Рішення № 100033202, 15.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2021Справа № 910/7970/21

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, м. Київ,03150

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРУМ"

вул. Володимирська, 82-г, оф. 4-5, м. Київ, 01033

про стягнення 18 032 005,56 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРУМ" (далі - відповідач) про стягнення 18 032 005,56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання у справі на 09.06.2021.

Протокольною ухвалою суду від 09.06.2021 судом відкладено розгляд справи в підготовчому судовому засіданні до 07.07.2021.

06.07.2021 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує.

Протокольною ухвалою суду від 07.07.2021 судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 21.07.2021.

14.07.2021 позивачем подано відповідь на відзив.

21.07.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.07.2021.

28.07.2021 судом оголошено перерву в судовому засіданні після стадії дослідження доказів перед судовими дебатами до 18.08.2021.

18.08.2021 року підготовче судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. у щорічній відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2021 розгляд справи призначено на 15.09.2021.

В судове засідання, призначене на 15.09.2021 з`явився представник відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі. Представник позивача у судове засідання не з`явився, причин неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 15.09.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

23.03.2020 між акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - філії «ЦЗВ», Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРУМ» (далі - ТОВ «ТОРУМ», Постачальник) укладено Договір поставки № ЦЗВ-14-01020-01 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник взяв на себе зобов`язання поставити, а Замовник прийняти та оплатити нафту і дистиляти дизельне паливо) (далі - Товар), найменування, марка та кількість якого вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Специфікацією № 1 до Договору передбачено, що Постачальник зобов`язаний поставити Замовнику 10 000 тонн дизельного палива з врахуванням формульного ціноутворення.

Відповідно до п. 1. додаткової угоди № 6 до Договору строк дії Договору - до 30.04.2021. Проте в частині оплати - до повного виконання сторонами зобов`язань та в разі наявності потреби Замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу Постачальника, - до повного виконання.

Пунктом 2.6. Договору Сторони домовились, що ціна Товару, зазначена у Специфікації (ях), та сума Договору переглядається (перераховується) у випадку зміни курсу іноземних валют, показників Platts, які застосовуються в цьому Договорі, у встановленому порядку:

Ціна Товару, зазначена у Специфікації (ях), визначається при кожному наданні рознарядки за формулою, що вказана у Договорі.

Якщо після перерахунку за вищевказаною формулою ціна Товару зміниться від попередньої ціни (або ціни Товару на день укладання Договору, якщо перерахунок здійснюється вперше) більше ніж на 1 (один) відсоток, Сторони зобов`язані протягом 3 (трьох) робочих днів укласти додаткову угоду про зміну ціни, розрахованої за цією формулою.

У випадку не підписання однією із Сторін додаткової угоди про зміну ціни протягом трьох робочих днів з дня отримання від іншої Сторони її проекту, така додаткова угода вважається підписаною Сторонами та набирає законної сили на наступний день, що настає після наданого для її підписання строку.

Додаткова угода про зміну ціни вважається отриманою:

Замовником - при направленні її Постачальником на одну з адрес електронної пошти, зазначених Замовником у розділі 13 Договору;

Постачальником - при направленні її Замовником на одну з адрес електронної пошти, зазначених Постачальником у розділі 13 Договору.

Так, за твердженням позивача, 13.04.2021 філією «ЦЗВ» на електронну адресу ТОВ «ТОРУМ» направлено Додаткову угоду № 7 до Договору.

Розділом 3 Договору Сторони врегулювали умови та терміни постачання Товару. Так, Постачальник здійснює поставку Товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (Франко-перевізник) станція відправлення в межах України (відповідно до вимог «Інкотермс» ред. 2010), пункт призначення за реквізитами Вантажоодержувача, які вказуються у рознарядках Замовника.

Відповідно до пункту 3.2. Договору, Постачальник здійснює поставку Товару партіями протягом терміну дії Договору, тільки на підставі письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до прийому Товару.

Рознарядка надається Постачальнику в оригіналі шляхом направлення засобами поштового зв`язку (Укрпошта) цінного листа з описом вкладення та з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та/або направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти, адреси якої визначені Сторонами у розділі 13 Договору (далі - E-mail).

Сторони погодили, що рознарядка вважається наданою Замовником та отриманою Постачальником з дня її відправлення Замовником засобами поштового зв`язку (Укрпошта) та/або E-mail).

Пунктом 3.5 Договору визначено, що Постачальник здійснює відвантаження Товару протягом 5-ти календарних днів з дня надання рознарядки.

Так, на виконання умов, закріплених Договором, 13.04.2021 філія «ЦЗВ» направила на електронну адресу ТОВ «ТОРУМ» рознарядку (дозвіл) від 13.04.2021 № ЦЗВ-20/1223 на відвантаження Товару в обсязі 1 843 т за ціною за одиницю Товару 24 680,88 грн (з ПДВ) загальною вартістю 45 486 861,84 грн.

Окрім того, рознарядку філії «ЦЗВ» від 13.04.2021 № ЦЗВ-20/1223 направлено на адресу ТОВ «ТОРУМ» засобами поштового зв`язку (докази направлення містяться у матеріалах справи)

Кінцевий строк поставки Товару за рознарядкою філії «ЦЗВ» від 13.04.2021 № ЦЗВ-20/1223 - до 17.04.2021 включно.

Проте, за твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на момент звернення до суду із позовом, ТОВ «ТОРУМ» за вказаною рознарядкою не поставлено жодної тони дизельного палива.

Таким чином, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що ТОВ «ТОРУМ» не виконало належним чином свої зобов`язання за Договором, чим порушило вимоги пунктів 1.1 та 3.5 Договору.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Нормами статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до приписів ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст.20 Господарського кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями чинного законодавства).

Тобто, важливою умовою застосування судом певного способу захисту права або інтересу є його належність - встановлення судом тих обставин, що вжиття саме обраного позивачем способу захисту спроможне поновити порушені права особи, що звертається до суду з відповідним позовом.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що в даному випадку позивач просив суд застосувати спосіб захисту, передбачений п. 5 ч. 2 ст.16 ЦК України, а саме: примусове виконання обов`язку в натурі.

Такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов`язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов`язок. Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов`язальних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Враховуючи наведені положення законодавства і обставини правовідносин сторін, встановлені судом, та зважаючи, що позивач належними доказами довів наявність невиконання зобов`язання щодо поставки дизельного палива в кількості 1843 т на суму 45 486 861,84 грн (з ПДВ), суд дійшов висновку про наявність підстав про зобов`язання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРУМ» поставити позивачу дизельне паливо відповідно до умов в рознарядки від 13.04.2021 № ЦЗВ-20/1223.

Окрім того, позивач заявляє вимогу про стягнення пені у розмірі 682 302,93 грн. та штрафу у розмірі 6 823 029,28 грн.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

У пункті 9.4 Договору зазначено, що за порушення термінів постачання Постачальник оплачує Замовнику штраф у розмірі 15 % від суми непоставленого в строк Товару, а за прострочення понад 15 днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від суми непоставленого в строк Товару за кожен день прострочення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду України, викладені у постановах від 27.09.2005 у справі № 35/475-04 та від 08.02.2017 у справі № 3-1217гс/16.

Крім того, суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі №20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки та встановив, що заявлені до стягнення суми пені та штрафу є арифметично правильними та відповідно обґрунтованими. З огляду на що, суд задовольняє вимогу про стягнення із відповідача пені у розмірі 682 302,93 грн. та штрафу у розмірі 6 823 029,28 грн.

Стосовно вимоги про повернення позивачу безпідставно сплачених грошових коштів у розмірі 10 526 673,35 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 27 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон) визначено, що замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.

У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону тендерна документація повинна зокрема містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов та інформацію про розмір, вид, строк та умови надання, умови повернення та неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю (якщо замовник вимагає його надати).

Відповідно до п. 8.1 Договору поставки від 23.03.2020 № ЦЗВ-14-01020-01 Постачальник зобов`язаний надати забезпечення виконання Договору шляхом укладання договору про надання завдатку, як забезпечення виконання договору поставки. Розмір забезпечення виконання договору поставки становить 5% від вартості Договору поставки і укладається не пізніше дня укладання даного Договору поставки.

Так, між Постачальником та Замовником 23.03.2020 укладений договір № ЦЗВ-14-00820-22 про надання завдатку, як забезпечення виконання умов договору поставки (далі - Договір про надання завдатку).

Відповідно до п. 1 Договору про надання завдатку учасник зобов`язується не пізніше дати укладення Договору поставки сплатити Замовнику грошову суму у розмірі 10 526 673,35 грн, яка має статус завдатку.

На виконання вимог Договору про надання завдатку ТОВ «ТОРУМ» було перераховано на банківський рахунок Замовника грошові кошти у сумі 10 526 673,35 грн.

Пунктом 2 Договору про надання завдатку, визначені випадки неповернення завдатку, зокрема, у випадку невиконання або неналежного виконання Учасником зобов`язань за Договором поставки, що тягне застосування умов відповідальності Учасника, визначених розділом 9 Договору поставки, в розмірі застосованої такої відповідальності.

Проте, згідно з п.п. 8.2, 8.4., 8.5. Договору поставки від 23.03.2020 №ЦЗВ-14-01020-01 забезпечення діє до повного виконання Договору в частині поставок Товару на умовах, викладених в цьому Договорі. Замовник повертає Постачальнику забезпечення виконання Договору на його письмову вимогу протягом п`яти банківських днів після підтвердження повного виконання Постачальником своїх зобов`язань в частині поставки Товару відповідно до умов Договору.

Замовник відслідковує виконання умов Договору Постачальником та у разі виникнення обставин, коли необхідно стягнути забезпечення виконання Договору з Постачальника, Замовник самостійно приймає всі необхідні рішення.

У разі порушення Постачальником своїх зобов`язань перед Замовником за цим Договором, Замовник звертає стягнення на договірне забезпечення та має право в односторонньому порядку розірвати Договір, письмово повідомивши про це Постачальника.

Позивачем було отримано письмову вимогу від 02.07.2020 № 02-07/9, яким ТОВ «ТОРУМ» просив повернути сплачене забезпечення виконання Договору поставки від 23.03.2020 № ЦЗВ-14-01020-01.

З матеріалів справи судом встановлено, що оскільки станом на день отримання вимоги Договір було виконано, філією «ЦЗВ» 17.07.2020 було повернено ТОВ «ТОРУМ» завдаток, наданий як забезпечення виконання договору поставки від 23.03.2020 № ЦЗВ- 14-01020-01 у сумі 10 526 673,35 грн.

Разом із тим, на підставі п.4. ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» Додатковою угодою № 5 від 18.12.2020 строк дії Договору було продовжено до 31.03.2021. Додатковою угодою № 6 від 31.03.2021 строк дії Договору було продовжено до 30.04.2021.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Матеріалами справи та її фактичними обставинами підтверджується повернення позивачем відповідачу коштів у сумі 10 526 673,35 грн., наданих як забезпечення виконання договору поставки від 23.03.2020 № ЦЗВ- 14-01020-01.

Проте, оскільки судом встановлено неналежне виконання ТОВ «ТОРУМ» зобов`язань за Договором поставки від 23.03.2020 № ЦЗВ-14-01020-01, внаслідок чого порушено строки постачання дизельного палива за рознарядкою від 13.04.2021 № ЦЗВ-20/1223 в загальній кількості 1843 т на суму 45 486 861,84 грн (з ПДВ), то договірне забезпечення у сумі 10 526 673,35 грн підлягає стягненню на користь позивача.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає, що розцінює дії Позивача, пов`язані з ненаданням рознарядок на постачання продукції у строк до 31.03.2021 та не оприлюднення додаткової угоди № 6 про продовження строку дії договору до 30.04.2021 як такі, що не можуть свідчити про схвалення вказаного правочину.

Стосовно вказаного твердження суд зауважує наступне.

Згідно з п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон про закупівлі) про закупівлі продовження строку дії договору можливе у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України)з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до абзацу 2 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 4 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів (додаткових угод до них) сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що несу перечать законодавству.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.'

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, згідно з п. 3.2. Договору, Постачальник здійснює поставку Товару партіями протягом терміну дії Договору, тільки на підставі письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до прийому Товару.

Таким чином, вказаний пункт не визначає лише умови та терміни постачання продукції.

З огляду на зазначене вище суд вважає твердження відповідача про обов`язковість оприлюднення на веб-порталі Додаткової угоди юридично неспроможними, оскільки, як встановлено судом, жодним нормативним актом, ані самим Договором, не передбачено публікацію правочину, як умову набуття його чинності.

У даному випадку, Додаткова угода від 31.03.2021 № 6 є погодженим обома сторонами правочином, укладеним у строки та у відповідності до чинного законодавства України. При цьому, ненадання рознарядок ТОВ «ТОРУМ» у період до підписання зазначеної угоди жодним чином не свідчить та не може свідчити про відсутність схвалення вказаного правочину з боку філії «ЦЗВ» та припинення дії Договору до 31.03.2021.

За таких обставин, на момент надання спірної рознарядки від 13.04.2021 № ЦЗВ-20/1223 на відвантаження Товару в обсязі 1 843 т за ціною за одиницю Товару 24 680,88 грн (з ПДВ) загальною вартістю 45 486 861,84 грн, Договір продовжував свою дію. У зв`язку із чим, посилання ТОВ «ТОРУМ» на ніби то порушення Позивачем порядку укладення додаткової угоди № 6 з метою обґрунтування відмови від укладання додаткової угоди № 7, є такими, що не відповідають дійсності.

Щодо твердження Відповідача відносно того, що Додаткова угода № 7 до Договору набрала законної сили 19.04.2021.

У зв`язку з відсутністю відвантаження по Специфікації № 6 до Договору, Позивач 13.04.2021, у відповідності до умов Договору, на електронну адресу Відповідача направив проект Додаткової угоди № 7 до Договору, у відповідності до якої передбачено анулювання Специфікації № 6 до Договору та включено до Договору Специфікацію № 7 на поставку продукції у кількості 1 843 т за ціною за одиницю Товару 24 680,88 грн (з ПДВ) загальною вартістю 45 486 861,84 грн.

Згідно з абз. 11 п. 2.6. Договору у випадках не підписання однією із Сторін додаткової угоди про зміну ціни протягом трьох робочих днів з дня отримання від іншої сторони її проекту, така додаткова угода вважається підписаною Сторонами та набирає законної сили на наступний день, що настає після наданого для її підписання строку.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною першою ст. 255 ЦК України передбачено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Таким чином, враховуючи умови п. 2.6. Договору та ст. ст. 253, 255 ЦК України, Додаткова угода № 7 до Договору повинна бути підписана з боку ТОВ «ТОРУМ» в термін до 16.04.2021 (включно) та набрала законної сили на наступний день після спливу трьох робочих днів після відправки зазначеного

Заперечення відповідача проти позовних вимог суд розглянув та відхилив як такі, що не спростовують заявлені вимоги, зважаючи на обставини, викладені вище.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРУМ» поставити дизельне паливо в кількості 1843 т на суму 45 486 861,84 грн (з ПДВ) на адреси кінцевих вантажоодержувачів, зазначених в рознарядці від 13.04.2021 № ЦЗВ-20/1223.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРУМ» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 82 Г, оф. 4, 5, код ЄДРПОУ 41367994) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, м. Київ, 03150) безпідставно сплачені грошові кошти у розмірі 10 526 673,35 грн., пеню у розмірі 682 302,93 грн; штраф у розмірі 6823029,28 грн. та судовий збір у розмірі 794 500,00 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 30.09.2021

Суддя М.О. Лиськов