Рішення № 100033162, 01.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2021Справа № 910/7750/21За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

про відшкодування шкоди 45558,60 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП та штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язання з оплати страхового відшкодування, оскільки відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

Від МТСБУ на виконання вимог ухвали суду надійшли відомості щодо умов укладеного відповідачем страхового договору (полісу).

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву відповідно до якого він повністю заперечує вимоги позову, посилаючись на аварійний сертифікат (дослідження) обставин ДТП зроблений на його замовлення 31.05.2021 у якому зроблено висновок, що не всі пошкодження транспортного засобу були заподіяні внаслідок ДТП від 04.02.2020, а вартість матеріального збитку транспортного засобу становить 12230,57 грн. відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження від 01.06.2021.

Крім того, 02.06.2021 відповідачем було сплачено на рахунок позивача 11230,57 грн. страхового відшкодування.

У відповіді на відзив позивач заперечив щодо наданих відповідачем доказів, вважає їх неналежними та просив суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування з урахуванням частково оплаченої відповідачем суми 11230,57 грн. та штрафні санкції.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

04.02.2020 на бул. Дружби Народів, 32 у м. Києві була скоєна ДТП. Причинами стало те, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Kia Sportage», д.р.н. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Renault Duster», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , чим порушив п. 13.1 ПДР України. Дані обставини підтверджуються постановою суду, копія якої міститься у справі.

Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль «Renault Duster», д.р.н. НОМЕР_2 , який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ОСОБА_2 , на праві власності, був під його керуванням на час ДТП, та який був застрахований позивачем на підставі договору добровільного страхування, копія якого залучена до справи (далі - Договір добровільного страхування). Доказів, що Договір добровільного страхування вже не був діючим на час ДТП матеріали справи не містять.

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування та враховуючи, зокрема, рахунок-фактуру від 10.02.2020 (45820,86 грн.) ФОП Ковальчук А.В. у якому вказано перелік проведених робіт, матеріалів та запчастин для Застрахованого автомобіля, позивачем було складено страховий акт, відповідно до якого позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування у розмірі 41471,86 грн. на рахунок ФОП Ковальчук А.В. який здійснював ремонт Застрахованого автомобіля.

Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як убачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Kia Sportage», д.р.н. НОМЕР_1 , і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено залученою до справи постановою суду.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 , як особи, яка експлуатувала автомобіль «Kia Sportage», д.р.н. НОМЕР_1 , на законних підставах була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) АО/5875678 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ (ліміт відповідальності за шкоду по майну - 100000 грн., франшиза - 1000).

Отже, на відповідача полісом АО/5875678 покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації водієм ОСОБА_1 , автомобіля «Kia Sportage», д.р.н. НОМЕР_1 , на час ДТП.

20.08.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) на суму 41471,86 грн., яку відповідачем було отримано 24.09.2020.

Однак відповідачем не було надано жодної відповіді на відповідну заяву щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування.

Оскільки відповідачем не було сплачено суму страхового відшкодування, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення 40471,86 грн. (за мінусом франшизи 1000 грн. відповідно до полісу АО/5875678) та нараховано штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати страхового відшкодування.

Відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає, що вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля становить 12230,57 грн., на підтвердження чого надає консультаційний висновок автотоварознавчого дослідження №ЦВ/20/1081 від 01.06.2021 зроблений ТОВ «Партнер-Консалт» на замовлення відповідача.

Крім того, відповідач надає до справи аварійний сертифікат (дослідження) №20/1081 від 31.05.2021 у якому зазначено, що не весь наявний комплекс пошкоджень транспортного засобу «Renault Duster», д.р.н. НОМЕР_2 зазначених у протоколі огляду транспортного засобу від 06.02.2020 безпосередньо мають відношення до даного ДТП; пошкодження заднього лівого крила, лівого підкрилка та заднього бамперу в лівій частині транспортного засобу «Renault Duster», д.р.н. НОМЕР_2 ймовірно утворились внаслідок ДТП при обставинах викладених в матеріалах справи з технічної точки зору, пошкодження інших частин автомобіля не відносяться до даної ДТП.

Позивач заперечив щодо наданих відповідачем аварійного сертифікату та висновку автотоварознавчого дослідження у якості доказів, оскільки вони робилися без огляду пошкодженого Застрахованого автомобіля та на основі фотографій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей " Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Так, наданий відповідачем аварійний сертифікат (дослідження) №20/1081 від 31.05.2021 обставин ДТП проведений аварійним комісаром Шерстюком О.В. був зроблений на основі наданих документів позивача (фотографій, протоколу огляду транспортного засобу), схеми ДТП наданої поліцією на запит відповідача та додатковими поясненнями водія винного у ДТП.

Відповідно до п. 34.4 ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком, МТСБУ та потерпілими можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійни комісари чи експерти.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про страхування" аварійні комісари - це особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи.

Згідно з п. 2 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 8 від 05.01.1998 р. (далі - Типове положення), аварійний комісар - це особа, яка з`ясовує причини настання страхового випадку та визначає розмір збитків і відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Національним банком.

Згідно з п. 16 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, на підставі проведеного дослідження і зібраних документів аварійний комісар складає аварійний сертифікат. Аварійний сертифікат - це документ, в якому зазначаються обставини і причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди.

У відповідному сертифікаті на 12 аркуші міститься наступна інформація: «в адміністративних матеріалах справи оформлених працівниками підрозділу МВС які здійснювали фіксацію ДТП, а саме в матеріалах справи на зворотній стороні схеми ДТП зазначені пошкодження транспортного засобу «Renault Duster» д.р.н. НОМЕР_2 отриманих у наслідок ДТП від 04.02.2020, а саме «вм`ятина та ЛФП заднього кріплення зправа бамперу та крила зліва ззаду, відірваний підкрилок», які підтверджуються фото додатками з місця події та поясненнями місця події».

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні первинні документи (довідка поліції) на підставі яких можна встановити, які саме пошкодження отримав Застрахований автомобіль під час ДТП, що сталося 04.02.2020 та чи мають причинно-наслідковий зв`язок відповідні пошкодження з роботами і матеріалами для ремонту Застрахованого автомобіля наведеними у рахунку-фактурі від 10.02.2020.

Таким чином, з наданих позивачем до справи доказів (протокол огляду від 06.02.2020 та рахунок-фактура від 10.02.2020) не можливо встановити причинно-наслідковий зв`язок завданих саме в момент ДТП (04.02.2020) пошкоджень Застрахованому автомоблію.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п.п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля визначається із визнаної відповідачем суми 12230,57 грн.

Також суд враховує положення статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за якою страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з Полісом № АО/5875678 франшиза складає 1000 грн., відтак, встановлена судом сума розміру шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку має бути зменшена на цю суму франшизи та складає 11230,57 грн.

Так, копією платіжного доручення №17428 від 02.06.2021 підтверджується факт оплати відповідачем страхового відшкодування позивачу за полісом № АО/5875678 у сумі 11230,57 грн.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги є частково оплачені відповідачем після відкриття судом провадження у справі, суд провадження у справі в частині 11230,57 грн. закриває на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування у сумі 29241,29 грн. суд відмовляє за недоведеністю позивачем причинно-наслідкового зв`язку із понесеними ним витратами на ремонт Застрахованого автомобіля вказаними у рахунку-фактурі від 10.02.2020 із пошкодженнями які були ним отримані внаслідок ДТП (04.02.2020).

Що стосується позовних вимог в частині нарахованих позивачем штрафних санкцій за прострочення відповідачем виконання зобов`язання сплатити страхове відшкодування у строки встановлені п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було направлено на адресу відповідача заяву №1827 від 20.08.2020 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП в порядку регресу, яку відповідачем було тримано 24.09.2020, що останнім не заперечується.

Проте, у встановлений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" 90-денний строк відповідачем не було надано ні відмови про сплату страхового відшкодуванні, ні сплачено кошти, що підтверджує факт порушення виконання ним грошового зобов`язання.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з частиною 1 статті 230 та частиною 6 статті 232 ГК України пеня за цим Кодексом визнається штрафною санкцією, нарахування якої, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем на суму виплаченого ним страхового відшкодування 41471,86 грн. було нараховано (у період з 25.12.2020 по 07.05.2021) пеню у сумі 1949,48 грн., 3% річних у сумі 456,69 грн. та інфляційні втрати у сумі 1680,57 грн.

Однак, у зв`язку із недоведеністю позивачем понесених ним витрат у сумі 41471,86 грн. на ремонт автомобіля із завданими пошкодженнями у момент ДТП, то нарахування штрафних санкцій здійснюється на суму визнану відповідачем (12230,57 грн.) та за мінусом франшизи передбаченої полісом №АО/5875678 (1000 грн.), а отже на суму 11230,57 грн.

Згідно розрахунку суду (у період з 25. з відповідача підлягає стягненню 536,90 грн. інфляційних втрат, 527,92 грн. пені та 123,67 грн. 3% річних.

Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, разом з тим суд зазначає, що оскільки спір виник з вини відповідача, то витрати на професійну правничу допомогу в частині оплаченого відповідачем 11230,57 грн. страхового відшкодування покладаються на останнього.

Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки провадження у справі в частині 11230,57 грн. підлягає закриттю у порядку 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, то сплачений позивачем судовий збір (559,57 грн.) на підставі вказаного положення Закону може бути повернутий останньому на підставі його заяви.

Керуючись статтями ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" 11230,57 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (м. Київ, вул. Північна, 2-А; ідентифікаційний код 22229921) 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 90 коп. інфляційних втрат, 527 (п`ятсот двадцять сім) грн. 92 коп. пені, 123 (сто двадцять три) грн. 67 коп. 3% річних, а також 59 (п`ятдесят дев`ять) грн. 22 коп. судового збору та 817 (вісімсот сімнадцять) грн. 79 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.