Рішення № 100033220, 01.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2021Справа №910/12159/21Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення учасників справи у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ.", м. Київ

про стягнення 59 001,24 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ." (відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 53 463, 59 грн та пені у розмірі 5 537, 65 грн, обгрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань як страховиком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у визначені судом строки подати відповідні заяви по суті.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2020 між ТОВ «Тераса» (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (страховик, позивач) було укладено Комплексний договір добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) №06/107-70-001282/20 (договір страхування), за яким був застрахований автомобіль «Citroen C1», д.н.з. НОМЕР_1 .

09.05.2020 в м. Вишневе на вул. Л. Українки, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Renault Kangoo», д.н.з НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області №369/5919/20 від 06.07.2020 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

09.05.2020 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхової події та заявами-погодженнями на виплату страхового відшкодування на користь СТО.

Відповідно до рахунку-фактури ФОП Рибачук Тамара Зиновіївна (СТО) № НОМЕР_4 від 28.05.2020 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Citroen C1», д.н.з. НОМЕР_1 складає 44 963, 59 грн.

На підставі вищезазначеного рахунку-фактури та розрахунку страхового відшкодування від 18.06.2020, позивачем було складено страховий акт №200000306398 від 18.06.2020 відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 44 963, 59 грн.

Позивач виконуючи свої зобов`язання за договором страхування здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 44 963, 59 грн на рахунок ФОП Рибачук Тамара Зіновіївна (СТО), що підтверджується копією платіжного доручення №3Р061434.

Також на підставі рахунку на оплату №388 від 11.11.2020 ТОВ «Автомагія» та розрахунку суми страхового відшкодування від 19.11.2020, позивачем було складено страховий акт відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 9 500, 00 грн та яка була сплачена за заявою-погодженням страхувальника на рахунок ТОВ «Автомагія», що підтверджується копією платіжного доручення №ЗР120258 від 23.111.2020.

Таким чином, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Citroen C1», д.н.з. НОМЕР_5 складає 54 463, 59 грн, яка була виплачена позивачем на виконання договору страхування.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована відповідачем за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/003717942, яким передбачено, що ліміт за шкоду майну становить 100 000, 00 грн, а франшиза - 1 000, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено відповідачеві заяву (претензію) про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) №200000306398 від 01.07.2020, яка була отримана останнім 06.07.2020 про що свідчить наявна копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0405042066800.

Проте вищезазначена заява була залишена відповідачем без задоволення.

Також в матеріалах справи наявне доповнення позивача до заяви (претензії) про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) №200000306398 від 21.01.2021 про відшкодування відповідачем шкоди (в порядку регресу) в розмірі 44 963, 59 грн + 9 500, 00 грн = 54 463, 59 грн.

Таким чином у зв`язку з тим, що відповідач на момент подачі позовної заяви не сплатив позивачеві кошти, останній звернувся до суду з вказаним позовом та відповідно до якого просить стягнути суму основного боргу в розмірі 43 463, 59 грн та пеню в розмірі 5 537, 65 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови виконання встановлених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вимог, в т.ч. щодо подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання відповідної заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто, підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданої внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу шкоди на підставі договору добровільного майнового страхування.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Renault Kangoo», д.н.з НОМЕР_3 , встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Renault Kangoo», д.н.з НОМЕР_3 , за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/003717942, яким передбачено, що ліміт за шкоду майну становить 100 000, 00 грн, а франшиза - 1 000, 00 грн.

Як вже було зазначено, позивач звертався до відповідача із заявою (претензією) про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) №200000306398 від 01.07.2020 в розмірі 44 963, 59 та доповненням заявою (претензією) про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) №200000306398 від 21.01.2021 в розмірі 44 963, 59 грн + 9 500, 00 грн = 54 463, 59 грн, які залишена останнім без задоволення.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

В силу приписів ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у спорах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними.

Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов`язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

За таких обставин, розрахунок заявленої до стягнення з відповідача суми страхового відшкодування має здійснюватись з урахуванням приписів ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Разом з тим, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16, постанові Верховного Суду у складі судової палати Касаційного цивільного суду №686/17155/15-ц від 03.10.2018).

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «MERCEDES-BENZ/GLA 200», д.н.з. НОМЕР_6 , яка спричинена в наслідок спірного ДТП, яке відбулося 09.05.2020, становить 54 463, 59 грн, яка повністю виплачена позивачем на рахунки СТО.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, настання строку здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування за договором (полісом) №АО/003717942 обумовлене закінченням дев`яностоденного строку з дня отримання ним заяви про страхове відшкодування та документів, визначених статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд відзначає, що вимога позивача про здійснення страхового відшкодування залишена відповідачем без задоволення, а на момент розгляду справи по суті строк здійснення такого відшкодування настав.

Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №АО/003717942 (ліміт за шкоду майну - 100 000, 00 грн, франшиза - 1 000, 00 грн) та підтверджений розмір матеріального збитку завданого власнику застрахованого автомобіля, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в порядку регресу у розмірі 53 463, 59 грн підлягає задоволенню.

Окрім того, у зв`язку з невідшкодуванням відповідачем шкоди в порядку регресу позивачеві, останній просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ." пеню в розмірі 5 537, 65 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Законами України "Про страхування" та "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які застосовуються до спірних правовідносин, передбачено розмір неустойки (пені) у разі прострочення виплати страхового відшкодування страховиком.

Пунктом 36.5 статті 36 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до статті 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Водночас при здійсненні перерахунку пред`явленого до стягнення розміру пені, судом було встановлено, що допущено помилки у визначенні розміру нарахування пені.

Як вже було зазначено, позивач направив відповідачеві заяву (претензію) про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) №200000306398 від 01.07.2020 в розмірі 44 963, 59 грн, яка була отримана останнім 06.07.2020 про що свідчить наявна копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0405042066800 та яка залишена відповідачем без задоволення.

Також, в матеріалах справи наявне доповнення позивача до заяви (претензії) про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) №200000306398 від 21.01.2021 в розмірі 44 963, 59 грн + 9 500, 00 грн = 54 463, 59 грн.

Таким чином, позивачем розраховано пеню за період з 07.10.2020 по 16.07.2020 на суму 54 463, 59 грн.

Однак, як вбачається з рохрахунку пені позивача, останній нараховує пеню за вказаний період на суму 54 463, 59 грн, тоді як відповідно до умов полісу №АО/003717942 передбачена франшиза у розмірі 1 000, 00 грн.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували направлення позивачем доповнення до заяви (претензії) про виплату відповідачем страхового відшкодування (в порядку регресу) №200000306398 від 21.01.2021 в розмірі 44 963, 59 грн + 9 500, 00 грн = 54 463, 59 грн та отримання його відповідачем, а тому за висновком суду сумою заборгованості на яку нараховується пеня є 44 963, 59 грн.

При цьому, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, за підрахунками суду розмір пені до стягнення з відповідача на користь позивача становить 2 727, 61 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" підлягають частковому задоволенню та до стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 53 463, 59 грн грн та пеня в розмірі 2 727, 61 грн.

Судовий збір у розмірі 2 161, 88 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» (код ЄДРПОУ 32404600, адреса: 04211, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 4, корпус 6А) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (код ЄДРПОУ 24175269, адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44) суму страхового відшкодування в розмірі 53 463 59 грн (п`ятдесят три тисячі чотириста шістдесят три гривні 59 коп.) та судовий збір у розмірі 2 161, 88 грн (дві тисячі сто шістдесят одна гривня 88 коп.)

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Морозов