07.2021 у підготовчому засіданні судом були розглянуті клопотання позивача за первісним позовом про призначення експертизи. Клопотання, подане до суду 08.06.2021, було залишене судом без розгляду з огляду на те, що вказане клопотання, подане засобами електронного зв`язку, не містило електронного цифрового підпису заявника. Клопотання, подане до суду 09.06.2021, було відхилене судом, оскільки запропоновані заявником запитання не нададуть можливість встановити фактичні обставини справи, важливі для правильного вирішення даного спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17.08.2021.

17.08.2021 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 07.09.2021.

07.09.2021 суд відклав судове засідання на 08.09.2021.

08.09.2021 у судовому засіданні позивач за первісним позовом підтримав заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі, просив суд первісний позов задовольнити, зустрічний позов вважав необґрунтованим та безпідставним, просив суд у його задоволенні відмовити.

Відповідач за первісним позовом проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні первісного позову відмовити, заявлені ним позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав, просив суд зустрічний позов задовольнити.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 08.09.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

14.05.2015 між ТОВ «Китта» (постачальник) та ТОВ «ДЦ Україна» (покупець) був укладений договір поставки № 53ДЛ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язаний поставити та передати у власність покупцеві товари (надалі - товар) згідно з заявками покупця в асортименті та за цінами, зазначеними у специфікації (додаток № 1 до договору) у кількості та асортименті, що відповідає заявці покупця, та вказується у видаткових накладних на партію товару, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 3.1 договору ціна на товар встановлюється в гривнях та визначається на підставі здійсненних поставок у відповідності до специфікації (додаток № 1 до договору), яка є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару на умовах оплати по факту постачання товару, але не раніше моменту отримання від постачальника всіх, передбачених цим договором та чинним законодавством України, документів.

Постачальник зобов`язаний через 1 (один) робочий день, але не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту поставки товару надіслати поштою або передати кур`єром з урахуванням акту приймання: накладну з цінами, яка повинна містити всю інформацію, передбачену ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності», підписану вповноваженою особою постачальника та скріплену печаткою постачальника; податкову накладну; копію накладної без цін з відміткою покупця про приймання товару; копію акту приймання (в разі наявності) (п. 4.6 договору).

У п. 14.1 договору сторони погодили, що даний договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2015. Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомить про свій намір його розірвати, Договір вважається пролонгованим до кінця наступного календарного року на тих же умовах, кількість пролонгацій необмежена.

Судом встановлено, що ТОВ «Китта» поставило ТОВ «ДЦ Україна» товар загальною вартістю 2 208 342,48 грн, що підтверджується видатковими накладними № 7 від 15.01.2020, № 14 від 22.01.2020, № 17 від 29.01.2020, № 26 від 05.02.2020, № 31 від 12.02.2020, № 39 від 19.02.2020, № 45 від 26.02.2020, № 52 від 04.03.2020, № 59 від 11.03.2020, № 65 від 18.03.2020, № 105 від 18.05.2020, № 109 від 25.05.2020, № 116 від 03.06.2020, № 123 від 10.06.2020, № 124 від 10.06.2020, № 125 від 10.06.2020, № 127 від 15.06.2020, № 133 від 24.06.2020, № 138 від 01.07.2020, № 144 від 06.07.2020, № 150 від 13.07.2020, № 153 від 21.07.2020, № 161 від 28.07.2020, № 167 від 04.08.2020, № 175 від 10.08.2020, № 188 від 18.08.2020, № 192 від 25.08.2020, № 200 від 02.09.2020, № 203 від 09.09.2020, № 207 від 15.09.2020, № 211 від 22.09.2020, № 218 від 06.10.2020, № 221 від 13.10.2020, № 234 від 28.10.2020, № 237 від 03.11.2020, № 246 від 11.11.2020, № 248 від 17.11.2020, № 253 від 23.11.2020, № 261 від 01.12.2020, № 285 від 15.12.2020, № 8 від 19.01.2021, № 15 від 26.01.2021, № 21 від 03.02.2021.

Крім того, як свідчить акт звірки взаємних розрахунків за період з січня по листопад 2020 року, засвідчений підписами представників обох сторін та їх печатками, станом на момент складення вказаного акту існувало початкове сальдо на користь ТОВ «Китта» в розмірі 106 491,20 грн.

Відповідач у порушення умов укладеного сторонами договору поставлений позивачем товар оплатив частково, а саме в розмірі 906 106,16 грн (оплати здійснені відповідачем за первісним позовом до звернення позивача за первісним позовом до суду), що підтверджується долученими до матеріалів справи банківською випискою по рахунку ТОВ «Китта» за 09.01.2020, а також платіжними дорученнями № 10271320 від 16.01.2020, № 10273386 від 05.02.2020, № 10276104 від 25.02.2020, № 10279575 від 23.03.2020, № 10279830 від 26.03.2020, № 10282516 від 21.04.2020, № 10286501 від 26.05.2020, № 10287928 від 05.06.2020, № 10288192 від 09.06.2020, № 10290690 від 30.06.2020, № 10291107 від 03.07.2020, № 10292097 від 09.07.2020, № 10292715 від 14.07.2020, № 10293457 від 21.07.2020, № 10294024 від 28.07.2020, № 10295556 від 07.08.2020.

Крім того, під час розгляду даного спору в суді відповідач за первісним позовом на виконання умов договору сплатив на користь позивача за первісним позовом грошові кошти в розмірі 416 789,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 100325198 від 15.04.2021.

Таким чином, за розрахунком позивача за первісним позовом, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, заборгованість відповідача за первісним позовом за поставлений ним товар склала 991 938,52 грн (2 208 342,48 грн + 106 491,20 грн - 906 106,16 грн - 416 789,00 грн).

У зв`язку з цим, посилаючись на порушення відповідачем за первісним позовом умов укладеного сторонами договору та передбаченого цим договором обов`язку оплатити поставлений товар у повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач за первісним позовом, у свою чергу, заперечуючи проти обґрунтованості заявлених позовних вимог за первісним позовом вказував, що:

- залишки непроданого товару на загальну суму 947 568,96 грн, підлягають поверненню позивачу за первісним позовом на підставі п. 7.4 укладеного сторонами договору та у зв`язку з направленням відповідачем відповідної вимоги позивачу;

- заборгованість в розмірі 416 789,00 грн була сплачена відповідачем під час розгляду даного спору в суді;

- тому відповідач вважав, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача за первісним позовом та обґрунтованість заперечень відповідача за первісним позовом, суд керувався таким.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 262 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач за первісним позовом документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за товар є обґрунтованою та підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем, а саме в розмірі 991 938,52 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем за первісним позовом вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача за первісним позовом в розмірі 14 879,08 грн.

Інша частина сплаченого позивачем за первісним позовом судового збору може бути повернута йому з державного бюджету за його клопотанням на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, позивач просив суд здійснити розподіл судових витрат на правову допомогу в розмір 15 000,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що між ТОВ «Китта» та адвокатом Россіхіною А.В. був укладений договір про надання юридичних послуг/правової допомоги № 5-21 від 05.03.2021.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

На підтвердження понесених ним судових витрат на правову допомогу позивач, окрім вищевказаного договору про надання правової допомоги, долучив до матеріалів справи:

- акт прийому-передачі робіт та послуг від 07.05.2021 з зазначенням переліку виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 15 000,00 грн;

- платіжне доручення № 1101 від 07.05.2021 на суму 15 000,00 грн, на підтвердження оплати позивачем послуг адвоката.

Отже, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання йому професійної правничої допомоги в межах даної справи на суму 15 000,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми в розмірі 15 000,00 грн, отже, з урахуванням задоволення первісних позовних вимог у повному обсязі, відшкодуванню на користь позивача підлягає вартість витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Щодо заявленого ТОВ «ДЦ Україна» зустрічного позову суд вказує таке.

Відповідно п. 7.4 договору покупець залишає за собою право у будь-який момент здійснити повернення залишків товару постачальнику, а постачальник зобов`язується прийняти таке повернення. У випадку, якщо постачальник відмовляється прийняти залишки товару, він зобов`язаний сплатити на користь покупця штраф у розмірі вартості залишків товару, що повертаються.

Згідно з п. 9.12 договору якщо постачальник не вивезе товар, що підлягає поверненню покупцем постачальнику відповідно до умов цього договору протягом 7 (семи) календарних днів, постачальник зобов`язаний сплатити покупцеві штраф у розмірі 100% від вартості товару, що підлягає поверненню.

Керуючись наведеними положеннями укладеного сторонами договору, ТОВ «ДЦ Україна» звернулось до ТОВ «Китта» з вимогою № 0510 від 24.03.2021 протягом 7 днів з дня отримання вказаної вимоги забрати зі складу ТОВ «ДЦ Україна» залишки товару, поставлені за договором № 53ДЛ від 14.05.2015 на суму 947 568,96 грн.

Направлення вищевказаної вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист (поштове відправлення № 0817100252232) та фіскальним чеком підприємства потового зв`язку від 24.03.2021. На підтвердження отримання відповідачем за зустрічним позовом зазначеного поштового відправлення № 0817100252232 з вимогою забрати товар, позивач за зустрічним позовом надав витяг з офіційного веб-сайту підприємства поштового зв`язку АТ «Укрпошта», згідно з яким ТОВ «Китта» отримало вказану вимогу 03.04.2021.

Однак, відповідач за зустрічним позовом не виконав вказаного обов`язку забрати товар.

У зв`язку з цим, посилаючись на порушення відповідачем за зустрічним позовом умов укладеного сторонами договору та передбаченого цим договором обов`язку забрати залишки непроданого товару за вимогою покупця, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом, у свою чергу, заперечуючи проти обґрунтованості заявлених позовних вимог вказував, що:

- вимогу позивача за зустрічним позовом від 24.03.2021 забрати залишки непроданого товару отримав лише 22.04.2021 разом з іншою поштовою кореспонденцією у відділенні поштового зв`язку 49005;

- повідомлення про вручення на листі з вимогою було відірвано, у зв`язку з чим відповідач за зустрічним позовом вказав, що відомості про отримання вказаного листа представником ТОВ «Китта» 03.04.2021 не відповідають дійсності;

- сторони не дійшли згоди щодо дати та часу прибуття представників ТОВ «Китта» на склад ТОВ «ДЦ Україна», у зв`язку з чим відповідач вважав, що дії позивача за зустрічним позовом свідчать про зловживання правами, намагання не допустити його представників до товару, що підлягає поверненню та уникнути необхідності виконати його договірні зобов`язання з оплати товару.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача за первісним позовом та обґрунтованість заперечень відповідача за первісним позовом, суд керувався таким.

На спростування викладених обставин щодо направлення та отримання вимоги забрати товар відповідач за зустрічним позовом долучив до матеріалі справи лист АТ «Укрпошта» від 10.06.2021, в якому підприємство поштового зв`язку зазначило, що відправлення Укрпошта Стандарт № 0817100252232 від 24.03.2021 на адресу ТОВ «Китта» надійшло до відділення поштового зв`язку 29.03.2021. Дане відправлення з вини працівника відділення поштового зв`язку вручене простим порядком без приписки до виробничих документів, що не дає змоги встановити, кому вручене вказане поштове відправлення. У пошуковій системі на сайті АТ «Укрпошта» інформація щодо вручення вищезазначеного відправлення створена помилково через неуважність працівника відділення поштового зв`язку 49005.

Суд, однак, вищевказаний лист АТ «Укрпошта» від 10.06.2021 оцінює критично та не вважає його доказом, що відповідає критеріям належності, допустимості, достовірності та вірогідності, встановленим у ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Стверджуючи про те, що ТОВ «Китта» отримало вимогу лише 22.04.2021, товариство однак не надало суду доказів виконання ним свого обов`язку забрати товар й після отримання вимоги у більш пізній час, ніж вказував позивач за зустрічним позовом.

Інші доводи відповідача за зустрічним позовом не беруться судом до уваги як такі, що не спростовують тверджень позивача за зустрічним позовом та встановлених судом фактичних обставин справи.

Крім того, суд вказує, що згідно з положеннями п. 7.4 укладеного сторонами договору право ТОВ «ДЦ Україна» повернути товар є безумовним, тому посилання ТОВ «Китта» на нетоварний вигляд та пошкодження товару внаслідок його неналежного зберігання не беруться судом до уваги.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 262 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач за зустрічним позовом доказів на підтвердження виконання ним свого обов`язку забрати товар суду не надав.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача за зустрічним позовом про зобов`язання ТОВ «Китта» забрати зі складу ТОВ «ДЦ Україна» залишки товару, поставлені за договором № 53/ДЛ від 14.05.2015 на загальну суму 947 568,96 грн.

Крім того, позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом штраф у розмірі 947 568,96 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач залишки непроданого товару зі складу позивача за зустрічним позовом не забрав, отже допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктами 7.4 та 9.12 договору передбачено, що у випадку невиконання постачальником обов`язку вивезти товар на вимогу покупця протягом встановленого строку постачальник зобов`язаний сплатити покупцеві штраф у розмірі 100% від вартості товару, що підлягає поверненню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. отже стягненню з відповідача за зустрічним позовом підлягає штраф у розмірі 947 568,96 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем за зустрічним позовом вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача за зустрічним позовом.

За приписами ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 11 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» (04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 28-А, код 32424255) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Китта» (49005, м. Дніпро, вул. Спаська, буд. 5, квартира 3, код 39091624) основний борг в розмірі 991 938,52 грн (дев`ятсот дев`яносто одна тисяча дев`ятсот тридцять вісім грн 52 коп.), витрати на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч грн 00 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 14 879,08 грн (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять грн 08 коп.).

3. Зустрічний позов задовольнити повністю.

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Китта» (49005, м. Дніпро, вул. Спаська, буд. 5, квартира 3, код 39091624) забрати зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» (04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 28-А, код 32424255) залишки товару, поставлені за договором поставки № 53/ДЛ від 14.05.2015 на загальну суму 947 568,96 грн;

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Китта» (49005, м. Дніпро, вул. Спаська, буд. 5, квартира 3, код 39091624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» (04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 28-А, код 32424255) штраф в розмірі 947 568,96 грн (дев`ятсот сорок сім тисяч п`ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 16 483,53 грн (шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят три грн 53 коп.).

6. Провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню, та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» (04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 28-А, код 32424255) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Китта» (49005, м. Дніпро, вул. Спаська, буд. 5, квартира 3, код 39091624) грошові кошти у розмірі 44 369,56 грн (сорок чотири тисячі триста шістдесят дев`ять грн 56 коп.).

7. Провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню, та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Китта» (49005, м. Дніпро, вул. Спаська, буд. 5, квартира 3, код 39091624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» (04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 28-А, код 32424255) судовий збір у розмірі 1 604,45 грн (одна тисяча шістсот чотири грн 45 коп.).

8. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 01.10.2021.

Суддя О.Г. Удалова